JobChapter 31 |
1 I MADE a vow with my eyes that I would never lust after a virgin. |
2 For what portion would I have then from God who is above, and what heritage from the Almighty who is on high? |
3 For it is destruction to the wicked, and punishment to the workers of iniquity. |
4 He sees my ways, and counts all my steps. |
5 If I have walked with hypocrites, or if my foot hastened to deceit; |
6 Let me be weighed in a just balance, that God may know my integrity. |
7 I have not turned aside my steps from the way, and my heart has not followed after my eyes, and I have acquired nothing unjustly; |
8 But when I sowed, then I ate, and when I planted, then I cultivated and gathered the crops. |
9 And if my heart has been enticed by a strange woman, or if I have lain in wait at my neighbor's door; |
10 Then let my wife grind for another, and let her bake bread at another man's place, |
11 For this is a heinous crime; yea, such an eye devises a crafty scheme. |
12 For passion is a fire that consumes to destruction, and it would root out all my increase. |
13 If I have rejected the cause of my manservant or my maidservant, when he contended with me, |
14 Without saying, What then shall I do when God rises up in judgment, and when he inquires, what shall I answer him? |
15 (For, behold, he who made me in the womb made him, and he created us in the same womb); |
16 If I have withheld the poor from his desire, or have defrauded the widow, |
17 Or have eaten my bread alone, and the orphans did not eat of it |
18 (Because from my youth I was brought up in sorrows, and from my mother's womb with sighing); |
19 If I have seen anyone perishing for want of clothing, or any poor without covering |
20 (But they were reared upon my knees, and were warmed with the fleece of my sheep); |
21 If I have lifted up my hand against the fatherless (when I saw him at the door I helped him); |
22 Then let my arm fall from my shoulder blade, and let it be broken from the bone. |
23 For the fear of God made me to tremble, and affliction from him came upon me, and because of terror I was unable to rise up. |
24 If I have made gold my trust, or said about the precious stones, You are my confidence; or have said about fine gold, You are my hope; |
25 If I have rejoiced because my wealth was great, and because my hand had gotten much; |
26 If I have adored the sun when it shone, or the moon when in full brightness; |
27 And if my heart has been secretly enticed, if I have consented to wrongdoings; |
28 Then God has seen my crafty ways, and I have lied before him. |
29 If I have rejoiced at the destruction of him who hated me, or exulted myself when misfortune befell him; |
30 (But I have neither suffered my mouth to sin, nor has my soul wished for any of these things; |
31 My friends said, Oh this man would give us even of his own flesh! but we are not satisfied, |
32 And the stranger I did not let lodge in the street, and I opened my door to the guest); |
33 If I have covered up my sins like some men, or if I have hid my guilt in secret places; |
34 If I have trampled upon the rights of the others (but on the contrary, it is the multitude of families which has ruined me. Nor have I turned away anyone at the door; or engaged in gossip) let the provocations of God lay me low! |
35 O that one would hear me! If God is present, let him answer me, and let him write the sentence in a book. |
36 Surely I would take it upon my shoulder, and make it a crown to me. |
37 I would declare to him the number of my steps; as a prince I would go near to him. |
38 Let the earth lament over me, let its furrows weep together, |
39 If I have eaten its fruits without money; or if I have grieved one whose life is bitter, |
40 Then let thistles grow instead of wheat and thorns instead of barley. The words of Job are ended. |
ЙовРозділ 31 |
1 |
2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот? |
3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям? |
4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки? |
5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, — |
6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає! |
7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, — |
8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням! |
9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша, |
10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші! |
11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна, |
12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій! |
13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною, |
14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м? |
15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі? |
16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував? |
17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́? |
18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його! |
19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, — |
20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся? |
21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, — |
22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана! |
23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти. |
24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „Ти, безпеко моя“? |
25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала? |
26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́, |
27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, — |
28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього! |
29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його? |
30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його. |
31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“ |
32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому. |
33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою? |
34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див. |
35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник. |
36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми? |
37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього. |
38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею, |
39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, — |
40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“ Слова Йова скінчи́лися. |
JobChapter 31 |
ЙовРозділ 31 |
1 I MADE a vow with my eyes that I would never lust after a virgin. |
1 |
2 For what portion would I have then from God who is above, and what heritage from the Almighty who is on high? |
2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот? |
3 For it is destruction to the wicked, and punishment to the workers of iniquity. |
3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям? |
4 He sees my ways, and counts all my steps. |
4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки? |
5 If I have walked with hypocrites, or if my foot hastened to deceit; |
5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, — |
6 Let me be weighed in a just balance, that God may know my integrity. |
6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає! |
7 I have not turned aside my steps from the way, and my heart has not followed after my eyes, and I have acquired nothing unjustly; |
7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, — |
8 But when I sowed, then I ate, and when I planted, then I cultivated and gathered the crops. |
8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням! |
9 And if my heart has been enticed by a strange woman, or if I have lain in wait at my neighbor's door; |
9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша, |
10 Then let my wife grind for another, and let her bake bread at another man's place, |
10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші! |
11 For this is a heinous crime; yea, such an eye devises a crafty scheme. |
11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна, |
12 For passion is a fire that consumes to destruction, and it would root out all my increase. |
12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій! |
13 If I have rejected the cause of my manservant or my maidservant, when he contended with me, |
13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною, |
14 Without saying, What then shall I do when God rises up in judgment, and when he inquires, what shall I answer him? |
14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м? |
15 (For, behold, he who made me in the womb made him, and he created us in the same womb); |
15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі? |
16 If I have withheld the poor from his desire, or have defrauded the widow, |
16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував? |
17 Or have eaten my bread alone, and the orphans did not eat of it |
17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́? |
18 (Because from my youth I was brought up in sorrows, and from my mother's womb with sighing); |
18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його! |
19 If I have seen anyone perishing for want of clothing, or any poor without covering |
19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, — |
20 (But they were reared upon my knees, and were warmed with the fleece of my sheep); |
20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся? |
21 If I have lifted up my hand against the fatherless (when I saw him at the door I helped him); |
21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, — |
22 Then let my arm fall from my shoulder blade, and let it be broken from the bone. |
22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана! |
23 For the fear of God made me to tremble, and affliction from him came upon me, and because of terror I was unable to rise up. |
23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти. |
24 If I have made gold my trust, or said about the precious stones, You are my confidence; or have said about fine gold, You are my hope; |
24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „Ти, безпеко моя“? |
25 If I have rejoiced because my wealth was great, and because my hand had gotten much; |
25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала? |
26 If I have adored the sun when it shone, or the moon when in full brightness; |
26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́, |
27 And if my heart has been secretly enticed, if I have consented to wrongdoings; |
27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, — |
28 Then God has seen my crafty ways, and I have lied before him. |
28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього! |
29 If I have rejoiced at the destruction of him who hated me, or exulted myself when misfortune befell him; |
29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його? |
30 (But I have neither suffered my mouth to sin, nor has my soul wished for any of these things; |
30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його. |
31 My friends said, Oh this man would give us even of his own flesh! but we are not satisfied, |
31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“ |
32 And the stranger I did not let lodge in the street, and I opened my door to the guest); |
32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому. |
33 If I have covered up my sins like some men, or if I have hid my guilt in secret places; |
33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою? |
34 If I have trampled upon the rights of the others (but on the contrary, it is the multitude of families which has ruined me. Nor have I turned away anyone at the door; or engaged in gossip) let the provocations of God lay me low! |
34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див. |
35 O that one would hear me! If God is present, let him answer me, and let him write the sentence in a book. |
35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник. |
36 Surely I would take it upon my shoulder, and make it a crown to me. |
36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми? |
37 I would declare to him the number of my steps; as a prince I would go near to him. |
37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього. |
38 Let the earth lament over me, let its furrows weep together, |
38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею, |
39 If I have eaten its fruits without money; or if I have grieved one whose life is bitter, |
39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, — |
40 Then let thistles grow instead of wheat and thorns instead of barley. The words of Job are ended. |
40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“ Слова Йова скінчи́лися. |