Библия - Обещанное Восстановление

Буття

Розділ 41

1 І сталося по закінченні двох літ ча́су, і сниться фараонові, — ось він стоїть над Річкою.

2 І ось виходять із Річки семеро корів гарного вигляду й ситого тіла, — і па́слися на лузі.

3 А ось виходять із Річки за ними семеро корів інших, бридкі виглядом і худі тілом. І вони стали при тих коровах на березі Річки.

4 І корови бридкі́ виглядом і худі тілом поз'їда́ли сім корів гарних виглядом і ситих. І прокинувся фараон.

5 І знову заснув він. І снилося йому вдруге, — аж ось сходять на однім стеблі семеро колосків здорових та добрих.

6 А ось виростає за ними семеро колосків тонких та спалених східнім вітром.

7 І проковтнули ті тонкі́ колоски сім колосків здорових та повних. І прокинувся фараон, — а то був сон.

8 І сталося рано, — і занепоко́ївся дух його. І послав він, і поскликав усіх ворожбитів Єгипту та всіх мудреців його. І фараон розповів їм свій сон, — та ніхто не міг відгадати їх фараонові.

9 І говорив начальник чашників з фараоном, кажучи: „Я сьогодні згадую гріхи свої.

10 Розгнівався був фараон на рабів своїх, і вмістив мене під варту дому начальника царсько́ї сторожі, мене й начальника пекарів.

11 І однієї ночі снився нам сон, мені та йому, кожному снився сон за своїм зна́ченням.

12 А там з нами був єврейський юнак, раб начальника царської сторожі. І ми розповіли́ йому, а він відгадав нам наші сни, кожному за сном його відгадав.

13 І сталося, — як він відгадав нам, так і трапилося: мене ти вернув на становище моє, а того повісив“.

14 І послав фараон, і покликав Йо́сипа, — і його сквапно вивели з в'язниці. І оголився, і змінив одежу свою, — і він прибув до фараона.

15 І промовив фараон до Йосипа: „Снився мені сон, та нема, хто б відгадав його. А я чув про тебе таке: ти вислухуєш сон, щоб відгадати його“.

16 А Йосип сказав до фараона, говорячи: „Не я, — Бог дасть у відповідь мир фараонові“.

17 І сказав фараон до Йосипа: „Бачив я в сні своїм — ось я стою на березі Річки.

18 І ось виходять із Річки семеро корів ситих тілом і гарних виглядом. І вони па́слися на лузі.

19 А ось виходять за ними семеро корів інші, бідні та дуже бридкі виглядом і худі тілом. Таких бридки́х, як вони, я не бачив у всьому краї єгипетському.

20 І корови худі та бридкі поз'їда́ли сім корів перших ситих.

21 І ввійшли вони до черева їхнього, та не було знати, що ввійшли вони до черева їхнього, — і вигляд їх був лихий, як на початку. І я прокинувся.

22 І побачив я в сні своїм знов, аж ось сходять на однім стеблі семеро колосків повних та добрих.

23 А ось виростає за ними семеро колосків худих, тонких, спалених східнім вітром.

24 І проковтнули ті тонкі колоски сім колосків добрих. І розповів я те ворожбитам, та не було, хто б мені роз'яснив“.

25 І сказав Йо́сип до фараона: „Сон фараонів — один він. Що́ Бог робить, те Він звістив фараонові.

26 Семеро корів добрих — то сім літ, і семеро колосків добрих — сім літ вони. А сон — один він.

27 А сім корів худих і бридки́х, що вийшли за ними, — сім літ вони, і сім колосків порожніх і спалених східнім вітром — то бу́дуть сім літ голодних.

28 Оце та річ, що я сказав був фараонові: Що́ Бог робить, те Він показав фараонові.

29 Ось приходять сім літ, — великий достаток у всім краї єгипетськім.

30 А по них настануть сім літ голодних, — і буде забутий увесь той достаток в єгипетській землі, і голод винищить край.

31 І не буде видно того достатку в краї через той голод, що настане по́тім, бо він буде дуже тяжки́й.

32 А що сон повторився фараонові двічі, це значить, що справа ця постановлена від Бога, і Бог незабаром виконає її.

33 А тепер нехай фараон наздрить чоловіка розумного й мудрого, і нехай поставить його над єгипетською землею.

34 Нехай учинить фараон, і нехай призна́чить урядників над краєм, і нехай за сім літ достатку збирає п'ятину врожаю єгипетської землі.

35 І нехай вони позбирають усю їжу тих добрих років, що приходять, і нехай вони позбирають збіжжя під руку фараонову, на їжу по містах, і нехай бережуть.

36 І буде та їжа на запа́с для краю на сім літ голодних, що настануть в єгипетській землі, — і край не буде знищений голодом“.

37 І була ця річ добра в оча́х фараона та в очах усіх його рабів.

38 І сказав фараон своїм рабам: „Чи зна́йдеться чоловік, як оцей, що Дух Божий у нім?“

39 І сказав фараон Йосипові: „Що Бог відкрив тобі це все, то немає такого розумного й мудрого, як ти.

40 Ти бу́деш над домом моїм, а слів твоїх уст буде слухатися ввесь наро́д мій. Тільки троном я буду вищий від тебе“.

41 І сказав фараон Йо́сипові: „Дивись, — я поставив тебе над усім краєм єгипетським“.

42 І зняв фараон персня свого з своєї руки, та й дав його на руку Йо́сипову, і зодягнув його в одежу віссо́нну, а на шию йому повісив золотого ланцюга.

43 І зробив, що він їздив його другим по́возом, і кричали перед обличчям його: „Кланяйтеся!“ І поставив його над усім єгипетським краєм.

44 І сказав фараон Йосипові: „Я фараон, а без тебе ніхто не підійме своєї руки та своєї ноги в усім краї єгипетськім“.

45 І назвав фараон ім'я Йосипові: Цофнат-Панеах, і дав йому за жінку Оснату, дочку Поті-Фера, жерця Ону. І Йосип піднявся над єгипетським краєм.

46 А Йосип був віку тридцяти літ, коли він став перед лицем фараона, царя єгипетського. І пішов Йосип від лиця фараонового, і перейшов через увесь єгипетський край.

47 А земля в сім літ достатку родила на повні жмені.

48 І зібрав він усю їжу семи літ, що була в єгипетськім кра́ї, і вмістив їжу по містах: їжу поля міста, що навколо нього, вмістив у ньо́му.

49 І зібрав Йо́сип збіжжя дуже багато, як мо́рський пісок, аж перестав рахувати, бо не було вже числа.

50 А Йосипові, поки прийшов рік голодний, уродилися два сини, що вродила йому Осната, дочка Поті-Фера, жерця Ону.

51 І назвав Йо́сип ім'я́ перворідному: Манасі́я, бо „Бог зробив мені, що я забув усе своє терпіння та ввесь дім мого батька“.

52 А ймення другому назвав: Єфрем, бо „розмножив мене Бог у краї недолі моєї“.

53 І скінчи́лися сім літ достатку, що були в єгипетськім краї.

54 І зачали наступати сім літ голодні, як сказав був Йосип. І був голод по всіх краях, а в усім єгипетськім краї був хліб.

55 Але виголоднів увесь єгипетський край, а наро́д став кричати до фараона про хліб. І сказав фараон усьому Єгиптові: „Ідіть до Йосипа. Що́ він вам скаже, те робіть“.

56 І був той голод на всій поверхні землі. І відчинив Йосип усе, що було́ в них, і продавав поживу Єгиптові. А голод зміцнявся в єгипетськім краї.

57 І прибували зо всієї землі до Йосипа купити поживи, бо голод зміцнявся по всій землі.

Начало

Глава 41

1 Прошло два года, и фараону приснился сон: он стоял на берегу Нила,

2 и вот, из реки поднялись семь коров – гладких и жирных – и стали пастись в тростниках.

3 Вслед за ними вышли из Нила другие семь коров – безобразных и тощих – и встали рядом с теми на берегу реки.

4 И безобразные, тощие коровы пожрали семь гладких, жирных коров. Тут фараон проснулся.

5 Он заснул вновь, и ему приснился другой сон: семь колосьев – здоровых и полных – росли на одном стебле.

6 Вслед за ними выросли ещё семь колосьев – тощих и опалённых восточным ветром.

7 Тощие колосья проглотили семь здоровых, полных колосьев. Тут фараон проснулся, это был сон.

8 Утром его не оставляла тревога. Он созвал всех чародеев и мудрецов Египта и рассказал им свои сны, но никто не смог их истолковать.

9 Тогда главный виночерпий сказал фараону: – Теперь я вспоминаю, что провинился.

10 Однажды фараон разгневался на своих слуг и заключил меня и главного пекаря в доме начальника стражи.

11 И мне, и ему в одну и ту же ночь приснился сон, и каждый сон имел своё значение.

12 Там с нами был молодой еврей, слуга начальника стражи. Мы рассказали ему наши сны, и он истолковал их нам; каждому он дал своё толкование.

13 И как он истолковал, так всё и вышло: меня возвратили на прежнюю службу, а того посадили на кол.

14 Фараон послал за Юсуфом, и его спешно привели из темницы. Он подстригся, сменил одежду и предстал перед фараоном.

15 Фараон сказал Юсуфу: – Мне приснился сон, и никто не может его истолковать. Но я слышал о тебе, что ты понимаешь сны и умеешь толковать их.

16 Юсуф ответил: – Не я, но Всевышний даст фараону ответ во благо.

17 Фараон сказал Юсуфу: – Мне снилось, что я стою на берегу Нила,

18 и вдруг из реки поднялись семь коров, жирных и гладких, и стали пастись в тростниках.

19 Вслед за ними поднялись семь других коров – костлявых, худых и таких безобразных, каких я никогда прежде не видел во всей земле египетской.

20 Тощие, безобразные коровы пожрали семь жирных коров, которые вышли первыми.

21 Но это не пошло им впрок: они остались такими же безобразными, как и прежде. Тут я проснулся.

22 Потом я видел во сне семь колосьев на одном стебле, полных доброго зерна.

23 Вслед за ними выросли другие семь колосьев – сухие, тощие и опалённые восточным ветром.

24 Тощие колосья проглотили семь полных колосьев. Я рассказал чародеям, но никто не смог дать мне объяснение.

25 Юсуф сказал фараону: – Смысл обоих снов фараона один. Всевышний открыл фараону, что Он собирается сделать.

26 Семь хороших коров – это семь лет, и семь хороших колосьев – это семь лет; смысл тот же.

27 Семь худых, безобразных коров, которые пришли следом, – это семь лет, и так же – семь тощих колосьев, опалённых восточным ветром, – это семь лет голода.

28 Вот что я имел в виду, когда сказал фараону, что Всевышний открыл ему Свои замыслы.

29 В земле египетской наступают семь лет великого изобилия,

30 а за ними последуют семь лет голода, когда всё изобилие в Египте будет забыто, и голод опустошит землю.

31 Прежнее изобилие забудется в этой земле из-за голода, который последует за ним, потому что голод будет жестокий.

32 А то, что сон повторился фараону дважды, означает, что Всевышний твёрдо определил это и вскоре исполнит Свой замысел.

33 Пусть же фараон найдёт проницательного и мудрого человека и поставит его над землёй Египта.

34 Пусть фараон назначит чиновников по всей стране, чтобы они собирали пятую часть урожая в Египте в те семь лет изобилия.

35 Пусть в те добрые годы они собирают всё продовольствие, что поступает к ним, и пусть властью фараона запасают зерно и хранят его в городах.

36 Это продовольствие будет для страны про запас, чтобы страна не погибла в те семь лет голода, которые потом будут в Египте.

37 Фараон и все его приближённые одобрили этот план.

38 Фараон спросил своих приближённых: – Найдём ли мы ещё такого, как этот человек, в котором Дух Всевышнего?

39 И фараон сказал Юсуфу: – Раз Всевышний открыл тебе всё это, значит, нет никого мудрее и проницательнее тебя.

40 Я ставлю тебя над моим домом, и весь мой народ будет слушаться твоих приказов. Только троном я буду выше тебя.

41 Фараон сказал Юсуфу: – Смотри, я ставлю тебя над всей землёй Египта.

42 Он снял с пальца свой перстень и надел на палец Юсуфу, он одел его в одежды из тонкого полотна и повесил ему на шею золотую цепь.

43 Он велел возить его в колеснице как второго после себя и кричать перед ним: «Дорогу!» Так он поставил его над всей землёй Египта.

44 Фараон сказал Юсуфу: – Я фараон, но без твоего слова никто во всём Египте не посмеет и пальцем шевельнуть.

45 Он дал Юсуфу имя Цафнат-Панеах и отдал ему в жёны Асенефу, дочь Потифера, жреца города Она. . И Юсуф отправился в путь по всей египетской земле. .

46 Юсуфу было тридцать лет, когда он поступил на службу к фараону, царю Египта. Юсуф вышел от фараона и отправился в путь по всему Египту.

47 В семь лет изобилия земля приносила богатый урожай.

48 Юсуф собирал весь урожай тех семи лет изобилия в Египте и складывал его в городах; в каждом городе он складывал урожай с окрестных полей.

49 Собранного Юсуфом зерна было так много, как песка в море, и он перестал вести ему счёт, потому что сосчитать его было невозможно.

50 Прежде чем пришли годы голода, у Юсуфа родились два сына от Асенефы, дочери Потифера, жреца города Она.

51 Юсуф назвал своего первенца Манасса («дать забыть») и сказал: «Это потому, что Всевышний дал мне забыть все мои страдания и дом моего отца».

52 Второго сына он назвал Ефраим («быть плодовитым»), сказав: «Это потому, что Всевышний сделал меня плодовитым в земле моего страдания».

53 Семь лет изобилия в Египте подошли к концу,

54 и начались семь лет голода, как Юсуф и предсказал. Голод был во всех других землях, только в земле Египта была пища.

55 Когда весь Египет начал голодать, люди взмолились к фараону о пище, и фараон сказал египтянам: – Идите к Юсуфу и делайте, как он скажет.

56 Когда голод распространился по всей стране, Юсуф открыл склады и стал продавать зерно египтянам, потому что голод в Египте был жестокий.

57 И из всех стран приходили в Египет, чтобы купить у Юсуфа зерна, потому что по всему миру был жестокий голод.

Буття Розділ 41	Начало Глава 41
1 І сталося по закінченні двох літ ча́су, і сниться фараонові, — ось він стоїть над Річкою.	1 Прошло два года, и фараону приснился сон: он стоял на берегу Нила,
2 І ось виходять із Річки семеро корів гарного вигляду й ситого тіла, — і па́слися на лузі.	2 и вот, из реки поднялись семь коров – гладких и жирных – и стали пастись в тростниках.
3 А ось виходять із Річки за ними семеро корів інших, бридкі виглядом і худі тілом. І вони стали при тих коровах на березі Річки.	3 Вслед за ними вышли из Нила другие семь коров – безобразных и тощих – и встали рядом с теми на берегу реки.
4 І корови бридкі́ виглядом і худі тілом поз'їда́ли сім корів гарних виглядом і ситих. І прокинувся фараон.	4 И безобразные, тощие коровы пожрали семь гладких, жирных коров. Тут фараон проснулся.
5 І знову заснув він. І снилося йому вдруге, — аж ось сходять на однім стеблі семеро колосків здорових та добрих.	5 Он заснул вновь, и ему приснился другой сон: семь колосьев – здоровых и полных – росли на одном стебле.
6 А ось виростає за ними семеро колосків тонких та спалених східнім вітром.	6 Вслед за ними выросли ещё семь колосьев – тощих и опалённых восточным ветром.
7 І проковтнули ті тонкі́ колоски сім колосків здорових та повних. І прокинувся фараон, — а то був сон.	7 Тощие колосья проглотили семь здоровых, полных колосьев. Тут фараон проснулся, это был сон.
8 І сталося рано, — і занепоко́ївся дух його. І послав він, і поскликав усіх ворожбитів Єгипту та всіх мудреців його. І фараон розповів їм свій сон, — та ніхто не міг відгадати їх фараонові.	8 Утром его не оставляла тревога. Он созвал всех чародеев и мудрецов Египта и рассказал им свои сны, но никто не смог их истолковать.
9 І говорив начальник чашників з фараоном, кажучи: „Я сьогодні згадую гріхи свої.	9 Тогда главный виночерпий сказал фараону: – Теперь я вспоминаю, что провинился.
10 Розгнівався був фараон на рабів своїх, і вмістив мене під варту дому начальника царсько́ї сторожі, мене й начальника пекарів.	10 Однажды фараон разгневался на своих слуг и заключил меня и главного пекаря в доме начальника стражи.
11 І однієї ночі снився нам сон, мені та йому, кожному снився сон за своїм зна́ченням.	11 И мне, и ему в одну и ту же ночь приснился сон, и каждый сон имел своё значение.
12 А там з нами був єврейський юнак, раб начальника царської сторожі. І ми розповіли́ йому, а він відгадав нам наші сни, кожному за сном його відгадав.	12 Там с нами был молодой еврей, слуга начальника стражи. Мы рассказали ему наши сны, и он истолковал их нам; каждому он дал своё толкование.
13 І сталося, — як він відгадав нам, так і трапилося: мене ти вернув на становище моє, а того повісив“.	13 И как он истолковал, так всё и вышло: меня возвратили на прежнюю службу, а того посадили на кол.
14 І послав фараон, і покликав Йо́сипа, — і його сквапно вивели з в'язниці. І оголився, і змінив одежу свою, — і він прибув до фараона.	14 Фараон послал за Юсуфом, и его спешно привели из темницы. Он подстригся, сменил одежду и предстал перед фараоном.
15 І промовив фараон до Йосипа: „Снився мені сон, та нема, хто б відгадав його. А я чув про тебе таке: ти вислухуєш сон, щоб відгадати його“.	15 Фараон сказал Юсуфу: – Мне приснился сон, и никто не может его истолковать. Но я слышал о тебе, что ты понимаешь сны и умеешь толковать их.
16 А Йосип сказав до фараона, говорячи: „Не я, — Бог дасть у відповідь мир фараонові“.	16 Юсуф ответил: – Не я, но Всевышний даст фараону ответ во благо.
17 І сказав фараон до Йосипа: „Бачив я в сні своїм — ось я стою на березі Річки.	17 Фараон сказал Юсуфу: – Мне снилось, что я стою на берегу Нила,
18 І ось виходять із Річки семеро корів ситих тілом і гарних виглядом. І вони па́слися на лузі.	18 и вдруг из реки поднялись семь коров, жирных и гладких, и стали пастись в тростниках.
19 А ось виходять за ними семеро корів інші, бідні та дуже бридкі виглядом і худі тілом. Таких бридки́х, як вони, я не бачив у всьому краї єгипетському.	19 Вслед за ними поднялись семь других коров – костлявых, худых и таких безобразных, каких я никогда прежде не видел во всей земле египетской.
20 І корови худі та бридкі поз'їда́ли сім корів перших ситих.	20 Тощие, безобразные коровы пожрали семь жирных коров, которые вышли первыми.
21 І ввійшли вони до черева їхнього, та не було знати, що ввійшли вони до черева їхнього, — і вигляд їх був лихий, як на початку. І я прокинувся.	21 Но это не пошло им впрок: они остались такими же безобразными, как и прежде. Тут я проснулся.
22 І побачив я в сні своїм знов, аж ось сходять на однім стеблі семеро колосків повних та добрих.	22 Потом я видел во сне семь колосьев на одном стебле, полных доброго зерна.
23 А ось виростає за ними семеро колосків худих, тонких, спалених східнім вітром.	23 Вслед за ними выросли другие семь колосьев – сухие, тощие и опалённые восточным ветром.
24 І проковтнули ті тонкі колоски сім колосків добрих. І розповів я те ворожбитам, та не було, хто б мені роз'яснив“.	24 Тощие колосья проглотили семь полных колосьев. Я рассказал чародеям, но никто не смог дать мне объяснение.
25 І сказав Йо́сип до фараона: „Сон фараонів — один він. Що́ Бог робить, те Він звістив фараонові.	25 Юсуф сказал фараону: – Смысл обоих снов фараона один. Всевышний открыл фараону, что Он собирается сделать.
26 Семеро корів добрих — то сім літ, і семеро колосків добрих — сім літ вони. А сон — один він.	26 Семь хороших коров – это семь лет, и семь хороших колосьев – это семь лет; смысл тот же.
27 А сім корів худих і бридки́х, що вийшли за ними, — сім літ вони, і сім колосків порожніх і спалених східнім вітром — то бу́дуть сім літ голодних.	27 Семь худых, безобразных коров, которые пришли следом, – это семь лет, и так же – семь тощих колосьев, опалённых восточным ветром, – это семь лет голода.
28 Оце та річ, що я сказав був фараонові: Що́ Бог робить, те Він показав фараонові.	28 Вот что я имел в виду, когда сказал фараону, что Всевышний открыл ему Свои замыслы.
29 Ось приходять сім літ, — великий достаток у всім краї єгипетськім.	29 В земле египетской наступают семь лет великого изобилия,
30 А по них настануть сім літ голодних, — і буде забутий увесь той достаток в єгипетській землі, і голод винищить край.	30 а за ними последуют семь лет голода, когда всё изобилие в Египте будет забыто, и голод опустошит землю.
31 І не буде видно того достатку в краї через той голод, що настане по́тім, бо він буде дуже тяжки́й.	31 Прежнее изобилие забудется в этой земле из-за голода, который последует за ним, потому что голод будет жестокий.
32 А що сон повторився фараонові двічі, це значить, що справа ця постановлена від Бога, і Бог незабаром виконає її.	32 А то, что сон повторился фараону дважды, означает, что Всевышний твёрдо определил это и вскоре исполнит Свой замысел.
33 А тепер нехай фараон наздрить чоловіка розумного й мудрого, і нехай поставить його над єгипетською землею.	33 Пусть же фараон найдёт проницательного и мудрого человека и поставит его над землёй Египта.
34 Нехай учинить фараон, і нехай призна́чить урядників над краєм, і нехай за сім літ достатку збирає п'ятину врожаю єгипетської землі.	34 Пусть фараон назначит чиновников по всей стране, чтобы они собирали пятую часть урожая в Египте в те семь лет изобилия.
35 І нехай вони позбирають усю їжу тих добрих років, що приходять, і нехай вони позбирають збіжжя під руку фараонову, на їжу по містах, і нехай бережуть.	35 Пусть в те добрые годы они собирают всё продовольствие, что поступает к ним, и пусть властью фараона запасают зерно и хранят его в городах.
36 І буде та їжа на запа́с для краю на сім літ голодних, що настануть в єгипетській землі, — і край не буде знищений голодом“.	36 Это продовольствие будет для страны про запас, чтобы страна не погибла в те семь лет голода, которые потом будут в Египте.
37 І була ця річ добра в оча́х фараона та в очах усіх його рабів.	37 Фараон и все его приближённые одобрили этот план.
38 І сказав фараон своїм рабам: „Чи зна́йдеться чоловік, як оцей, що Дух Божий у нім?“	38 Фараон спросил своих приближённых: – Найдём ли мы ещё такого, как этот человек, в котором Дух Всевышнего?
39 І сказав фараон Йосипові: „Що Бог відкрив тобі це все, то немає такого розумного й мудрого, як ти.	39 И фараон сказал Юсуфу: – Раз Всевышний открыл тебе всё это, значит, нет никого мудрее и проницательнее тебя.
40 Ти бу́деш над домом моїм, а слів твоїх уст буде слухатися ввесь наро́д мій. Тільки троном я буду вищий від тебе“.	40 Я ставлю тебя над моим домом, и весь мой народ будет слушаться твоих приказов. Только троном я буду выше тебя.
41 І сказав фараон Йо́сипові: „Дивись, — я поставив тебе над усім краєм єгипетським“.	41 Фараон сказал Юсуфу: – Смотри, я ставлю тебя над всей землёй Египта.
42 І зняв фараон персня свого з своєї руки, та й дав його на руку Йо́сипову, і зодягнув його в одежу віссо́нну, а на шию йому повісив золотого ланцюга.	42 Он снял с пальца свой перстень и надел на палец Юсуфу, он одел его в одежды из тонкого полотна и повесил ему на шею золотую цепь.
43 І зробив, що він їздив його другим по́возом, і кричали перед обличчям його: „Кланяйтеся!“ І поставив його над усім єгипетським краєм.	43 Он велел возить его в колеснице как второго после себя и кричать перед ним: «Дорогу!» Так он поставил его над всей землёй Египта.
44 І сказав фараон Йосипові: „Я фараон, а без тебе ніхто не підійме своєї руки та своєї ноги в усім краї єгипетськім“.	44 Фараон сказал Юсуфу: – Я фараон, но без твоего слова никто во всём Египте не посмеет и пальцем шевельнуть.
45 І назвав фараон ім'я Йосипові: Цофнат-Панеах, і дав йому за жінку Оснату, дочку Поті-Фера, жерця Ону. І Йосип піднявся над єгипетським краєм.	45 Он дал Юсуфу имя Цафнат-Панеах и отдал ему в жёны Асенефу, дочь Потифера, жреца города Она. . И Юсуф отправился в путь по всей египетской земле. .
46 А Йосип був віку тридцяти літ, коли він став перед лицем фараона, царя єгипетського. І пішов Йосип від лиця фараонового, і перейшов через увесь єгипетський край.	46 Юсуфу было тридцать лет, когда он поступил на службу к фараону, царю Египта. Юсуф вышел от фараона и отправился в путь по всему Египту.
47 А земля в сім літ достатку родила на повні жмені.	47 В семь лет изобилия земля приносила богатый урожай.
48 І зібрав він усю їжу семи літ, що була в єгипетськім кра́ї, і вмістив їжу по містах: їжу поля міста, що навколо нього, вмістив у ньо́му.	48 Юсуф собирал весь урожай тех семи лет изобилия в Египте и складывал его в городах; в каждом городе он складывал урожай с окрестных полей.
49 І зібрав Йо́сип збіжжя дуже багато, як мо́рський пісок, аж перестав рахувати, бо не було вже числа.	49 Собранного Юсуфом зерна было так много, как песка в море, и он перестал вести ему счёт, потому что сосчитать его было невозможно.
50 А Йосипові, поки прийшов рік голодний, уродилися два сини, що вродила йому Осната, дочка Поті-Фера, жерця Ону.	50 Прежде чем пришли годы голода, у Юсуфа родились два сына от Асенефы, дочери Потифера, жреца города Она.
51 І назвав Йо́сип ім'я́ перворідному: Манасі́я, бо „Бог зробив мені, що я забув усе своє терпіння та ввесь дім мого батька“.	51 Юсуф назвал своего первенца Манасса («дать забыть») и сказал: «Это потому, что Всевышний дал мне забыть все мои страдания и дом моего отца».
52 А ймення другому назвав: Єфрем, бо „розмножив мене Бог у краї недолі моєї“.	52 Второго сына он назвал Ефраим («быть плодовитым»), сказав: «Это потому, что Всевышний сделал меня плодовитым в земле моего страдания».
53 І скінчи́лися сім літ достатку, що були в єгипетськім краї.	53 Семь лет изобилия в Египте подошли к концу,
54 І зачали наступати сім літ голодні, як сказав був Йосип. І був голод по всіх краях, а в усім єгипетськім краї був хліб.	54 и начались семь лет голода, как Юсуф и предсказал. Голод был во всех других землях, только в земле Египта была пища.
55 Але виголоднів увесь єгипетський край, а наро́д став кричати до фараона про хліб. І сказав фараон усьому Єгиптові: „Ідіть до Йосипа. Що́ він вам скаже, те робіть“.	55 Когда весь Египет начал голодать, люди взмолились к фараону о пище, и фараон сказал египтянам: – Идите к Юсуфу и делайте, как он скажет.
56 І був той голод на всій поверхні землі. І відчинив Йосип усе, що було́ в них, і продавав поживу Єгиптові. А голод зміцнявся в єгипетськім краї.	56 Когда голод распространился по всей стране, Юсуф открыл склады и стал продавать зерно египтянам, потому что голод в Египте был жестокий.
57 І прибували зо всієї землі до Йосипа купити поживи, бо голод зміцнявся по всій землі.	57 И из всех стран приходили в Египет, чтобы купить у Юсуфа зерна, потому что по всему миру был жестокий голод.

Старий
завіт

Новий
завіт

Буття

Розділ 41

Начало

Глава 41

Буття

Розділ 41

Начало

Глава 41

Старий завіт

Новий завіт

Буття

Розділ 41

Начало

Глава 41

Буття

Розділ 41

Начало

Глава 41

Старий
завіт

Новий
завіт