創世記第43章 |
|
1 境內饑甚。 |
|
2 埃及所運之粟已罄。父曰、復往、少爲取糴。 |
|
3 猶大曰、其人實告我曰、如季者不來、不得覿我面。 |
|
4 若遣弟偕往、則可乞糴。 |
|
5 不然、則不可往、蓋其人曰、如季者不來、不得覿我面、 |
|
6 以色列曰、何以有弟告之、因而害我。 |
|
7 曰、其人詳詰我戚族云、爾父尚在、猶有弟否。我以實告、豈知其命我攜弟來耶。 |
|
8 猶大謂以色列曰、遣弟與我偕往、汝我子女、均可相保、不至死亡。 |
|
9 我保幼弟、其責在我、如不攜歸、置於爾前、我畢生負疚。 |
|
10 若無濡滯、已往返者再。 |
|
11 以色列曰、若然、我有一策、採地佳品、載之於器、爲禮以餽之、乳香、野蜜少許、香料、沒藥、榧子、杏仁、 |
|
12 挈金乞糴、倍其前數、昔得于囊之金、悉返之、恐其或有差謬也、 |
|
13 更攜幼弟、再往見其人。 |
|
14 願全能之上帝、使爾獲寵於其人、遣爾兄與便雅憫歸、若我喪子、則亦已矣。 |
|
15 遂取禮物、挈前金倍其數、偕便雅憫詣埃及、立約瑟前。 |
|
16 約瑟見便雅憫偕至、則謂家宰曰、導此人歸、載牲設席、是日亭午、我將與之共食。 |
|
17 家宰遵命、導之以歸。 |
|
18 十人咸至約瑟家、則懼、相語曰、緣昔有金於囊、故招我入、欲乘隙猝來、執我爲奴、而攘我驢。 |
|
19 乃於門側與其家宰曰、 |
|
20 長者歟、昔我來此乞糴、 |
|
21 歸至憩息所、啟囊見我儕之金猶在、計其數無少缺、今我反之。 |
|
22 此外尚攜金乞糴、藏金於囊、不識誰爲。 |
|
23 曰、毋懼、安爾心、爾之上帝、卽爾父之上帝、生財於爾囊、爾金我已受之矣。遂出西面相見。 |
|
24 咸導入室、俾水濯足、且飼其驢。 |
|
25 昆弟十一人聞將食於此、故備禮物以待、約瑟亭午歸。 |
|
26 旣至、昆弟陳禮物於室、俯伏拜之。 |
|
27 約瑟問安曰、汝前言父已老、不識尚在無恙乎。 |
|
28 曰、吾主之僕我父尚在無恙、、遂稽首俯伏。 |
|
29 約瑟見同母乃弟便雅憫、曰、爾前言之季弟、卽此人乎、願上帝施恩於孺子。 |
|
30 約瑟因弟、中心如焚、急擇一所、潸焉出涕、故入室而哭。 |
|
31 後靧面出、強制其情、命肆宴設席。 |
|
32 旣設、約瑟一席、十一人一席、共食之、埃及人一席、緣埃及人與希伯來族同席、以爲不屑。 |
|
33 約瑟命諸昆弟、列坐於前、長先幼後、彼此駭異。 |
|
34 約瑟餽饌與衆昆弟、惟便雅憫之饌獨盛、且五倍之、遂飲同樂。 |
БуттяРозділ 43 |
|
1 |
|
2 І сталося, як вони скінчи́ли їсти хліб, що привезли були з Єгипту, то сказав до них ба́тько їх: „Верніться, купіть нам трохи їжі!“ |
|
3 І сказав йому Юда, говорячи: „Рішуче освідчив нам той муж, кажучи: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами!“ |
|
4 Як ти пошлеш брата нашого з нами, то ми зі́йдемо, і купимо тобі їжі. |
|
5 А коли не пошлеш, не зі́йдемо, бо муж той сказав нам: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами“. |
|
6 І промовив Ізра́їль: „На́що зло ви вчинили мені, що сказали тому мужеві, що ще маєте брата?“ |
|
7 А вони відказали: „Розпитуючи, випитував той муж про нас та про місце нашого народження, говорячи: Чи батько ваш іще живий? Чи є в вас брат? І ми розповіли йому відповідно до цих слів. Чи могли ми знати, що скаже: Приведіть вашого брата?“ |
|
8 І сказав Юда до Ізраїля, батька свого: „Пошли ж цього юнака зо мною, і встаньмо, та й ходім, і бу́демо жити, і не повмираємо і ми, і ти, і наші діти. |
|
9 Я поручуся за нього, — з моєї руки бу́деш його ти жадати! Коли я не приведу його до тебе, і не поставлю перед лицем твоїм, то буду винним перед тобою по всі дні! |
|
10 А коли б ми були не відтягалися, то тепер уже б вернулися були́ два рази“. |
|
11 І сказав їм Ізра́їль, їх батько: „Коли так, то зробіть ви оце. Візьміть із плодів цього Краю, і віднесіть дарунка мужеві тому: трохи бальзаму, і трохи меду, пахощів, і ладану, дактилів, і мигдалів. |
|
12 А срібла візьміть удвоє в руку свою. А срібло, повернене в отвір ваших мішків, верніть своєю рукою, — може то помилка. |
|
13 А брата вашого заберіть, — і встаньте, ідіть до того мужа. |
|
14 А Бог Всемогутній нехай дасть вам милосердя перед лицем того мужа, і нехай він відпустить вам другого вашого брата й Веніями́на. А я, — певно стратив сина свого́!“ |
|
15 |
|
16 І побачив Йосип Веніямина з ними, і сказав до того, що був над його домом: „Упровадь цих людей до дому, і нехай заріжуть худобину, і приготуй, бо зо мною бу́дуть їсти ці люди опівдні“. |
|
17 І той чоловік зробив, як Йосип сказав був. І впровадив той чоловік тих людей до Йо́сипового дому. |
|
18 І полякалися ті люди, що були впроваджені до Йо́сипового дому. І сказали вони: „Через срібло, повернене напочатку в наших мішках, ми впроваджені, щоб причепитись до нас, і напасти на нас, і забрати за рабів нас та наші осли“. |
|
19 І приступили вони до чоловіка, що над домом Йо́сиповим, та й говорили до нього при вході в дім. |
|
20 І сказали вони: „Послухай, о пане мій, ми зійшли були напочатку купити їжі. |
|
21 І сталося, коли ми прийшли на нічліг, і відкрили мішки свої, — а ось срібло кожного в отворі мішка його, наше срібло за вагою його! І ми вертаємо його нашою рукою! |
|
22 А на купівлю їжі ми знесли нашою рукою інше срібло. Ми не знаємо, хто поклав був наше срібло до наших мішків“. |
|
23 А той відказав: „Мир вам! Не бійтеся! Бог ваш і Бог вашого батька дав вам скарб до ваших мішків. Срібло ваше прийшло до мене“. І вивів до них Симеона. |
|
24 І впровадив той чоловік тих людей до Йо́сипового дому, і дав води, а вони вмили ноги свої, і дав паші їхнім ослам. |
|
25 І вони пригото́вили дарунки до приходу Йосипа опі́вдні, бо почули, що там вони їстимуть хліб. |
|
26 І ввійшов Йо́сип до дому, а вони прине́сли йому до дому дарунка, що в їхній руці. І вони поклонилися йому до землі. |
|
27 А він запитав їх про мир і сказав: „Чи гара́зд вашому батькові старому, про якого ви розповідали? Чи він ще живий?“ |
|
28 А вони відказали: „Гаразд рабові твоєму, батькові нашому. Ще він живий“. І вони схилилися, і вклонилися до землі. |
|
29 І звів він очі свої, та й побачив Веніямина, свого брата, сина матері своєї, і промовив: „Чи то ваш наймолодший брат, що ви мені розповідали?“ І сказав: „Нехай Бог буде милости́вий до тебе, мій сину!“ |
|
30 І Йо́сип поспішив, бо порушилася його любов до брата його, і хотів він заплакати. І ввійшов він до іншої кімнати, і заплакав там... |
|
31 І вмив він лице своє, і вийшов, і стримався, та й сказав: „Покладіть хліба!“ |
|
32 І поклали йому окремо, а їм окремо, й єгиптянам, що їли з ним, окремо, бо єгиптяни не можуть їсти хліб з євреями, бо це огида для Єгипту. |
|
33 І вони посідали перед ним, — перворідний за перворідством своїм, а молодший за молодістю своєю. І здивувалися ці люди один перед о́дним. |
|
34 І він посилав дари страви від себе до них. А дар Веніяминів був більший від дару всіх їх уп'ятеро. І пили вони, і повпива́лися з ним. |
創世記第43章 |
БуттяРозділ 43 |
|
1 境內饑甚。 |
1 |
|
2 埃及所運之粟已罄。父曰、復往、少爲取糴。 |
2 І сталося, як вони скінчи́ли їсти хліб, що привезли були з Єгипту, то сказав до них ба́тько їх: „Верніться, купіть нам трохи їжі!“ |
|
3 猶大曰、其人實告我曰、如季者不來、不得覿我面。 |
3 І сказав йому Юда, говорячи: „Рішуче освідчив нам той муж, кажучи: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами!“ |
|
4 若遣弟偕往、則可乞糴。 |
4 Як ти пошлеш брата нашого з нами, то ми зі́йдемо, і купимо тобі їжі. |
|
5 不然、則不可往、蓋其人曰、如季者不來、不得覿我面、 |
5 А коли не пошлеш, не зі́йдемо, бо муж той сказав нам: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами“. |
|
6 以色列曰、何以有弟告之、因而害我。 |
6 І промовив Ізра́їль: „На́що зло ви вчинили мені, що сказали тому мужеві, що ще маєте брата?“ |
|
7 曰、其人詳詰我戚族云、爾父尚在、猶有弟否。我以實告、豈知其命我攜弟來耶。 |
7 А вони відказали: „Розпитуючи, випитував той муж про нас та про місце нашого народження, говорячи: Чи батько ваш іще живий? Чи є в вас брат? І ми розповіли йому відповідно до цих слів. Чи могли ми знати, що скаже: Приведіть вашого брата?“ |
|
8 猶大謂以色列曰、遣弟與我偕往、汝我子女、均可相保、不至死亡。 |
8 І сказав Юда до Ізраїля, батька свого: „Пошли ж цього юнака зо мною, і встаньмо, та й ходім, і бу́демо жити, і не повмираємо і ми, і ти, і наші діти. |
|
9 我保幼弟、其責在我、如不攜歸、置於爾前、我畢生負疚。 |
9 Я поручуся за нього, — з моєї руки бу́деш його ти жадати! Коли я не приведу його до тебе, і не поставлю перед лицем твоїм, то буду винним перед тобою по всі дні! |
|
10 若無濡滯、已往返者再。 |
10 А коли б ми були не відтягалися, то тепер уже б вернулися були́ два рази“. |
|
11 以色列曰、若然、我有一策、採地佳品、載之於器、爲禮以餽之、乳香、野蜜少許、香料、沒藥、榧子、杏仁、 |
11 І сказав їм Ізра́їль, їх батько: „Коли так, то зробіть ви оце. Візьміть із плодів цього Краю, і віднесіть дарунка мужеві тому: трохи бальзаму, і трохи меду, пахощів, і ладану, дактилів, і мигдалів. |
|
12 挈金乞糴、倍其前數、昔得于囊之金、悉返之、恐其或有差謬也、 |
12 А срібла візьміть удвоє в руку свою. А срібло, повернене в отвір ваших мішків, верніть своєю рукою, — може то помилка. |
|
13 更攜幼弟、再往見其人。 |
13 А брата вашого заберіть, — і встаньте, ідіть до того мужа. |
|
14 願全能之上帝、使爾獲寵於其人、遣爾兄與便雅憫歸、若我喪子、則亦已矣。 |
14 А Бог Всемогутній нехай дасть вам милосердя перед лицем того мужа, і нехай він відпустить вам другого вашого брата й Веніями́на. А я, — певно стратив сина свого́!“ |
|
15 遂取禮物、挈前金倍其數、偕便雅憫詣埃及、立約瑟前。 |
15 |
|
16 約瑟見便雅憫偕至、則謂家宰曰、導此人歸、載牲設席、是日亭午、我將與之共食。 |
16 І побачив Йосип Веніямина з ними, і сказав до того, що був над його домом: „Упровадь цих людей до дому, і нехай заріжуть худобину, і приготуй, бо зо мною бу́дуть їсти ці люди опівдні“. |
|
17 家宰遵命、導之以歸。 |
17 І той чоловік зробив, як Йосип сказав був. І впровадив той чоловік тих людей до Йо́сипового дому. |
|
18 十人咸至約瑟家、則懼、相語曰、緣昔有金於囊、故招我入、欲乘隙猝來、執我爲奴、而攘我驢。 |
18 І полякалися ті люди, що були впроваджені до Йо́сипового дому. І сказали вони: „Через срібло, повернене напочатку в наших мішках, ми впроваджені, щоб причепитись до нас, і напасти на нас, і забрати за рабів нас та наші осли“. |
|
19 乃於門側與其家宰曰、 |
19 І приступили вони до чоловіка, що над домом Йо́сиповим, та й говорили до нього при вході в дім. |
|
20 長者歟、昔我來此乞糴、 |
20 І сказали вони: „Послухай, о пане мій, ми зійшли були напочатку купити їжі. |
|
21 歸至憩息所、啟囊見我儕之金猶在、計其數無少缺、今我反之。 |
21 І сталося, коли ми прийшли на нічліг, і відкрили мішки свої, — а ось срібло кожного в отворі мішка його, наше срібло за вагою його! І ми вертаємо його нашою рукою! |
|
22 此外尚攜金乞糴、藏金於囊、不識誰爲。 |
22 А на купівлю їжі ми знесли нашою рукою інше срібло. Ми не знаємо, хто поклав був наше срібло до наших мішків“. |
|
23 曰、毋懼、安爾心、爾之上帝、卽爾父之上帝、生財於爾囊、爾金我已受之矣。遂出西面相見。 |
23 А той відказав: „Мир вам! Не бійтеся! Бог ваш і Бог вашого батька дав вам скарб до ваших мішків. Срібло ваше прийшло до мене“. І вивів до них Симеона. |
|
24 咸導入室、俾水濯足、且飼其驢。 |
24 І впровадив той чоловік тих людей до Йо́сипового дому, і дав води, а вони вмили ноги свої, і дав паші їхнім ослам. |
|
25 昆弟十一人聞將食於此、故備禮物以待、約瑟亭午歸。 |
25 І вони пригото́вили дарунки до приходу Йосипа опі́вдні, бо почули, що там вони їстимуть хліб. |
|
26 旣至、昆弟陳禮物於室、俯伏拜之。 |
26 І ввійшов Йо́сип до дому, а вони прине́сли йому до дому дарунка, що в їхній руці. І вони поклонилися йому до землі. |
|
27 約瑟問安曰、汝前言父已老、不識尚在無恙乎。 |
27 А він запитав їх про мир і сказав: „Чи гара́зд вашому батькові старому, про якого ви розповідали? Чи він ще живий?“ |
|
28 曰、吾主之僕我父尚在無恙、、遂稽首俯伏。 |
28 А вони відказали: „Гаразд рабові твоєму, батькові нашому. Ще він живий“. І вони схилилися, і вклонилися до землі. |
|
29 約瑟見同母乃弟便雅憫、曰、爾前言之季弟、卽此人乎、願上帝施恩於孺子。 |
29 І звів він очі свої, та й побачив Веніямина, свого брата, сина матері своєї, і промовив: „Чи то ваш наймолодший брат, що ви мені розповідали?“ І сказав: „Нехай Бог буде милости́вий до тебе, мій сину!“ |
|
30 約瑟因弟、中心如焚、急擇一所、潸焉出涕、故入室而哭。 |
30 І Йо́сип поспішив, бо порушилася його любов до брата його, і хотів він заплакати. І ввійшов він до іншої кімнати, і заплакав там... |
|
31 後靧面出、強制其情、命肆宴設席。 |
31 І вмив він лице своє, і вийшов, і стримався, та й сказав: „Покладіть хліба!“ |
|
32 旣設、約瑟一席、十一人一席、共食之、埃及人一席、緣埃及人與希伯來族同席、以爲不屑。 |
32 І поклали йому окремо, а їм окремо, й єгиптянам, що їли з ним, окремо, бо єгиптяни не можуть їсти хліб з євреями, бо це огида для Єгипту. |
|
33 約瑟命諸昆弟、列坐於前、長先幼後、彼此駭異。 |
33 І вони посідали перед ним, — перворідний за перворідством своїм, а молодший за молодістю своєю. І здивувалися ці люди один перед о́дним. |
|
34 約瑟餽饌與衆昆弟、惟便雅憫之饌獨盛、且五倍之、遂飲同樂。 |
34 І він посилав дари страви від себе до них. А дар Веніяминів був більший від дару всіх їх уп'ятеро. І пили вони, і повпива́лися з ним. |