CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Бут. 44
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Буття

Розділ 44

1 І наказав він тому, що над домом його, говорячи: „Понаповнюй мішки цих людей їжею, скільки зможуть вони нести. І поклади срібло кожного до отвору мішка його.

2 А чашу мою, чашу срібну, поклади до отвору мішка наймолодшого, та срібло за хліб його“. І зробив той за словом Йо́сиповим, яке він сказав був.

3 Розвиднилось рано вра́нці, і люди ці були́ відпущені, вони та їхні осли.

4 Вони вийшли з міста, ще не віддалилися, а Йо́сип сказав до того, що над домом його: „Устань, побіжи за тими людьми, і дожени їх, та й скажи їм: „На́що ви заплатили злом за добро?

5 Хіба це не та чаша, що з неї п'є пан мій, і він, ворожачи, ворожить нею? І зле ви зробили, що вчинили таке“.

6 І той їх догнав, і сказав їм ті слова.

7 А вони відказали йому: „Нащо пан мій говорить отакі то слова? Далеке рабам твоїм, щоб зробити таку річ.

8 Таж срібло́, що знайшли ми в отворах наших мішків, ми вернули тобі з Краю ханаанського. А як би ми вкрали з дому пана твого срібло чи золото?

9 У кого із рабів твоїх вона, чаша, буде знайдена, то помре він, а також ми станемо рабами моєму панові“.

10 А той відказав: „Тож тепер, як ви сказали, так нехай буде воно! У кого вона знайдена буде, той стане мені за раба, а ви будете чисті“.

11 І поспішно поспускали вони кожен свого мішка на землю. І порозв'язували кожен мішка свого.

12 І став він шукати. Розпочав від найстаршого, а скінчив наймолодшим. І знайдена чаша в мішку Веніяминовім!

13 І пороздирали вони свою одіж! І кожен нав'ючив осла свого, і вернулись до міста.

14 І ввійшли Юда й брати його до дому Йосипа, — а він ще був там. І попа́дали вони перед лицем його на землю.

15 І сказав до них Йо́сип: „Що́ це за вчинок, що ви зробили? Хіба ви не знали, що справді відгадає такий муж, як я?“

16 А Юда промовив: „Що́ ми скажемо панові моєму? Що́ будемо говорити? Чим виправдаємось? Бог знайшов провину твоїх рабів! Ось ми раби панові моєму, і ми, і той, що в руці його була знайдена чаша“.

17 А Йо́сип відказав: „Дале́ке мені, щоб зробити оце. Чоловік, що в руці його була знайдена чаша, — він буде мені за раба! А ви йдіть із миром до вашого батька“.

18 І приступив до нього Юда та й промовив: „О мій пане, нехай скаже раб твій слово до ушей пана свого, і нехай не палає гнів твій на раба твого, бо ти такий, як фараон.

19 Пан мій запитав був рабів своїх, говорячи: „Чи є в вас батько або брат?“

20 І сказали ми до пана мого: „Є в нас батько старий та мале дитя його старости, а брат його вмер. І позостався він сам у своєї матері, а батько його любить.

21 А ти був сказав своїм рабам: „Зведіть до мене його, і нехай я кину свої́м оком на нього“.

22 І сказали ми до пана мого: „Не може той хлопець покинути батька свого. А покине він батька свого, то помре той“.

23 А ти сказав своїм рабам: „Коли не зійде з вами наймолодший ваш брат, не побачите більше лиця мого“.

24 І сталося, коли ми зійшли були до раба твого, до нашого батька, то ми розповіли йому слова мого пана.

25 А батько наш сказав: „Верніться, купіть нам трохи їжі“.

26 А ми відказали: „Не можемо зійти. Коли найменший наш брат буде з нами, то зійдемо ми, бо не можемо бачити лиця того мужа, якщо брат наш наймолодший не буде з нами“.

27 І сказав до нас раб твій, наш батько: „Ви знаєте, що двох була́ породила мені жінка моя.

28 Та пішов від мене один, і я сказав: справді, дійсно розшарпаний він. І я не бачив його аж дотепе́р.

29 А заберете ви також цього від мене, і спіткає його нещастя, то зведете ви сивину мою цим злом до шеолу“.

30 А тепер, коли я прийду́ до раба твого, мого батька, а юнака не буде з нами, — а душа його зв'язана з душею тією, —

31 То станеться, коли він побачить, що юнака нема, то помре. І зведуть твої раби сивину раба твого, нашого батька, у смутку до шеолу.

32 Бо раб твій поручився за юнака батькові своєму, кажучи: Коли я не приведу́ його до тебе, то згрішу перед батьком свої́м на всі дні!

33 А тепер нехай же сяде твій раб замість того юнака за раба панові моєму. А юнак нехай іде з своїми братами!

34 Бо як я прийду́ до батька свого, а юнака зо мною нема? Щоб не побачити мені того нещастя, що спіткає мого батька“.

Genesis

Chapter 44

1 And he commanded6680 853 the steward834 5921 of his house,1004 saying,559 Fill4390 853 the men's376 sacks572 with food,400 as much as834 they can3201 carry,5375 and put7760 every man's376 money3701 in his sack's572 mouth.6310

2 And put7760 my cup,1375 the silver3701 cup,1375 in the sack's572 mouth6310 of the youngest,6996 and his corn7668 money.3701 And he did6213 according to the word1697 that834 Joseph3130 had spoken.1696

3 As soon as the morning1242 was light,215 the men376 were sent away,7971 they1992 and their asses.2543

4 And when they1992 were gone out of3318 853 the city,5892 and not3808 yet far off,7368 Joseph3130 said559 unto his steward,834 5921 1004 Up,6965 follow7291 after310 the men;376 and when thou dost overtake5381 them, say559 unto413 them, Wherefore4100 have ye rewarded7999 evil7451 for8478 good?2896

5 Is not3808 this2088 it in which834 my lord113 drinketh,8354 and whereby indeed he divineth?1931 5172 5172 ye have done evil7489 in so834 doing.6213

6 And he overtook5381 them, and he spoke1696 unto413 them853 these same428 words.1697

7 And they said559 unto413 him, Wherefore4100 saith1696 my lord113 these428 words?1697 God forbid2486 that thy servants5650 should do4480 6213 according to this2088 thing: 1697

8 Behold,2005 the money,3701 which834 we found4672 in our sacks'572 mouths,6310 we brought again7725 unto413 thee out of the land4480 776 of Canaan:3667 how349 then should we steal1589 out of thy lord's house4480 1004 113 silver3701 or176 gold?2091

9 With854 whomsoever834 of thy servants4480 5650 it be found,4672 both let him die,4191 and we587 also1571 will be1961 my lord's113 bondmen.5650

10 And he said,559 Now6258 also1571 3651 let it1931 be according unto your words:1697 he with854 whom834 it is found4672 shall be1961 my servant;5650 and ye859 shall be1961 blameless.5355

11 Then they speedily4116 took down3381 every man376 853 his sack572 to the ground,776 and opened6605 every man376 his sack.572

12 And he searched,2664 and began2490 at the eldest,1419 and left3615 at the youngest:6996 and the cup1375 was found4672 in Benjamin's1144 sack.572

13 Then they rent7167 their clothes,8071 and laded6006 every man376 his ass,2543 and returned7725 to the city.5892

14 And Judah3063 and his brethren251 came935 to Joseph's3130 house;1004 for he1931 was yet5750 there:8033 and they fell5307 before6440 him on the ground.776

15 And Joseph3130 said559 unto them, What4100 deed4639 is this2088 that834 ye have done?6213 know3045 ye not3808 that3588 such a man376 as I3644 can certainly divine?5172 5172

16 And Judah3063 said,559 What4100 shall we say559 unto my lord?113 what4100 shall we speak?1696 or how4100 shall we clear ourselves?6663 God430 hath found out4672 853 the iniquity5771 of thy servants:5650 behold,2009 we are my lord's113 servants,5650 both1571 we,587 and he also1571 with whom834 3027 the cup1375 is found.4672

17 And he said,559 God forbid2486 that I should do4480 6213 so:2063 but the man376 in whose834 hand3027 the cup1375 is found,4672 he1931 shall be1961 my servant;5650 and as for you,859 get you up5927 in peace7965 unto413 your father.1

18 Then Judah3063 came near5066 unto him,413 and said,559 Oh994 my lord,113 let thy servant,5650 I pray thee,4994 speak1696 a word1697 in my lord's113 ears,241 and let not408 thine anger639 burn2734 against thy servant:5650 for3588 thou art even as3644 Pharaoh.6547

19 My lord113 asked7592 853 his servants,5650 saying,559 Have3426 ye a father,1 or176 a brother?251

20 And we said559 unto413 my lord,113 We have3426 a father,1 an old man,2205 and a child3206 of his old age,2208 a little one;6996 and his brother251 is dead,4191 and he1931 alone905 is left3498 of his mother,517 and his father1 loveth157 him.

21 And thou saidst559 unto413 thy servants,5650 Bring him down3381 unto413 me, that I may set7760 mine eyes5869 upon5921 him.

22 And we said559 unto413 my lord,113 The lad5288 cannot3808 3201 leave5800 853 his father:1 for if he should leave5800 853 his father,1 his father would die.4191

23 And thou saidst559 unto413 thy servants,5650 Except518 3808 your youngest6996 brother251 come down3381 with854 you, ye shall see7200 my face6440 no3808 more.3254

24 And it came to pass1961 when3588 we came up5927 unto413 thy servant5650 my father,1 we told5046 him853 the words1697 of my lord.113

25 And our father1 said,559 Go again,7725 and buy7666 us a little4592 food.400

26 And we said,559 We cannot3808 3201 go down:3381 if518 our youngest6996 brother251 be3426 with854 us, then will we go down:3381 for3588 we may3201 not3808 see7200 the man's376 face,6440 except369 our youngest6996 brother251 be with854 us.

27 And thy servant5650 my father1 said559 unto413 us, Ye859 know3045 that3588 my wife802 bore3205 me two8147 sons:

28 And the one259 went out3318 from4480 854 me, and I said,559 Surely389 he is torn in pieces;2963 2963 and I saw7200 him not3808 since:5704 2008

29 And if ye take3947 853 this2088 also1571 from4480 5973 me,6440 and mischief611 befall7136 him, ye shall bring down3381 853 my gray hairs7872 with sorrow7451 to the grave.7585

30 Now6258 therefore when I come935 to413 thy servant5650 my father,1 and the lad5288 be not369 with854 us; seeing that his life5315 is bound up7194 in the lad's life;5315

31 It shall come to pass,1961 when he seeth7200 that3588 the lad5288 is not369 with us, that he will die:4191 and thy servants5650 shall bring down3381 853 the gray hairs7872 of thy servant5650 our father1 with sorrow3015 to the grave.7585

32 For3588 thy servant5650 became surety6148 for853 the lad5288 unto4480 5973 my father,1 saying,559 If518 I bring935 him not3808 unto413 thee, then I shall bear the blame2398 to my father1 forever.3605 3117

33 Now6258 therefore, I pray thee,4994 let thy servant5650 abide3427 instead of8478 the lad5288 a bondman5650 to my lord;113 and let the lad5288 go up5927 with5973 his brethren.251

34 For3588 how349 shall I go up5927 to413 my father,1 and the lad5288 be not369 with854 me? lest peradventure6435 I see7200 the evil7451 that834 shall come on4672 853 my father.1

Буття

Розділ 44

Genesis

Chapter 44

1 І наказав він тому, що над домом його, говорячи: „Понаповнюй мішки цих людей їжею, скільки зможуть вони нести. І поклади срібло кожного до отвору мішка його.

1 And he commanded6680 853 the steward834 5921 of his house,1004 saying,559 Fill4390 853 the men's376 sacks572 with food,400 as much as834 they can3201 carry,5375 and put7760 every man's376 money3701 in his sack's572 mouth.6310

2 А чашу мою, чашу срібну, поклади до отвору мішка наймолодшого, та срібло за хліб його“. І зробив той за словом Йо́сиповим, яке він сказав був.

2 And put7760 my cup,1375 the silver3701 cup,1375 in the sack's572 mouth6310 of the youngest,6996 and his corn7668 money.3701 And he did6213 according to the word1697 that834 Joseph3130 had spoken.1696

3 Розвиднилось рано вра́нці, і люди ці були́ відпущені, вони та їхні осли.

3 As soon as the morning1242 was light,215 the men376 were sent away,7971 they1992 and their asses.2543

4 Вони вийшли з міста, ще не віддалилися, а Йо́сип сказав до того, що над домом його: „Устань, побіжи за тими людьми, і дожени їх, та й скажи їм: „На́що ви заплатили злом за добро?

4 And when they1992 were gone out of3318 853 the city,5892 and not3808 yet far off,7368 Joseph3130 said559 unto his steward,834 5921 1004 Up,6965 follow7291 after310 the men;376 and when thou dost overtake5381 them, say559 unto413 them, Wherefore4100 have ye rewarded7999 evil7451 for8478 good?2896

5 Хіба це не та чаша, що з неї п'є пан мій, і він, ворожачи, ворожить нею? І зле ви зробили, що вчинили таке“.

5 Is not3808 this2088 it in which834 my lord113 drinketh,8354 and whereby indeed he divineth?1931 5172 5172 ye have done evil7489 in so834 doing.6213

6 І той їх догнав, і сказав їм ті слова.

6 And he overtook5381 them, and he spoke1696 unto413 them853 these same428 words.1697

7 А вони відказали йому: „Нащо пан мій говорить отакі то слова? Далеке рабам твоїм, щоб зробити таку річ.

7 And they said559 unto413 him, Wherefore4100 saith1696 my lord113 these428 words?1697 God forbid2486 that thy servants5650 should do4480 6213 according to this2088 thing: 1697

8 Таж срібло́, що знайшли ми в отворах наших мішків, ми вернули тобі з Краю ханаанського. А як би ми вкрали з дому пана твого срібло чи золото?

8 Behold,2005 the money,3701 which834 we found4672 in our sacks'572 mouths,6310 we brought again7725 unto413 thee out of the land4480 776 of Canaan:3667 how349 then should we steal1589 out of thy lord's house4480 1004 113 silver3701 or176 gold?2091

9 У кого із рабів твоїх вона, чаша, буде знайдена, то помре він, а також ми станемо рабами моєму панові“.

9 With854 whomsoever834 of thy servants4480 5650 it be found,4672 both let him die,4191 and we587 also1571 will be1961 my lord's113 bondmen.5650

10 А той відказав: „Тож тепер, як ви сказали, так нехай буде воно! У кого вона знайдена буде, той стане мені за раба, а ви будете чисті“.

10 And he said,559 Now6258 also1571 3651 let it1931 be according unto your words:1697 he with854 whom834 it is found4672 shall be1961 my servant;5650 and ye859 shall be1961 blameless.5355

11 І поспішно поспускали вони кожен свого мішка на землю. І порозв'язували кожен мішка свого.

11 Then they speedily4116 took down3381 every man376 853 his sack572 to the ground,776 and opened6605 every man376 his sack.572

12 І став він шукати. Розпочав від найстаршого, а скінчив наймолодшим. І знайдена чаша в мішку Веніяминовім!

12 And he searched,2664 and began2490 at the eldest,1419 and left3615 at the youngest:6996 and the cup1375 was found4672 in Benjamin's1144 sack.572

13 І пороздирали вони свою одіж! І кожен нав'ючив осла свого, і вернулись до міста.

13 Then they rent7167 their clothes,8071 and laded6006 every man376 his ass,2543 and returned7725 to the city.5892

14 І ввійшли Юда й брати його до дому Йосипа, — а він ще був там. І попа́дали вони перед лицем його на землю.

14 And Judah3063 and his brethren251 came935 to Joseph's3130 house;1004 for he1931 was yet5750 there:8033 and they fell5307 before6440 him on the ground.776

15 І сказав до них Йо́сип: „Що́ це за вчинок, що ви зробили? Хіба ви не знали, що справді відгадає такий муж, як я?“

15 And Joseph3130 said559 unto them, What4100 deed4639 is this2088 that834 ye have done?6213 know3045 ye not3808 that3588 such a man376 as I3644 can certainly divine?5172 5172

16 А Юда промовив: „Що́ ми скажемо панові моєму? Що́ будемо говорити? Чим виправдаємось? Бог знайшов провину твоїх рабів! Ось ми раби панові моєму, і ми, і той, що в руці його була знайдена чаша“.

16 And Judah3063 said,559 What4100 shall we say559 unto my lord?113 what4100 shall we speak?1696 or how4100 shall we clear ourselves?6663 God430 hath found out4672 853 the iniquity5771 of thy servants:5650 behold,2009 we are my lord's113 servants,5650 both1571 we,587 and he also1571 with whom834 3027 the cup1375 is found.4672

17 А Йо́сип відказав: „Дале́ке мені, щоб зробити оце. Чоловік, що в руці його була знайдена чаша, — він буде мені за раба! А ви йдіть із миром до вашого батька“.

17 And he said,559 God forbid2486 that I should do4480 6213 so:2063 but the man376 in whose834 hand3027 the cup1375 is found,4672 he1931 shall be1961 my servant;5650 and as for you,859 get you up5927 in peace7965 unto413 your father.1

18 І приступив до нього Юда та й промовив: „О мій пане, нехай скаже раб твій слово до ушей пана свого, і нехай не палає гнів твій на раба твого, бо ти такий, як фараон.

18 Then Judah3063 came near5066 unto him,413 and said,559 Oh994 my lord,113 let thy servant,5650 I pray thee,4994 speak1696 a word1697 in my lord's113 ears,241 and let not408 thine anger639 burn2734 against thy servant:5650 for3588 thou art even as3644 Pharaoh.6547

19 Пан мій запитав був рабів своїх, говорячи: „Чи є в вас батько або брат?“

19 My lord113 asked7592 853 his servants,5650 saying,559 Have3426 ye a father,1 or176 a brother?251

20 І сказали ми до пана мого: „Є в нас батько старий та мале дитя його старости, а брат його вмер. І позостався він сам у своєї матері, а батько його любить.

20 And we said559 unto413 my lord,113 We have3426 a father,1 an old man,2205 and a child3206 of his old age,2208 a little one;6996 and his brother251 is dead,4191 and he1931 alone905 is left3498 of his mother,517 and his father1 loveth157 him.

21 А ти був сказав своїм рабам: „Зведіть до мене його, і нехай я кину свої́м оком на нього“.

21 And thou saidst559 unto413 thy servants,5650 Bring him down3381 unto413 me, that I may set7760 mine eyes5869 upon5921 him.

22 І сказали ми до пана мого: „Не може той хлопець покинути батька свого. А покине він батька свого, то помре той“.

22 And we said559 unto413 my lord,113 The lad5288 cannot3808 3201 leave5800 853 his father:1 for if he should leave5800 853 his father,1 his father would die.4191

23 А ти сказав своїм рабам: „Коли не зійде з вами наймолодший ваш брат, не побачите більше лиця мого“.

23 And thou saidst559 unto413 thy servants,5650 Except518 3808 your youngest6996 brother251 come down3381 with854 you, ye shall see7200 my face6440 no3808 more.3254

24 І сталося, коли ми зійшли були до раба твого, до нашого батька, то ми розповіли йому слова мого пана.

24 And it came to pass1961 when3588 we came up5927 unto413 thy servant5650 my father,1 we told5046 him853 the words1697 of my lord.113

25 А батько наш сказав: „Верніться, купіть нам трохи їжі“.

25 And our father1 said,559 Go again,7725 and buy7666 us a little4592 food.400

26 А ми відказали: „Не можемо зійти. Коли найменший наш брат буде з нами, то зійдемо ми, бо не можемо бачити лиця того мужа, якщо брат наш наймолодший не буде з нами“.

26 And we said,559 We cannot3808 3201 go down:3381 if518 our youngest6996 brother251 be3426 with854 us, then will we go down:3381 for3588 we may3201 not3808 see7200 the man's376 face,6440 except369 our youngest6996 brother251 be with854 us.

27 І сказав до нас раб твій, наш батько: „Ви знаєте, що двох була́ породила мені жінка моя.

27 And thy servant5650 my father1 said559 unto413 us, Ye859 know3045 that3588 my wife802 bore3205 me two8147 sons:

28 Та пішов від мене один, і я сказав: справді, дійсно розшарпаний він. І я не бачив його аж дотепе́р.

28 And the one259 went out3318 from4480 854 me, and I said,559 Surely389 he is torn in pieces;2963 2963 and I saw7200 him not3808 since:5704 2008

29 А заберете ви також цього від мене, і спіткає його нещастя, то зведете ви сивину мою цим злом до шеолу“.

29 And if ye take3947 853 this2088 also1571 from4480 5973 me,6440 and mischief611 befall7136 him, ye shall bring down3381 853 my gray hairs7872 with sorrow7451 to the grave.7585

30 А тепер, коли я прийду́ до раба твого, мого батька, а юнака не буде з нами, — а душа його зв'язана з душею тією, —

30 Now6258 therefore when I come935 to413 thy servant5650 my father,1 and the lad5288 be not369 with854 us; seeing that his life5315 is bound up7194 in the lad's life;5315

31 То станеться, коли він побачить, що юнака нема, то помре. І зведуть твої раби сивину раба твого, нашого батька, у смутку до шеолу.

31 It shall come to pass,1961 when he seeth7200 that3588 the lad5288 is not369 with us, that he will die:4191 and thy servants5650 shall bring down3381 853 the gray hairs7872 of thy servant5650 our father1 with sorrow3015 to the grave.7585

32 Бо раб твій поручився за юнака батькові своєму, кажучи: Коли я не приведу́ його до тебе, то згрішу перед батьком свої́м на всі дні!

32 For3588 thy servant5650 became surety6148 for853 the lad5288 unto4480 5973 my father,1 saying,559 If518 I bring935 him not3808 unto413 thee, then I shall bear the blame2398 to my father1 forever.3605 3117

33 А тепер нехай же сяде твій раб замість того юнака за раба панові моєму. А юнак нехай іде з своїми братами!

33 Now6258 therefore, I pray thee,4994 let thy servant5650 abide3427 instead of8478 the lad5288 a bondman5650 to my lord;113 and let the lad5288 go up5927 with5973 his brethren.251

34 Бо як я прийду́ до батька свого, а юнака зо мною нема? Щоб не побачити мені того нещастя, що спіткає мого батька“.

34 For3588 how349 shall I go up5927 to413 my father,1 and the lad5288 be not369 with854 me? lest peradventure6435 I see7200 the evil7451 that834 shall come on4672 853 my father.1