CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
John 6
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

John

Chapter 6

1 AFTER these things, Jesus went to the port of the sea of Galilee, at Tiberias.

2 And a great many people followed him, because they saw the miracles which he performed on sick people.

3 So Jesus went up to the mountain, and he sat there with his disciples.

4 And the feast of the passover of the Jews was at hand.

5 And Jesus lifted up his eyes, and saw a large crowd coming to him, and he said to Philip, Where can we buy bread that all these may eat?

6 He said this merely to test him; for he knew what he would do.

7 Philip said to him, Two hundred pennies worth of bread would not be sufficient for them, even if each one should take a little.

8 One of his disciples, Andrew the brother of Simon Peter, said to him,

9 There is a boy here, who has with him five barley loaves and two fishes; but what are these for all of them?

10 Jesus said to them, Make all the men sit down. There was much grass in that place. So the males * sat down, five thousand in number.

11 And Jesus took the bread, and blessed it, and distributed it to those who were sitting down; likewise the fish also, as much as they wanted.

12 When they were filled, he said to his disciples, Gather up the broken pieces which are left over, so that nothing is lost.

13 And they gathered them up, and filled twelve baskets with broken pieces, which were left over by those who ate from five barley loaves.

14 Then the men who saw the miracle which Jesus performed said, Truly this is the prophet who is to come into the world.

15 But Jesus knew that they were ready to come and seize him to make him a king, so he departed to the mountain alone.

16 And when evening came, his disciples went down to the sea,

17 And entered into a boat, and were going to the port of Capernaum. And now it was dark, and Jesus had not yet come to them.

18 And the sea became rough, because a strong wind was blowing.

19 And they rowed about twenty-five or thirty furlongs, and they saw Jesus walking on # the sea; and as he drew towards their boat, they became afraid.

20 But Jesus said to them, It is I, do not be afraid.

21 So they wanted to receive him into the boat; but soon the boat reached the land to which they were going.

22 The next day, the multitude which stood waiting at the seaport saw no other boat there, except the boat in which the disciples had entered, and that Jesus had not entered the boat with his disciples.

23 But other boats had come from Tiberias, near the place where they had eaten bread, when Jesus blessed it.

24 And when the people saw that Jesus was not there, nor his disciples, they entered the boats and came to Capernaum, looking for Jesus.

25 And when they found him at the seaport, they said to him, Teacher, when did you come here?

26 Jesus answered and said to them, Truly, truly, I say to you, You seek me, not because you saw the miracles, but just because you ate bread and were filled.

27 Do not work for the food which perishes, but for the food which endures unto life everlasting, which the Son of man will give you; for this one God the Father has sealed.

28 They said to him, What shall we do to work the works of God?

29 Jesus answered and said to them, This is the work of God, that you should believe in him whom he has sent.

30 They said to him, What miracle do you perform that we may see and believe in you? What have you performed?

31 Our forefathers ate manna in the wilderness; as it is written, He gave them bread from heaven to eat.

32 Jesus said to them, Truly, truly, I say to you, It was not Moses who gave you bread from heaven; but my Father gives you the true bread from heaven.

33 For the bread of God is he who has come down from heaven, and gives life to the

34 They said to him, Our Lord, give us this bread always.

35 Jesus said to them, I am the bread of life; he who comes to me shall never hunger; and he who believes in me shall never thirst.

36 But I have said to you, that you have seen me and yet you do not believe.

37 Everyone whom my Father has given me shall come to me; and he who comes to me, I will not cast him out.

38 For I came down from heaven, not merely to do my own will, but to do the will of him who sent me.

39 This is the will of him who sent me, that I should lose nothing of all that he has given me, but should raise it up at the last day.

40 For this is the will of my Father, that whoever sees the Son and believes in him, shall have life everlasting; and I will raise him up at the last day.

41 Now the Jews murmured against him, for he said, I am the bread which came down from heaven.

42 And they said, Is this not Jesus, the son of Joseph, whose father and mother we know? how can he say, I have come down from heaven?

43 Jesus answered and said to them, Do not murmur one with another.

44 No man can come to me, except the Father who sent me draw him; and I will raise him up at the last day.

45 For it is written in the prophet, They shall all be taught by God. Everyone therefore who hears from the Father and learns from him, will come to me.

46 No man can see the Father, except he who is from God, he can see the Father.

47 Truly, truly, I say to you, He who believes in me has eternal life.

48 I am the bread of life.

49 Your forefathers ate manna in the wilderness, and yet they died.

50 This is the bread which came down from heaven, that a man may eat of it and not die.

51 I am the living bread because I came down from heaven; if any man eats of this bread, he shall live forever; and the bread which I will give, is my body, which I am giving for the sake of the life of the world.

52 The Jews argued one with another, saying, How can this man give us his body to eat?

53 Jesus said to them. Truly, truly I say to you, Unless you eat the body of the Son of man, and drink his blood, you have no life in yourselves,

54 He who eats of my body, and drinks of my blood, has eternal life; and I will raise him at the last day.

55 For my body truly is the food, and my blood truly is the drink.

56 He who eats my body and drinks my blood, will abide with me, and I with him.

57 Just as the living Father sent me, and I am living because of the Father, so whoever eats me, will also live because of me.

58 This is the bread which came down from heaven; it is not like that manna which your forefathers ate and died; he who eats of this bread shall live forever.

59 These things he said in the synagogue, while he was teaching at Capernaum.

60 Many of his disciples who heard it said, This is a hard saying; who can listen to it?

61 Jesus knew in himself that his disciples were murmuring about this; so he said to them, Does this cause you to stumble?

62 What then if you should see the Son of man ascending to the place where he was before?

63 It is the spirit that gives life; the body is of no account; the words which I have spoken to you are spirit and life.

64 But there are some of you who do not believe. For Jesus knew for a long while who were those who did not believe, and who was to betray him.

65 And he said to them, For this reason I have told you that no man can come to me, unless it is given to him by my Father.

66 Just because of this saying, a great many of his disciples turned away, and did not walk with him.

67 So Jesus said to his twelve, Why, do you also want to go away?

68 Simon Peter answered and said, My Lord, to whom shall we go? you have the words of eternal life.

69 And we have believed and known that you are the Christ, the Son of the living God.

70 Jesus said to them, Did not I choose you, the twelve, and yet one of you is Satan? *

71 He said it concerning Judas, the son of Simon Iscariot; for he was the one of the twelve who was going to betray him.

Вiд Iвана

Розділ 6

1 Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверія́дського моря.

2 А за Ним ішла бе́зліч народу, бо бачили чу́да Його, що чинив над недужими.

3 Ісус же на го́ру зійшов, і сидів там зо Своїми учнями.

4 Наближа́лася ж Пасха, свято юдейське.

5 А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка бе́зліч наро́ду до Нього йде, говорить Пилипові: „Де́ ми купимо хліба, щоб вони поживи́лись?“

6 Він же це говорив, його випробо́вуючи, бо знав Сам, що́ Він має робити.

7 Пилип Йому відповідь дав: „І за двісті дина́ріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай тро́хи дістав“.

8 Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Си́мона Петра:

9 „Є тут хлопчи́на один, що має п'ять я́чних хлібів та дві рибі, але що́ то на бе́зліч таку!“

10 А Ісус відказав: „Скажіть лю́дям сідати!“ А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч.

11 А Ісус узяв хліби́, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.

12 І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: „Позбирайте куски позоста́лі, щоб ніщо не загинуло“.

13 І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдця́м із п'яти я́чних хлібів.

14 А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: „Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!“

15 Спостерігши ж Ісус, що вони мають за́мір прийти та забрати Його, щоб настанови́ти царем, знов на го́ру пішов Сам один.

16 А як вечір настав, то зійшли Його учні над море.

17 І, ввійшовши до чо́вна, на другий бік моря вони попливли́, до Капернау́му. І те́мрява вже наступила була́, а Ісус ще до них не прихо́див.

18 Від великого ж вітру, що віяв, хвилюва́лося море.

19 Як вони ж пропливли́ стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до чо́вна зближається, — і їх страх обгорну́в.

20 Він же каже до них: „Це Я, — не лякайтесь!“

21 І хотіли вони взяти до чо́вна Його; та чо́вен зараз пристав до землі, до якої пливли́.

22 А наступного дня той наро́д, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого чо́вна, крім одно́го того́, що до нього ввійшли були учні Його, не було́, і що до чо́вна не вхо́див Ісус із Своїми учнями, але відпливли́ самі учні.

23 А тим ча́сом із Тіверія́ди припливли́ човни́ інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку.

24 Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни́ посідали самі й прибули́ до Капернауму, — і шукали Ісуса.

25 І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: „Коли Ти прибув сюди, Учителю?“

26 Відповів їм Ісус і сказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наси́тились.

27 Пильнуйте не про пожи́ву, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Лю́дський, бо запечатав Його Бог Отець“.

28 Сказали ж до Нього вони: „Що́ ми маємо почати, щоб роби́ти діла Божі?“

29 Ісус відповів і сказав їм: „Оце діло Боже, — щоб у Того ви вірували, Кого Він послав“.

30 А вони відказали Йому: „Яке ж знаме́но Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли́ Тобі віри? Що Ти робиш?“

31 Наші отці́ їли ма́нну в пустині, як написано: „Хліб із неба їм дав на поживу“.

32 А Ісус їм сказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, — Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба.

33 Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові“.

34 А вони відказали до Нього: „Давай, Господи, хліба такого нам за́вжди!“

35 Ісус же сказав їм: „Я — хліб життя. Хто до Мене прихо́дить, — не голодува́тиме він, а хто вірує в Мене, — ніко́ли не пра́гнутиме.

36 Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте.

37 Усе при́йде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть.

38 Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.

39 Оце ж воля Того, Хто послав Мене, — щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскреси́в те останнього дня.

40 Оце ж воля Мого Отця, — щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня“.

41 Тоді стали юдеї ре́мствувати на Нього, що сказав: „Я той хліб, що з неба зійшов“.

42 І казали вони: „Хіба Він не Ісус, син Йо́сипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов?“

43 А Ісус відповів і промовив до них: „Не ремствуйте ви між собою!

44 Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, — і того воскрешу́ Я останнього дня.

45 У Пророків написано: „І всі бу́дуть від Бога навче́ні.“ Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.

46 Це не значить, щоб хтось Отця бачив, — тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога.

47 Поправді, поправді кажу́ Вам: Хто вірує в Мене, — життя вічне той має.

48 Я — хліб життя!

49 Отці ваші в пустині їли манну, — і померли.

50 То є хліб, Який сходить із неба, — щоб не вмер, хто Його споживає.

51 Я — хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світу дам“.

52 Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: „Як же Він може дати нам тіла спожити?“

53 І сказав їм Ісус: „Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Лю́дського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.

54 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня.

55 Бо тіло Моє — то правдиво пожива, Моя ж кров — то правдиво пиття.

56 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебува́є, а Я в ньому.

57 Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.

58 То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли ма́нну й померли, — хто цей хліб споживає, той жити буде пові́к!“

59 Оце Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі.

60 А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: „Жорстока це мова! Хто́ слухати може її?“

61 А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ре́мствують, промовив до них: „Чи оце вас споку́шує?

62 А що ж, як побачите Лю́дського Сина, що сходить туди, де перше Він був?

63 То Дух, що ожи́влює, тіло ж не помагає нічого. Слова́, що їх Я говорив вам, то дух і життя.

64 Але є дехто з вас, хто не вірує“. Бо Ісус знав споча́тку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його.

65 І сказав Він: „Я тому́ й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця да́не те“.

66 Із того ча́су відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним.

67 І сказав Ісус Дванадцятьо́м: „Чи не хочете й ви́ відійти?“

68 Відповів Йому Си́мон Петро: „До ко́го ми пі́демо, Господи? Ти маєш слова́ життя вічного.

69 Ми ж увірували та пізнали, що Ти — Христос, Син Бога Живого!“

70 Відповів їм Ісус: „Чи не Дванадцятьо́х Я вас вибрав? Та один із вас дия́вол“.

71 Це сказав Він про Юду, сина Си́монового, Іскаріо́та. Бо цей мав Його видати, хоч він був один із Дванадцятьо́х.

John

Chapter 6

Вiд Iвана

Розділ 6

1 AFTER these things, Jesus went to the port of the sea of Galilee, at Tiberias.

1 Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверія́дського моря.

2 And a great many people followed him, because they saw the miracles which he performed on sick people.

2 А за Ним ішла бе́зліч народу, бо бачили чу́да Його, що чинив над недужими.

3 So Jesus went up to the mountain, and he sat there with his disciples.

3 Ісус же на го́ру зійшов, і сидів там зо Своїми учнями.

4 And the feast of the passover of the Jews was at hand.

4 Наближа́лася ж Пасха, свято юдейське.

5 And Jesus lifted up his eyes, and saw a large crowd coming to him, and he said to Philip, Where can we buy bread that all these may eat?

5 А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка бе́зліч наро́ду до Нього йде, говорить Пилипові: „Де́ ми купимо хліба, щоб вони поживи́лись?“

6 He said this merely to test him; for he knew what he would do.

6 Він же це говорив, його випробо́вуючи, бо знав Сам, що́ Він має робити.

7 Philip said to him, Two hundred pennies worth of bread would not be sufficient for them, even if each one should take a little.

7 Пилип Йому відповідь дав: „І за двісті дина́ріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай тро́хи дістав“.

8 One of his disciples, Andrew the brother of Simon Peter, said to him,

8 Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Си́мона Петра:

9 There is a boy here, who has with him five barley loaves and two fishes; but what are these for all of them?

9 „Є тут хлопчи́на один, що має п'ять я́чних хлібів та дві рибі, але що́ то на бе́зліч таку!“

10 Jesus said to them, Make all the men sit down. There was much grass in that place. So the males * sat down, five thousand in number.

10 А Ісус відказав: „Скажіть лю́дям сідати!“ А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч.

11 And Jesus took the bread, and blessed it, and distributed it to those who were sitting down; likewise the fish also, as much as they wanted.

11 А Ісус узяв хліби́, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.

12 When they were filled, he said to his disciples, Gather up the broken pieces which are left over, so that nothing is lost.

12 І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: „Позбирайте куски позоста́лі, щоб ніщо не загинуло“.

13 And they gathered them up, and filled twelve baskets with broken pieces, which were left over by those who ate from five barley loaves.

13 І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдця́м із п'яти я́чних хлібів.

14 Then the men who saw the miracle which Jesus performed said, Truly this is the prophet who is to come into the world.

14 А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: „Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!“

15 But Jesus knew that they were ready to come and seize him to make him a king, so he departed to the mountain alone.

15 Спостерігши ж Ісус, що вони мають за́мір прийти та забрати Його, щоб настанови́ти царем, знов на го́ру пішов Сам один.

16 And when evening came, his disciples went down to the sea,

16 А як вечір настав, то зійшли Його учні над море.

17 And entered into a boat, and were going to the port of Capernaum. And now it was dark, and Jesus had not yet come to them.

17 І, ввійшовши до чо́вна, на другий бік моря вони попливли́, до Капернау́му. І те́мрява вже наступила була́, а Ісус ще до них не прихо́див.

18 And the sea became rough, because a strong wind was blowing.

18 Від великого ж вітру, що віяв, хвилюва́лося море.

19 And they rowed about twenty-five or thirty furlongs, and they saw Jesus walking on # the sea; and as he drew towards their boat, they became afraid.

19 Як вони ж пропливли́ стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до чо́вна зближається, — і їх страх обгорну́в.

20 But Jesus said to them, It is I, do not be afraid.

20 Він же каже до них: „Це Я, — не лякайтесь!“

21 So they wanted to receive him into the boat; but soon the boat reached the land to which they were going.

21 І хотіли вони взяти до чо́вна Його; та чо́вен зараз пристав до землі, до якої пливли́.

22 The next day, the multitude which stood waiting at the seaport saw no other boat there, except the boat in which the disciples had entered, and that Jesus had not entered the boat with his disciples.

22 А наступного дня той наро́д, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого чо́вна, крім одно́го того́, що до нього ввійшли були учні Його, не було́, і що до чо́вна не вхо́див Ісус із Своїми учнями, але відпливли́ самі учні.

23 But other boats had come from Tiberias, near the place where they had eaten bread, when Jesus blessed it.

23 А тим ча́сом із Тіверія́ди припливли́ човни́ інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку.

24 And when the people saw that Jesus was not there, nor his disciples, they entered the boats and came to Capernaum, looking for Jesus.

24 Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни́ посідали самі й прибули́ до Капернауму, — і шукали Ісуса.

25 And when they found him at the seaport, they said to him, Teacher, when did you come here?

25 І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: „Коли Ти прибув сюди, Учителю?“

26 Jesus answered and said to them, Truly, truly, I say to you, You seek me, not because you saw the miracles, but just because you ate bread and were filled.

26 Відповів їм Ісус і сказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наси́тились.

27 Do not work for the food which perishes, but for the food which endures unto life everlasting, which the Son of man will give you; for this one God the Father has sealed.

27 Пильнуйте не про пожи́ву, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Лю́дський, бо запечатав Його Бог Отець“.

28 They said to him, What shall we do to work the works of God?

28 Сказали ж до Нього вони: „Що́ ми маємо почати, щоб роби́ти діла Божі?“

29 Jesus answered and said to them, This is the work of God, that you should believe in him whom he has sent.

29 Ісус відповів і сказав їм: „Оце діло Боже, — щоб у Того ви вірували, Кого Він послав“.

30 They said to him, What miracle do you perform that we may see and believe in you? What have you performed?

30 А вони відказали Йому: „Яке ж знаме́но Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли́ Тобі віри? Що Ти робиш?“

31 Our forefathers ate manna in the wilderness; as it is written, He gave them bread from heaven to eat.

31 Наші отці́ їли ма́нну в пустині, як написано: „Хліб із неба їм дав на поживу“.

32 Jesus said to them, Truly, truly, I say to you, It was not Moses who gave you bread from heaven; but my Father gives you the true bread from heaven.

32 А Ісус їм сказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, — Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба.

33 For the bread of God is he who has come down from heaven, and gives life to the

33 Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові“.

34 They said to him, Our Lord, give us this bread always.

34 А вони відказали до Нього: „Давай, Господи, хліба такого нам за́вжди!“

35 Jesus said to them, I am the bread of life; he who comes to me shall never hunger; and he who believes in me shall never thirst.

35 Ісус же сказав їм: „Я — хліб життя. Хто до Мене прихо́дить, — не голодува́тиме він, а хто вірує в Мене, — ніко́ли не пра́гнутиме.

36 But I have said to you, that you have seen me and yet you do not believe.

36 Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте.

37 Everyone whom my Father has given me shall come to me; and he who comes to me, I will not cast him out.

37 Усе при́йде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть.

38 For I came down from heaven, not merely to do my own will, but to do the will of him who sent me.

38 Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.

39 This is the will of him who sent me, that I should lose nothing of all that he has given me, but should raise it up at the last day.

39 Оце ж воля Того, Хто послав Мене, — щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскреси́в те останнього дня.

40 For this is the will of my Father, that whoever sees the Son and believes in him, shall have life everlasting; and I will raise him up at the last day.

40 Оце ж воля Мого Отця, — щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня“.

41 Now the Jews murmured against him, for he said, I am the bread which came down from heaven.

41 Тоді стали юдеї ре́мствувати на Нього, що сказав: „Я той хліб, що з неба зійшов“.

42 And they said, Is this not Jesus, the son of Joseph, whose father and mother we know? how can he say, I have come down from heaven?

42 І казали вони: „Хіба Він не Ісус, син Йо́сипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов?“

43 Jesus answered and said to them, Do not murmur one with another.

43 А Ісус відповів і промовив до них: „Не ремствуйте ви між собою!

44 No man can come to me, except the Father who sent me draw him; and I will raise him up at the last day.

44 Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, — і того воскрешу́ Я останнього дня.

45 For it is written in the prophet, They shall all be taught by God. Everyone therefore who hears from the Father and learns from him, will come to me.

45 У Пророків написано: „І всі бу́дуть від Бога навче́ні.“ Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.

46 No man can see the Father, except he who is from God, he can see the Father.

46 Це не значить, щоб хтось Отця бачив, — тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога.

47 Truly, truly, I say to you, He who believes in me has eternal life.

47 Поправді, поправді кажу́ Вам: Хто вірує в Мене, — життя вічне той має.

48 I am the bread of life.

48 Я — хліб життя!

49 Your forefathers ate manna in the wilderness, and yet they died.

49 Отці ваші в пустині їли манну, — і померли.

50 This is the bread which came down from heaven, that a man may eat of it and not die.

50 То є хліб, Який сходить із неба, — щоб не вмер, хто Його споживає.

51 I am the living bread because I came down from heaven; if any man eats of this bread, he shall live forever; and the bread which I will give, is my body, which I am giving for the sake of the life of the world.

51 Я — хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світу дам“.

52 The Jews argued one with another, saying, How can this man give us his body to eat?

52 Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: „Як же Він може дати нам тіла спожити?“

53 Jesus said to them. Truly, truly I say to you, Unless you eat the body of the Son of man, and drink his blood, you have no life in yourselves,

53 І сказав їм Ісус: „Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Лю́дського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.

54 He who eats of my body, and drinks of my blood, has eternal life; and I will raise him at the last day.

54 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня.

55 For my body truly is the food, and my blood truly is the drink.

55 Бо тіло Моє — то правдиво пожива, Моя ж кров — то правдиво пиття.

56 He who eats my body and drinks my blood, will abide with me, and I with him.

56 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебува́є, а Я в ньому.

57 Just as the living Father sent me, and I am living because of the Father, so whoever eats me, will also live because of me.

57 Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.

58 This is the bread which came down from heaven; it is not like that manna which your forefathers ate and died; he who eats of this bread shall live forever.

58 То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли ма́нну й померли, — хто цей хліб споживає, той жити буде пові́к!“

59 These things he said in the synagogue, while he was teaching at Capernaum.

59 Оце Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі.

60 Many of his disciples who heard it said, This is a hard saying; who can listen to it?

60 А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: „Жорстока це мова! Хто́ слухати може її?“

61 Jesus knew in himself that his disciples were murmuring about this; so he said to them, Does this cause you to stumble?

61 А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ре́мствують, промовив до них: „Чи оце вас споку́шує?

62 What then if you should see the Son of man ascending to the place where he was before?

62 А що ж, як побачите Лю́дського Сина, що сходить туди, де перше Він був?

63 It is the spirit that gives life; the body is of no account; the words which I have spoken to you are spirit and life.

63 То Дух, що ожи́влює, тіло ж не помагає нічого. Слова́, що їх Я говорив вам, то дух і життя.

64 But there are some of you who do not believe. For Jesus knew for a long while who were those who did not believe, and who was to betray him.

64 Але є дехто з вас, хто не вірує“. Бо Ісус знав споча́тку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його.

65 And he said to them, For this reason I have told you that no man can come to me, unless it is given to him by my Father.

65 І сказав Він: „Я тому́ й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця да́не те“.

66 Just because of this saying, a great many of his disciples turned away, and did not walk with him.

66 Із того ча́су відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним.

67 So Jesus said to his twelve, Why, do you also want to go away?

67 І сказав Ісус Дванадцятьо́м: „Чи не хочете й ви́ відійти?“

68 Simon Peter answered and said, My Lord, to whom shall we go? you have the words of eternal life.

68 Відповів Йому Си́мон Петро: „До ко́го ми пі́демо, Господи? Ти маєш слова́ життя вічного.

69 And we have believed and known that you are the Christ, the Son of the living God.

69 Ми ж увірували та пізнали, що Ти — Христос, Син Бога Живого!“

70 Jesus said to them, Did not I choose you, the twelve, and yet one of you is Satan? *

70 Відповів їм Ісус: „Чи не Дванадцятьо́х Я вас вибрав? Та один із вас дия́вол“.

71 He said it concerning Judas, the son of Simon Iscariot; for he was the one of the twelve who was going to betray him.

71 Це сказав Він про Юду, сина Си́монового, Іскаріо́та. Бо цей мав Його видати, хоч він був один із Дванадцятьо́х.