PsalmsPsalm 57 | 
                        
| 
                         1   | 
| 
                         2   | 
| 
                         3   | 
| 
                         4   | 
| 
                         5   | 
| 
                         6   | 
| 
                         7   | 
| 
                         8   | 
| 
                         9   | 
| 
                         10   | 
| 
                         11   | 
                                ПсалмиПсалом 57 | 
                        
| 
                         1   | 
| 
                         2 Чи ж то справді ви, можні, говорите правду, чи лю́дських синів слушно судите?  | 
| 
                         3 Отже, у серці ви чините кривди, дорогу наси́льства рук ваших тору́єте ви на землі.  | 
| 
                         4 Від лоня ще матернього — вже відда́лені несправедливі, з утро́би ще матерньої заблуди́лися неправдомо́вці, —  | 
| 
                         5 їхня отрута така, як отрута зміїна, як отрута глухої гадюки, що ухо своє затуля́є,  | 
| 
                         6 що не слухає голосу заклиначі́в, чарівника́, в чарах впра́вного!  | 
| 
                         7 Поруйнуй, Боже, зуби їхні в їхніх уста́х, левчука́м розбий, Господи, ще́лепи, —  | 
| 
                         8 нехай розпливуться, немов та вода, що собі розтіка́ється, хай пов'я́нуть вони, як трава по дорозі,  | 
| 
                         9 бодай стали, немов той слима́к, що в своїй слизоті́ розпускається, щоб сонця не бачили, як мертвий отой плід у жінки!  | 
| 
                         10 Поки почують терни́ну запа́лену ваші горшки, — нехай буря її рознесе, чи свіжу, чи спа́лену!  | 
| 
                         11 А праведний ті́шитись буде, бо помсту побачить, у кро́ві безбожного сто́пи свої він обмиє!  | 
                            PsalmsPsalm 57 | 
                        
                            ПсалмиПсалом 57 | 
                    
| 
                         1   | 
                         1   | 
| 
                         2   | 
                         2 Чи ж то справді ви, можні, говорите правду, чи лю́дських синів слушно судите?  | 
| 
                         3   | 
                         3 Отже, у серці ви чините кривди, дорогу наси́льства рук ваших тору́єте ви на землі.  | 
| 
                         4   | 
                         4 Від лоня ще матернього — вже відда́лені несправедливі, з утро́би ще матерньої заблуди́лися неправдомо́вці, —  | 
| 
                         5   | 
                         5 їхня отрута така, як отрута зміїна, як отрута глухої гадюки, що ухо своє затуля́є,  | 
| 
                         6   | 
                         6 що не слухає голосу заклиначі́в, чарівника́, в чарах впра́вного!  | 
| 
                         7   | 
                         7 Поруйнуй, Боже, зуби їхні в їхніх уста́х, левчука́м розбий, Господи, ще́лепи, —  | 
| 
                         8   | 
                         8 нехай розпливуться, немов та вода, що собі розтіка́ється, хай пов'я́нуть вони, як трава по дорозі,  | 
| 
                         9   | 
                         9 бодай стали, немов той слима́к, що в своїй слизоті́ розпускається, щоб сонця не бачили, як мертвий отой плід у жінки!  | 
| 
                         10   | 
                         10 Поки почують терни́ну запа́лену ваші горшки, — нехай буря її рознесе, чи свіжу, чи спа́лену!  | 
| 
                         11   | 
                         11 А праведний ті́шитись буде, бо помсту побачить, у кро́ві безбожного сто́пи свої він обмиє!  |