希伯來書第12章 |
|
1 觀者雲集圍我、當釋累我之重負、去縈我之私欲、 |
|
2 所命我之前途、恒心竭力趨之、吾儕始信終克信、皆本乎耶穌宜專望之、彼思昔所許之樂、受苦於十字架、雖恥不以爲意、今坐上帝之位之右、 |
|
3 人以橫逆相加、彼忍之、爾當追思、勿怠爾志、勿喪爾膽、 |
|
4 爾與惡相敵、未嘗扦禦流血、 |
|
5 爾不憶上帝、勸勉爾若子、曰子乎、主責爾、勿輕視、主譴爾、勿喪膽、 |
|
6 蓋主責其所愛、扑其所納、 |
|
7 爾旣受責、上帝待爾若子、焉有子而父不責之者乎、 |
|
8 衆受責而爾不受責、則爲妓所出、非嫡所生、 |
|
9 生我身之父責我、而我敬之、况賦我神之父、豈不當誠服以得永生乎、 |
|
10 生我身之父、或暫時任意責我、賦我神之父、乃爲我益而責我、使我得與作聖、 |
|
11 凡責我者、我受時憂而不樂、稜經練習、則結善果、以致平康、 |
|
12 見有手足疲倦者、則爲之扶持、 |
|
13 端爾趨向、跛者不第足弗傷、而且疾克廖、 |
|
14 宜與衆相睦、惟務潔清、蓋不潔者不得謁主、 |
|
15 慎勿失上帝恩、恐有若惡草、根株滋長、妨爾浼衆、 |
|
16 恐有淫行妄爲者、如以掃緣一哺啜、鬻長子業、 |
|
17 後此欲得祝嘏、而反見棄、子雖號泣以求、父仍不回其志、是爾所知也、 |
|
18 爾所至者、非有形之山、在彼火焰壢鍵、幽晴暴風、 |
|
19 號角之音、傳誡之聲、聞之者、請勿復言、 |
|
20 上帝命、若走獸近山、必石幣箭射之、其命人不忍聞、 |
|
21 所見可畏、摩西曰、吾恐懼戰慄、 |
|
22 見爾所至者、郇山永生上帝邑、天上之耶路撒冷、有天使咸集、不下數萬、 |
|
23 有冢子之會錄於天、有鞫衆之上帝、有義人得全其神、 |
|
24 有新約中保耶穌其灑血默顛、較亞伯爲尤善、 |
|
25 慎勿棄語汝者、若在地傳命者棄之、猶不能死刑、况白天而言者我背之、其邢焉能逭乎、 |
|
26 當時其聞震地、今且曰於後、吾不第震地、又必震天、 |
|
27 如是言之、震者皆受造之物必廢、而不震者恆存、 |
|
28 惟我得不震之國、當望恩見悅於上帝、虔恭寅畏以事之、 |
|
29 蓋我之上帝、如火之燎焉、 |
До євреївРозділ 12 |
|
1 |
|
2 дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перете́рпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого. |
|
3 Тож подумайте про Того, хто перете́рпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх. |
|
4 Ви ще не змага́лись до крови, борю́чись проти гріха, |
|
5 і забули на́гад, що говорить до вас, як синів: „Мій сину, — не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоря́є тобі. |
|
6 Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає“! |
|
7 Коли те́рпите кару, то ро́бить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що ба́тько його не карає? |
|
8 А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з пере́любу, а не сини. |
|
9 А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, — і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні кори́тися ми Отцеві ду́хів, щоб жити? |
|
10 Ті нас за короткого ча́су карали, як їм до вподоби було́, Цей же на ко́ристь, щоб ми стали учасниками Його святости. |
|
11 Усяка кара в тепе́рішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для на́вчених нею приносить ми́рний плід праведности! |
|
12 |
|
13 і „чиніть прості стежки́ ногам вашим“, щоб кульгаве не збо́чило, але краще ви́правилось. |
|
14 Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа. |
|
15 Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благода́ті, щоб „не виріс який гіркий корінь і не наробив непоко́ю“, і щоб багато-хто не опога́нились тим. |
|
16 Щоб не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворі́дство віддав за поживу саму́. |
|
17 Бо знаєте ви, що й після, як схотів він успадкува́ти благослове́ння, відкинутий був, — не знайшов бо був можливости до покая́ння, хоч його з слі́зьми шукав. |
|
18 Бо ви не приступили до гори дотика́льної та до палю́чого огню, і до хмари, і до те́мряви, та до бурі, |
|
19 і до сурмо́вого звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них. |
|
20 Не могли бо вони того витримати, що наказано: „Коли й звірина́ до гори доторкне́ться, то буде камінням побита“. |
|
21 І таке страшне́ те видіння було́, що Мойсей проказав: „Я боюся й тремчу́!“ |
|
22 Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч анголів, |
|
23 і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх — до Бога, і до духів удоскона́лених праведників, |
|
24 і до Посере́дника Ново́го Заповіту — до Ісуса, і до покро́плення крови, що краще промовляє, як А́велева. |
|
25 Глядіть, не відверта́йтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає, |
|
26 що голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: „Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом“. |
|
27 А „ще раз“ визначає заміну захитаного, як ство́реного, щоб зосталися ті, хто непохитний. |
|
28 Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благода́ть, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо стра́хом. |
|
29 Бо наш Бог — то „палю́чий огонь“! |
希伯來書第12章 |
До євреївРозділ 12 |
|
1 觀者雲集圍我、當釋累我之重負、去縈我之私欲、 |
1 |
|
2 所命我之前途、恒心竭力趨之、吾儕始信終克信、皆本乎耶穌宜專望之、彼思昔所許之樂、受苦於十字架、雖恥不以爲意、今坐上帝之位之右、 |
2 дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перете́рпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого. |
|
3 人以橫逆相加、彼忍之、爾當追思、勿怠爾志、勿喪爾膽、 |
3 Тож подумайте про Того, хто перете́рпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх. |
|
4 爾與惡相敵、未嘗扦禦流血、 |
4 Ви ще не змага́лись до крови, борю́чись проти гріха, |
|
5 爾不憶上帝、勸勉爾若子、曰子乎、主責爾、勿輕視、主譴爾、勿喪膽、 |
5 і забули на́гад, що говорить до вас, як синів: „Мій сину, — не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоря́є тобі. |
|
6 蓋主責其所愛、扑其所納、 |
6 Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає“! |
|
7 爾旣受責、上帝待爾若子、焉有子而父不責之者乎、 |
7 Коли те́рпите кару, то ро́бить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що ба́тько його не карає? |
|
8 衆受責而爾不受責、則爲妓所出、非嫡所生、 |
8 А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з пере́любу, а не сини. |
|
9 生我身之父責我、而我敬之、况賦我神之父、豈不當誠服以得永生乎、 |
9 А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, — і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні кори́тися ми Отцеві ду́хів, щоб жити? |
|
10 生我身之父、或暫時任意責我、賦我神之父、乃爲我益而責我、使我得與作聖、 |
10 Ті нас за короткого ча́су карали, як їм до вподоби було́, Цей же на ко́ристь, щоб ми стали учасниками Його святости. |
|
11 凡責我者、我受時憂而不樂、稜經練習、則結善果、以致平康、 |
11 Усяка кара в тепе́рішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для на́вчених нею приносить ми́рний плід праведности! |
|
12 見有手足疲倦者、則爲之扶持、 |
12 |
|
13 端爾趨向、跛者不第足弗傷、而且疾克廖、 |
13 і „чиніть прості стежки́ ногам вашим“, щоб кульгаве не збо́чило, але краще ви́правилось. |
|
14 宜與衆相睦、惟務潔清、蓋不潔者不得謁主、 |
14 Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа. |
|
15 慎勿失上帝恩、恐有若惡草、根株滋長、妨爾浼衆、 |
15 Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благода́ті, щоб „не виріс який гіркий корінь і не наробив непоко́ю“, і щоб багато-хто не опога́нились тим. |
|
16 恐有淫行妄爲者、如以掃緣一哺啜、鬻長子業、 |
16 Щоб не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворі́дство віддав за поживу саму́. |
|
17 後此欲得祝嘏、而反見棄、子雖號泣以求、父仍不回其志、是爾所知也、 |
17 Бо знаєте ви, що й після, як схотів він успадкува́ти благослове́ння, відкинутий був, — не знайшов бо був можливости до покая́ння, хоч його з слі́зьми шукав. |
|
18 爾所至者、非有形之山、在彼火焰壢鍵、幽晴暴風、 |
18 Бо ви не приступили до гори дотика́льної та до палю́чого огню, і до хмари, і до те́мряви, та до бурі, |
|
19 號角之音、傳誡之聲、聞之者、請勿復言、 |
19 і до сурмо́вого звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них. |
|
20 上帝命、若走獸近山、必石幣箭射之、其命人不忍聞、 |
20 Не могли бо вони того витримати, що наказано: „Коли й звірина́ до гори доторкне́ться, то буде камінням побита“. |
|
21 所見可畏、摩西曰、吾恐懼戰慄、 |
21 І таке страшне́ те видіння було́, що Мойсей проказав: „Я боюся й тремчу́!“ |
|
22 見爾所至者、郇山永生上帝邑、天上之耶路撒冷、有天使咸集、不下數萬、 |
22 Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч анголів, |
|
23 有冢子之會錄於天、有鞫衆之上帝、有義人得全其神、 |
23 і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх — до Бога, і до духів удоскона́лених праведників, |
|
24 有新約中保耶穌其灑血默顛、較亞伯爲尤善、 |
24 і до Посере́дника Ново́го Заповіту — до Ісуса, і до покро́плення крови, що краще промовляє, як А́велева. |
|
25 慎勿棄語汝者、若在地傳命者棄之、猶不能死刑、况白天而言者我背之、其邢焉能逭乎、 |
25 Глядіть, не відверта́йтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає, |
|
26 當時其聞震地、今且曰於後、吾不第震地、又必震天、 |
26 що голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: „Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом“. |
|
27 如是言之、震者皆受造之物必廢、而不震者恆存、 |
27 А „ще раз“ визначає заміну захитаного, як ство́реного, щоб зосталися ті, хто непохитний. |
|
28 惟我得不震之國、當望恩見悅於上帝、虔恭寅畏以事之、 |
28 Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благода́ть, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо стра́хом. |
|
29 蓋我之上帝、如火之燎焉、 |
29 Бо наш Бог — то „палю́чий огонь“! |