ЙонаРозділ 4 |
1 |
2 І молився він до Господа та й казав: „О Господи, чи ж не це моє слово, поки я ще був на своїй землі? Тому́ я перед тим утік до Таршішу, бо я знав, що Ти Бог милости́вий та милосердий, довготерпели́вий та многомилости́вий, і Ти жалку́єш за зло. |
3 А тепер, Господи, візьми мою душу від мене, бо краще мені смерть від мого́ життя!“ |
4 А Господь відказав: „Чи слушно ти запали́вся?“ |
5 І вийшов Йона з міста, і сів від сходу міста, і поставив собі там куреня́, і сів під ним у тіні, аж поки побачить, що́ буде в місті. |
6 І ви́ростив Бог рици́нового куща, і він вигнався понад Йону, щоб бути тінню над його головою, щоб урятувати його від його доса́ди. І втішився Йона від цього рици́нового куща́ великою радістю. |
7 А при сході зірни́ці другого дня призна́чив Бог червяка́, і він підточив рици́нового куща́, і той усох. |
8 І сталося, як сонце зійшло, то призна́чив Бог схі́днього гарячого вітра, — і вдарило сонце на Йо́нину го́лову, — і він зомлів. І він жадав, щоб йому померти, і казав: „Краще мені смерть від мого́ життя!“ |
9 І промовив Бог до Йони: „Чи слушно запали́вся ти за рици́новий кущ?“ А той відказав: „Ду́же розлю́тився я, — аж на смерть!“ |
10 І сказав Госпо́дь: „Ти змилувався над рици́новим куще́м, над яким не трудився, і не пле́кав його, який виріс за одну ніч, і за одну ніч згинув. |
11 А Я не змилувався б над Ніневі́єю, — цим великим містом, що в ньому більше дванадцяти́ десятисячок люда, які не вміють розрізняти прави́ці своєї від свое́ї ліви́ці, та числе́нна худоба?“ |
Книга пророка ИоныГлава 4 |
1 |
2 И молился Иегове, и сказал: о, Иегова! не это ли думал я, когда еще был на земле своей? потомуто я прежде и бежал в Фарсис; ибо я знал, что Ты Бог человеколюбивый и милосердный, долготерпеливый, и богатый милостью, и жалеешь делать зло. |
3 Итак возьми, Иегова, душу мою от меня; ибо мне лучше умереть, нежели жить. |
4 И сказал Иегова: хорошо ли это, что ты огорчился? |
5 |
6 И повелел Иегова Бог клещевине подняться выше Ионы, чтобы тень была над головою его, дабы избавить его от горести его. Иона весьма рад был этой клещевине. |
7 |
8 Потом, когда взошло солнце, Бог повелел дуть восточному, тихому ветру; и солнце стало ударять в голову Ионы. Он изнемог и просил душе своей смерти, и сказал: лучше мне умереть, нежели жить. |
9 И сказал Бог Ионе: хорошо ли это, что ты огорчился за клещевину? Он сказал: по справедливости, мне горько до смерти. |
10 И сказал Иегова: ты жалеешь клещевины, над которою ты не трудился, и которой не растил, которая была дщерь ночи, и как дщерь ночи пропала. |
11 Мне ли не пожалеть Ниневии, сего большого города, в котором более ста двадцати тысяч человек, не умеющих отличить правой руки от левой, и множество скота? |
ЙонаРозділ 4 |
Книга пророка ИоныГлава 4 |
1 |
1 |
2 І молився він до Господа та й казав: „О Господи, чи ж не це моє слово, поки я ще був на своїй землі? Тому́ я перед тим утік до Таршішу, бо я знав, що Ти Бог милости́вий та милосердий, довготерпели́вий та многомилости́вий, і Ти жалку́єш за зло. |
2 И молился Иегове, и сказал: о, Иегова! не это ли думал я, когда еще был на земле своей? потомуто я прежде и бежал в Фарсис; ибо я знал, что Ты Бог человеколюбивый и милосердный, долготерпеливый, и богатый милостью, и жалеешь делать зло. |
3 А тепер, Господи, візьми мою душу від мене, бо краще мені смерть від мого́ життя!“ |
3 Итак возьми, Иегова, душу мою от меня; ибо мне лучше умереть, нежели жить. |
4 А Господь відказав: „Чи слушно ти запали́вся?“ |
4 И сказал Иегова: хорошо ли это, что ты огорчился? |
5 І вийшов Йона з міста, і сів від сходу міста, і поставив собі там куреня́, і сів під ним у тіні, аж поки побачить, що́ буде в місті. |
5 |
6 І ви́ростив Бог рици́нового куща, і він вигнався понад Йону, щоб бути тінню над його головою, щоб урятувати його від його доса́ди. І втішився Йона від цього рици́нового куща́ великою радістю. |
6 И повелел Иегова Бог клещевине подняться выше Ионы, чтобы тень была над головою его, дабы избавить его от горести его. Иона весьма рад был этой клещевине. |
7 А при сході зірни́ці другого дня призна́чив Бог червяка́, і він підточив рици́нового куща́, і той усох. |
7 |
8 І сталося, як сонце зійшло, то призна́чив Бог схі́днього гарячого вітра, — і вдарило сонце на Йо́нину го́лову, — і він зомлів. І він жадав, щоб йому померти, і казав: „Краще мені смерть від мого́ життя!“ |
8 Потом, когда взошло солнце, Бог повелел дуть восточному, тихому ветру; и солнце стало ударять в голову Ионы. Он изнемог и просил душе своей смерти, и сказал: лучше мне умереть, нежели жить. |
9 І промовив Бог до Йони: „Чи слушно запали́вся ти за рици́новий кущ?“ А той відказав: „Ду́же розлю́тився я, — аж на смерть!“ |
9 И сказал Бог Ионе: хорошо ли это, что ты огорчился за клещевину? Он сказал: по справедливости, мне горько до смерти. |
10 І сказав Госпо́дь: „Ти змилувався над рици́новим куще́м, над яким не трудився, і не пле́кав його, який виріс за одну ніч, і за одну ніч згинув. |
10 И сказал Иегова: ты жалеешь клещевины, над которою ты не трудился, и которой не растил, которая была дщерь ночи, и как дщерь ночи пропала. |
11 А Я не змилувався б над Ніневі́єю, — цим великим містом, що в ньому більше дванадцяти́ десятисячок люда, які не вміють розрізняти прави́ці своєї від свое́ї ліви́ці, та числе́нна худоба?“ |
11 Мне ли не пожалеть Ниневии, сего большого города, в котором более ста двадцати тысяч человек, не умеющих отличить правой руки от левой, и множество скота? |