耶利米書第14章 |
|
1 耶利米以旱乾之事、得耶和華默示、播告於衆、曰、 |
|
2 猶大國懷憂、邑民衰絰、哀慘靡已、耶路撒冷號呼、升聞於上、 |
|
3 長者遺少者汲水、井泉枯竭、挈其空瓶、含羞蒙首而歸。 |
|
4 遍地無雨、土壤燥裂、耕者抱愧、而蒙厥首。 |
|
5 郊原無草、麀產子而遺之。 |
|
6 野驢立於童山、噏氣若野犬、無草而目盲。 |
|
7 耶和華歟、我罪戾孔多、爾鑒察之、雖屢背爾、願爾赦宥、彰爾仁慈。 |
|
8 以色列族遭難之時、惟爾是望、得爾拯救、今爾不眷顧余、自視若旅人、偶過斯土、暫留一宿者然、曷故。 |
|
9 爾見我臨難、不勝駭愕、若不能援手、昔日之權能安在、耶和華歟、爾駐蹕於我間、我爲爾民、請勿棄余。 |
|
10 耶和華曰、斯民樂於背道、不囘步履、故我不悅、念其罪愆、加以刑罰。 |
|
11 耶和華告我曰、勿爲斯民祈福。 |
|
12 彼禁食龥我、我必不應、彼獻燔祭禮物、我不悅納、必以鋒刃、饑饉疾疫、滅之務盡。 |
|
13 耶利米曰、主耶和華歟、諸偽先知曾告斯民、必不飲刃、不受饑、安居斯土、永獲平康、出於耶和華所賜。 |
|
14 耶和華曰、維彼先知、託我之名、普傳妄誕、我未嘗遣之、亦未嘗降諭、彼所言者、虛偽之異象、無憑之卜筮、中心所思之幻境。 |
|
15 今我頒詔、諭彼偽先知之事、彼未嘗奉我所遣、猶託我名而告民云、斯土必無鋒刃饑饉之虞、彼先知必以鋒刃饑饉殲滅之。 |
|
16 凡從其言者、必飲刃受饑、陳尸於耶路撒冷逵衢、以及妻室子女、無人瘞埋、蓋我使之慘罹惡報。 |
|
17 爾以我言播告於民。耶利米曰、斯民遭難孔艱、可爲晝夜痛哭流涕也。 |
|
18 往於田、所見無非殺戮、入於邑、觸目盡是餓殍、先知祭司、往來貿易、不以爲意。 |
|
19 耶和華豈遺棄猶大、痛疾郇邑哉、奚擊我而不醫、我冀平康而有禍、望得醫而加傷。 |
|
20 耶和華歟、我祖與我獲罪於爾、我任已過。 |
|
21 毋痛疾我、彰爾仁慈、爾駐蹕之所、夙著榮光、勿以爲辱、爾與我立約、請誌之勿忘、 |
|
22 異邦人所奉之偶像、豈能使天沛以膏澤、降以甘霖、爾耶和華爲我上帝、肇造萬物、故我賴爾、 |
ЄремiяРозділ 14 |
|
1 |
|
2 „Упала в жало́бу Юдея, а брами її ослабі́ли, насу́пилися на землі, і знявся крик Єрусалиму. |
|
3 А вельмо́жі її своїх слуг посилають по во́ду, — вони йдуть до крини́ці — й води не знахо́дять, їхній по́суд порожній верта́ється. Засоро́мляться та зашарі́ють вони, і свої го́лови понакрива́ють. |
|
4 Тому́, що земля стала спра́гла, бо дощу́ не було на землі, засоро́милися рільники́, свої го́лови понакрива́ли. |
|
5 Навіть ла́ня на полі поро́дить сарня́тко та й кине, бо немає трави. |
|
6 Навіть дикі осли́ поставали на голих гора́х, вітер втягують, мов ті шака́ли, і ме́ркнуть їм очі, бо немає трави. |
|
7 Якщо проти нас свідчать наші провини, о Господи, то зроби ради Йме́ння Свого́, бо намно́жились наші відсту́пники, ми Тобі нагріши́ли! |
|
8 О надіє Ізраїлева, о Спасителю в ча́сі недолі, — нащо будеш Ти в Кра́ї, як той чужани́ця, й як той подоро́жній, що намета лише на ночлі́г розтяга́є? |
|
9 Нащо будеш Ти, мов людина остовпі́ла, немов той сила́ч, що не може спасти́? Таж Ти в нашій сере́дині, Господи, Йме́ння ж Твоє на нас кли́четься, — не залиша́й нас! |
|
10 Так говорить Господь до наро́ду цього́: Так люблять вони волочи́тись, а не стри́мувати своїх ніг, тому́ то не має Господь уподо́бання в них, — Він тепер їхню провину згада́є, і їхній гріх покарає! |
|
11 І промовив до мене Госпо́дь: Не молись за наро́д цей на добре йому́: |
|
12 Як вони будуть по́стити, Я не послухаю їхніх блага́нь, а коли принесуть цілопа́лення й дар, Я їх не прийму́, — бо Я повигу́блюю всіх їх мечем, і голодом, і морови́цею! |
|
13 |
|
14 Та промовив до мене Господь: Ці пророки неправду Іме́нням Моїм пророкують: Я їх не посилав, і не наказував їм, і їм не говорив! Вони вам пророкують невірні виді́ння та ча́ри, нікче́мність й ома́ну свого се́рця. |
|
15 Тому так промовляє Господь на пророків, які пророкують Іме́нням Моїм, хоч Я не посилав їх, та що кажуть вони: „Меч та голод не буде в цім кра́ї“: від меча́ та від голоду згинуть пророки такі! |
|
16 |
|
17 І ти скажеш до них оце слово: Хай заходять удень та вночі мої очі слізьми́, і нехай не зати́хнуть, бо ді́вчина, доня народу мого́, буде побита великим нещастям, дуже болю́чим уда́ром! |
|
18 |
|
19 Чи насправді покинув Ти Юду? Чи й Сіоном гиду́є душа Твоя? Чому вра́зив Ти нас — і немає нам ліку? Ми чекаємо миру — й немає добра, і ча́су вздоро́влення — та ось тільки жах! |
|
20 Знаємо, Господи, нашу безбожність, вину наших батькі́в, бо ми проти Тебе згріши́ли, — |
|
21 та не відкида́й нас ради Йме́ння Свого́, не безчесть трону слави Своєї, пам'ятай, не зламай заповіту Свого із нами! |
|
22 Хіба є між марни́ми божка́ми пога́нів такі, що спуска́ють дощі? І чи небо саме дає зли́ву? Чи ж не Ти — Господь Бог наш? Тому́ то на Тебе наді́ємось ми, бо Ти це все чи́ниш! |
耶利米書第14章 |
ЄремiяРозділ 14 |
|
1 耶利米以旱乾之事、得耶和華默示、播告於衆、曰、 |
1 |
|
2 猶大國懷憂、邑民衰絰、哀慘靡已、耶路撒冷號呼、升聞於上、 |
2 „Упала в жало́бу Юдея, а брами її ослабі́ли, насу́пилися на землі, і знявся крик Єрусалиму. |
|
3 長者遺少者汲水、井泉枯竭、挈其空瓶、含羞蒙首而歸。 |
3 А вельмо́жі її своїх слуг посилають по во́ду, — вони йдуть до крини́ці — й води не знахо́дять, їхній по́суд порожній верта́ється. Засоро́мляться та зашарі́ють вони, і свої го́лови понакрива́ють. |
|
4 遍地無雨、土壤燥裂、耕者抱愧、而蒙厥首。 |
4 Тому́, що земля стала спра́гла, бо дощу́ не було на землі, засоро́милися рільники́, свої го́лови понакрива́ли. |
|
5 郊原無草、麀產子而遺之。 |
5 Навіть ла́ня на полі поро́дить сарня́тко та й кине, бо немає трави. |
|
6 野驢立於童山、噏氣若野犬、無草而目盲。 |
6 Навіть дикі осли́ поставали на голих гора́х, вітер втягують, мов ті шака́ли, і ме́ркнуть їм очі, бо немає трави. |
|
7 耶和華歟、我罪戾孔多、爾鑒察之、雖屢背爾、願爾赦宥、彰爾仁慈。 |
7 Якщо проти нас свідчать наші провини, о Господи, то зроби ради Йме́ння Свого́, бо намно́жились наші відсту́пники, ми Тобі нагріши́ли! |
|
8 以色列族遭難之時、惟爾是望、得爾拯救、今爾不眷顧余、自視若旅人、偶過斯土、暫留一宿者然、曷故。 |
8 О надіє Ізраїлева, о Спасителю в ча́сі недолі, — нащо будеш Ти в Кра́ї, як той чужани́ця, й як той подоро́жній, що намета лише на ночлі́г розтяга́є? |
|
9 爾見我臨難、不勝駭愕、若不能援手、昔日之權能安在、耶和華歟、爾駐蹕於我間、我爲爾民、請勿棄余。 |
9 Нащо будеш Ти, мов людина остовпі́ла, немов той сила́ч, що не може спасти́? Таж Ти в нашій сере́дині, Господи, Йме́ння ж Твоє на нас кли́четься, — не залиша́й нас! |
|
10 耶和華曰、斯民樂於背道、不囘步履、故我不悅、念其罪愆、加以刑罰。 |
10 Так говорить Господь до наро́ду цього́: Так люблять вони волочи́тись, а не стри́мувати своїх ніг, тому́ то не має Господь уподо́бання в них, — Він тепер їхню провину згада́є, і їхній гріх покарає! |
|
11 耶和華告我曰、勿爲斯民祈福。 |
11 І промовив до мене Госпо́дь: Не молись за наро́д цей на добре йому́: |
|
12 彼禁食龥我、我必不應、彼獻燔祭禮物、我不悅納、必以鋒刃、饑饉疾疫、滅之務盡。 |
12 Як вони будуть по́стити, Я не послухаю їхніх блага́нь, а коли принесуть цілопа́лення й дар, Я їх не прийму́, — бо Я повигу́блюю всіх їх мечем, і голодом, і морови́цею! |
|
13 耶利米曰、主耶和華歟、諸偽先知曾告斯民、必不飲刃、不受饑、安居斯土、永獲平康、出於耶和華所賜。 |
13 |
|
14 耶和華曰、維彼先知、託我之名、普傳妄誕、我未嘗遣之、亦未嘗降諭、彼所言者、虛偽之異象、無憑之卜筮、中心所思之幻境。 |
14 Та промовив до мене Господь: Ці пророки неправду Іме́нням Моїм пророкують: Я їх не посилав, і не наказував їм, і їм не говорив! Вони вам пророкують невірні виді́ння та ча́ри, нікче́мність й ома́ну свого се́рця. |
|
15 今我頒詔、諭彼偽先知之事、彼未嘗奉我所遣、猶託我名而告民云、斯土必無鋒刃饑饉之虞、彼先知必以鋒刃饑饉殲滅之。 |
15 Тому так промовляє Господь на пророків, які пророкують Іме́нням Моїм, хоч Я не посилав їх, та що кажуть вони: „Меч та голод не буде в цім кра́ї“: від меча́ та від голоду згинуть пророки такі! |
|
16 凡從其言者、必飲刃受饑、陳尸於耶路撒冷逵衢、以及妻室子女、無人瘞埋、蓋我使之慘罹惡報。 |
16 |
|
17 爾以我言播告於民。耶利米曰、斯民遭難孔艱、可爲晝夜痛哭流涕也。 |
17 І ти скажеш до них оце слово: Хай заходять удень та вночі мої очі слізьми́, і нехай не зати́хнуть, бо ді́вчина, доня народу мого́, буде побита великим нещастям, дуже болю́чим уда́ром! |
|
18 往於田、所見無非殺戮、入於邑、觸目盡是餓殍、先知祭司、往來貿易、不以爲意。 |
18 |
|
19 耶和華豈遺棄猶大、痛疾郇邑哉、奚擊我而不醫、我冀平康而有禍、望得醫而加傷。 |
19 Чи насправді покинув Ти Юду? Чи й Сіоном гиду́є душа Твоя? Чому вра́зив Ти нас — і немає нам ліку? Ми чекаємо миру — й немає добра, і ча́су вздоро́влення — та ось тільки жах! |
|
20 耶和華歟、我祖與我獲罪於爾、我任已過。 |
20 Знаємо, Господи, нашу безбожність, вину наших батькі́в, бо ми проти Тебе згріши́ли, — |
|
21 毋痛疾我、彰爾仁慈、爾駐蹕之所、夙著榮光、勿以爲辱、爾與我立約、請誌之勿忘、 |
21 та не відкида́й нас ради Йме́ння Свого́, не безчесть трону слави Своєї, пам'ятай, не зламай заповіту Свого із нами! |
|
22 異邦人所奉之偶像、豈能使天沛以膏澤、降以甘霖、爾耶和華爲我上帝、肇造萬物、故我賴爾、 |
22 Хіба є між марни́ми божка́ми пога́нів такі, що спуска́ють дощі? І чи небо саме дає зли́ву? Чи ж не Ти — Господь Бог наш? Тому́ то на Тебе наді́ємось ми, бо Ти це все чи́ниш! |