Вiд Матвiя

Розділ 14

1 Того ча́су прочув Ірод чотиривла́сник чутки́ про Ісуса,

2 і сказав своїм слу́гам: „Це Іван Христитель, — він із мертвих воскрес, і тому́ чуда тво́ряться ним“.

3 Бо Ірод схопи́в був Івана, і зв'язав його, і посадив у в'язни́цю через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа.

4 Бо до нього Іван говорив: „Не годи́ться тобі її мати!“

5 І хотів Ірод смерть заподі́яти йому, та боявся наро́ду, бо того за пророка вважали.

6 А як був день наро́дження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродія́дина, та й Іродові догоди́ла.

7 Тому́ під прися́гою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона.

8 А вона, за намовою матері своєї: „Дай мені — проказала — отут на полу́миску голову Івана Христителя!“

9 І цар засмутився, але́ через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати.

10 І послав стяти Івана в в'язни́ці.

11 І прине́сли на полу́мискові його голову, та й дали́ дівчині, а та відне́сла її своїй матері.

12 А учні його прибули́, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса.

13 Як Ісус те почув, Він відплив звідти чо́вном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, наро́д із міст пішов пі́шки за Ним.

14 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і змилосе́рдивсь над ними, і їхніх слаби́х уздоро́вив.

15 А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: „Тут місце пустинне, і година вже пі́зня; відпусти наро́д, — хай по селах розі́йдуться, і куплять пожи́ви собі“.

16 А Ісус їм сказав: „Непотрібно відхо́дити їм, — нагодуйте їх ви!“

17 Вони ж кажуть Йому: „Не маємо чим тут, — тільки п'я́теро хліба й дві рибі“.

18 А Він відказав: „Принесіть Мені їх сюди“.

19 І, звелівши на́товпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі, спогля́нув на небо, поблагословив й поламав ті хліби́, і дав учням, а учні наро́дові.

20 І всі їли й наси́тились, а з кусків позосталих назбирали двана́дцятеро повних кошів.

21 Їдців же було мужа тисяч із п'ять, крім жіно́к і дітей.

22 І зараз звелів Ісус учням до чо́вна сідати, і перепли́сти на той бік раніше Його, аж поки наро́д Він відпу́стить.

23 Відпусти́вши ж народ, Він на го́ру пішов помолитися насамоті́; і як вечір настав, був там Сам.

24 А чо́вен вже був на сере́дині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супроти́вний.

25 А о четвертій сторо́жі нічній Ісус підійшов до них, іду́чи по морю.

26 Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настра́шилися та й казали: „Мара́!“ І від стра́ху вони закричали...

27 А Ісус до них зараз озвався й сказав: „Заспокійтесь, — це Я, не лякайтесь!“

28 Петро ж відповів і сказав: „Коли, Господи, Ти́ це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді“.

29 А Він відказав йому: „Іди“. І, вилізши з чо́вна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.

30 Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопа́ти, і скричав: „Рятуй мене, Господи!“

31 І зараз Ісус простяг руку й схопи́в його, і каже до нього: „Маловірний, чого́ усумни́вся?“

32 Як до чо́вна ж вони ввійшли, буря вщу́хнула.

33 А приявні в чо́вні вклонились Йому та сказали: „Ти справді Син Божий!“

34 Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську.

35 А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій око́лиці, і до Нього прине́сли всіх хворих.

36 І благали Його, щоб бодай доторкнутися кра́ю одежі Його. А хто доторкавсь, — уздоро́влений був.

Евангелие от Матфея

Глава 14

1 Когда Ирод, правитель Галилеи, царствовавший в то время, узнал об Иисусе,

2 он сказал своим слугам: «Этот Человек на самом деле Иоанн Креститель. Он воскрес из мёртвых и потому способен творить все эти чудеса».

3 Задолго до этого Ирод схватил Иоанна, заковал его в цепи и бросил в темницу. Он сделал это из-за Иродиады, жены своего брата Филиппа.

4 Иоанн говорил ему: «Тебе не подобает с ней сожительствовать».

5 Ирод хотел убить его, но боялся народа, так как люди считали Иоанна пророком.

6 Когда наступил день рождения Ирода, дочь Иродиады танцевала перед ним и его гостями и так угодила ему,

7 что он клятвенно пообещал дать ей всё, о чём она ни попросит.

8 По наущению матери она сказала: «Принеси мне на блюде голову Иоанна Крестителя».

9 И хотя царь был опечален, он приказал исполнить её просьбу, так как гости, которые ели вмести с ним, слышали его клятву.

10 Поэтому Ирод послал людей обезглавить Иоанна в тюрьме.

11 Они принесли голову Иоанна на блюде и отдали девушке, а та отнесла её матери.

12 После этого пришли ученики Иоанна и, забрав тело, похоронили его, а затем пошли и рассказали Иисусу, что произошло.

13 Услышав о том, что случилось, Иисус сел в лодку и отправился в уединённое место, чтобы побыть в одиночестве. Но, когда люди узнали об этом, они пришли из своих городов и пошли за Ним по берегу.

14 Выйдя на берег, Иисус увидел большую толпу и сжалился над людьми, и исцелил больных.

15 Когда настал вечер, к Нему пришли Его ученики и сказали: «Уже поздно, а место здесь уединённое. Распусти людей, чтобы они могли пойти в селения и купить себе еду».

16 Но Иисус сказал ученикам: «Незачем им уходить. Вы дайте им что-нибудь поесть».

17 Ученики ответили Ему: «Всё, что у нас есть с собой, это пять хлебов и две рыбины».

18 Иисус сказал: «Принесите их Мне».

19 Он велел народу сесть на траву, а затем, взяв пять хлебов и две рыбины, возвёл глаза к небу и возблагодарил Бога за еду. После этого Он преломил хлеб и стал раздавать куски Своим ученикам, а те в свою очередь передавали их народу.

20 Все поели и насытились, а ученики потом ещё наполнили остатками еды двенадцать корзин.

21 И всего среди евших было пять тысяч мужчин, а кроме них ещё женщины и дети.

22 Вскоре после этого Иисус велел ученикам сесть в лодку и послал их вперед, на другой берег озера, а Сам остался, чтобы отпустить народ.

23 Попрощавшись с людьми, Он в одиночестве поднялся в горы, чтобы помолиться. И когда наступил вечер, Он был там один.

24 Лодка была уже далеко от берега, и волны кидали её из стороны в сторону, так как она шла против сильного ветра.

25 Между тремя и шестью часами утра Иисус пришёл к ученикам, идя по воде.

26 Увидев, что Он идёт по озеру, они испугались и сказали: «Это призрак!» — и стали кричать от страха.

27 Затем Иисус заговорил с ними: «Не пугайтесь! Это — Я! Не бойтесь!»

28 В ответ Пётр сказал: «Господи, если это Ты, то прикажи, чтобы я мог подойти к Тебе по воде!»

29 Иисус сказал: «Подойди!» Тогда Пётр вышел из лодки и пошёл по воде к Иисусу.

30 Тотчас же он заметил, что ветер усилился, и поэтому испугался. Он стал тонуть и закричал: «Господи, спаси меня!»

31 Иисус тотчас же протянул руку и подхватил его. Он сказал Петру: «Маловерный, почему ты усомнился?»

32 Как только они вошли в лодку, ветер стих.

33 Те, кто были в лодке, поклонились Иисусу и сказали: «Ты — истинно Сын Божий!»

34 Они пересекли озеро и причалили к берегу в Геннисарете.

35 Когда местные жители узнали Иисуса, они послали весть по всей округе, и люди стали приносить больных

36 и умолять Его позволить им хотя бы дотронуться до подола Его одежды. И все те, кто коснулись её, исцелились.

Вiд Матвiя

Розділ 14

Евангелие от Матфея

Глава 14

1 Того ча́су прочув Ірод чотиривла́сник чутки́ про Ісуса,

1 Когда Ирод, правитель Галилеи, царствовавший в то время, узнал об Иисусе,

2 і сказав своїм слу́гам: „Це Іван Христитель, — він із мертвих воскрес, і тому́ чуда тво́ряться ним“.

2 он сказал своим слугам: «Этот Человек на самом деле Иоанн Креститель. Он воскрес из мёртвых и потому способен творить все эти чудеса».

3 Бо Ірод схопи́в був Івана, і зв'язав його, і посадив у в'язни́цю через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа.

3 Задолго до этого Ирод схватил Иоанна, заковал его в цепи и бросил в темницу. Он сделал это из-за Иродиады, жены своего брата Филиппа.

4 Бо до нього Іван говорив: „Не годи́ться тобі її мати!“

4 Иоанн говорил ему: «Тебе не подобает с ней сожительствовать».

5 І хотів Ірод смерть заподі́яти йому, та боявся наро́ду, бо того за пророка вважали.

5 Ирод хотел убить его, но боялся народа, так как люди считали Иоанна пророком.

6 А як був день наро́дження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродія́дина, та й Іродові догоди́ла.

6 Когда наступил день рождения Ирода, дочь Иродиады танцевала перед ним и его гостями и так угодила ему,

7 Тому́ під прися́гою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона.

7 что он клятвенно пообещал дать ей всё, о чём она ни попросит.

8 А вона, за намовою матері своєї: „Дай мені — проказала — отут на полу́миску голову Івана Христителя!“

8 По наущению матери она сказала: «Принеси мне на блюде голову Иоанна Крестителя».

9 І цар засмутився, але́ через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати.

9 И хотя царь был опечален, он приказал исполнить её просьбу, так как гости, которые ели вмести с ним, слышали его клятву.

10 І послав стяти Івана в в'язни́ці.

10 Поэтому Ирод послал людей обезглавить Иоанна в тюрьме.

11 І прине́сли на полу́мискові його голову, та й дали́ дівчині, а та відне́сла її своїй матері.

11 Они принесли голову Иоанна на блюде и отдали девушке, а та отнесла её матери.

12 А учні його прибули́, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса.

12 После этого пришли ученики Иоанна и, забрав тело, похоронили его, а затем пошли и рассказали Иисусу, что произошло.

13 Як Ісус те почув, Він відплив звідти чо́вном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, наро́д із міст пішов пі́шки за Ним.

13 Услышав о том, что случилось, Иисус сел в лодку и отправился в уединённое место, чтобы побыть в одиночестве. Но, когда люди узнали об этом, они пришли из своих городов и пошли за Ним по берегу.

14 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і змилосе́рдивсь над ними, і їхніх слаби́х уздоро́вив.

14 Выйдя на берег, Иисус увидел большую толпу и сжалился над людьми, и исцелил больных.

15 А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: „Тут місце пустинне, і година вже пі́зня; відпусти наро́д, — хай по селах розі́йдуться, і куплять пожи́ви собі“.

15 Когда настал вечер, к Нему пришли Его ученики и сказали: «Уже поздно, а место здесь уединённое. Распусти людей, чтобы они могли пойти в селения и купить себе еду».

16 А Ісус їм сказав: „Непотрібно відхо́дити їм, — нагодуйте їх ви!“

16 Но Иисус сказал ученикам: «Незачем им уходить. Вы дайте им что-нибудь поесть».

17 Вони ж кажуть Йому: „Не маємо чим тут, — тільки п'я́теро хліба й дві рибі“.

17 Ученики ответили Ему: «Всё, что у нас есть с собой, это пять хлебов и две рыбины».

18 А Він відказав: „Принесіть Мені їх сюди“.

18 Иисус сказал: «Принесите их Мне».

19 І, звелівши на́товпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі, спогля́нув на небо, поблагословив й поламав ті хліби́, і дав учням, а учні наро́дові.

19 Он велел народу сесть на траву, а затем, взяв пять хлебов и две рыбины, возвёл глаза к небу и возблагодарил Бога за еду. После этого Он преломил хлеб и стал раздавать куски Своим ученикам, а те в свою очередь передавали их народу.

20 І всі їли й наси́тились, а з кусків позосталих назбирали двана́дцятеро повних кошів.

20 Все поели и насытились, а ученики потом ещё наполнили остатками еды двенадцать корзин.

21 Їдців же було мужа тисяч із п'ять, крім жіно́к і дітей.

21 И всего среди евших было пять тысяч мужчин, а кроме них ещё женщины и дети.

22 І зараз звелів Ісус учням до чо́вна сідати, і перепли́сти на той бік раніше Його, аж поки наро́д Він відпу́стить.

22 Вскоре после этого Иисус велел ученикам сесть в лодку и послал их вперед, на другой берег озера, а Сам остался, чтобы отпустить народ.

23 Відпусти́вши ж народ, Він на го́ру пішов помолитися насамоті́; і як вечір настав, був там Сам.

23 Попрощавшись с людьми, Он в одиночестве поднялся в горы, чтобы помолиться. И когда наступил вечер, Он был там один.

24 А чо́вен вже був на сере́дині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супроти́вний.

24 Лодка была уже далеко от берега, и волны кидали её из стороны в сторону, так как она шла против сильного ветра.

25 А о четвертій сторо́жі нічній Ісус підійшов до них, іду́чи по морю.

25 Между тремя и шестью часами утра Иисус пришёл к ученикам, идя по воде.

26 Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настра́шилися та й казали: „Мара́!“ І від стра́ху вони закричали...

26 Увидев, что Он идёт по озеру, они испугались и сказали: «Это призрак!» — и стали кричать от страха.

27 А Ісус до них зараз озвався й сказав: „Заспокійтесь, — це Я, не лякайтесь!“

27 Затем Иисус заговорил с ними: «Не пугайтесь! Это — Я! Не бойтесь!»

28 Петро ж відповів і сказав: „Коли, Господи, Ти́ це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді“.

28 В ответ Пётр сказал: «Господи, если это Ты, то прикажи, чтобы я мог подойти к Тебе по воде!»

29 А Він відказав йому: „Іди“. І, вилізши з чо́вна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.

29 Иисус сказал: «Подойди!» Тогда Пётр вышел из лодки и пошёл по воде к Иисусу.

30 Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопа́ти, і скричав: „Рятуй мене, Господи!“

30 Тотчас же он заметил, что ветер усилился, и поэтому испугался. Он стал тонуть и закричал: «Господи, спаси меня!»

31 І зараз Ісус простяг руку й схопи́в його, і каже до нього: „Маловірний, чого́ усумни́вся?“

31 Иисус тотчас же протянул руку и подхватил его. Он сказал Петру: «Маловерный, почему ты усомнился?»

32 Як до чо́вна ж вони ввійшли, буря вщу́хнула.

32 Как только они вошли в лодку, ветер стих.

33 А приявні в чо́вні вклонились Йому та сказали: „Ти справді Син Божий!“

33 Те, кто были в лодке, поклонились Иисусу и сказали: «Ты — истинно Сын Божий!»

34 Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську.

34 Они пересекли озеро и причалили к берегу в Геннисарете.

35 А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій око́лиці, і до Нього прине́сли всіх хворих.

35 Когда местные жители узнали Иисуса, они послали весть по всей округе, и люди стали приносить больных

36 І благали Його, щоб бодай доторкнутися кра́ю одежі Його. А хто доторкавсь, — уздоро́влений був.

36 и умолять Его позволить им хотя бы дотронуться до подола Его одежды. И все те, кто коснулись её, исцелились.