Job

Chapter 31

1 I MADE a vow with my eyes that I would never lust after a virgin.

2 For what portion would I have then from God who is above, and what heritage from the Almighty who is on high?

3 For it is destruction to the wicked, and punishment to the workers of iniquity.

4 He sees my ways, and counts all my steps.

5 If I have walked with hypocrites, or if my foot hastened to deceit;

6 Let me be weighed in a just balance, that God may know my integrity.

7 I have not turned aside my steps from the way, and my heart has not followed after my eyes, and I have acquired nothing unjustly;

8 But when I sowed, then I ate, and when I planted, then I cultivated and gathered the crops.

9 And if my heart has been enticed by a strange woman, or if I have lain in wait at my neighbor's door;

10 Then let my wife grind for another, and let her bake bread at another man's place,

11 For this is a heinous crime; yea, such an eye devises a crafty scheme.

12 For passion is a fire that consumes to destruction, and it would root out all my increase.

13 If I have rejected the cause of my manservant or my maidservant, when he contended with me,

14 Without saying, What then shall I do when God rises up in judgment, and when he inquires, what shall I answer him?

15 (For, behold, he who made me in the womb made him, and he created us in the same womb);

16 If I have withheld the poor from his desire, or have defrauded the widow,

17 Or have eaten my bread alone, and the orphans did not eat of it

18 (Because from my youth I was brought up in sorrows, and from my mother's womb with sighing);

19 If I have seen anyone perishing for want of clothing, or any poor without covering

20 (But they were reared upon my knees, and were warmed with the fleece of my sheep);

21 If I have lifted up my hand against the fatherless (when I saw him at the door I helped him);

22 Then let my arm fall from my shoulder blade, and let it be broken from the bone.

23 For the fear of God made me to tremble, and affliction from him came upon me, and because of terror I was unable to rise up.

24 If I have made gold my trust, or said about the precious stones, You are my confidence; or have said about fine gold, You are my hope;

25 If I have rejoiced because my wealth was great, and because my hand had gotten much;

26 If I have adored the sun when it shone, or the moon when in full brightness;

27 And if my heart has been secretly enticed, if I have consented to wrongdoings;

28 Then God has seen my crafty ways, and I have lied before him.

29 If I have rejoiced at the destruction of him who hated me, or exulted myself when misfortune befell him;

30 (But I have neither suffered my mouth to sin, nor has my soul wished for any of these things;

31 My friends said, Oh this man would give us even of his own flesh! but we are not satisfied,

32 And the stranger I did not let lodge in the street, and I opened my door to the guest);

33 If I have covered up my sins like some men, or if I have hid my guilt in secret places;

34 If I have trampled upon the rights of the others (but on the contrary, it is the multitude of families which has ruined me. Nor have I turned away anyone at the door; or engaged in gossip) let the provocations of God lay me low!

35 O that one would hear me! If God is present, let him answer me, and let him write the sentence in a book.

36 Surely I would take it upon my shoulder, and make it a crown to me.

37 I would declare to him the number of my steps; as a prince I would go near to him.

38 Let the earth lament over me, let its furrows weep together,

39 If I have eaten its fruits without money; or if I have grieved one whose life is bitter,

40 Then let thistles grow instead of wheat and thorns instead of barley. The words of Job are ended.

Йов

Розділ 31

1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?

2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?

3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?

4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?

5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —

6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!

7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —

8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!

9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,

10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!

11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,

12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!

13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,

14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?

15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?

16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?

17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?

18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!

19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —

20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?

21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —

22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!

23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.

24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „Ти, безпеко моя“?

25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,

27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —

28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?

30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.

31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“

32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.

33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?

34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.

35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.

36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?

37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.

38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,

39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —

40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“ Слова Йова скінчи́лися.

Job

Chapter 31

Йов

Розділ 31

1 I MADE a vow with my eyes that I would never lust after a virgin.

1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?

2 For what portion would I have then from God who is above, and what heritage from the Almighty who is on high?

2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?

3 For it is destruction to the wicked, and punishment to the workers of iniquity.

3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?

4 He sees my ways, and counts all my steps.

4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?

5 If I have walked with hypocrites, or if my foot hastened to deceit;

5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —

6 Let me be weighed in a just balance, that God may know my integrity.

6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!

7 I have not turned aside my steps from the way, and my heart has not followed after my eyes, and I have acquired nothing unjustly;

7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —

8 But when I sowed, then I ate, and when I planted, then I cultivated and gathered the crops.

8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!

9 And if my heart has been enticed by a strange woman, or if I have lain in wait at my neighbor's door;

9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,

10 Then let my wife grind for another, and let her bake bread at another man's place,

10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!

11 For this is a heinous crime; yea, such an eye devises a crafty scheme.

11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,

12 For passion is a fire that consumes to destruction, and it would root out all my increase.

12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!

13 If I have rejected the cause of my manservant or my maidservant, when he contended with me,

13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,

14 Without saying, What then shall I do when God rises up in judgment, and when he inquires, what shall I answer him?

14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?

15 (For, behold, he who made me in the womb made him, and he created us in the same womb);

15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?

16 If I have withheld the poor from his desire, or have defrauded the widow,

16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?

17 Or have eaten my bread alone, and the orphans did not eat of it

17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?

18 (Because from my youth I was brought up in sorrows, and from my mother's womb with sighing);

18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!

19 If I have seen anyone perishing for want of clothing, or any poor without covering

19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —

20 (But they were reared upon my knees, and were warmed with the fleece of my sheep);

20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?

21 If I have lifted up my hand against the fatherless (when I saw him at the door I helped him);

21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —

22 Then let my arm fall from my shoulder blade, and let it be broken from the bone.

22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!

23 For the fear of God made me to tremble, and affliction from him came upon me, and because of terror I was unable to rise up.

23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.

24 If I have made gold my trust, or said about the precious stones, You are my confidence; or have said about fine gold, You are my hope;

24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „Ти, безпеко моя“?

25 If I have rejoiced because my wealth was great, and because my hand had gotten much;

25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

26 If I have adored the sun when it shone, or the moon when in full brightness;

26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,

27 And if my heart has been secretly enticed, if I have consented to wrongdoings;

27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —

28 Then God has seen my crafty ways, and I have lied before him.

28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

29 If I have rejoiced at the destruction of him who hated me, or exulted myself when misfortune befell him;

29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?

30 (But I have neither suffered my mouth to sin, nor has my soul wished for any of these things;

30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.

31 My friends said, Oh this man would give us even of his own flesh! but we are not satisfied,

31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“

32 And the stranger I did not let lodge in the street, and I opened my door to the guest);

32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.

33 If I have covered up my sins like some men, or if I have hid my guilt in secret places;

33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?

34 If I have trampled upon the rights of the others (but on the contrary, it is the multitude of families which has ruined me. Nor have I turned away anyone at the door; or engaged in gossip) let the provocations of God lay me low!

34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.

35 O that one would hear me! If God is present, let him answer me, and let him write the sentence in a book.

35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.

36 Surely I would take it upon my shoulder, and make it a crown to me.

36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?

37 I would declare to him the number of my steps; as a prince I would go near to him.

37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.

38 Let the earth lament over me, let its furrows weep together,

38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,

39 If I have eaten its fruits without money; or if I have grieved one whose life is bitter,

39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —

40 Then let thistles grow instead of wheat and thorns instead of barley. The words of Job are ended.

40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“ Слова Йова скінчи́лися.