JonahChapter 2 |
|
1 THEN Jonah prayed before the LORD his God from the belly of the fish, saying, |
|
2 I cried to the LORD in my distress and he answered me; out of the depths of Sheol cried I, and thou heardest my voice. |
|
3 For thou hadst cast me into the deep, in the midst of the sea; and the flood compassed me about: all thy billows and thy waves have passed over me. |
|
4 Then I said, I am cast afar out of thy sight; yet now I will see again thy holy temple. |
|
5 The waters engulfed me, even to the soul; the depth closed me round about, my head lay at the bottom of the sea. |
|
6 I went down to the bottoms of the mountains; the earth shut up its bars against me for ever; yet thou hast brought up my life from corruption, O LORD my God. |
|
7 When my soul fainted within me, I remembered the LORD; and my prayer came in to thee, into thy holy temple. |
|
8 All those who revere false idols forsake thy mercy. |
|
9 But I will sacrifice to thee with the voice of thanksgiving; I will pay the things that I have vowed, as a reward for the LORD. |
|
10 And the LORD commanded the fish, and it vomited out Jonah on the dry land. |
ЙонаРозділ 2 |
|
1 |
|
2 І молився Йона до Господа, Бога свого, з утроби тієї риби, |
|
3 та й казав: „Я кли́кав з нещастя свого до Господа, — і відповідь дав Він мені, із ну́тра шеолу кричав я, — і почув Ти мій голос! |
|
4 І Ти кинув мене в глибочі́нь, у серце моря, і поті́к оточив був мене. Усі хвилі Твої та буру́ни Твої надо мною пройшли́. |
|
5 І сказав я: Я ви́гнаний з-перед очей Твоїх, проте́ ще побачу я храм Твій святий. |
|
6 Вода аж по душу мене обгорну́ла, безо́дня мене оточи́ла, очере́т обвива́є круго́м мою го́лову! |
|
7 Я зійшов аж до спо́ду гори, а земля — її за́суви стали за мною навіки! Та піді́ймеш із ями життя моє, Господи, Боже Ти мій! |
|
8 Як у мені омлівала душа моя, Господа я спогада́в, — і молитва моя ця до Тебе доли́нула, до храму святого Твого! |
|
9 Ті, що трима́ються ма́рних божкі́в, — свого Милосердного кидають. |
|
10 А я голосно́ю подякою принесу́ Тобі жертву, про що присягав я, те ви́конаю. Спасі́ння — у Господа!“ |
JonahChapter 2 |
ЙонаРозділ 2 |
|
1 THEN Jonah prayed before the LORD his God from the belly of the fish, saying, |
1 |
|
2 I cried to the LORD in my distress and he answered me; out of the depths of Sheol cried I, and thou heardest my voice. |
2 І молився Йона до Господа, Бога свого, з утроби тієї риби, |
|
3 For thou hadst cast me into the deep, in the midst of the sea; and the flood compassed me about: all thy billows and thy waves have passed over me. |
3 та й казав: „Я кли́кав з нещастя свого до Господа, — і відповідь дав Він мені, із ну́тра шеолу кричав я, — і почув Ти мій голос! |
|
4 Then I said, I am cast afar out of thy sight; yet now I will see again thy holy temple. |
4 І Ти кинув мене в глибочі́нь, у серце моря, і поті́к оточив був мене. Усі хвилі Твої та буру́ни Твої надо мною пройшли́. |
|
5 The waters engulfed me, even to the soul; the depth closed me round about, my head lay at the bottom of the sea. |
5 І сказав я: Я ви́гнаний з-перед очей Твоїх, проте́ ще побачу я храм Твій святий. |
|
6 I went down to the bottoms of the mountains; the earth shut up its bars against me for ever; yet thou hast brought up my life from corruption, O LORD my God. |
6 Вода аж по душу мене обгорну́ла, безо́дня мене оточи́ла, очере́т обвива́є круго́м мою го́лову! |
|
7 When my soul fainted within me, I remembered the LORD; and my prayer came in to thee, into thy holy temple. |
7 Я зійшов аж до спо́ду гори, а земля — її за́суви стали за мною навіки! Та піді́ймеш із ями життя моє, Господи, Боже Ти мій! |
|
8 All those who revere false idols forsake thy mercy. |
8 Як у мені омлівала душа моя, Господа я спогада́в, — і молитва моя ця до Тебе доли́нула, до храму святого Твого! |
|
9 But I will sacrifice to thee with the voice of thanksgiving; I will pay the things that I have vowed, as a reward for the LORD. |
9 Ті, що трима́ються ма́рних божкі́в, — свого Милосердного кидають. |
|
10 And the LORD commanded the fish, and it vomited out Jonah on the dry land. |
10 А я голосно́ю подякою принесу́ Тобі жертву, про що присягав я, те ви́конаю. Спасі́ння — у Господа!“ |