Библия - Обещанное Восстановление

Руфь

Глава 1

1 Много лет назад, во времена правления судей, в Иудейской земле был голод. Человек по имени Елимелех покинул город Вифлеем иудейский и со своей женой и двумя сыновьями отправился в страну Моавскую.

2 Жену этого человека звали Ноеминь, а сыновей звали Махлон и Хилеон. Эти люди были ефрафяне из Вифлеема иудейского. Добравшись до страны Моавской, они остались там жить.

3 Спустя некоторое время муж Ноемини, Елимелех, умер, оставив Ноеминь вдовой с двумя сыновьями.

4 её сыновья женились на моавитянках. Одну из женщин звали Орфа, а другую — Руфь. Прожив в стране Моавской около десяти лет,

5 Махлон и Хилеон тоже умерли. И осталась Ноеминь одна, без мужа и без сыновей.

6 Живя в стране Моавской, Ноеминь услышала, что Господь помог своему народу, дав еду людям Иудеи. Тогда Ноеминь решила оставить землю Моавскую и вернуться домой, а её невестки решили идти с ней.

7 Они покинули место, где жили, и отправились обратно в землю Иудейскую.

8 Позже Ноеминь сказала своим невесткам: «Вы должны вернуться домой к своим матерям. Вы были очень преданны и добры ко мне и к моим умершим сыновьям, и я надеюсь, что Господь отплатит вам тем же.

9 Я молю Его помочь каждой из вас найти мужа и хороший дом». Ноеминь поцеловала своих невесток, и они разрыдались.

10 Но девушки настояли на своём решении, сказав: «Мы хотим идти с тобой к твоему народу».

11 Тогда Ноеминь ответила: «Нет, дочки мои, возвращайтесь к себе домой. К чему вам идти со мной? Я не могу помочь вам. У меня нет больше сыновей, которые могли бы быть вам мужьями.

12 Возвращайтесь домой! Я слишком стара, чтобы иметь нового мужа. И даже если представить, что я снова могу выйти замуж, я не смогу вам помочь. Если бы даже я забеременела этой ночью и родила двух сыновей, это тоже не помогло бы вам.

13 Вам пришлось бы ждать, пока они вырастут и станут мужчинами. Я не могу заставить вас так долго ждать. Это меня сильно огорчает, а я уже и так достаточно опечалена, так как Господь принёс мне много несчастий!»

14 Женщины снова разрыдались. Затем Орфа поцеловала Ноеминь и покинула её, а Руфь обняла её и осталась.

15 Ноеминь сказала ей: «Смотри, твоя невестка вернулась к своему народу и к своим богам. И ты должна возвратиться к ним».

16 Тогда Руфь ответила: «Не принуждай меня покинуть тебя и возвратиться к моему народу! Разреши мне идти с тобой. Куда ты направишься, туда и я пойду. Где ты будешь жить, там и я буду. Твой народ будет моим народом. Твой Бог будет моим Богом.

17 Где ты умрёшь, там и я умру и там же буду похоронена. Я прошу Господа наказать меня, если я не сдержу это обещание. Только смерть сможет нас разлучить!»

18 Ноеминь увидела, что Руфь очень хочет идти с ней, и перестала спорить.

19 Они шли, пока не достигли города Вифлеема. Когда обе женщины пришли туда, все жители города очень обрадовались. Они говорили: «Неужели это Ноеминь?»

20 Но она сказала людям: «Не называйте меня Ноеминью, моё имя — Мара. Называйте меня так, потому что Бог Всемогущий сделал мою жизнь очень печальной.

21 У меня было всё, когда я ушла отсюда, а сейчас Господь вернул меня домой с пустыми руками. Господь принёс мне страдания, так почему вы должны называть меня „счастливой”? Бог Всемогущий послал мне много бед».

22 Итак, Ноеминь и её невестка Руфь (моавитянка) возвратились из страны Моавской. Они вернулись в Вифлеем иудейский в начале жатвы ячменя.

Рут

Розділ 1

1 I сталось за ча́су, коли судді судили, то був голод у Краю́. І пішов був чоловік з Юдиного Віфлеєму мешкати в моавських поля́х, він і жінка та двоє синів його.

2 А ім'я́ тому чоловікові Елімеле́х, а ім'я́ жінці його Ноомі́; і ім'я́ двох синів його — Махлон і Кілйон, ефратяни з Віфлеєму Юдиного. І прийшли вони на моавські поля́, та й залишилися.

3 І помер Елімелех, муж Ноомі́, і зоста́лася вона та два їхні си́ни.

4 І взяли вони собі за жіно́к моаві́тянок, — ім'я́ одній Орпа́, а ім'я другій Рут. І сиділи вони там близько десяти літ.

5 І повмирали й вони обоє, Махлон та Кілйон. І позосталася та жінка по двох ді́тях своїх та по чоловікові своєму.

6 І встала вона та невістки її, і вернулися з моавських піль, бо почула на моавському полі, що Госпо́дь згадав про наро́д Свій, даючи їм хліба.

7 І вийшла вона з того місця, де була́ там, та оби́дві невістки з нею, та й пішли дорогою, щоб вернутися до Юдиного кра́ю.

8 І сказала Ноомі́ до двох своїх невісток: „Ідіть, верніться кожна до дому своєї матері. І нехай Господь зробить із вами милість, як ви зробили з померлими та зо мною.

9 Нехай Господь дасть вам, — і ви зна́йдете відпочинок кожна в домі свого мужа!“ І вона поцілувала їх, а вони підняли́ свій голос та плакали.

10 І вони сказали до неї: „Ні, — з тобою ми ве́рнемось до народу твого!“

11 А Ноомі́ сказала: „Вертайтеся, до́чки мої, — чого ви пі́дете зо мною? Чи я маю ще в утро́бі своїй синів, а вони стануть вам за чоловіків?

12 Верніться, до́чки мої, ідіть, бо я занадто стара́, щоб бути для мужа. А коли б я й сказала: Маю надію, і коли б цієї ночі була з мужем, і також породила синів, —

13 чи ж ви чекали б їх, аж поки повироста́ють? Чи ж ви зв'язалися б з ними, щоб не бути замужем? Ні, до́чки мої, бо мені значно гірше, як вам, — бо Господня рука знайшла мене“.

14 І підняли́ вони голос свій, і заплакали ще. І поцілувала Орпа свою свекру́ху, а Рут пригорну́лася до неї.

15 І сказала Ноомі: „Ось зови́ця твоя вернулася до наро́ду свого та до богів своїх, — вернися й ти за зови́цею своєю!“

16 А Рут відказала: „Не силуй мене, щоб я покинула тебе, щоб я вернулася від тебе, бо куди пі́деш ти, туди піду́ й я, а де житимеш ти, там житиму й я. Наро́д твій буде мій народ, а Бог твій — мій Бог.

17 Де помреш ти, там помру й я, і там буду похована. Нехай Господь зробить мені так, і так нехай додасть, і тільки смерть розлучить мене з тобою“.

18 І побачила Ноомі́, що вона настоює йти за нею, і перестала вговорювати її.

19 І пішли вони вдвох, аж прийшли до Віфлеєму. І сталося, коли вони вхо́дили до Віфлеєму, то зашуміло все місто про них, і говорили: „Чи це Ноомі́?“

20 А вона сказала їм: „Не кличте мене: Ноомі́, — кличте мене: Мара́, бо велику гірко́ту зробив мені Всемогу́тній.

21 Я замо́жною пішла була, та порожньою вернув мене Господь. Чого кличете мене: Ноомі́, коли Господь свідчив проти мене, а Всемогутній послав мені горе?“

22 І вернулася Ноомі́ та з нею моавітянка Рут, невістка її, що верталася з моавських піль. І прийшли вони до Віфлеєму на початку жнив ячме́ню.

Руфь Глава 1	Рут Розділ 1
1 Много лет назад, во времена правления судей, в Иудейской земле был голод. Человек по имени Елимелех покинул город Вифлеем иудейский и со своей женой и двумя сыновьями отправился в страну Моавскую.	1 I сталось за ча́су, коли судді судили, то був голод у Краю́. І пішов був чоловік з Юдиного Віфлеєму мешкати в моавських поля́х, він і жінка та двоє синів його.
2 Жену этого человека звали Ноеминь, а сыновей звали Махлон и Хилеон. Эти люди были ефрафяне из Вифлеема иудейского. Добравшись до страны Моавской, они остались там жить.	2 А ім'я́ тому чоловікові Елімеле́х, а ім'я́ жінці його Ноомі́; і ім'я́ двох синів його — Махлон і Кілйон, ефратяни з Віфлеєму Юдиного. І прийшли вони на моавські поля́, та й залишилися.
3 Спустя некоторое время муж Ноемини, Елимелех, умер, оставив Ноеминь вдовой с двумя сыновьями.	3 І помер Елімелех, муж Ноомі́, і зоста́лася вона та два їхні си́ни.
4 её сыновья женились на моавитянках. Одну из женщин звали Орфа, а другую — Руфь. Прожив в стране Моавской около десяти лет,	4 І взяли вони собі за жіно́к моаві́тянок, — ім'я́ одній Орпа́, а ім'я другій Рут. І сиділи вони там близько десяти літ.
5 Махлон и Хилеон тоже умерли. И осталась Ноеминь одна, без мужа и без сыновей.	5 І повмирали й вони обоє, Махлон та Кілйон. І позосталася та жінка по двох ді́тях своїх та по чоловікові своєму.
6 Живя в стране Моавской, Ноеминь услышала, что Господь помог своему народу, дав еду людям Иудеи. Тогда Ноеминь решила оставить землю Моавскую и вернуться домой, а её невестки решили идти с ней.	6 І встала вона та невістки її, і вернулися з моавських піль, бо почула на моавському полі, що Госпо́дь згадав про наро́д Свій, даючи їм хліба.
7 Они покинули место, где жили, и отправились обратно в землю Иудейскую.	7 І вийшла вона з того місця, де була́ там, та оби́дві невістки з нею, та й пішли дорогою, щоб вернутися до Юдиного кра́ю.
8 Позже Ноеминь сказала своим невесткам: «Вы должны вернуться домой к своим матерям. Вы были очень преданны и добры ко мне и к моим умершим сыновьям, и я надеюсь, что Господь отплатит вам тем же.	8 І сказала Ноомі́ до двох своїх невісток: „Ідіть, верніться кожна до дому своєї матері. І нехай Господь зробить із вами милість, як ви зробили з померлими та зо мною.
9 Я молю Его помочь каждой из вас найти мужа и хороший дом». Ноеминь поцеловала своих невесток, и они разрыдались.	9 Нехай Господь дасть вам, — і ви зна́йдете відпочинок кожна в домі свого мужа!“ І вона поцілувала їх, а вони підняли́ свій голос та плакали.
10 Но девушки настояли на своём решении, сказав: «Мы хотим идти с тобой к твоему народу».	10 І вони сказали до неї: „Ні, — з тобою ми ве́рнемось до народу твого!“
11 Тогда Ноеминь ответила: «Нет, дочки мои, возвращайтесь к себе домой. К чему вам идти со мной? Я не могу помочь вам. У меня нет больше сыновей, которые могли бы быть вам мужьями.	11 А Ноомі́ сказала: „Вертайтеся, до́чки мої, — чого ви пі́дете зо мною? Чи я маю ще в утро́бі своїй синів, а вони стануть вам за чоловіків?
12 Возвращайтесь домой! Я слишком стара, чтобы иметь нового мужа. И даже если представить, что я снова могу выйти замуж, я не смогу вам помочь. Если бы даже я забеременела этой ночью и родила двух сыновей, это тоже не помогло бы вам.	12 Верніться, до́чки мої, ідіть, бо я занадто стара́, щоб бути для мужа. А коли б я й сказала: Маю надію, і коли б цієї ночі була з мужем, і також породила синів, —
13 Вам пришлось бы ждать, пока они вырастут и станут мужчинами. Я не могу заставить вас так долго ждать. Это меня сильно огорчает, а я уже и так достаточно опечалена, так как Господь принёс мне много несчастий!»	13 чи ж ви чекали б їх, аж поки повироста́ють? Чи ж ви зв'язалися б з ними, щоб не бути замужем? Ні, до́чки мої, бо мені значно гірше, як вам, — бо Господня рука знайшла мене“.
14 Женщины снова разрыдались. Затем Орфа поцеловала Ноеминь и покинула её, а Руфь обняла её и осталась.	14 І підняли́ вони голос свій, і заплакали ще. І поцілувала Орпа свою свекру́ху, а Рут пригорну́лася до неї.
15 Ноеминь сказала ей: «Смотри, твоя невестка вернулась к своему народу и к своим богам. И ты должна возвратиться к ним».	15 І сказала Ноомі: „Ось зови́ця твоя вернулася до наро́ду свого та до богів своїх, — вернися й ти за зови́цею своєю!“
16 Тогда Руфь ответила: «Не принуждай меня покинуть тебя и возвратиться к моему народу! Разреши мне идти с тобой. Куда ты направишься, туда и я пойду. Где ты будешь жить, там и я буду. Твой народ будет моим народом. Твой Бог будет моим Богом.	16 А Рут відказала: „Не силуй мене, щоб я покинула тебе, щоб я вернулася від тебе, бо куди пі́деш ти, туди піду́ й я, а де житимеш ти, там житиму й я. Наро́д твій буде мій народ, а Бог твій — мій Бог.
17 Где ты умрёшь, там и я умру и там же буду похоронена. Я прошу Господа наказать меня, если я не сдержу это обещание. Только смерть сможет нас разлучить!»	17 Де помреш ти, там помру й я, і там буду похована. Нехай Господь зробить мені так, і так нехай додасть, і тільки смерть розлучить мене з тобою“.
18 Ноеминь увидела, что Руфь очень хочет идти с ней, и перестала спорить.	18 І побачила Ноомі́, що вона настоює йти за нею, і перестала вговорювати її.
19 Они шли, пока не достигли города Вифлеема. Когда обе женщины пришли туда, все жители города очень обрадовались. Они говорили: «Неужели это Ноеминь?»	19 І пішли вони вдвох, аж прийшли до Віфлеєму. І сталося, коли вони вхо́дили до Віфлеєму, то зашуміло все місто про них, і говорили: „Чи це Ноомі́?“
20 Но она сказала людям: «Не называйте меня Ноеминью, моё имя — Мара. Называйте меня так, потому что Бог Всемогущий сделал мою жизнь очень печальной.	20 А вона сказала їм: „Не кличте мене: Ноомі́, — кличте мене: Мара́, бо велику гірко́ту зробив мені Всемогу́тній.
21 У меня было всё, когда я ушла отсюда, а сейчас Господь вернул меня домой с пустыми руками. Господь принёс мне страдания, так почему вы должны называть меня „счастливой”? Бог Всемогущий послал мне много бед».	21 Я замо́жною пішла була, та порожньою вернув мене Господь. Чого кличете мене: Ноомі́, коли Господь свідчив проти мене, а Всемогутній послав мені горе?“
22 Итак, Ноеминь и её невестка Руфь (моавитянка) возвратились из страны Моавской. Они вернулись в Вифлеем иудейский в начале жатвы ячменя.	22 І вернулася Ноомі́ та з нею моавітянка Рут, невістка її, що верталася з моавських піль. І прийшли вони до Віфлеєму на початку жнив ячме́ню.

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Руфь

Глава 1

Рут

Розділ 1

Руфь

Глава 1

Рут

Розділ 1

Ветхий завет

Новый завет

Руфь

Глава 1

Рут

Розділ 1

Руфь

Глава 1

Рут

Розділ 1

Ветхий
завет

Новый
завет