Luke

Chapter 11

1 AND it came to pass, while he was praying in a certain place, when he finished, one of his disciples said to him, Our Lord, teach us to pray, just as John also taught his disciples.

2 Jesus said to them, When you pray, say like this, Our Father in heaven, Hallowed be thy name. Thy kingdom come. Let thy will be done, as in heaven, so on earth.

3 Give us bread for our needs every day.

4 And forgive us our sins; for we have also forgiven all who are indebted to us. And do not let us enter into temptation; but deliver us from error.

5 And he said to them, Who is among you who has a friend, and he should go to him at midnight, and say to him, My friend, loan me three loaves,

6 For a friend has come to me from a journey, and I have nothing to set before him.

7 Would his friend from inside answer and say to him, Do not trouble me; the door is already locked, and my children are with me in bed; I cannot get up and give you.

8 I say to you, that if because of friendship he will not give him, yet because of his persistence, he will rise and give him as much as he wants.

9 I say to you also, Ask, and it shall be given to you; seek, and you shall find; knock, and it shall be opened to you.

10 For everyone who asks, receives; and he who seeks, finds; and he who knocks, it is opened to him.

11 For who is among you, a father, if his son should ask him bread, why, would he hand him a stone? and if he should ask him a fish, why, would he hand him a snake instead of a fish?

12 And if he should ask him for an egg, why, would he hand him a scorpion?

13 So if you, who err, know how to give good gifts to your children, how much more will your Father give the Holy Spirit from heaven to those who ask him?

14 And while he was casting out a demon from a dumb man, it came to pass when the demon went out, the dumb man spoke; and the people were amazed.

15 But some of the men among them said, This man casts out devils by Beelzebub, the prince of devils.

16 And others, tempting him, asked him for a sign from heaven.

17 But Jesus knew their thoughts, and said to them, Every kingdom which is divided against itself, shall be destroyed; and a house which is divided against itself shall fall.

18 And if Satan is divided against himself, how can his kingdom survive? And yet you say I am casting out devils through Beelzebub.

19 If I cast out devils through Beelzebub, by what do your sons cast them out? Therefore they will be your judges.

20 But if I cast out devils by the finger of God, then the kingdom of God is come near you.

21 When a strong man is armed and keeps watch over his courtyard, * his property is safe;

22 But if there should come one who is stronger than he, he will conquer him, and take away his armor in which he trusted, and divide his spoil.

23 He who is not with me is against me; and he who does not gather with me will scatter.

24 When an unclean spirit is gone out of a man, it goes away and travels in places where there is no water, to seek rest; and when it finds it not, it says, I will return to my own house from whence I came out.

25 And if it should come and find it warm and well furnished,

26 Then it goes away and brings seven other spirits worse than itself; and they enter and dwell there; and the end of that man will become worse than the beginning.

27 While he was saying these things, a woman out of the multitude lifted up her voice and said to him, Blessed is the womb which bore you, and the breasts which gave you suck.

28 He said to her, Blessed are they who hear the word of God and keep it.

29 And when the people were gathering, he began to say, This evil generation wants a sign; and no sign will be given to it, except the sign of the prophet Jonah.

30 For as Jonah was a sign to the Ninevites, so also will the Son of man be to this generation.

31 The queen of the south will rise up in judgment with the men of this generation, and condemn them; for she came from the far ends of the earth to hear the wisdom of Solomon; and behold, a greater than Solomon is here.

32 The men of Nineveh will rise up in judgment against this generation and condemn it; for they repented at the preaching of Jonah; and behold, a greater than Jonah is here.

33 No man lights a lamp and puts it in a hidden place, or under a basket, but on a lamp holder, so that those who enter may see its light.

34 The lamp of your body is your eye; when therefore your eye is clear, your whole body will also be lighted; but if it is diseased, your whole body will also be dark.

35 Take heed, therefore, lest the light which is in you be darkness.

36 If your whole body is lighted, and there is no part in it dark, the whole of it will give light, just as a lamp gives you light with its shining.

37 While he spoke, a Pharisee asked him to dine with him; and he entered and reclined.

38 When the Pharisee saw him, he was amazed because he did not first wash before dinner.

39 And Jesus said to him, Now you Pharisees clean the outside of the cup and the dish; but within you are full of extortion and iniquity.

40 O you shortsighted, did not he who made the outside also make the inside?

41 But give alms of what you have; and, behold, everything will be clean to you.

42 But woe to you Pharisees! who take tithes of mint and dill and every kind of vegetable, but overlook justice and the love of God. These were necessary for you to have done, and the same by no means to have left undone.

43 Woe to you Pharisees! for you love chief seats in the synagogues, and salutations in the streets.

44 Woe to you, scribes and Pharisees, hypocrites! for you are like graves that cannot be recognized, and men walk over them and know it not.

45 One of the scribes answered and said to him, Teacher, when you say these things, you reproach us also.

46 But he said, Woe also to you, scribes! for you lay heavy burdens on men, and you yourselves do not touch these burdens even with one of your fingers.

47 Woe to you! for you build the tombs of prophets, whom your fathers killed.

48 Therefore you are witnesses, and you approve the works of your fathers; for they killed them, and yet you build their tombs.

49 For this reason, the wisdom of God also said, Behold, I will send them prophets and apostles, some of them they will persecute and kill;

50 That the blood of all the prophets, which was shed since the creation of the world, may be avenged on this generation;

51 From the blood of Abel to the blood of Zacharias, who was killed between the temple and the altar; yes, I say to you, it will be avenged on this generation.

52 Woe to you, scribes! for you have taken away the keys of knowledge; you did not enter, and those who were entering you hindered.

53 When he had said these things to them, the scribes and the Pharisees were displeased, and they were enraged and criticized his words.

54 And they plotted against him in many ways, seeking to catch something from his mouth, so that they might be able to accuse him.

Вiд Луки

Розділ 11

1 І сталось, як молився Він у місці одно́му, і коли перестав, озвався до Нього один із Його у́чнів: „Господи, навчи нас молитися, як і Іван навчив своїх учнів.“

2 Він же промовив до них: „Коли молитеся, говоріть: „Отче наш, що на небі! Нехай святиться Ім'я́ Твоє, нехай при́йде Царство Твоє, нехай бу́де воля Твоя, як на небі, так і на землі.

3 Хліба нашого щоденного дай нам на кожний день.

4 І прости нам наші гріхи́, бо й самі ми прощаємо кожному боржнико́ві нашому. І не введи нас у випробо́вування, але визволи нас від лукавого!“

5 І сказав Він до них: „Хто з вас матиме при́ятеля, і пі́де до нього опі́вночі, і скаже йому: „Позич мені, друже, три хліби́,

6 бо прийшов із дороги до мене мій при́ятель, я ж не маю, що́ дати йому“.

7 А той із сере́дини в відповідь скаже: „Не роби мені кло́поту, — уже за́мкнені двері, і мої діти зо мною на ліжкові. Не можу я встати та дати тобі“.

8 Кажу вам: коли він не встане, і не дасть ради дружби йому, то за докуча́ння його він устане та й дасть йому, скільки той потребу́є.

9 І Я вам кажу́: просіть, — і буде вам да́но, шукайте — і знайдете, стукайте — і відчинять вам!

10 Бо кожен, хто просить — одержує, хто шукає — знахо́дить, а тому́, хто стукає — відчинять.

11 І котри́й з вас, батьків, як син хліба проси́тиме, подасть йому каменя? Або, як проситиме риби, замість риби подасть йому га́дину?

12 Або, як яйця́ він проситиме, дасть йому скорпіо́на?

13 Отож, коли ви, бувши злі, потра́пите добрі дари́ своїм дітям давати, — скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?“

14 Раз виго́нив Він де́мона, який був німий. І коли демон вийшов, німий заговорив. А наро́д дивувався.

15 А деякі з них гомоніли: „Виганяє Він де́монів силою Вельзеву́ла, князя де́монів“.

16 А інші, випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба.

17 Він же знав думки їхні, і промовив до них: „Кожне царство, само проти себе поді́лене, запусті́є, і дім на дім упаде́.

18 А коли й сатана́ поділився сам супроти себе, — як стоятиме царство його? А ви кажете, що Вельзеву́лом виго́ню Я демонів.

19 Коли ж Вельзеву́лом виго́ню Я демонів, то чим виганяють їх ваші сини? Тому вони стануть вам су́ддями.

20 А коли пальцем Божим виго́ню Я де́монів, то справді прийшло до вас Боже Царство.

21 Коли сильний збройно свій двір стереже, то в безпе́ці маєток його.

22 Коли ж дужчий від нього його нападе́ й переможе, то всю збро́ю йому забере́, на яку покладався був той, і роздасть свою здо́бич.

23 Хто не зо Мною, той проти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкидає!

24 Коли дух нечистий виходить з люди́ни, то блукає місцями безві́дними, відпочинку шукаючи, але, не знахо́дячи, каже: „Верну́ся до хати своєї, звідки я вийшов“.

25 А як ве́рнеться він, то хату знахо́дить заме́тену й при́брану.

26 Тоді він іде та й приводить сімох інших духів, лютіших за себе, — і входять вони та й живуть там. І буде останнє люди́ні тій гірше за перше!“

27 І сталось, як Він це говорив, одна жінка з народу свій голос підне́сла й сказала до Нього: „Блаженна утро́ба, що носила Тебе, і груди, що Ти ссав їх!“

28 А Він відказав: „Так. Блаженні ж і ті, хто слухає Божого Слова і його береже́!“

29 А як люди збира́лися, Він почав промовляти: „Рід цей — рід лукавий: він ознаки шукає, та ознаки йому не дадуть, крім ознаки проро́ка Йо́ни.

30 Бо як Йо́на ознакою був для ніневі́тян, так буде й Син Лю́дський для роду цього́.

31 Цариця півде́нна на суд стане з му́жами роду цього́, — і їх засудить, бо вона з кінця світу прийшла Соломо́нову мудрість послухати. А тут ось Хтось більший, аніж Соломо́н!

32 Ніневі́тяни стануть на суд із цим родом, — і засудять його, вони бо пока́ялися через Йонину проповідь. А тут ось Хтось більший, ніж Йона!

33 Засвіченого світла ніхто в схо́вок не ставить, ані під посу́дину, але на світи́льника, щоб бачили світло, хто входить.

34 Око твоє — то світи́льник для тіла; тому́, як око твоє буде дуже, то й усе тіло твоє буде світле. А коли б твоє око нездатне було́, то й усе тіло твоє буде темне.

35 Отож, уважай, щоб те світло, що в тобі, не сталося те́мрявою!

36 Бо коли твоє тіло все світле, і не має жа́дної темної частини, то все буде світле, неначе б світильник ося́яв блиском тебе“.

37 Коли Він говорив, то один фарисей став благати Його пообідати в нього. Він же прийшов та й сів при столі.

38 Фарисей же, побачивши це, здивувався, що перед обідом Він перш не обмився.

39 Господь же промовив до нього: „Тепер ви, фарисеї, он чистите зо́внішність ку́хля та миски, а ваше нутро́ повне зди́рства та кривди!

40 Нерозумні, — чи ж Той, Хто створив оте зо́внішнє, не створив Він і внутрішнє?

41 Тож милостиню подавайте з унутрішнього, — і ось все буде вам чисте.

42 Горе вам, фарисеям, — бо ви десятину даєте з м'яти та рути й усякого зілля, але обминаєте суд та Божу любов; це треба робити, і того́ не лишати!

43 Горе вам, фарисеям, що любите перші лавки́ в синагогах та привіти на ри́нках!

44 Горе вам, — бо ви як гроби́ непомітні, — люди ж ходять по них і не знають того“.

45 Озвався ж один із зако́нників, і каже Йому: „Учителю, кажучи це, Ти і нас ображаєш!“

46 А Він відказав: „Горе й вам, зако́нникам, бо ви на людей тягарі́ накладаєте, які важко носити, а самі й одним пальцем своїм не дото́ркуєтесь тягарі́в!

47 Горе вам, бо надгро́бки пророкам ви ставите, — ваші ж батьки́ були їх повбивали.

48 Так, — визнаєте ви й хвалите вчинки батьків своїх: бо вони їх повбивали, а ви їм надгро́бки будуєте!

49 Через те й мудрість Божа сказала: „Я пошлю їм пророків й апо́столів, — вони ж декого з них повбивають, а декого ви́женуть,

50 щоб на роді оцім відомстилася кров усіх пророків, що пролита від ство́рення світу,

51 від крови Авеля аж до крови Заха́рія, що загинув між же́ртівником і храмом“! Так, кажу вам, — відомсти́ться це все на цім роді!

52 Горе вам, зако́нникам, бо взяли́ ви ключа́ розумі́ння: самі не ввійшли, і тим, хто хотів увійти, борони́ли!“

53 А коли Він вихо́див ізвідти, стали книжники та фарисеї сильно тиснути та від Нього допитуватись про багато речей, —

54 вони чатува́ли на Нього, щоб зловити що з уст Його (і щоб оска́ржити Його́).

Luke

Chapter 11

Вiд Луки

Розділ 11

1 AND it came to pass, while he was praying in a certain place, when he finished, one of his disciples said to him, Our Lord, teach us to pray, just as John also taught his disciples.

1 І сталось, як молився Він у місці одно́му, і коли перестав, озвався до Нього один із Його у́чнів: „Господи, навчи нас молитися, як і Іван навчив своїх учнів.“

2 Jesus said to them, When you pray, say like this, Our Father in heaven, Hallowed be thy name. Thy kingdom come. Let thy will be done, as in heaven, so on earth.

2 Він же промовив до них: „Коли молитеся, говоріть: „Отче наш, що на небі! Нехай святиться Ім'я́ Твоє, нехай при́йде Царство Твоє, нехай бу́де воля Твоя, як на небі, так і на землі.

3 Give us bread for our needs every day.

3 Хліба нашого щоденного дай нам на кожний день.

4 And forgive us our sins; for we have also forgiven all who are indebted to us. And do not let us enter into temptation; but deliver us from error.

4 І прости нам наші гріхи́, бо й самі ми прощаємо кожному боржнико́ві нашому. І не введи нас у випробо́вування, але визволи нас від лукавого!“

5 And he said to them, Who is among you who has a friend, and he should go to him at midnight, and say to him, My friend, loan me three loaves,

5 І сказав Він до них: „Хто з вас матиме при́ятеля, і пі́де до нього опі́вночі, і скаже йому: „Позич мені, друже, три хліби́,

6 For a friend has come to me from a journey, and I have nothing to set before him.

6 бо прийшов із дороги до мене мій при́ятель, я ж не маю, що́ дати йому“.

7 Would his friend from inside answer and say to him, Do not trouble me; the door is already locked, and my children are with me in bed; I cannot get up and give you.

7 А той із сере́дини в відповідь скаже: „Не роби мені кло́поту, — уже за́мкнені двері, і мої діти зо мною на ліжкові. Не можу я встати та дати тобі“.

8 I say to you, that if because of friendship he will not give him, yet because of his persistence, he will rise and give him as much as he wants.

8 Кажу вам: коли він не встане, і не дасть ради дружби йому, то за докуча́ння його він устане та й дасть йому, скільки той потребу́є.

9 I say to you also, Ask, and it shall be given to you; seek, and you shall find; knock, and it shall be opened to you.

9 І Я вам кажу́: просіть, — і буде вам да́но, шукайте — і знайдете, стукайте — і відчинять вам!

10 For everyone who asks, receives; and he who seeks, finds; and he who knocks, it is opened to him.

10 Бо кожен, хто просить — одержує, хто шукає — знахо́дить, а тому́, хто стукає — відчинять.

11 For who is among you, a father, if his son should ask him bread, why, would he hand him a stone? and if he should ask him a fish, why, would he hand him a snake instead of a fish?

11 І котри́й з вас, батьків, як син хліба проси́тиме, подасть йому каменя? Або, як проситиме риби, замість риби подасть йому га́дину?

12 And if he should ask him for an egg, why, would he hand him a scorpion?

12 Або, як яйця́ він проситиме, дасть йому скорпіо́на?

13 So if you, who err, know how to give good gifts to your children, how much more will your Father give the Holy Spirit from heaven to those who ask him?

13 Отож, коли ви, бувши злі, потра́пите добрі дари́ своїм дітям давати, — скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?“

14 And while he was casting out a demon from a dumb man, it came to pass when the demon went out, the dumb man spoke; and the people were amazed.

14 Раз виго́нив Він де́мона, який був німий. І коли демон вийшов, німий заговорив. А наро́д дивувався.

15 But some of the men among them said, This man casts out devils by Beelzebub, the prince of devils.

15 А деякі з них гомоніли: „Виганяє Він де́монів силою Вельзеву́ла, князя де́монів“.

16 And others, tempting him, asked him for a sign from heaven.

16 А інші, випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба.

17 But Jesus knew their thoughts, and said to them, Every kingdom which is divided against itself, shall be destroyed; and a house which is divided against itself shall fall.

17 Він же знав думки їхні, і промовив до них: „Кожне царство, само проти себе поді́лене, запусті́є, і дім на дім упаде́.

18 And if Satan is divided against himself, how can his kingdom survive? And yet you say I am casting out devils through Beelzebub.

18 А коли й сатана́ поділився сам супроти себе, — як стоятиме царство його? А ви кажете, що Вельзеву́лом виго́ню Я демонів.

19 If I cast out devils through Beelzebub, by what do your sons cast them out? Therefore they will be your judges.

19 Коли ж Вельзеву́лом виго́ню Я демонів, то чим виганяють їх ваші сини? Тому вони стануть вам су́ддями.

20 But if I cast out devils by the finger of God, then the kingdom of God is come near you.

20 А коли пальцем Божим виго́ню Я де́монів, то справді прийшло до вас Боже Царство.

21 When a strong man is armed and keeps watch over his courtyard, * his property is safe;

21 Коли сильний збройно свій двір стереже, то в безпе́ці маєток його.

22 But if there should come one who is stronger than he, he will conquer him, and take away his armor in which he trusted, and divide his spoil.

22 Коли ж дужчий від нього його нападе́ й переможе, то всю збро́ю йому забере́, на яку покладався був той, і роздасть свою здо́бич.

23 He who is not with me is against me; and he who does not gather with me will scatter.

23 Хто не зо Мною, той проти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкидає!

24 When an unclean spirit is gone out of a man, it goes away and travels in places where there is no water, to seek rest; and when it finds it not, it says, I will return to my own house from whence I came out.

24 Коли дух нечистий виходить з люди́ни, то блукає місцями безві́дними, відпочинку шукаючи, але, не знахо́дячи, каже: „Верну́ся до хати своєї, звідки я вийшов“.

25 And if it should come and find it warm and well furnished,

25 А як ве́рнеться він, то хату знахо́дить заме́тену й при́брану.

26 Then it goes away and brings seven other spirits worse than itself; and they enter and dwell there; and the end of that man will become worse than the beginning.

26 Тоді він іде та й приводить сімох інших духів, лютіших за себе, — і входять вони та й живуть там. І буде останнє люди́ні тій гірше за перше!“

27 While he was saying these things, a woman out of the multitude lifted up her voice and said to him, Blessed is the womb which bore you, and the breasts which gave you suck.

27 І сталось, як Він це говорив, одна жінка з народу свій голос підне́сла й сказала до Нього: „Блаженна утро́ба, що носила Тебе, і груди, що Ти ссав їх!“

28 He said to her, Blessed are they who hear the word of God and keep it.

28 А Він відказав: „Так. Блаженні ж і ті, хто слухає Божого Слова і його береже́!“

29 And when the people were gathering, he began to say, This evil generation wants a sign; and no sign will be given to it, except the sign of the prophet Jonah.

29 А як люди збира́лися, Він почав промовляти: „Рід цей — рід лукавий: він ознаки шукає, та ознаки йому не дадуть, крім ознаки проро́ка Йо́ни.

30 For as Jonah was a sign to the Ninevites, so also will the Son of man be to this generation.

30 Бо як Йо́на ознакою був для ніневі́тян, так буде й Син Лю́дський для роду цього́.

31 The queen of the south will rise up in judgment with the men of this generation, and condemn them; for she came from the far ends of the earth to hear the wisdom of Solomon; and behold, a greater than Solomon is here.

31 Цариця півде́нна на суд стане з му́жами роду цього́, — і їх засудить, бо вона з кінця світу прийшла Соломо́нову мудрість послухати. А тут ось Хтось більший, аніж Соломо́н!

32 The men of Nineveh will rise up in judgment against this generation and condemn it; for they repented at the preaching of Jonah; and behold, a greater than Jonah is here.

32 Ніневі́тяни стануть на суд із цим родом, — і засудять його, вони бо пока́ялися через Йонину проповідь. А тут ось Хтось більший, ніж Йона!

33 No man lights a lamp and puts it in a hidden place, or under a basket, but on a lamp holder, so that those who enter may see its light.

33 Засвіченого світла ніхто в схо́вок не ставить, ані під посу́дину, але на світи́льника, щоб бачили світло, хто входить.

34 The lamp of your body is your eye; when therefore your eye is clear, your whole body will also be lighted; but if it is diseased, your whole body will also be dark.

34 Око твоє — то світи́льник для тіла; тому́, як око твоє буде дуже, то й усе тіло твоє буде світле. А коли б твоє око нездатне було́, то й усе тіло твоє буде темне.

35 Take heed, therefore, lest the light which is in you be darkness.

35 Отож, уважай, щоб те світло, що в тобі, не сталося те́мрявою!

36 If your whole body is lighted, and there is no part in it dark, the whole of it will give light, just as a lamp gives you light with its shining.

36 Бо коли твоє тіло все світле, і не має жа́дної темної частини, то все буде світле, неначе б світильник ося́яв блиском тебе“.

37 While he spoke, a Pharisee asked him to dine with him; and he entered and reclined.

37 Коли Він говорив, то один фарисей став благати Його пообідати в нього. Він же прийшов та й сів при столі.

38 When the Pharisee saw him, he was amazed because he did not first wash before dinner.

38 Фарисей же, побачивши це, здивувався, що перед обідом Він перш не обмився.

39 And Jesus said to him, Now you Pharisees clean the outside of the cup and the dish; but within you are full of extortion and iniquity.

39 Господь же промовив до нього: „Тепер ви, фарисеї, он чистите зо́внішність ку́хля та миски, а ваше нутро́ повне зди́рства та кривди!

40 O you shortsighted, did not he who made the outside also make the inside?

40 Нерозумні, — чи ж Той, Хто створив оте зо́внішнє, не створив Він і внутрішнє?

41 But give alms of what you have; and, behold, everything will be clean to you.

41 Тож милостиню подавайте з унутрішнього, — і ось все буде вам чисте.

42 But woe to you Pharisees! who take tithes of mint and dill and every kind of vegetable, but overlook justice and the love of God. These were necessary for you to have done, and the same by no means to have left undone.

42 Горе вам, фарисеям, — бо ви десятину даєте з м'яти та рути й усякого зілля, але обминаєте суд та Божу любов; це треба робити, і того́ не лишати!

43 Woe to you Pharisees! for you love chief seats in the synagogues, and salutations in the streets.

43 Горе вам, фарисеям, що любите перші лавки́ в синагогах та привіти на ри́нках!

44 Woe to you, scribes and Pharisees, hypocrites! for you are like graves that cannot be recognized, and men walk over them and know it not.

44 Горе вам, — бо ви як гроби́ непомітні, — люди ж ходять по них і не знають того“.

45 One of the scribes answered and said to him, Teacher, when you say these things, you reproach us also.

45 Озвався ж один із зако́нників, і каже Йому: „Учителю, кажучи це, Ти і нас ображаєш!“

46 But he said, Woe also to you, scribes! for you lay heavy burdens on men, and you yourselves do not touch these burdens even with one of your fingers.

46 А Він відказав: „Горе й вам, зако́нникам, бо ви на людей тягарі́ накладаєте, які важко носити, а самі й одним пальцем своїм не дото́ркуєтесь тягарі́в!

47 Woe to you! for you build the tombs of prophets, whom your fathers killed.

47 Горе вам, бо надгро́бки пророкам ви ставите, — ваші ж батьки́ були їх повбивали.

48 Therefore you are witnesses, and you approve the works of your fathers; for they killed them, and yet you build their tombs.

48 Так, — визнаєте ви й хвалите вчинки батьків своїх: бо вони їх повбивали, а ви їм надгро́бки будуєте!

49 For this reason, the wisdom of God also said, Behold, I will send them prophets and apostles, some of them they will persecute and kill;

49 Через те й мудрість Божа сказала: „Я пошлю їм пророків й апо́столів, — вони ж декого з них повбивають, а декого ви́женуть,

50 That the blood of all the prophets, which was shed since the creation of the world, may be avenged on this generation;

50 щоб на роді оцім відомстилася кров усіх пророків, що пролита від ство́рення світу,

51 From the blood of Abel to the blood of Zacharias, who was killed between the temple and the altar; yes, I say to you, it will be avenged on this generation.

51 від крови Авеля аж до крови Заха́рія, що загинув між же́ртівником і храмом“! Так, кажу вам, — відомсти́ться це все на цім роді!

52 Woe to you, scribes! for you have taken away the keys of knowledge; you did not enter, and those who were entering you hindered.

52 Горе вам, зако́нникам, бо взяли́ ви ключа́ розумі́ння: самі не ввійшли, і тим, хто хотів увійти, борони́ли!“

53 When he had said these things to them, the scribes and the Pharisees were displeased, and they were enraged and criticized his words.

53 А коли Він вихо́див ізвідти, стали книжники та фарисеї сильно тиснути та від Нього допитуватись про багато речей, —

54 And they plotted against him in many ways, seeking to catch something from his mouth, so that they might be able to accuse him.

54 вони чатува́ли на Нього, щоб зловити що з уст Його (і щоб оска́ржити Його́).