ДiїРозділ 9 |
|
1 |
|
2 попросив від нього листи́ у Дама́ск синагогам, щоб, коли зна́йде яких чоловіків та жінок, що тієї дороги вони, то зв'язати й приве́сти до Єрусалиму. |
|
3 |
|
4 а він повали́вся на землю, і голос почув, що йому говорив: „Са́вле, Са́вле, — чому́ ти Мене переслідуєш?“ |
|
5 А він запитав: „Хто Ти, Пане?“ А Той: „Я Ісус, що Його переслідуєш ти. Трудно тобі бити ногою колючку!“ |
|
6 А він, затрусившися та налякавшися, каже: „Чого, Господи, хочеш, щоб я вчинив?“ А до нього Господь: „Уставай, та до міста подайся, а там тобі скажуть, що́ маєш робити!“ |
|
7 А люди, що йшли з ним, онімілі стояли, бо вони чули голос, та ніко́го не бачили. |
|
8 |
|
9 І три дні невидю́щий він був, і не їв, і не пив. |
|
10 А в Дама́ску був учень один, на йме́ння Ана́ній. І Господь у видінні промовив до нього: „ Ана́нію!“ А він відказав: „Ось я, Господи!“ |
|
11 Господь же до нього: „Устань, і піди на вулицю, що Про́стою зветься, і пошукай в домі Юдовім Са́вла на йме́ння, тарся́нина, ось бо він мо́литься, |
|
12 і мужа в видінні він бачив, на йме́ння Ананія, що до нього прийшов і руку на нього поклав, щоб став він видю́щий“. |
|
13 Відповів же Ана́ній: „Чув я, Господи, від багатьох про цього́ чоловіка, скільки зла він учинив в Єрусалимі святим Твоїм! |
|
14 І тут має вла́ду від первосвящеників, щоб в'язати усіх, хто кли́че Ім'я́ Твоє“. |
|
15 І промовив до нього Господь: „Іди, бо для Мене — посу́дина ви́брана він, щоб носити Ім'я́ Моє перед наро́дами, і царями, і синами Ізраїля. |
|
16 Бо Я покажу́ йому, скільки має він витерпіти за Ім'я́ Моє“. |
|
17 І Ананій пішов, і до дому ввійшов, і руки поклавши на нього, промовив: „Са́вле брате, Господь Ісус, що з'явився тобі на дорозі, якою ти йшов, послав ось мене, щоб став ти видю́щий, і напо́внився Духа Святого!“ |
|
18 І хвилі тієї відпала з очей йому ніби луска́, і зараз видю́щий він став... І, вставши, охристився, |
|
19 і, прийнявши поживу, на силах зміцнів. |
|
20 |
|
21 І дивом усі дивувалися, хто чув, і говорили: „Хіба це не той, що переслідував в Єрусалимі визна́вців оцього Ім'я́, та й сюди не на те він прибув, щоб отих пов'язати й приве́сти до первосвящеників?“ |
|
22 А Савл іще більше зміцнявся, і непокоїв юдеїв, що в Дамаску жили, удово́днюючи, що Той — то Христос. |
|
23 А як ча́су минуло доволі, юдеї змовилися його вбити, |
|
24 та Са́влові стала відо́ма їхня змова. А вони день і ніч чатува́ли в воро́тях, щоб убити його. |
|
25 Тому учні забрали його вночі, та й із муру спустили в коші́. |
|
26 |
|
27 Варнава тоді взяв його та й привів до апо́столів, і їм розповів, як дорогою той бачив Господа, і як Він йому промовляв, і як сміли́во навчав у Дамаску в Ісусове Йме́ння. |
|
28 І він із ними входив і вихо́див до Єрусалиму, і відважно звіщав в Ім'я́ Господа. |
|
29 Він також розмовляв й сперечався з огре́ченими, а вони намагалися вбити його. |
|
30 Тому браття, довідавшися, відвели́ його до Кесарі́ї, і до Та́рсу його відіслали. |
|
31 |
|
32 І сталося, як Петро всіх обходив, то прибув і до святих, що ме́шкали в Лі́дді. |
|
33 Знайшов же він там чоловіка одно́го, на йме́ння Ене́й, що на ліжку лежав вісім років, — він розсла́блений був. |
|
34 І промовив до нього Петро: „Енею, тебе вздоровляє Ісус Христос. Уставай, і постели́ собі сам!“ І той зараз устав. |
|
35 І його оглядали усі, хто мешкав у Лі́дді й Саро́ні, які навернулися до Господа. |
|
36 |
|
37 І трапилося тими днями, що вона занедужала й умерла. Обмили ж її й покла́ли в го́рниці. |
|
38 А що Лі́дда лежить недалеко Йоппі́ї, то учні, прочувши, що в ній пробуває Петро, послали до нього двох му́жів, що благали: „Не гайся прибути до нас!“ |
|
39 І, вставши Петро, пішов із ними. А коли він прибув, то ввели його в го́рницю. І обступили його всі вдови́ці, плачучи та показуючи йому су́кні й плащі, що їх Сарна робила, як із ними була́. |
|
40 Петро ж із кімна́ти всіх ви́провадив, і, ставши навко́лішки, помолився, і, звернувшись до тіла, промовив: „Тавіто, вставай!“ А вона свої очі розплю́щила, і сіла, уздрівши Петра. |
|
41 Він же руку подав їй, і підвів її, і закли́кав святих і вдовиць, та й поставив живою її. |
|
42 А це стало відо́ме по ці́лій Йоппі́ї, і багато-хто в Господа ввірували. |
|
43 І сталось, що він багато днів пробув у Йоппі́ї, в одно́го гарбарника Си́мона. |
Деяния апостоловГлава 9 |
|
1 |
|
2 и выпросил |
|
3 Когда |
|
4 |
|
5 Он сказал: |
|
6 Он в трепете |
|
7 |
|
8 |
|
9 И |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 и |
|
15 Но |
|
16 |
|
17 Анания |
|
18 И |
|
19 и, |
|
20 |
|
21 И |
|
22 А |
|
23 |
|
24 Но |
|
25 |
|
26 |
|
27 Варнава |
|
28 И |
|
29 Говорил |
|
30 |
|
31 |
|
32 |
|
33 Там |
|
34 |
|
35 И |
|
36 |
|
37 Случилось |
|
38 А |
|
39 Петр, |
|
40 |
|
41 Он, подав |
|
42 Это сделалось |
|
43 |
ДiїРозділ 9 |
Деяния апостоловГлава 9 |
|
1 |
1 |
|
2 попросив від нього листи́ у Дама́ск синагогам, щоб, коли зна́йде яких чоловіків та жінок, що тієї дороги вони, то зв'язати й приве́сти до Єрусалиму. |
2 и выпросил |
|
3 |
3 Когда |
|
4 а він повали́вся на землю, і голос почув, що йому говорив: „Са́вле, Са́вле, — чому́ ти Мене переслідуєш?“ |
4 |
|
5 А він запитав: „Хто Ти, Пане?“ А Той: „Я Ісус, що Його переслідуєш ти. Трудно тобі бити ногою колючку!“ |
5 Он сказал: |
|
6 А він, затрусившися та налякавшися, каже: „Чого, Господи, хочеш, щоб я вчинив?“ А до нього Господь: „Уставай, та до міста подайся, а там тобі скажуть, що́ маєш робити!“ |
6 Он в трепете |
|
7 А люди, що йшли з ним, онімілі стояли, бо вони чули голос, та ніко́го не бачили. |
7 |
|
8 |
8 |
|
9 І три дні невидю́щий він був, і не їв, і не пив. |
9 И |
|
10 А в Дама́ску був учень один, на йме́ння Ана́ній. І Господь у видінні промовив до нього: „ Ана́нію!“ А він відказав: „Ось я, Господи!“ |
10 |
|
11 Господь же до нього: „Устань, і піди на вулицю, що Про́стою зветься, і пошукай в домі Юдовім Са́вла на йме́ння, тарся́нина, ось бо він мо́литься, |
11 |
|
12 і мужа в видінні він бачив, на йме́ння Ананія, що до нього прийшов і руку на нього поклав, щоб став він видю́щий“. |
12 |
|
13 Відповів же Ана́ній: „Чув я, Господи, від багатьох про цього́ чоловіка, скільки зла він учинив в Єрусалимі святим Твоїм! |
13 |
|
14 І тут має вла́ду від первосвящеників, щоб в'язати усіх, хто кли́че Ім'я́ Твоє“. |
14 и |
|
15 І промовив до нього Господь: „Іди, бо для Мене — посу́дина ви́брана він, щоб носити Ім'я́ Моє перед наро́дами, і царями, і синами Ізраїля. |
15 Но |
|
16 Бо Я покажу́ йому, скільки має він витерпіти за Ім'я́ Моє“. |
16 |
|
17 І Ананій пішов, і до дому ввійшов, і руки поклавши на нього, промовив: „Са́вле брате, Господь Ісус, що з'явився тобі на дорозі, якою ти йшов, послав ось мене, щоб став ти видю́щий, і напо́внився Духа Святого!“ |
17 Анания |
|
18 І хвилі тієї відпала з очей йому ніби луска́, і зараз видю́щий він став... І, вставши, охристився, |
18 И |
|
19 і, прийнявши поживу, на силах зміцнів. |
19 и, |
|
20 |
20 |
|
21 І дивом усі дивувалися, хто чув, і говорили: „Хіба це не той, що переслідував в Єрусалимі визна́вців оцього Ім'я́, та й сюди не на те він прибув, щоб отих пов'язати й приве́сти до первосвящеників?“ |
21 И |
|
22 А Савл іще більше зміцнявся, і непокоїв юдеїв, що в Дамаску жили, удово́днюючи, що Той — то Христос. |
22 А |
|
23 А як ча́су минуло доволі, юдеї змовилися його вбити, |
23 |
|
24 та Са́влові стала відо́ма їхня змова. А вони день і ніч чатува́ли в воро́тях, щоб убити його. |
24 Но |
|
25 Тому учні забрали його вночі, та й із муру спустили в коші́. |
25 |
|
26 |
26 |
|
27 Варнава тоді взяв його та й привів до апо́столів, і їм розповів, як дорогою той бачив Господа, і як Він йому промовляв, і як сміли́во навчав у Дамаску в Ісусове Йме́ння. |
27 Варнава |
|
28 І він із ними входив і вихо́див до Єрусалиму, і відважно звіщав в Ім'я́ Господа. |
28 И |
|
29 Він також розмовляв й сперечався з огре́ченими, а вони намагалися вбити його. |
29 Говорил |
|
30 Тому браття, довідавшися, відвели́ його до Кесарі́ї, і до Та́рсу його відіслали. |
30 |
|
31 |
31 |
|
32 І сталося, як Петро всіх обходив, то прибув і до святих, що ме́шкали в Лі́дді. |
32 |
|
33 Знайшов же він там чоловіка одно́го, на йме́ння Ене́й, що на ліжку лежав вісім років, — він розсла́блений був. |
33 Там |
|
34 І промовив до нього Петро: „Енею, тебе вздоровляє Ісус Христос. Уставай, і постели́ собі сам!“ І той зараз устав. |
34 |
|
35 І його оглядали усі, хто мешкав у Лі́дді й Саро́ні, які навернулися до Господа. |
35 И |
|
36 |
36 |
|
37 І трапилося тими днями, що вона занедужала й умерла. Обмили ж її й покла́ли в го́рниці. |
37 Случилось |
|
38 А що Лі́дда лежить недалеко Йоппі́ї, то учні, прочувши, що в ній пробуває Петро, послали до нього двох му́жів, що благали: „Не гайся прибути до нас!“ |
38 А |
|
39 І, вставши Петро, пішов із ними. А коли він прибув, то ввели його в го́рницю. І обступили його всі вдови́ці, плачучи та показуючи йому су́кні й плащі, що їх Сарна робила, як із ними була́. |
39 Петр, |
|
40 Петро ж із кімна́ти всіх ви́провадив, і, ставши навко́лішки, помолився, і, звернувшись до тіла, промовив: „Тавіто, вставай!“ А вона свої очі розплю́щила, і сіла, уздрівши Петра. |
40 |
|
41 Він же руку подав їй, і підвів її, і закли́кав святих і вдовиць, та й поставив живою її. |
41 Он, подав |
|
42 А це стало відо́ме по ці́лій Йоппі́ї, і багато-хто в Господа ввірували. |
42 Это сделалось |
|
43 І сталось, що він багато днів пробув у Йоппі́ї, в одно́го гарбарника Си́мона. |
43 |