JobChapter 19 |
|
1 THEN Job answered and said, |
|
2 How long will you grieve my soul, and make me sick with words? |
|
3 For behold, these ten times you have rebuked me; and yet you are not ashamed that you make me sad. |
|
4 If indeed I have erred, my error remains with myself. |
|
5 If you have justly magnified yourselves against me, rebuked me, and reproached me, |
|
6 Know then that God has condemned me, and spread his net over me. |
|
7 If I howl, no one answers me; and if I complain, there is no one to avenge me. |
|
8 He has fenced up my ways so that I cannot pass, and he has set darkness in my paths. |
|
9 He has stripped me of my glory, and taken the crown from my head. |
|
10 He has destroyed me on every side, and I am no more; and my hope has he removed like a piece of tree. |
|
11 He has also kindled his wrath against me, and he counts me as his enemy. |
|
12 His messengers have come together against me; they debated their ways against me, and encamped round about my tent. |
|
13 My brothers are far off from me, and my acquaintances have deserted me. |
|
14 My kinsfolk have failed me, and my familiar friends have forsaken me. |
|
15 They that dwell in my house, and my maids, consider me as a stranger; I am an alien in their sight. |
|
16 I called my servant, and he gave me no answer; I entreated him with my mouth and implored him. |
|
17 I have become a stranger to my wife, and have implored the children of my own body. |
|
18 Yea, even the wicked despise me; when I rise, they speak against me. |
|
19 All my counselors abhor me; even my friends have turned against me. |
|
20 My skin and my flesh cleave to my bones, and I am escaped with the skin of my teeth. |
|
21 Have pity upon me, have pity upon me, O you my friends; for the hand of God has been against me. |
|
22 Why do you also persecute me like God, and you are not satisfied with the hurt of my flesh? |
|
23 Oh that my words were now written! Oh that they were inscribed in a scroll! |
|
24 That they were engraved with an iron pen on lead or in the rock for ever! |
|
25 For I know that my Saviour lives, and at the end he will reveal himself upon the earth; |
|
26 Although devouring worms have covered my skin and my flesh, |
|
27 Yet, if my eyes shall see God, then my heart also will see the light; but now my body is consumed. |
|
28 For you will say, Why did we persecute him? For a good report will follow me and vindicate me. |
|
29 Spare yourselves from the sword; for the wrath of sinners is a sword; for you shall yet know that there is judgment. |
ЙовРозділ 19 |
|
1 |
|
2 „Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене? |
|
3 Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь! |
|
4 Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не. |
|
5 Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене? |
|
6 Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною! |
|
7 Ось „ґвалт!“ я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду! |
|
8 Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву! |
|
9 Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови! |
|
10 Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він. |
|
11 І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів: |
|
12 полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого. |
|
13 Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене, |
|
14 мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої. |
|
15 Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х. |
|
16 Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́. |
|
17 Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би. |
|
18 Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене. |
|
19 Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене. |
|
20 До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя. |
|
21 Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене! |
|
22 Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом? |
|
23 О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані, |
|
24 коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані! |
|
25 Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху |
|
26 цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу, |
|
27 сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі! |
|
28 Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“ |
|
29 то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“ |
JobChapter 19 |
ЙовРозділ 19 |
|
1 THEN Job answered and said, |
1 |
|
2 How long will you grieve my soul, and make me sick with words? |
2 „Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене? |
|
3 For behold, these ten times you have rebuked me; and yet you are not ashamed that you make me sad. |
3 Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь! |
|
4 If indeed I have erred, my error remains with myself. |
4 Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не. |
|
5 If you have justly magnified yourselves against me, rebuked me, and reproached me, |
5 Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене? |
|
6 Know then that God has condemned me, and spread his net over me. |
6 Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною! |
|
7 If I howl, no one answers me; and if I complain, there is no one to avenge me. |
7 Ось „ґвалт!“ я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду! |
|
8 He has fenced up my ways so that I cannot pass, and he has set darkness in my paths. |
8 Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву! |
|
9 He has stripped me of my glory, and taken the crown from my head. |
9 Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови! |
|
10 He has destroyed me on every side, and I am no more; and my hope has he removed like a piece of tree. |
10 Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він. |
|
11 He has also kindled his wrath against me, and he counts me as his enemy. |
11 І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів: |
|
12 His messengers have come together against me; they debated their ways against me, and encamped round about my tent. |
12 полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого. |
|
13 My brothers are far off from me, and my acquaintances have deserted me. |
13 Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене, |
|
14 My kinsfolk have failed me, and my familiar friends have forsaken me. |
14 мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої. |
|
15 They that dwell in my house, and my maids, consider me as a stranger; I am an alien in their sight. |
15 Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х. |
|
16 I called my servant, and he gave me no answer; I entreated him with my mouth and implored him. |
16 Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́. |
|
17 I have become a stranger to my wife, and have implored the children of my own body. |
17 Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би. |
|
18 Yea, even the wicked despise me; when I rise, they speak against me. |
18 Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене. |
|
19 All my counselors abhor me; even my friends have turned against me. |
19 Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене. |
|
20 My skin and my flesh cleave to my bones, and I am escaped with the skin of my teeth. |
20 До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя. |
|
21 Have pity upon me, have pity upon me, O you my friends; for the hand of God has been against me. |
21 Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене! |
|
22 Why do you also persecute me like God, and you are not satisfied with the hurt of my flesh? |
22 Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом? |
|
23 Oh that my words were now written! Oh that they were inscribed in a scroll! |
23 О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані, |
|
24 That they were engraved with an iron pen on lead or in the rock for ever! |
24 коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані! |
|
25 For I know that my Saviour lives, and at the end he will reveal himself upon the earth; |
25 Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху |
|
26 Although devouring worms have covered my skin and my flesh, |
26 цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу, |
|
27 Yet, if my eyes shall see God, then my heart also will see the light; but now my body is consumed. |
27 сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі! |
|
28 For you will say, Why did we persecute him? For a good report will follow me and vindicate me. |
28 Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“ |
|
29 Spare yourselves from the sword; for the wrath of sinners is a sword; for you shall yet know that there is judgment. |
29 то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“ |