| ДiїРозділ 5 | 
| 1  | 
| 2 та й з ві́дома дружи́ни своєї присво́їв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апо́столів. | 
| 3 І промовив Петро: „Ана́нію, чого сатана́ твоє серце напо́внив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присво́їв із заплати за землю? | 
| 4 Хіба те, що́ ти мав, не твоє все було, а про́дане не в твоїй вла́ді було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не лю́дям неправду сказав, але Богові!“ | 
| 5 Як Ана́ній зачу́в ці слова́, то впав та й умер. І обгорнув жах великий усіх, що це чули! | 
| 6 Юнаки́ ж повставали, обгорну́ли його, і винесли та й поховали. | 
| 7 І сталось, годин через три прийшла й дружи́на його, про випа́док нічо́го не знавши. | 
| 8 І промовив до неї Петро: „Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали́?“ Вона ж відказала: „Так, за стільки“. | 
| 9 До неї ж Петро: „Чому це ви змо́вилися споку́шувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, — і тебе вони винесуть“. | 
| 10 І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки́, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали. | 
| 11 І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це. | 
| 12  | 
| 13 А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх. | 
| 14 І все збі́льшувалось тих, хто вірує в Господа, бе́зліч чолові́ків і жінок, | 
| 15 так що хворих стали вино́сити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на ко́го із них. | 
| 16 І бе́зліч люду збиралась до Єрусалиму з довко́лишніх міст, і не́сли недужих та хворих від ду́хів нечистих, — і були́ вони всі вздоро́влювані! | 
| 17  | 
| 18 і руки наклали вони на апо́столів, і до в'язниці грома́дської вкинули їх. | 
| 19 Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав: | 
| 20 „Ідіть, і, ставши, говоріть до наро́ду у храмі всі слова́ цього життя“. | 
| 21 Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріо́н і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели́. | 
| 22 А служба, прийшовши, не знайшла́ їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила, | 
| 23 говорячи: „В'язницю знайшли ми з великою пильністю за́мкнену, і сторо́жу, що при две́рях стояла; а коли відчинили, то ніко́го всере́дині ми не знайшли!“ | 
| 24 Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що́ б то сталося. | 
| 25 Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: „Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають наро́д“. | 
| 26 Пішов тоді старши́й сторо́жі зо слу́жбою, та й привів їх без насильства, бо боялись наро́ду, щоб їх не побили камінням. | 
| 27 Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи: | 
| 28 „Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я́ не навчати? І ото, ви своєю наукою перепо́внили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припрова́дити на нас“. | 
| 29 Відповів же Петро та сказали апо́столи: „Бога повинно слухатися більш, як людей! | 
| 30 Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподі́яли, повісивши на дереві. | 
| 31 Його Бог підвищив Своєю прави́цею — на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покая́ння і про́щення гріхів. | 
| 32 А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухня́ний Йому“. | 
| 33 Як зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й ра́дилися, я́к їм смерть заподі́яти? | 
| 34  | 
| 35 І промовив до них: „Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що́ з ними робити ви маєте. | 
| 36 Бо перед цими днями повстав був Те́вда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились та оберну́лись в ніщо́. | 
| 37 Після нього повстав, під час пе́репису, Галіле́янин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились. | 
| 38 І тепер кажу́ вам: Відступіться від цих людей, і занеха́йте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця бу́де, — розпаде́ться вона. | 
| 39 А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випа́дком не стати і вам богобо́рцями!“ І послухались ради його. | 
| 40  | 
| 41 А вони поверта́лися з синедріо́ну, радіючи, що сподоби́лись прийняти знева́гу за Йме́ння Го́спода Ісуса. | 
| 42 І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Єва́нгелію Ісуса Христа. | 
| Деяния апостоловГлава 5 | 
| 1  | 
| 2 Однако, с ведома жены, он утаил часть вырученных денег, а остальные деньги принёс и отдал апостолам. | 
| 3 Тогда Пётр сказал:  | 
| 4 До того как ты продал её, разве не твоей была она? А после продажи, разве не твои были деньги и разве не мог ты ими распоряжаться? Зачем ты задумал такое? Ты солгал не людям, а Богу».  | 
| 5 Услышав эти слова, Анания упал замертво. Тогда пришли юноши и обернули его тело в погребальное полотно, а затем вынесли и похоронили. И всех, кто услышал об этом, объял великий страх. | 
| 6 | 
| 7  | 
| 8 Пётр спросил её:  | 
| 9 Тогда Пётр сказал ей:  | 
| 10 Она тотчас же упала у его ног и умерла. Войдя, юноши увидели её мёртвой, вынесли и похоронили рядом с мужем. | 
| 11 Тогда великий страх объял всех верующих и всех, слышавших об этом. | 
| 12  | 
| 13 Никто из других людей не осмеливался присоединиться к ним, но народ прославлял их. | 
| 14 И всё больше и больше народа: и мужчины, и женщины — обретали веру в Господа, и число верующих возрастало. | 
| 15 Люди стали выносить больных на улицы и класть их там на кроватях и подстилках в надежде на то, что хотя бы тень Петра упадёт на кого-нибудь из них, когда он будет проходить мимо, и этого будет достаточно, чтобы исцелить больного. | 
| 16 Толпы стекались из городов вокруг Иерусалима, принося больных и одержимых нечистыми духами, и все они исцелялись. | 
| 17  | 
| 18 схватили апостолов и посадили их в темницу. | 
| 19 Но ночью Ангел Господний отворил двери темницы и, выведя их оттуда, сказал: | 
| 20  | 
| 21 Услышав это, они вошли на рассвете в храм и стали учить народ. Когда пришёл первосвященник и все, кто были с ним, собрали синедрион и совет израильских старейшин и послали служителей за апостолами. | 
| 22 Придя в темницу, служители не нашли там апостолов и поэтому, возвратившись, сообщили об этом иудейским предводителям. | 
| 23  | 
| 24 Услышав эти слова, главные священники и начальник стражи храма недоумевали по поводу случившегося. | 
| 25 Затем кто-то пришёл и сказал им:  | 
| 26 Тогда начальник стражи вместе со служителями вышел и привёл апостолов обратно. Они боялись применять силу, чтобы народ не забросал их камнями. | 
| 27  | 
| 28  | 
| 29 Пётр и другие апостолы отвечали:  | 
| 30 Вы убили Иисуса, распяв на кресте, но Бог наших предков воскресил Его из мёртвых. | 
| 31 Бог возвысил Его, посадив по правую руку от Себя как нашего Вождя и Спасителя, чтобы Бог мог даровать Израилю покаяние и отпущение грехов. | 
| 32 И свидетели этому мы и Святой Дух, которого Бог дал тем, кто повинуется Ему».  | 
| 33  | 
| 34 Но один из членов синедриона, фарисей по имени Гамалиил, почитаемый всеми законник, встал и приказал, чтобы апостолов вывели на несколько минут. | 
| 35 Затем он сказал:  | 
| 36  | 
| 37  | 
| 38 Поэтому теперь говорю вам: отступитесь от этих людей и оставьте их в покое. Так как если замысел или дело это от людей, то оно провалится. | 
| 39 Если же от Бога, то вы не в состоянии остановить их, и может случиться, что препятствуя, вы будете бороться против самого Бога».  | 
| 40  | 
| 41 Апостолы покинули синедрион, радуясь, что удостоились принять бесчестие ради Иисуса. | 
| 42 Каждый день и в самом храме, и из дома в дом они продолжали проповедовать и возвещать Благую Весть о том, что Иисус — Христос. | 
| ДiїРозділ 5 | Деяния апостоловГлава 5 | 
| 1  | 1  | 
| 2 та й з ві́дома дружи́ни своєї присво́їв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апо́столів. | 2 Однако, с ведома жены, он утаил часть вырученных денег, а остальные деньги принёс и отдал апостолам. | 
| 3 І промовив Петро: „Ана́нію, чого сатана́ твоє серце напо́внив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присво́їв із заплати за землю? | 3 Тогда Пётр сказал:  | 
| 4 Хіба те, що́ ти мав, не твоє все було, а про́дане не в твоїй вла́ді було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не лю́дям неправду сказав, але Богові!“ | 4 До того как ты продал её, разве не твоей была она? А после продажи, разве не твои были деньги и разве не мог ты ими распоряжаться? Зачем ты задумал такое? Ты солгал не людям, а Богу».  | 
| 5 Як Ана́ній зачу́в ці слова́, то впав та й умер. І обгорнув жах великий усіх, що це чули! | 5 Услышав эти слова, Анания упал замертво. Тогда пришли юноши и обернули его тело в погребальное полотно, а затем вынесли и похоронили. И всех, кто услышал об этом, объял великий страх. | 
| 6 Юнаки́ ж повставали, обгорну́ли його, і винесли та й поховали. | 6 | 
| 7 І сталось, годин через три прийшла й дружи́на його, про випа́док нічо́го не знавши. | 7  | 
| 8 І промовив до неї Петро: „Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали́?“ Вона ж відказала: „Так, за стільки“. | 8 Пётр спросил её:  | 
| 9 До неї ж Петро: „Чому це ви змо́вилися споку́шувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, — і тебе вони винесуть“. | 9 Тогда Пётр сказал ей:  | 
| 10 І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки́, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали. | 10 Она тотчас же упала у его ног и умерла. Войдя, юноши увидели её мёртвой, вынесли и похоронили рядом с мужем. | 
| 11 І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це. | 11 Тогда великий страх объял всех верующих и всех, слышавших об этом. | 
| 12  | 12  | 
| 13 А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх. | 13 Никто из других людей не осмеливался присоединиться к ним, но народ прославлял их. | 
| 14 І все збі́льшувалось тих, хто вірує в Господа, бе́зліч чолові́ків і жінок, | 14 И всё больше и больше народа: и мужчины, и женщины — обретали веру в Господа, и число верующих возрастало. | 
| 15 так що хворих стали вино́сити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на ко́го із них. | 15 Люди стали выносить больных на улицы и класть их там на кроватях и подстилках в надежде на то, что хотя бы тень Петра упадёт на кого-нибудь из них, когда он будет проходить мимо, и этого будет достаточно, чтобы исцелить больного. | 
| 16 І бе́зліч люду збиралась до Єрусалиму з довко́лишніх міст, і не́сли недужих та хворих від ду́хів нечистих, — і були́ вони всі вздоро́влювані! | 16 Толпы стекались из городов вокруг Иерусалима, принося больных и одержимых нечистыми духами, и все они исцелялись. | 
| 17  | 17  | 
| 18 і руки наклали вони на апо́столів, і до в'язниці грома́дської вкинули їх. | 18 схватили апостолов и посадили их в темницу. | 
| 19 Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав: | 19 Но ночью Ангел Господний отворил двери темницы и, выведя их оттуда, сказал: | 
| 20 „Ідіть, і, ставши, говоріть до наро́ду у храмі всі слова́ цього життя“. | 20  | 
| 21 Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріо́н і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели́. | 21 Услышав это, они вошли на рассвете в храм и стали учить народ. Когда пришёл первосвященник и все, кто были с ним, собрали синедрион и совет израильских старейшин и послали служителей за апостолами. | 
| 22 А служба, прийшовши, не знайшла́ їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила, | 22 Придя в темницу, служители не нашли там апостолов и поэтому, возвратившись, сообщили об этом иудейским предводителям. | 
| 23 говорячи: „В'язницю знайшли ми з великою пильністю за́мкнену, і сторо́жу, що при две́рях стояла; а коли відчинили, то ніко́го всере́дині ми не знайшли!“ | 23  | 
| 24 Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що́ б то сталося. | 24 Услышав эти слова, главные священники и начальник стражи храма недоумевали по поводу случившегося. | 
| 25 Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: „Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають наро́д“. | 25 Затем кто-то пришёл и сказал им:  | 
| 26 Пішов тоді старши́й сторо́жі зо слу́жбою, та й привів їх без насильства, бо боялись наро́ду, щоб їх не побили камінням. | 26 Тогда начальник стражи вместе со служителями вышел и привёл апостолов обратно. Они боялись применять силу, чтобы народ не забросал их камнями. | 
| 27 Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи: | 27  | 
| 28 „Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я́ не навчати? І ото, ви своєю наукою перепо́внили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припрова́дити на нас“. | 28  | 
| 29 Відповів же Петро та сказали апо́столи: „Бога повинно слухатися більш, як людей! | 29 Пётр и другие апостолы отвечали:  | 
| 30 Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподі́яли, повісивши на дереві. | 30 Вы убили Иисуса, распяв на кресте, но Бог наших предков воскресил Его из мёртвых. | 
| 31 Його Бог підвищив Своєю прави́цею — на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покая́ння і про́щення гріхів. | 31 Бог возвысил Его, посадив по правую руку от Себя как нашего Вождя и Спасителя, чтобы Бог мог даровать Израилю покаяние и отпущение грехов. | 
| 32 А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухня́ний Йому“. | 32 И свидетели этому мы и Святой Дух, которого Бог дал тем, кто повинуется Ему».  | 
| 33 Як зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й ра́дилися, я́к їм смерть заподі́яти? | 33  | 
| 34  | 34 Но один из членов синедриона, фарисей по имени Гамалиил, почитаемый всеми законник, встал и приказал, чтобы апостолов вывели на несколько минут. | 
| 35 І промовив до них: „Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що́ з ними робити ви маєте. | 35 Затем он сказал:  | 
| 36 Бо перед цими днями повстав був Те́вда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились та оберну́лись в ніщо́. | 36  | 
| 37 Після нього повстав, під час пе́репису, Галіле́янин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились. | 37  | 
| 38 І тепер кажу́ вам: Відступіться від цих людей, і занеха́йте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця бу́де, — розпаде́ться вона. | 38 Поэтому теперь говорю вам: отступитесь от этих людей и оставьте их в покое. Так как если замысел или дело это от людей, то оно провалится. | 
| 39 А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випа́дком не стати і вам богобо́рцями!“ І послухались ради його. | 39 Если же от Бога, то вы не в состоянии остановить их, и может случиться, что препятствуя, вы будете бороться против самого Бога».  | 
| 40  | 40  | 
| 41 А вони поверта́лися з синедріо́ну, радіючи, що сподоби́лись прийняти знева́гу за Йме́ння Го́спода Ісуса. | 41 Апостолы покинули синедрион, радуясь, что удостоились принять бесчестие ради Иисуса. | 
| 42 І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Єва́нгелію Ісуса Христа. | 42 Каждый день и в самом храме, и из дома в дом они продолжали проповедовать и возвещать Благую Весть о том, что Иисус — Христос. |