| MarkChapter 8 | 
| 1  | 
| 2  | 
| 3  | 
| 4 And | 
| 5 And | 
| 6 And | 
| 7 And | 
| 8 So | 
| 9 And | 
| 10 And | 
| 11  | 
| 12 And | 
| 13  | 
| 14  | 
| 15 And | 
| 16 And | 
| 17 And | 
| 18  | 
| 19  | 
| 20  | 
| 21 And | 
| 22  | 
| 23 And | 
| 24 And | 
| 25 After that | 
| 26 And | 
| 27  | 
| 28 And | 
| 29 And | 
| 30 And | 
| 31  | 
| 32 And | 
| 33 But | 
| 34 And | 
| 35  | 
| 36  | 
| 37  | 
| 38  | 
| Вiд МаркаРозділ 8 | 
| 1  | 
| 2 „Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знахо́дяться, та їсти не мають чого́. | 
| 3 А коли відпущу́ їх голодних до їхніх домівок, то осла́бнуть у дорозі, бо деякі з них поприхо́дили зда́лека“. | 
| 4 І відказали Йому Його у́чні: „Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині? | 
| 5 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж повідо́мили: „Се́меро“. | 
| 6 Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши се́меро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали наро́дові, | 
| 7 І мали вони трохи ри́бок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх. | 
| 8 І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім коші́в назбирали. | 
| 9 А їдців було тисяч з чотири! | 
| 10  | 
| 11 І вийшли фарисеї, і почали́ сперечатися з Ним, і, Його випробо́вуючи, хотіли від Нього озна́ки із неба. | 
| 12 А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: „Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу́ вам, що родові цьому ознака не буде дана!“ | 
| 13 І покинув Він їх, усів знову до чо́вна, і на то́й бік відбу́в. | 
| 14  | 
| 15 А Він їм наказував та говорив: „Стережіться уважливо фарисейської розчи́ни й розчини Іродової!“ | 
| 16 Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони. | 
| 17 А Ісус, знавши те, промовляє до них: „Чого́ ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверді́лим? | 
| 18 „Мавши очі — не бачите, і мавши ву́ха — не чуєте?“ І не пам'ятаєте, | 
| 19 коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, — скільки повних коші́в із кусків ви зібрали?“ Вони кажуть до Нього: „Дванадцять“. | 
| 20 „А як сім на чотири тисячі, — скільки кошиків повних з кусків ви зібрали?“ І відказують: „Сім“. | 
| 21 І сказав Він до них: „Ви ще не розумієте?“ | 
| 22  | 
| 23 І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І посли́нивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить. | 
| 24 І, зиркнувши, сказав той: „Я бачу людей, які ходять, немов би дере́ва“. | 
| 25 Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, — і прозрі́в той, і одужав, і вира́зно став бачити все! | 
| 26 І послав Він додому його й наказав: „До села й не заходь, і ніко́му в селі не розповіда́й!“ | 
| 27  | 
| 28 Вони ж відповіли́ Йому, кажучи: „За Івана Христителя, другі — за Іллю́, а інші — за одно́го з пророків“. | 
| 29 І Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро Йому в відповідь каже: „Ти — Христос!“ | 
| 30 І Він заборонив їм, щоб ніко́му про Нього вони не казали! | 
| 31  | 
| 32 І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв на́бік Його, і Йому́ став перечити. | 
| 33 А Він обернувся й поглянув на у́чнів Своїх, та й Петру докори́в і сказав: „Відступись, сатано, від Мене, бо ду́маєш ти не про Боже, а про лю́дське!“ | 
| 34  | 
| 35 Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Єва́нгелії, той її збереже. | 
| 36 Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але душу свою занапа́стить? | 
| 37 Або що́ назамі́н дасть люди́на за душу свою? | 
| 38 Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися в роді цім перелю́бнім та грішнім, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Свого Отця з ангола́ми святими“. | 
| MarkChapter 8 | Вiд МаркаРозділ 8 | 
| 1  | 1  | 
| 2  | 2 „Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знахо́дяться, та їсти не мають чого́. | 
| 3  | 3 А коли відпущу́ їх голодних до їхніх домівок, то осла́бнуть у дорозі, бо деякі з них поприхо́дили зда́лека“. | 
| 4 And | 4 І відказали Йому Його у́чні: „Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині? | 
| 5 And | 5 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж повідо́мили: „Се́меро“. | 
| 6 And | 6 Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши се́меро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали наро́дові, | 
| 7 And | 7 І мали вони трохи ри́бок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх. | 
| 8 So | 8 І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім коші́в назбирали. | 
| 9 And | 9 А їдців було тисяч з чотири! | 
| 10 And | 10  | 
| 11  | 11 І вийшли фарисеї, і почали́ сперечатися з Ним, і, Його випробо́вуючи, хотіли від Нього озна́ки із неба. | 
| 12 And | 12 А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: „Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу́ вам, що родові цьому ознака не буде дана!“ | 
| 13  | 13 І покинув Він їх, усів знову до чо́вна, і на то́й бік відбу́в. | 
| 14  | 14  | 
| 15 And | 15 А Він їм наказував та говорив: „Стережіться уважливо фарисейської розчи́ни й розчини Іродової!“ | 
| 16 And | 16 Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони. | 
| 17 And | 17 А Ісус, знавши те, промовляє до них: „Чого́ ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверді́лим? | 
| 18  | 18 „Мавши очі — не бачите, і мавши ву́ха — не чуєте?“ І не пам'ятаєте, | 
| 19  | 19 коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, — скільки повних коші́в із кусків ви зібрали?“ Вони кажуть до Нього: „Дванадцять“. | 
| 20  | 20 „А як сім на чотири тисячі, — скільки кошиків повних з кусків ви зібрали?“ І відказують: „Сім“. | 
| 21 And | 21 І сказав Він до них: „Ви ще не розумієте?“ | 
| 22  | 22  | 
| 23 And | 23 І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І посли́нивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить. | 
| 24 And | 24 І, зиркнувши, сказав той: „Я бачу людей, які ходять, немов би дере́ва“. | 
| 25 After that | 25 Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, — і прозрі́в той, і одужав, і вира́зно став бачити все! | 
| 26 And | 26 І послав Він додому його й наказав: „До села й не заходь, і ніко́му в селі не розповіда́й!“ | 
| 27  | 27  | 
| 28 And | 28 Вони ж відповіли́ Йому, кажучи: „За Івана Христителя, другі — за Іллю́, а інші — за одно́го з пророків“. | 
| 29 And | 29 І Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро Йому в відповідь каже: „Ти — Христос!“ | 
| 30 And | 30 І Він заборонив їм, щоб ніко́му про Нього вони не казали! | 
| 31  | 31  | 
| 32 And | 32 І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв на́бік Його, і Йому́ став перечити. | 
| 33 But | 33 А Він обернувся й поглянув на у́чнів Своїх, та й Петру докори́в і сказав: „Відступись, сатано, від Мене, бо ду́маєш ти не про Боже, а про лю́дське!“ | 
| 34 And | 34  | 
| 35  | 35 Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Єва́нгелії, той її збереже. | 
| 36  | 36 Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але душу свою занапа́стить? | 
| 37  | 37 Або що́ назамі́н дасть люди́на за душу свою? | 
| 38  | 38 Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися в роді цім перелю́бнім та грішнім, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Свого Отця з ангола́ми святими“. |