1 Потому Ісус був пове́дений Духом у пустиню, щоб диявол Його спокуша́в.

2 І по́стив Він сорок день і сорок ноче́й, а вкінці зголодні́в.

3 І ось приступив до Нього споку́сник, і сказав: „Коли Ти Син Божий, скажи, щоб камі́ння це стало хліба́ми!“

4 А Він відповів і промовив: „Написано: Не хлібом самим буде жити люди́на, але кожним словом, що походить із уст Божих“.

5 Тоді забирає диявол Його в святе місто, і ставить Його на нарі́жника храму,

6 та й каже Йому: „Коли Ти Син Божий, то кинься додолу, бож написано: „Він накаже про Тебе Своїм Ангола́м, і вони на руках понесу́ть Тебе, щоб об камінь коли не спіткнув Ти Своєї ноги́“.

7 Ісус відказав йому: „Ще написано: Не спокушуй Господа Бога свого!“

8 Знов диявол бере Його на височе́зную го́ру, і показує Йому всі царства на світі та їхню славу,

9 та й каже до Нього: „Це все Тобі дам, якщо впаде́ш і мені Ти покло́нишся!“

10 Тоді каже до нього Ісус: „Відійди, сатано! Бож написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одно́му Йому!“

11 Тоді позоставив диявол Його. І ось анголи́ приступили, і служили Йому́.

12 Як довідавсь Ісус, що Івана ув'я́знено, перейшов у Галілею.

13 І, покинувши Він Назаре́та, прийшов й оселився в Капернау́мі примо́рськім, на границі країн Завуло́нової й Нефтали́мової,

14 щоб спра́вдилось те, що сказав Іса́я пророк, промовляючи:

15 „Завуло́нова зе́мле, і Нефтали́мова зе́мле, за Йорда́ном при мо́рській дорозі, Галіле́є поганська!

16 Наро́д, що в темно́ті сидів, світло велике побачив, а тим, хто сидів у країні смертельної тіні, засяяло світло“.

17 Із того ча́су Ісус розпочав проповідувати й промовляти: „Покайтеся, бо набли́зилось Царство Небесне!“

18 Як прохо́див же Він поблизу́ Галілейського моря, то побачив двох братів: Си́мона, що зветься Петром, та Андрія, його брата, що не́вода в море закида́ли, — бо рибалки були́.

19 І Він каже до них: „Ідіть за Мною, — Я зроблю́ вас ловця́ми людей!“

20 І вони зараз покинули сі́ті, та й пішли вслід за Ним.

21 І, далі пішовши звідти, Він побачив двох інших братів, — Зеведе́євого сина Якова та Івана, його брата, із Зеведе́єм, їхнім ба́тьком, що ла́годили свого не́вода в чо́вні, — і покликав Він їх.

22 Вони зараз залиши́ли чо́вна та батька свого́, — та й пішли вслід за Ним.

23 І ходив Він по всій Галілеї, по їхніх синаго́гах навчаючи, та Єва́нгелію[10] Царства проповідуючи, і вздоро́влюючи всяку неду́гу, і всяку неміч між людьми.

24 А чутка про Нього пішла по всій Си́рії. І водили до Нього недужих усіх, хто терпів на різні хвороби та муки, і біснуватих, і сновид, і розсла́блених,[11] — і Він їх уздоровля́в.

25 І багато людей ішло за Ним і з Галілеї, і з Десятимістя, і з Єрусалиму, і з Юдеї, і з Зайорда́ння.