1 Для дириґента хору. Раба Господнього Давида.

2 Грішне слово безбожного в серці моїм: „Нема страху́ Божого перед очима його“,

3 бо в очах своїх він до себе підлещується, щоб бу́цім то гріх свій знайти, щоб знена́видіти.

4 Слова́ його уст — то марно́та й обма́на, перестав він бути мудрим, щоб чинити добро́.

5 Беззако́нство заду́мує він на посте́лі своїй, стає на дорозі недобрій, не цурається злого.

6 Господи, — аж до небе́с милосердя Твоє, аж до хмар Твоя вірність,

7 Твоя справедливість — немов гори Божі,[54] Твої суди — безо́дня велика, люди́ну й худо́бу спасаєш Ти, Господи!

8 Яка дорога́ Твоя милість, о Боже, і ховаються лю́дські сини в тіні́ Твоїх крил:

9 вони з ситости дому Твого напо́юються, і Ти їх напува́єш з потока Своїх солодо́щів,

10 бо в Тебе джере́ло життя, в Твоїм світлі побачимо світло!

11 Продовж Свою милість на тих, хто знає Тебе, а правду Свою — на людей щиросердих!

12 Нога пи́шних нехай не наступить на мене, і безбожна рука нехай не викидає мене!

13 Попа́дали там беззако́нники, пова́лено їх — і встати не змо́жуть.