CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Дії 26
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Дiї

Розділ 26

1 А Агріппа сказав до Павла: „Дозволяємо тобі говорити про себе само́го“. Павло тоді простягнув руку, і промовив у своїй обороні:

2 „О ца́рю Агріппо! Уважаю себе за щасливого, що сьогодні я перед тобою боронитися маю з усьо́го, у чім мене винуватять юдеї,

3 особливо ж тому́, що ти знаєш усі юдейські звича́ї та супере́чки. Тому я прошу́ мене вислухати терпля́че.

4 А життя моє зма́лку, що споча́тку точилося в Єрусалимі серед наро́ду мого, знають усі юдеї,

5 які відають зда́вна мене, аби тільки схотіли засві́дчити, — що я жив фарисеєм за найдокладнішою сектою нашої віри.

6 І тепер я стою отут су́джений за надію обі́тниці, що Бог дав ії нашим отцям,

7 а її викона́ння чекають побачити наші дванадцять племен, слу́жачи Богові безперестанно вдень та вночі. За цю надію, о ца́рю, мене винуватять юдеї!

8 Чому ви вважаєте за неймовірне, що Бог воскрешає померлих?

9 Правда, ду́мав був я, що мені нале́жить чинити багато ворожого проти Ймення Ісуса Назаряни́на,

10 що я в Єрусалимі й робив, і багато кого зо святих до в'язниць я замкнув, як отримав був вла́ду від первосвящеників; а як їх убивали, я голос давав проти них.

11 І часто по всіх синагогах караючи їх, до богозневаги примушував я, а лютуючи ве́льми на них, переслідував їх навіть по закордонних містах.

12 Коли в цих справах я йшов до Дамаску зо вла́дою та припору́ченням первосвящеників,

13 то опі́вдні, о ца́рю, на дорозі побачив я світло із неба, ясніше від світлости сонця, що ося́яло мене та тих, хто разом зо мною йшов!

14 І як ми всі повалились на землю, я голос почув, що мені говорив єврейською мовою: „Савле, Савле, — чому ти Мене переслідуєш? Трудно тобі бити ногою колю́чку!“

15 А я запитав: „Хто Ти, Господи?“ А Він відказав: „Я Ісус, що Його переслідуєш ти.

16 Але підведи́ся, і стань на ноги свої. Бо на те Я з'явився тобі, щоб тебе вчинити слугою та свідком того, що ти бачив та що Я відкрию тобі.

17 Визволяю тебе від твого наро́ду та від поган, до яких Я тебе посилаю, —

18 відкрити їм очі, щоб вони наверну́лись від те́мряви в світло та від сатани́ної вла́ди до Бога, щоб вірою в Мене отримати їм дарува́ння гріхів і насліддя з освяченими“.

19 Через це я, о ца́рю Агріппо, не був супротивний видінню небесному,

20 але ме́шканцям перше Дамаску, потім Єрусалиму й усякого кра́ю юдейського та поганам я проповідував, щоб пока́ялися й наверну́лись до Бога, і чинили діла, гі́дні покая́ння.

21 Через це юдеї в святині схопи́ли мене та й хотіли роздерти.

22 Але, поміч від Бога одержавши, я стою́ аж до дня сьогоднішнього та свідкую мало́му й великому, нічого не розповідаючи, окрім того, що сказали Пророки й Мойсей, що статися має, —

23 що має Христос постраждати, що Він, як перший воскреснувши з мертвих, проповідувати буде світло народові й поганам!“

24 Коли ж він боронився отак, то Фест проказав гучни́м голосом: „Дурієш ти, Павле! Велика наука доводить тебе до нерозуму“!

25 А Павло: „Не дурію — сказав, — о Фесте достойний, але провіщаю слова правди та щирого розуму.

26 Цар бо знає про це, — до нього з відвагою я й промовляю. Бо не гада́ю я, щоб із цього щобудь схова́лось від нього, — бо не в за́кутку ді́ялось це.

27 Чи віруєш, ца́рю Агріппо, Пророкам? Я знаю, що віруєш“.

28 Агріппа ж Павлові: „Ти малощо не намовляєш мене, щоб я став християни́ном“.

29 А Павло: „Благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, — не тільки но ти, але й усі, хто чує сьогодні мене, зробились такими, як і я, крім оцих ланцюгів“.

30 І встав цар та намісник, і Верні́ка та ті, хто з ними сидів.

31 І на́бік вони відійшли, і розмовляли один до одно́го й казали: „Нічого, ва́ртого смерти або ланцюгів, чоловік цей не робить!“

32 Агріппа ж до Феста сказав: „Міг би бути відпу́щений цей чоловік, якби не відкликавсь був до ке́саря“

Деяния апостолов

Глава 26

1 И сказал Агриппа Павлу: тебе разрешается говорить за себя. Тогда Павел, протянув руку, начал свою защитительную речь:

2 во всём, в чем обвиняют меня Иудеи, царь Агриппа, я почитаю себя счастливым защищаться сегодня перед тобой,

3 потому особенно, что ты знаток всех обычаев и спорных мнений Иудеев. Поэтому прошу выслушать меня с долготерпением.

4 Жизнь мою от юности, протекавшую с самого начала среди народа моего в Иерусалиме, ведают все Иудеи,

5 зная обо мне издавна — если есть у них желание свидетельствовать — что жил я фарисеем, по строжайшему направлению в нашей вере.

6 И теперь я стою перед судом за надежду на обещание, бывшее от Бога отцам нашим,

7 исполнения которого надеются достичь наши двенадцать колен, усердно служа Богу день и ночь. За эту надежду, царь, и обвиняют меня Иудеи.

8 Почему у вас считается невероятным, что Бог воздвигает мертвых?

9 Ведь я и сам думал, что против имени Иисуса Назорея надо мне многое сделать.

10 Это я и делал в Иерусалиме, и многих из святых я заключил в тюрьмы, получив власть от первосвященников, и когда их убивали, подавал свой голос против них;

11 и по всем синагогам, многократно наказывая их, принуждал к хуле и, в чрезмерной против них ярости, преследовал их даже и в чужих городах.

12 В этих условиях, отправляясь в Дамаск с полномочиями и поручением от первосвященников,

13 я в полдень на дороге увидел, царь, свет с неба, сильнее солнечного блеска, осиявший меня и шедших со мной.

14 И когда все мы упали на землю, я услышал голос, говорящий мне на еврейском языке: «Саул, Саул, что ты меня гонишь? Трудно тебе идти против рожна».

15 Я сказал: «Кто Ты, Господи?» Господь сказал: «Я Иисус, Которого ты гонишь.

16 Но встань и стань на ноги твои, ибо Я для того явился тебе, чтобы поставить тебя служителем и свидетелем Моим, как ты Меня видел, и как Я явлюсь тебе,

17 избавляя тебя от народа и от язычников, к которым Я посылаю тебя,

18 открыть им глаза, чтобы обратились они от тьмы к свету и от власти сатаны к Богу, и чтобы получили они отпущение грехов и удел вместе с освященными, по вере в Меня».

19 Поэтому, царь Агриппа, я не оказал непослушания небесному видению,

20 но сперва находящимся в Дамаске и Иерусалиме, и по всей стране Иудейской, и язычникам возвещал, чтобы они каялись и обращались к Богу, творя дела, достойные покаяния.

21 За это Иудеи, задержав меня в храме, пытались расправиться со мной.

22 Итак, с помощью, которая приходит от Бога, я устоял до сего дня, свидетельствуя малому и великому, не говоря ничего, кроме того, о чем Пророки сказали и Моисей, что должно тому быть:

23 Христу — пострадать и, воскресши первым из мертвых, свет возвещать народу и язычникам.

24 Когда он так защищался, Фест громким голосом говорит: ты безумствуешь, Павел! Большая ученость доводит тебя до безумия.

25 А Павел говорит: я не безумствую, Превосходнейший Фест, но возглашаю слова истины и здравого смысла.

26 Ибо знает об этом царь, которому я и говорю с дерзновением. Ведь я не верю, чтобы сокрыто было от него что-либо из этого; ибо не в углу это было совершено.

27 Веришь ли, царь Агриппа, Пророкам? Знаю, что веришь.

28 Но Агриппа Павлу: еще немного, и ты будешь убеждать меня сделаться христианином.

29 А Павел: молил бы я Бога, чтобы мало ли, много ли, не только ты, но и все слушающие меня сегодня, сделались такими же как и я, кроме этих уз.

30 И встал царь и правитель и Вереника и сидевшие с ними,

31 и удалившись, говорили между собой, что ничего достойного смерти или уз человек этот не делает.

32 Агриппа же сказал Фесту: мог бы быть освобожден человек этот, если бы не потребовал суда Кесаря.

Дiї

Розділ 26

Деяния апостолов

Глава 26

1 А Агріппа сказав до Павла: „Дозволяємо тобі говорити про себе само́го“. Павло тоді простягнув руку, і промовив у своїй обороні:

1 И сказал Агриппа Павлу: тебе разрешается говорить за себя. Тогда Павел, протянув руку, начал свою защитительную речь:

2 „О ца́рю Агріппо! Уважаю себе за щасливого, що сьогодні я перед тобою боронитися маю з усьо́го, у чім мене винуватять юдеї,

2 во всём, в чем обвиняют меня Иудеи, царь Агриппа, я почитаю себя счастливым защищаться сегодня перед тобой,

3 особливо ж тому́, що ти знаєш усі юдейські звича́ї та супере́чки. Тому я прошу́ мене вислухати терпля́че.

3 потому особенно, что ты знаток всех обычаев и спорных мнений Иудеев. Поэтому прошу выслушать меня с долготерпением.

4 А життя моє зма́лку, що споча́тку точилося в Єрусалимі серед наро́ду мого, знають усі юдеї,

4 Жизнь мою от юности, протекавшую с самого начала среди народа моего в Иерусалиме, ведают все Иудеи,

5 які відають зда́вна мене, аби тільки схотіли засві́дчити, — що я жив фарисеєм за найдокладнішою сектою нашої віри.

5 зная обо мне издавна — если есть у них желание свидетельствовать — что жил я фарисеем, по строжайшему направлению в нашей вере.

6 І тепер я стою отут су́джений за надію обі́тниці, що Бог дав ії нашим отцям,

6 И теперь я стою перед судом за надежду на обещание, бывшее от Бога отцам нашим,

7 а її викона́ння чекають побачити наші дванадцять племен, слу́жачи Богові безперестанно вдень та вночі. За цю надію, о ца́рю, мене винуватять юдеї!

7 исполнения которого надеются достичь наши двенадцать колен, усердно служа Богу день и ночь. За эту надежду, царь, и обвиняют меня Иудеи.

8 Чому ви вважаєте за неймовірне, що Бог воскрешає померлих?

8 Почему у вас считается невероятным, что Бог воздвигает мертвых?

9 Правда, ду́мав був я, що мені нале́жить чинити багато ворожого проти Ймення Ісуса Назаряни́на,

9 Ведь я и сам думал, что против имени Иисуса Назорея надо мне многое сделать.

10 що я в Єрусалимі й робив, і багато кого зо святих до в'язниць я замкнув, як отримав був вла́ду від первосвящеників; а як їх убивали, я голос давав проти них.

10 Это я и делал в Иерусалиме, и многих из святых я заключил в тюрьмы, получив власть от первосвященников, и когда их убивали, подавал свой голос против них;

11 І часто по всіх синагогах караючи їх, до богозневаги примушував я, а лютуючи ве́льми на них, переслідував їх навіть по закордонних містах.

11 и по всем синагогам, многократно наказывая их, принуждал к хуле и, в чрезмерной против них ярости, преследовал их даже и в чужих городах.

12 Коли в цих справах я йшов до Дамаску зо вла́дою та припору́ченням первосвящеників,

12 В этих условиях, отправляясь в Дамаск с полномочиями и поручением от первосвященников,

13 то опі́вдні, о ца́рю, на дорозі побачив я світло із неба, ясніше від світлости сонця, що ося́яло мене та тих, хто разом зо мною йшов!

13 я в полдень на дороге увидел, царь, свет с неба, сильнее солнечного блеска, осиявший меня и шедших со мной.

14 І як ми всі повалились на землю, я голос почув, що мені говорив єврейською мовою: „Савле, Савле, — чому ти Мене переслідуєш? Трудно тобі бити ногою колю́чку!“

14 И когда все мы упали на землю, я услышал голос, говорящий мне на еврейском языке: «Саул, Саул, что ты меня гонишь? Трудно тебе идти против рожна».

15 А я запитав: „Хто Ти, Господи?“ А Він відказав: „Я Ісус, що Його переслідуєш ти.

15 Я сказал: «Кто Ты, Господи?» Господь сказал: «Я Иисус, Которого ты гонишь.

16 Але підведи́ся, і стань на ноги свої. Бо на те Я з'явився тобі, щоб тебе вчинити слугою та свідком того, що ти бачив та що Я відкрию тобі.

16 Но встань и стань на ноги твои, ибо Я для того явился тебе, чтобы поставить тебя служителем и свидетелем Моим, как ты Меня видел, и как Я явлюсь тебе,

17 Визволяю тебе від твого наро́ду та від поган, до яких Я тебе посилаю, —

17 избавляя тебя от народа и от язычников, к которым Я посылаю тебя,

18 відкрити їм очі, щоб вони наверну́лись від те́мряви в світло та від сатани́ної вла́ди до Бога, щоб вірою в Мене отримати їм дарува́ння гріхів і насліддя з освяченими“.

18 открыть им глаза, чтобы обратились они от тьмы к свету и от власти сатаны к Богу, и чтобы получили они отпущение грехов и удел вместе с освященными, по вере в Меня».

19 Через це я, о ца́рю Агріппо, не був супротивний видінню небесному,

19 Поэтому, царь Агриппа, я не оказал непослушания небесному видению,

20 але ме́шканцям перше Дамаску, потім Єрусалиму й усякого кра́ю юдейського та поганам я проповідував, щоб пока́ялися й наверну́лись до Бога, і чинили діла, гі́дні покая́ння.

20 но сперва находящимся в Дамаске и Иерусалиме, и по всей стране Иудейской, и язычникам возвещал, чтобы они каялись и обращались к Богу, творя дела, достойные покаяния.

21 Через це юдеї в святині схопи́ли мене та й хотіли роздерти.

21 За это Иудеи, задержав меня в храме, пытались расправиться со мной.

22 Але, поміч від Бога одержавши, я стою́ аж до дня сьогоднішнього та свідкую мало́му й великому, нічого не розповідаючи, окрім того, що сказали Пророки й Мойсей, що статися має, —

22 Итак, с помощью, которая приходит от Бога, я устоял до сего дня, свидетельствуя малому и великому, не говоря ничего, кроме того, о чем Пророки сказали и Моисей, что должно тому быть:

23 що має Христос постраждати, що Він, як перший воскреснувши з мертвих, проповідувати буде світло народові й поганам!“

23 Христу — пострадать и, воскресши первым из мертвых, свет возвещать народу и язычникам.

24 Коли ж він боронився отак, то Фест проказав гучни́м голосом: „Дурієш ти, Павле! Велика наука доводить тебе до нерозуму“!

24 Когда он так защищался, Фест громким голосом говорит: ты безумствуешь, Павел! Большая ученость доводит тебя до безумия.

25 А Павло: „Не дурію — сказав, — о Фесте достойний, але провіщаю слова правди та щирого розуму.

25 А Павел говорит: я не безумствую, Превосходнейший Фест, но возглашаю слова истины и здравого смысла.

26 Цар бо знає про це, — до нього з відвагою я й промовляю. Бо не гада́ю я, щоб із цього щобудь схова́лось від нього, — бо не в за́кутку ді́ялось це.

26 Ибо знает об этом царь, которому я и говорю с дерзновением. Ведь я не верю, чтобы сокрыто было от него что-либо из этого; ибо не в углу это было совершено.

27 Чи віруєш, ца́рю Агріппо, Пророкам? Я знаю, що віруєш“.

27 Веришь ли, царь Агриппа, Пророкам? Знаю, что веришь.

28 Агріппа ж Павлові: „Ти малощо не намовляєш мене, щоб я став християни́ном“.

28 Но Агриппа Павлу: еще немного, и ты будешь убеждать меня сделаться христианином.

29 А Павло: „Благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, — не тільки но ти, але й усі, хто чує сьогодні мене, зробились такими, як і я, крім оцих ланцюгів“.

29 А Павел: молил бы я Бога, чтобы мало ли, много ли, не только ты, но и все слушающие меня сегодня, сделались такими же как и я, кроме этих уз.

30 І встав цар та намісник, і Верні́ка та ті, хто з ними сидів.

30 И встал царь и правитель и Вереника и сидевшие с ними,

31 І на́бік вони відійшли, і розмовляли один до одно́го й казали: „Нічого, ва́ртого смерти або ланцюгів, чоловік цей не робить!“

31 и удалившись, говорили между собой, что ничего достойного смерти или уз человек этот не делает.

32 Агріппа ж до Феста сказав: „Міг би бути відпу́щений цей чоловік, якби не відкликавсь був до ке́саря“

32 Агриппа же сказал Фесту: мог бы быть освобожден человек этот, если бы не потребовал суда Кесаря.