馬可福音第14章 |
1 越二日、逾越節中、際除酵節、祭司諸長、士子、詭謀執耶穌殺之、 |
2 惟曰、節期不可、恐民生亂、〇 |
3 |
4 有人憾之曰、惡用是糜費爲、 |
5 此膏鬻金三十有奇、可以濟貧矣、蓋咎之也、 |
6 耶穌曰、姑聽之、何爲難之耶、婦視我者善也、 |
7 夫貧者常偕爾、欲善視之、随時可得、惟我不常偕爾、 |
8 婦之所爲、乃盡其心、其預膏我躬者、備葬事耳、 |
9 我誠告爾、普天下不論何處、傳此福音、亦必述婦所行、以爲記、〇 |
10 |
11 其人聞之喜、許以金、遂尋機賣耶穌、〇 |
12 |
13 耶穌遣二門徒曰、爾往入城遇挈水瓶者、從之、 |
14 入室、告其主曰、師問客舍安在、我與門徒食節筵、 |
15 彼將示爾一大樓、陳設具備、在彼預備可也、 |
16 門徒出、入城、果遇如所言、遂預備節筵焉、〇 |
17 |
18 席坐、食間、耶穌曰、我誠告爾、爾中一人、與我共食、將賣我矣、 |
19 門徒憂之、一一問曰、是我乎、是我乎、 |
20 耶穌曰、十二中一人、與我著手於盂者是也、 |
21 人子將歸、如記所載、惟賣人子者、有禍乎、其人不生爲幸、〇 |
22 |
23 又取杯、祝而予之、衆飲、 |
24 耶穌曰、此乃我血、卽新約之血、爲衆流者、 |
25 我誠告爾、我不復飲葡萄之汁、待他日飲新者於上帝國也、〇 |
26 |
27 耶穌謂門徒曰、此夜爾衆將棄我、記有之、我擊牧者、則羊散矣、 |
28 我復生後、將先爾往加利利、 |
29 彼得曰、衆棄爾、惟我不然、 |
30 耶穌曰、我誠告爾、今夜、鷄二鳴之先、爾將三言不識我、 |
31 彼得力言曰、卽與爾偕亡、我必不言不識爾、衆言亦如之、 |
32 至一地名客西馬尼、謂門徒曰、爾曹坐此、待我祈禱、 |
33 遂攜彼得、雅各、約翰同行、驚訝哀慟、曰、 |
34 我心甚憂、瀕死矣、爾曹居此儆醒、 |
35 少進、伏地祈禱曰、斯時可免、則免之、 |
36 又曰、阿爸父乎、無所不能、請以此杯去我、雖然、非從我所欲、乃從爾所欲也、 |
37 退見門徒寢、謂彼得曰、西門爾寢乎、不能儆醒片時乎、 |
38 儆醒也、祈禱也、免入誘惑也、心願而身疲耳、 |
39 復進祈禱、言亦如之、 |
40 反見門徒目倦復寢、不知所對、〇 |
41 |
42 起而偕行、賣我者近矣、〇 |
43 |
44 賣師者遞以號曰、吾接吻者是也、執而愼曳之、 |
45 卽就耶穌曰、夫子、夫子、遂與接吻、 |
46 衆舉手執之、〇 |
47 |
48 耶穌謂衆曰、爾以刃與梃來執我、若禦寇乎、 |
49 我日偕爾於殿教誨、爾不執我、然經所載必應矣、 |
50 諸門徒離之而奔、 |
51 一少者、裸而蔽以枲布、從耶穌卒之少者執之、 |
52 遂棄枲布裸而奔、〇 |
53 |
54 彼得遠從耶穌、入祭司長院、與吏坐向火、 |
55 祭司諸長與全公會、求證攻耶穌、欲死之而弗得、 |
56 蓋妄證者多、而所證不同、 |
57 有人起而妄證曰、 |
58 吾儕嘗聞其言云、此殿乃人所作、我將毀之、三日又建一殿、非人所作者、 |
59 其所證又不同、 |
60 祭司長起、立於中、問耶穌曰、爾無所答乎、此人所證者何歟、 |
61 耶穌默然不答、祭司長復問曰、爾是可頌者之子基督否、 |
62 耶穌曰、是也、爾將見人子坐大權者之右、乘雲而來矣、 |
63 祭司長自裂其衣曰、何用別證、 |
64 爾已聞其僭妄矣、爾意如何、衆擬曰、置之死、 |
65 或唾耶穌、掩其面、拳擊之曰、試言擊爾者誰、諸僕亦手批之、〇 |
66 |
67 見彼得向火、目之曰、爾亦偕拿撒勒耶穌也、 |
68 彼得不承曰、我弗知也、不識爾云何、逐出、至院門而鷄鳴矣、 |
69 婢復見之、語旁立者曰、彼亦其黨、彼得又不承、 |
70 頃之、旁立者語彼得曰、爾誠其黨、爾乃加利利人、方言亦合、 |
71 彼得詛且誓曰、爾所言之人、我不識也、 |
72 鷄復鳴、彼得憶耶穌言、鷄二鳴之先、爾將三言不識我、思之、則哭矣、 |
Вiд МаркаРозділ 14 |
1 |
2 Вони говорили: „Та не в свято, щоб бува́ колотне́ча в наро́ді не сталась“. |
3 |
4 А дехто обу́рювались між собою й каза́ли: „На́що таке марнотра́тство на миро? |
5 Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати“. І нарікали на неї. |
6 Ісус же сказав: „Залиші́ть її! Чого при́крість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені. |
7 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, — Мене ж не постійно ви маєте. |
8 Що могла, те зробила вона: заздалегі́дь намасти́ла Моє тіло на по́хорон. |
9 Поправді кажу́ вам: де тільки ця Єва́нгелія проповідувана буде в ці́лому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що́ зробила вона!“ |
10 |
11 А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібнякі́в за те дати. І він став вишукувати, я́к би слушного ча́су їм видати Його. |
12 |
13 І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: „Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що не́стиме в гле́кові воду, — то йдіть за ним. |
14 І там, куди він уві́йде, скажіть до госпо́даря дому: „Учитель питає: „Де кімна́та Моя, в якій Я споживу́ зо Своїми у́чнями пасху?“ |
15 І він вам покаже велику го́рницю, ви́стелену та готову: там приготуйте для нас“. |
16 І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, — і зачали́ вони пасху готува́ти. |
17 А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма́. |
18 І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: „Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, „який споживає зо Мною“, видасть Мене́“. |
19 Вони зачали́ сумувати, і один по одно́му питати Його: „Чи не я?“ |
20 А Він їм сказав: „Один із Дванадцятьо́х, що в миску мача́є зо Мною. |
21 Людський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому́ чоловікові, що видасть він Лю́дського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!“ |
22 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє!“ |
23 І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, — і пили́ з неї всі. |
24 І промовив до них: „Це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається. |
25 Поправді кажу́ вам, що віднині не пи́тиму Я від плоду виноградного до того дня, як нови́м буду пити його в Царстві Божім!“ |
26 |
27 Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви споку́ситесь ночі цієї, як написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці!“ |
28 По воскресінні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“. |
29 І відізвався до Нього Петро: „Хоч спокусяться й усі, — та не я!“ |
30 Ісус же йому відказав: „Поправді кажу́ тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти три́чі від Мене!“ |
31 А він ще сильніш запевняв: „Коли б мені й умерти з Тобою, — я не відречу́ся Тебе!“ Так же само сказали й усі. |
32 |
33 І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужи́ти. |
34 І сказав Він до них: „Обго́рнена сумом смерте́льним душа Моя! Залиші́ться тут і пильнуйте!“ |
35 І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година. |
36 І благав Він: „Авва-Отче, — Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу! А проте, — не чого хочу Я, але чого Ти“. |
37 І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: „Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнува́ти? |
38 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, — бадьо́рий бо дух, але не́мічне тіло!“ |
39 І зно́ву пішов і молився, те саме промовивши слово. |
40 А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були́. І не знали вони, що́ Йому відказати. |
41 І вернувсь Він утретє, та й каже до них: „Ви ще далі спите́ й спочиваєте? Скі́нчено, — надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Лю́дський! |
42 Уставайте, ходім, — ось набли́зивсь Мій зрадник“. |
43 |
44 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого я поцілую, то Він, — беріть Його, і обере́жно ведіть“. |
45 І, прийшовши, підійшов він негайно та й каже: „Учителю!“ І поцілував Його. |
46 Вони ж руки свої накла́ли на Нього, — і схопи́ли Його. |
47 А один із тих, що стояли навко́ло, меча ви́хопив та й рубону́в раба́ первосвященика, — і відтяв йому вухо. |
48 А Ісус їм промовив у відповідь: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене. |
49 Я щодня був із вами у храмі, навчаючи, — і Мене не взяли́ ви. Але, щоб збулися Писа́ння“. |
50 Тоді всі полиши́ли Його й повтікали. |
51 Один же юна́к, по наго́му заго́рнений у покрива́ло, ішов услід за Ним. І хапа́ють його. |
52 Але він, покрива́ло поки́нувши, утік наги́й. |
53 |
54 Петро ж зда́лека йшов услід за Ним до сере́дини дво́ру первосвященика; і сидів він із службою, і грівсь при огні. |
55 А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали посві́дчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, — і не знахо́дили. |
56 Бо багато-хто свідчив фальши́во на Нього, але́ не було́ згідних сві́дчень. |
57 Тоді деякі встали, і кривосві́дчили супроти Нього й казали: |
58 „Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотво́рний, — і за три дні збудую інший, нерукотво́рний“. |
59 Але й так не було́ їхнє свідчення згідне. |
60 Тоді встав насере́дині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: „Ти нічо́го не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе?“ |
61 Він же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізно́ву спитав Його, до Нього говорячи: „Чи Христос Ти, Син Благослове́нного?“ |
62 А Ісус відказав: „Я! І побачите ви Сина Лю́дського, що сидітиме по прави́ці сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“ |
63 Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: „На що́ нам ще свідки потрібні? |
64 Ви чули цю богозневагу. Як вам здається?“ Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен. |
65 Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: „Пророкуй!“ Служба теж Його била по що́ках. |
66 |
67 і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилась на нього та й каже: „І ти був із Ісусом Назаряни́ном!“ |
68 Він же відрікся, говорячи: „Не відаю, і не розумію, що́ кажеш“. І вийшов назо́вні, на переддвір'я. І заспівав тоді півень. |
69 Служниця ж, коли його вгледіла, стала знов говорити прия́вним: „Цей із них!“ |
70 І він зно́ву відрікся. Незаба́ром же знов говорили прия́вні Петрові: „Поправді, ти з них, — бо ти галіле́янин. Та й мо́ва твоя́ така са́ма“. |
71 А він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите ви!“ |
72 І заспівав півень хвилі тієї подруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: „Перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти тричі від Мене“. І кинувся він, та й плакати став. |
馬可福音第14章 |
Вiд МаркаРозділ 14 |
1 越二日、逾越節中、際除酵節、祭司諸長、士子、詭謀執耶穌殺之、 |
1 |
2 惟曰、節期不可、恐民生亂、〇 |
2 Вони говорили: „Та не в свято, щоб бува́ колотне́ча в наро́ді не сталась“. |
3 |
3 |
4 有人憾之曰、惡用是糜費爲、 |
4 А дехто обу́рювались між собою й каза́ли: „На́що таке марнотра́тство на миро? |
5 此膏鬻金三十有奇、可以濟貧矣、蓋咎之也、 |
5 Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати“. І нарікали на неї. |
6 耶穌曰、姑聽之、何爲難之耶、婦視我者善也、 |
6 Ісус же сказав: „Залиші́ть її! Чого при́крість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені. |
7 夫貧者常偕爾、欲善視之、随時可得、惟我不常偕爾、 |
7 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, — Мене ж не постійно ви маєте. |
8 婦之所爲、乃盡其心、其預膏我躬者、備葬事耳、 |
8 Що могла, те зробила вона: заздалегі́дь намасти́ла Моє тіло на по́хорон. |
9 我誠告爾、普天下不論何處、傳此福音、亦必述婦所行、以爲記、〇 |
9 Поправді кажу́ вам: де тільки ця Єва́нгелія проповідувана буде в ці́лому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що́ зробила вона!“ |
10 |
10 |
11 其人聞之喜、許以金、遂尋機賣耶穌、〇 |
11 А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібнякі́в за те дати. І він став вишукувати, я́к би слушного ча́су їм видати Його. |
12 |
12 |
13 耶穌遣二門徒曰、爾往入城遇挈水瓶者、從之、 |
13 І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: „Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що не́стиме в гле́кові воду, — то йдіть за ним. |
14 入室、告其主曰、師問客舍安在、我與門徒食節筵、 |
14 І там, куди він уві́йде, скажіть до госпо́даря дому: „Учитель питає: „Де кімна́та Моя, в якій Я споживу́ зо Своїми у́чнями пасху?“ |
15 彼將示爾一大樓、陳設具備、在彼預備可也、 |
15 І він вам покаже велику го́рницю, ви́стелену та готову: там приготуйте для нас“. |
16 門徒出、入城、果遇如所言、遂預備節筵焉、〇 |
16 І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, — і зачали́ вони пасху готува́ти. |
17 |
17 А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма́. |
18 席坐、食間、耶穌曰、我誠告爾、爾中一人、與我共食、將賣我矣、 |
18 І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: „Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, „який споживає зо Мною“, видасть Мене́“. |
19 門徒憂之、一一問曰、是我乎、是我乎、 |
19 Вони зачали́ сумувати, і один по одно́му питати Його: „Чи не я?“ |
20 耶穌曰、十二中一人、與我著手於盂者是也、 |
20 А Він їм сказав: „Один із Дванадцятьо́х, що в миску мача́є зо Мною. |
21 人子將歸、如記所載、惟賣人子者、有禍乎、其人不生爲幸、〇 |
21 Людський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому́ чоловікові, що видасть він Лю́дського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!“ |
22 |
22 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє!“ |
23 又取杯、祝而予之、衆飲、 |
23 І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, — і пили́ з неї всі. |
24 耶穌曰、此乃我血、卽新約之血、爲衆流者、 |
24 І промовив до них: „Це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається. |
25 我誠告爾、我不復飲葡萄之汁、待他日飲新者於上帝國也、〇 |
25 Поправді кажу́ вам, що віднині не пи́тиму Я від плоду виноградного до того дня, як нови́м буду пити його в Царстві Божім!“ |
26 |
26 |
27 耶穌謂門徒曰、此夜爾衆將棄我、記有之、我擊牧者、則羊散矣、 |
27 Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви споку́ситесь ночі цієї, як написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці!“ |
28 我復生後、將先爾往加利利、 |
28 По воскресінні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“. |
29 彼得曰、衆棄爾、惟我不然、 |
29 І відізвався до Нього Петро: „Хоч спокусяться й усі, — та не я!“ |
30 耶穌曰、我誠告爾、今夜、鷄二鳴之先、爾將三言不識我、 |
30 Ісус же йому відказав: „Поправді кажу́ тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти три́чі від Мене!“ |
31 彼得力言曰、卽與爾偕亡、我必不言不識爾、衆言亦如之、 |
31 А він ще сильніш запевняв: „Коли б мені й умерти з Тобою, — я не відречу́ся Тебе!“ Так же само сказали й усі. |
32 至一地名客西馬尼、謂門徒曰、爾曹坐此、待我祈禱、 |
32 |
33 遂攜彼得、雅各、約翰同行、驚訝哀慟、曰、 |
33 І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужи́ти. |
34 我心甚憂、瀕死矣、爾曹居此儆醒、 |
34 І сказав Він до них: „Обго́рнена сумом смерте́льним душа Моя! Залиші́ться тут і пильнуйте!“ |
35 少進、伏地祈禱曰、斯時可免、則免之、 |
35 І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година. |
36 又曰、阿爸父乎、無所不能、請以此杯去我、雖然、非從我所欲、乃從爾所欲也、 |
36 І благав Він: „Авва-Отче, — Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу! А проте, — не чого хочу Я, але чого Ти“. |
37 退見門徒寢、謂彼得曰、西門爾寢乎、不能儆醒片時乎、 |
37 І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: „Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнува́ти? |
38 儆醒也、祈禱也、免入誘惑也、心願而身疲耳、 |
38 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, — бадьо́рий бо дух, але не́мічне тіло!“ |
39 復進祈禱、言亦如之、 |
39 І зно́ву пішов і молився, те саме промовивши слово. |
40 反見門徒目倦復寢、不知所對、〇 |
40 А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були́. І не знали вони, що́ Йому відказати. |
41 |
41 І вернувсь Він утретє, та й каже до них: „Ви ще далі спите́ й спочиваєте? Скі́нчено, — надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Лю́дський! |
42 起而偕行、賣我者近矣、〇 |
42 Уставайте, ходім, — ось набли́зивсь Мій зрадник“. |
43 |
43 |
44 賣師者遞以號曰、吾接吻者是也、執而愼曳之、 |
44 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого я поцілую, то Він, — беріть Його, і обере́жно ведіть“. |
45 卽就耶穌曰、夫子、夫子、遂與接吻、 |
45 І, прийшовши, підійшов він негайно та й каже: „Учителю!“ І поцілував Його. |
46 衆舉手執之、〇 |
46 Вони ж руки свої накла́ли на Нього, — і схопи́ли Його. |
47 |
47 А один із тих, що стояли навко́ло, меча ви́хопив та й рубону́в раба́ первосвященика, — і відтяв йому вухо. |
48 耶穌謂衆曰、爾以刃與梃來執我、若禦寇乎、 |
48 А Ісус їм промовив у відповідь: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене. |
49 我日偕爾於殿教誨、爾不執我、然經所載必應矣、 |
49 Я щодня був із вами у храмі, навчаючи, — і Мене не взяли́ ви. Але, щоб збулися Писа́ння“. |
50 諸門徒離之而奔、 |
50 Тоді всі полиши́ли Його й повтікали. |
51 一少者、裸而蔽以枲布、從耶穌卒之少者執之、 |
51 Один же юна́к, по наго́му заго́рнений у покрива́ло, ішов услід за Ним. І хапа́ють його. |
52 遂棄枲布裸而奔、〇 |
52 Але він, покрива́ло поки́нувши, утік наги́й. |
53 |
53 |
54 彼得遠從耶穌、入祭司長院、與吏坐向火、 |
54 Петро ж зда́лека йшов услід за Ним до сере́дини дво́ру первосвященика; і сидів він із службою, і грівсь при огні. |
55 祭司諸長與全公會、求證攻耶穌、欲死之而弗得、 |
55 А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали посві́дчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, — і не знахо́дили. |
56 蓋妄證者多、而所證不同、 |
56 Бо багато-хто свідчив фальши́во на Нього, але́ не було́ згідних сві́дчень. |
57 有人起而妄證曰、 |
57 Тоді деякі встали, і кривосві́дчили супроти Нього й казали: |
58 吾儕嘗聞其言云、此殿乃人所作、我將毀之、三日又建一殿、非人所作者、 |
58 „Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотво́рний, — і за три дні збудую інший, нерукотво́рний“. |
59 其所證又不同、 |
59 Але й так не було́ їхнє свідчення згідне. |
60 祭司長起、立於中、問耶穌曰、爾無所答乎、此人所證者何歟、 |
60 Тоді встав насере́дині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: „Ти нічо́го не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе?“ |
61 耶穌默然不答、祭司長復問曰、爾是可頌者之子基督否、 |
61 Він же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізно́ву спитав Його, до Нього говорячи: „Чи Христос Ти, Син Благослове́нного?“ |
62 耶穌曰、是也、爾將見人子坐大權者之右、乘雲而來矣、 |
62 А Ісус відказав: „Я! І побачите ви Сина Лю́дського, що сидітиме по прави́ці сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“ |
63 祭司長自裂其衣曰、何用別證、 |
63 Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: „На що́ нам ще свідки потрібні? |
64 爾已聞其僭妄矣、爾意如何、衆擬曰、置之死、 |
64 Ви чули цю богозневагу. Як вам здається?“ Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен. |
65 或唾耶穌、掩其面、拳擊之曰、試言擊爾者誰、諸僕亦手批之、〇 |
65 Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: „Пророкуй!“ Служба теж Його била по що́ках. |
66 |
66 |
67 見彼得向火、目之曰、爾亦偕拿撒勒耶穌也、 |
67 і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилась на нього та й каже: „І ти був із Ісусом Назаряни́ном!“ |
68 彼得不承曰、我弗知也、不識爾云何、逐出、至院門而鷄鳴矣、 |
68 Він же відрікся, говорячи: „Не відаю, і не розумію, що́ кажеш“. І вийшов назо́вні, на переддвір'я. І заспівав тоді півень. |
69 婢復見之、語旁立者曰、彼亦其黨、彼得又不承、 |
69 Служниця ж, коли його вгледіла, стала знов говорити прия́вним: „Цей із них!“ |
70 頃之、旁立者語彼得曰、爾誠其黨、爾乃加利利人、方言亦合、 |
70 І він зно́ву відрікся. Незаба́ром же знов говорили прия́вні Петрові: „Поправді, ти з них, — бо ти галіле́янин. Та й мо́ва твоя́ така са́ма“. |
71 彼得詛且誓曰、爾所言之人、我不識也、 |
71 А він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите ви!“ |
72 鷄復鳴、彼得憶耶穌言、鷄二鳴之先、爾將三言不識我、思之、則哭矣、 |
72 І заспівав півень хвилі тієї подруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: „Перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти тричі від Мене“. І кинувся він, та й плакати став. |