Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Марка

Розділ 15

1 А первосвященики з ста́ршими й книжниками, та ввесь синедріо́н, зараз уранці, нараду вчинивши, зв'язали Ісуса, повели́ та й Пилатові видали.

2 А Пила́т запитався Його: „Чи Ти Цар Юдейський?“ А Він йому в відповідь каже: „Сам ти кажеш“.

3 А первосвященики мі́цно Його винува́тили.

4 Тоді Пилат зно́ву Його запитав і сказав: „Ти нічого не відповідаєш? Дивись, — як багато проти Тебе свідку́ють!“

5 А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.

6 На свято ж він їм відпускав був одно́го із в'я́знів, котро́го просили вони.

7 Був же один, що звався Вара́вва, ув'я́знений ра́зом із повста́нцями, які за повста́ння вчинили були душогубство.

8 Коли ж на́товп зібрався, він став просити Пила́та зробити, як він за́вжди робив їм.

9 Пилат же сказав їм у відповідь: „Хочете, — відпущу́ вам Царя Юдейського?“

10 Бо він знав, що Його через за́здрощі видали первосвященики.

11 А первосвященики на́товп підмовили, щоб краще пустив їм Вара́вву.

12 Пилат же промовив знов їм у відповідь: „А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?“

13 Вони ж стали кричати знов: „Розіпни́ Його!“

14 Пилат же сказав їм: „Яке ж зло вчинив Він?“ А вони ще сильніше кричали: „Розіпни́ Його!“

15 Пилат же хотів догодити наро́дові, — і відпустив їм Вара́вву. І видав Ісуса, збичува́вши, щоб ро́зп'ятий був.

16 Вояки ж повели́ Його до сере́дини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.

17 І вони зодягли Його в багряни́цю і, сплівши з терни́ни вінка, поклали на Нього.

18 І вітати Його зачали́: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“

19 І трости́ною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому.

20 І коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього багряни́цю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели́, щоб розп'я́сти Його.

21 І одного перехо́жого, що з поля вертався, Си́мона Кіріне́янина, батька Олександра та Ру́фа, змусили, щоб хреста Йому ніс.

22 І Його привели́ на місце Голго́фу, що значить „Черепо́вище“.

23 І давали Йому пити вина, із ми́ррою змішаного, але Він не прийня́в.

24 І Його розп'яли́, і „поділили одежу Його, кинувши же́реб про неї“, хто що ві́зьме.

25 Була́ ж третя година, як Його розп'яли́.

26 І був написаний на́пис провини Його: „Цар Юдейський“.

27 Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників, — одно́го право́руч, і одно́го ліво́руч Його.

28 І збулося Писа́ння, що каже: „До злочи́нців Його зарахо́вано!“

29 А хто побіч прохо́див, то Його лихосло́вили, „голова́ми своїми хитали“ й казали: „Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, —

30 зійди із хреста, та спаси Самого Себе!“

31 Теж і первосвященики з книжниками глузува́ли й один до одного казали: „Він інших спасав, — а Самого Себе не може спасти!

32 Христос, Цар Ізраїлів, — нехай зі́йде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували“. Навіть ті, що ра́зом із Ним були ро́зп'яті, насміхалися з Нього.

33 А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої те́мрява стала по ці́лій землі.

34 О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучни́м та й вимовив: „Елої́, Елої́, — лама́ савахта́ні“, що в перекладі значить: „Боже Мій, Боже Мій, — на́що Мене Ти покинув?“

35 Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: „Ось Він кличе Іллю́!“

36 А один із них побіг, намочив губку о́цтом, настроми́в на трости́ну, і давав Йому пити й казав: „Чекайте, побачим, — чи при́йде Ілля́ Його зняти!“

37 А Ісус скрикнув голосом гучни́м, — і духа віддав!

38 І в храмі завіса розде́рлась надво́є, — від ве́рху аж додолу.

39 А сотник, що насу́проти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: „Чоловік Цей був справді Син Божий!“

40 Були ж і жінки́, що дивились здалека, між ними Марі́я Магдали́на, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосі́ї, і Саломі́я,

41 що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуго́вували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.

42 А коли настав вечір, — через те, що було́ Пригото́влення, цебто перед суботою, —

43 прийшов Йо́сип із Аримате́ї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, — і просив тіла Ісусового.

44 А Пила́т здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'я́тий помер.

45 І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йо́сипові.

46 А Йо́сип купив полотно, і, знявши Його, обгорнув полотном та й покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений. І каменя привалив до моги́льних дверей.

47 Марія ж Магдали́на й Марія, мати Йосієва, дивилися, де́ ховали Його.

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Марка

Глава 15

1 Рано утром главные священнослужители, старейшины, учители Таурата и весь Высший Совет приняли решение. Они, связав Ису, отвели и передали Его Пилату. .

2 Пилат спросил Его: – Ты Царь иудеев?– Ты сам так говоришь, – ответил Иса.

3 Главные священнослужители выдвигали против Исы много обвинений,

4 и Пилат опять спросил Его: – Почему Ты не отвечаешь? Видишь, как много против Тебя обвинений?

5 Но, к удивлению Пилата, Иса и на это ничего не отвечал.

6 На праздник Освобождения Пилат обычно отпускал одного из заключённых, по выбору народа.

7 В это время в заключении находился человек по имени Бар-Абба, который вместе со своими сообщниками, совершил убийство во время бунта.

8 Толпа стала просить у Пилата, чтобы он сделал то, что обычно делал для них.

9 – Хотите, чтобы я отпустил вам «Царя иудеев»? – спросил Пилат.

10 Он знал, что главные священнослужители предали Ису из зависти.

11 Но главные священнослужители подговорили толпу просить, чтобы отпустил лучше Бар-Аббу.

12 – Что же мне тогда делать с Тем, Кого вы называете Царём иудеев? – спросил Пилат.

13 – Распни Его! – закричала толпа.

14 – За что? Какое зло сделал Он? – спросил Пилат. Однако толпа кричала всё громче: – Распни Его!

15 Пилат, чтобы удовлетворить толпу, освободил им Бар-Аббу, а Ису отдал на распятие, приказав сперва бичевать Его.

16 Солдаты отвели Ису во двор резиденции наместника и созвали весь полк.

17 Они одели Его в пурпурную мантию и, сплетя венок из терновника, надели на Него.

18 – Да здравствует Царь иудеев! – приветствовали они.

19 Они били Его тростью по голове и плевали на Него, падали перед Ним на колени и кланялись Ему.

20 Вдоволь наиздевавшись, они сняли с Него пурпурную мантию, одели Ису в Его собственную одежду и вывели на распятие.

21 По дороге они остановили человека, шедшего с поля, – это был Шимон из Кирены, отец Искандера и Руфа, – и заставили его нести крест Исы.

22 Ису привели на место, называемое Голгофа (что означает «Лобное место» ).

23 Они дали Ему вино, смешанное со смирной, . но Он не стал пить.

24 Они распяли Ису, а Его одежду поделили между собой, бросая жребий, кому что взять.

25 Когда Его распяли, было девять часов утра.

26 Надпись, указывавшая Его вину, гласила: ЦАРЬ ИУДЕЕВ.

27 Вместе с Ним распяли и двух разбойников, одного по правую, другого по левую сторону от Него.

29 Проходившие мимо бранили Его. Качая головами, они говорили: – Ну что? Ты ведь собирался разрушить храм и в три дня отстроить его!

30 Спаси Себя, сойди с креста!

31 Главные священнослужители и учители Таурата тоже насмехались над Исой. – Спасал других, – говорили они, – а Себя спасти не может.

32 Масих, Царь Исраила! Пусть Он сойдёт с креста, чтобы мы увидели и поверили. Также оскорбляли Его и распятые вместе с Ним.

33 В полдень по всей земле стало темно, и это продолжалось до трёх часов дня.

34 В три часа Иса громко крикнул: – Элахи, Элахи, льма шбактани? – (что означает: «Бог Мой, Бог Мой, почему Ты Меня оставил?»)

35 Некоторые из стоявших поблизости, услышав это, сказали: – Слышите, пророка Ильяса зовёт.

36 Один из них подбежал и, пропитав губку кислым вином, насадил её на палку и дал Исе пить. – Подождите, давайте посмотрим, придёт Ильяс снять Его или нет, – сказал он.

37 Громко вскрикнув, Иса испустил дух.

38 И завеса в храме разорвалась надвое сверху донизу.

39 Стоявший напротив Исы римский офицер, увидев, как Он испустил дух, сказал: – Этот Человек действительно был Сыном Всевышнего (Божественным Царём)!

40 Там были и женщины, которые издали наблюдали за происходящим. Среди них была Марьям из Магдалы, Марьям, мать Якуба младшего и Иосии, и Саломия.

41 Они следовали за Исой, когда Он был в Галилее, и помогали Ему. Там было много и других женщин, которые пришли с Ним в Иерусалим.

42 Был день приготовления к субботе. Вечером

43 Юсуф из Аримафеи, влиятельный член Высшего Совета, который и сам был из числа ожидавших Царства Всевышнего, осмелился пойти к Пилату и попросить тело Исы.

44 Пилат удивился, услышав, что Иса так скоро умер. Он позвал римского офицера и спросил, давно ли Иса умер.

45 Узнав от римского офицера, что Иса действительно мёртв, он отдал тело Юсуфу.

46 Юсуф купил льняное полотно, снял тело, обернул его полотном и положил в вырубленную в скале могильную пещеру. Ко входу в могильную пещеру он привалил камень.

47 А Марьям из Магдалы и Марьям, мать Иосии, видели, куда Он был положен.

Вiд Марка Розділ 15	Радостная Весть Исы Масиха в изложении Марка Глава 15
1 А первосвященики з ста́ршими й книжниками, та ввесь синедріо́н, зараз уранці, нараду вчинивши, зв'язали Ісуса, повели́ та й Пилатові видали.	1 Рано утром главные священнослужители, старейшины, учители Таурата и весь Высший Совет приняли решение. Они, связав Ису, отвели и передали Его Пилату. .
2 А Пила́т запитався Його: „Чи Ти Цар Юдейський?“ А Він йому в відповідь каже: „Сам ти кажеш“.	2 Пилат спросил Его: – Ты Царь иудеев?– Ты сам так говоришь, – ответил Иса.
3 А первосвященики мі́цно Його винува́тили.	3 Главные священнослужители выдвигали против Исы много обвинений,
4 Тоді Пилат зно́ву Його запитав і сказав: „Ти нічого не відповідаєш? Дивись, — як багато проти Тебе свідку́ють!“	4 и Пилат опять спросил Его: – Почему Ты не отвечаешь? Видишь, как много против Тебя обвинений?
5 А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.	5 Но, к удивлению Пилата, Иса и на это ничего не отвечал.
6 На свято ж він їм відпускав був одно́го із в'я́знів, котро́го просили вони.	6 На праздник Освобождения Пилат обычно отпускал одного из заключённых, по выбору народа.
7 Був же один, що звався Вара́вва, ув'я́знений ра́зом із повста́нцями, які за повста́ння вчинили були душогубство.	7 В это время в заключении находился человек по имени Бар-Абба, который вместе со своими сообщниками, совершил убийство во время бунта.
8 Коли ж на́товп зібрався, він став просити Пила́та зробити, як він за́вжди робив їм.	8 Толпа стала просить у Пилата, чтобы он сделал то, что обычно делал для них.
9 Пилат же сказав їм у відповідь: „Хочете, — відпущу́ вам Царя Юдейського?“	9 – Хотите, чтобы я отпустил вам «Царя иудеев»? – спросил Пилат.
10 Бо він знав, що Його через за́здрощі видали первосвященики.	10 Он знал, что главные священнослужители предали Ису из зависти.
11 А первосвященики на́товп підмовили, щоб краще пустив їм Вара́вву.	11 Но главные священнослужители подговорили толпу просить, чтобы отпустил лучше Бар-Аббу.
12 Пилат же промовив знов їм у відповідь: „А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?“	12 – Что же мне тогда делать с Тем, Кого вы называете Царём иудеев? – спросил Пилат.
13 Вони ж стали кричати знов: „Розіпни́ Його!“	13 – Распни Его! – закричала толпа.
14 Пилат же сказав їм: „Яке ж зло вчинив Він?“ А вони ще сильніше кричали: „Розіпни́ Його!“	14 – За что? Какое зло сделал Он? – спросил Пилат. Однако толпа кричала всё громче: – Распни Его!
15 Пилат же хотів догодити наро́дові, — і відпустив їм Вара́вву. І видав Ісуса, збичува́вши, щоб ро́зп'ятий був.	15 Пилат, чтобы удовлетворить толпу, освободил им Бар-Аббу, а Ису отдал на распятие, приказав сперва бичевать Его.
16 Вояки ж повели́ Його до сере́дини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.	16 Солдаты отвели Ису во двор резиденции наместника и созвали весь полк.
17 І вони зодягли Його в багряни́цю і, сплівши з терни́ни вінка, поклали на Нього.	17 Они одели Его в пурпурную мантию и, сплетя венок из терновника, надели на Него.
18 І вітати Його зачали́: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“	18 – Да здравствует Царь иудеев! – приветствовали они.
19 І трости́ною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому.	19 Они били Его тростью по голове и плевали на Него, падали перед Ним на колени и кланялись Ему.
20 І коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього багряни́цю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели́, щоб розп'я́сти Його.	20 Вдоволь наиздевавшись, они сняли с Него пурпурную мантию, одели Ису в Его собственную одежду и вывели на распятие.
21 І одного перехо́жого, що з поля вертався, Си́мона Кіріне́янина, батька Олександра та Ру́фа, змусили, щоб хреста Йому ніс.	21 По дороге они остановили человека, шедшего с поля, – это был Шимон из Кирены, отец Искандера и Руфа, – и заставили его нести крест Исы.
22 І Його привели́ на місце Голго́фу, що значить „Черепо́вище“.	22 Ису привели на место, называемое Голгофа (что означает «Лобное место» ).
23 І давали Йому пити вина, із ми́ррою змішаного, але Він не прийня́в.	23 Они дали Ему вино, смешанное со смирной, . но Он не стал пить.
24 І Його розп'яли́, і „поділили одежу Його, кинувши же́реб про неї“, хто що ві́зьме.	24 Они распяли Ису, а Его одежду поделили между собой, бросая жребий, кому что взять.
25 Була́ ж третя година, як Його розп'яли́.	25 Когда Его распяли, было девять часов утра.
26 І був написаний на́пис провини Його: „Цар Юдейський“.	26 Надпись, указывавшая Его вину, гласила: ЦАРЬ ИУДЕЕВ.
27 Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників, — одно́го право́руч, і одно́го ліво́руч Його.	27 Вместе с Ним распяли и двух разбойников, одного по правую, другого по левую сторону от Него.
28 І збулося Писа́ння, що каже: „До злочи́нців Його зарахо́вано!“	28
29 А хто побіч прохо́див, то Його лихосло́вили, „голова́ми своїми хитали“ й казали: „Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, —	29 Проходившие мимо бранили Его. Качая головами, они говорили: – Ну что? Ты ведь собирался разрушить храм и в три дня отстроить его!
30 зійди із хреста, та спаси Самого Себе!“	30 Спаси Себя, сойди с креста!
31 Теж і первосвященики з книжниками глузува́ли й один до одного казали: „Він інших спасав, — а Самого Себе не може спасти!	31 Главные священнослужители и учители Таурата тоже насмехались над Исой. – Спасал других, – говорили они, – а Себя спасти не может.
32 Христос, Цар Ізраїлів, — нехай зі́йде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували“. Навіть ті, що ра́зом із Ним були ро́зп'яті, насміхалися з Нього.	32 Масих, Царь Исраила! Пусть Он сойдёт с креста, чтобы мы увидели и поверили. Также оскорбляли Его и распятые вместе с Ним.
33 А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої те́мрява стала по ці́лій землі.	33 В полдень по всей земле стало темно, и это продолжалось до трёх часов дня.
34 О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучни́м та й вимовив: „Елої́, Елої́, — лама́ савахта́ні“, що в перекладі значить: „Боже Мій, Боже Мій, — на́що Мене Ти покинув?“	34 В три часа Иса громко крикнул: – Элахи, Элахи, льма шбактани? – (что означает: «Бог Мой, Бог Мой, почему Ты Меня оставил?»)
35 Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: „Ось Він кличе Іллю́!“	35 Некоторые из стоявших поблизости, услышав это, сказали: – Слышите, пророка Ильяса зовёт.
36 А один із них побіг, намочив губку о́цтом, настроми́в на трости́ну, і давав Йому пити й казав: „Чекайте, побачим, — чи при́йде Ілля́ Його зняти!“	36 Один из них подбежал и, пропитав губку кислым вином, насадил её на палку и дал Исе пить. – Подождите, давайте посмотрим, придёт Ильяс снять Его или нет, – сказал он.
37 А Ісус скрикнув голосом гучни́м, — і духа віддав!	37 Громко вскрикнув, Иса испустил дух.
38 І в храмі завіса розде́рлась надво́є, — від ве́рху аж додолу.	38 И завеса в храме разорвалась надвое сверху донизу.
39 А сотник, що насу́проти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: „Чоловік Цей був справді Син Божий!“	39 Стоявший напротив Исы римский офицер, увидев, как Он испустил дух, сказал: – Этот Человек действительно был Сыном Всевышнего (Божественным Царём)!
40 Були ж і жінки́, що дивились здалека, між ними Марі́я Магдали́на, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосі́ї, і Саломі́я,	40 Там были и женщины, которые издали наблюдали за происходящим. Среди них была Марьям из Магдалы, Марьям, мать Якуба младшего и Иосии, и Саломия.
41 що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуго́вували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.	41 Они следовали за Исой, когда Он был в Галилее, и помогали Ему. Там было много и других женщин, которые пришли с Ним в Иерусалим.
42 А коли настав вечір, — через те, що було́ Пригото́влення, цебто перед суботою, —	42 Был день приготовления к субботе. Вечером
43 прийшов Йо́сип із Аримате́ї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, — і просив тіла Ісусового.	43 Юсуф из Аримафеи, влиятельный член Высшего Совета, который и сам был из числа ожидавших Царства Всевышнего, осмелился пойти к Пилату и попросить тело Исы.
44 А Пила́т здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'я́тий помер.	44 Пилат удивился, услышав, что Иса так скоро умер. Он позвал римского офицера и спросил, давно ли Иса умер.
45 І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йо́сипові.	45 Узнав от римского офицера, что Иса действительно мёртв, он отдал тело Юсуфу.
46 А Йо́сип купив полотно, і, знявши Його, обгорнув полотном та й покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений. І каменя привалив до моги́льних дверей.	46 Юсуф купил льняное полотно, снял тело, обернул его полотном и положил в вырубленную в скале могильную пещеру. Ко входу в могильную пещеру он привалил камень.
47 Марія ж Магдали́на й Марія, мати Йосієва, дивилися, де́ ховали Його.	47 А Марьям из Магдалы и Марьям, мать Иосии, видели, куда Он был положен.

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Марка

Розділ 15

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Марка

Глава 15

Вiд Марка

Розділ 15

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Марка

Глава 15

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Марка

Розділ 15

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Марка

Глава 15

Вiд Марка

Розділ 15

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Марка

Глава 15

Старий
завіт

Новий
завіт