JobChapter 3 |
|
1 AFTER this Job opened his mouth, and cursed the day wherein he was born. |
|
2 Then Job spoke and said, |
|
3 Let the day perish wherein I was born, and the night in which it was said, A male child is conceived. |
|
4 Let that day be darkness; let not God regard it from above, neither let the light shine upon it. |
|
5 Let the darkness and the shadow of death cover it; let a cloud overshadow it; let those whose days are bitter be terrified by it. |
|
6 As for that night, let thick darkness cover it; let that day not be reckoned in the number of the days of the year, let it not come into the number of the months. |
|
7 Lo, let that night be desolate, let no voice of praise come therein. |
|
8 Let them curse it who curse the day, who are ready to stir up Leviathan. |
|
9 Let the stars of twilight thereof be dark; let the people wait for light, but receive none; neither let them see the dawning of the day; |
|
10 Because it did not shut the doors of my mother's womb, nor hide trouble from my eyes. |
|
11 Why did I not die from the womb? Why did I come forth at birth? |
|
12 Why was I reared at my mother's knee? Why did I suck the breasts? |
|
13 For now I should have been laid in the grave and been quiet, I should have slept; then I should have been at rest, |
|
14 With kings and governors of the earth who built desolate places for themselves; |
|
15 Or with princes who had gold, who filled their houses with silver; |
|
16 Or like a hidden untimely birth, as if I had not been; like infants that never saw the light. |
|
17 There the wicked cease from troubling; and there the weary are at rest. |
|
18 There the prisoners rest together; they hear not the voice of the oppressor. |
|
19 The small and the great are there; and the servant is free from his master. |
|
20 Why is light given to him who is in trouble, and life to the bitter in soul, |
|
21 Who long for death, but it comes not, and seek it as one seeks a hidden treasure; |
|
22 Who rejoice exceedingly, and are glad when they can find the grave? |
|
23 Why is light given to a man whose way is hid, whom God has hedged in? |
|
24 For my sighing comes before I eat, and my moanings are poured out like water. |
|
25 For the thing which I greatly feared is come upon me, and that which I was afraid of has befallen me. |
|
26 I am not at ease, neither am I calm, nor am I at rest; and yet misfortune came. |
ЙовРозділ 3 |
|
1 |
|
2 І Йов заговорив та й сказав: |
|
3 „Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“ |
|
4 Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!.. |
|
5 Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́! |
|
6 Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців! |
|
7 Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння! |
|
8 Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити! |
|
9 Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, — |
|
10 бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх! |
|
11 |
|
12 Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав? |
|
13 Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок |
|
14 з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі, |
|
15 або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали! |
|
16 Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили? |
|
17 Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі, |
|
18 разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля! |
|
19 Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́... |
|
20 І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим, |
|
21 що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані, |
|
22 тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба, |
|
23 мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним? |
|
24 Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода, |
|
25 бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені. |
|
26 Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“ |
JobChapter 3 |
ЙовРозділ 3 |
|
1 AFTER this Job opened his mouth, and cursed the day wherein he was born. |
1 |
|
2 Then Job spoke and said, |
2 І Йов заговорив та й сказав: |
|
3 Let the day perish wherein I was born, and the night in which it was said, A male child is conceived. |
3 „Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“ |
|
4 Let that day be darkness; let not God regard it from above, neither let the light shine upon it. |
4 Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!.. |
|
5 Let the darkness and the shadow of death cover it; let a cloud overshadow it; let those whose days are bitter be terrified by it. |
5 Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́! |
|
6 As for that night, let thick darkness cover it; let that day not be reckoned in the number of the days of the year, let it not come into the number of the months. |
6 Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців! |
|
7 Lo, let that night be desolate, let no voice of praise come therein. |
7 Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння! |
|
8 Let them curse it who curse the day, who are ready to stir up Leviathan. |
8 Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити! |
|
9 Let the stars of twilight thereof be dark; let the people wait for light, but receive none; neither let them see the dawning of the day; |
9 Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, — |
|
10 Because it did not shut the doors of my mother's womb, nor hide trouble from my eyes. |
10 бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх! |
|
11 Why did I not die from the womb? Why did I come forth at birth? |
11 |
|
12 Why was I reared at my mother's knee? Why did I suck the breasts? |
12 Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав? |
|
13 For now I should have been laid in the grave and been quiet, I should have slept; then I should have been at rest, |
13 Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок |
|
14 With kings and governors of the earth who built desolate places for themselves; |
14 з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі, |
|
15 Or with princes who had gold, who filled their houses with silver; |
15 або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали! |
|
16 Or like a hidden untimely birth, as if I had not been; like infants that never saw the light. |
16 Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили? |
|
17 There the wicked cease from troubling; and there the weary are at rest. |
17 Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі, |
|
18 There the prisoners rest together; they hear not the voice of the oppressor. |
18 разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля! |
|
19 The small and the great are there; and the servant is free from his master. |
19 Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́... |
|
20 Why is light given to him who is in trouble, and life to the bitter in soul, |
20 І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим, |
|
21 Who long for death, but it comes not, and seek it as one seeks a hidden treasure; |
21 що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані, |
|
22 Who rejoice exceedingly, and are glad when they can find the grave? |
22 тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба, |
|
23 Why is light given to a man whose way is hid, whom God has hedged in? |
23 мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним? |
|
24 For my sighing comes before I eat, and my moanings are poured out like water. |
24 Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода, |
|
25 For the thing which I greatly feared is come upon me, and that which I was afraid of has befallen me. |
25 бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені. |
|
26 I am not at ease, neither am I calm, nor am I at rest; and yet misfortune came. |
26 Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“ |