CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Luke 14
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Luke

Chapter 14

1 AND it came to pass when he entered the house of one of the leaders of the Pharisees to eat bread on a sabbath day, they watched him.

2 And there was a man before him, who had dropsy.

3 And Jesus answered and said to the scribes and Pharisees, Is it lawful to heal on the sabbath?

4 But they kept silent. So he took him, and healed him, and let him go.

5 And he said to them, Which one of you, if his son or his ox should fall into a pit on the sabbath day, would not immediately pull and bring him out?

6 And they could not answer him concerning this.

7 And he spoke a parable to those who were invited there, because he saw them choosing places among the front seats.

8 When you are invited of a man to a banquet house, do not go and sit in the front seat; it might be that a more honorable man than you is invited there;

9 And then he who has invited you and him will come, and say to you, Give the place to him; and you will be embarrassed when you get up and take a lower seat.

10 But when you are invited, go and sit at the lower end, so that when he who has invited you comes, he will say to you, My friend, go up and sit higher; and you will have glory before all who sit with you.

11 For whoever exalts himself will be humbled; and whoever humbles himself will be exalted.

12 He also said to him who had invited him, When you give a dinner or a supper, do not invite your friends, nor your brothers, nor your relatives, nor your rich neighbors; they might probally invite you, and you will be repaid for this.

13 But when you give a reception, invite the poor, the maimed, the lame and the blind;

14 And you will be blessed; for they have nothing to repay you; for you will be repaid at the resurrection of the righteous.

15 When one of the guests heard these things, he said to him, Blessed is he who will eat bread in the kingdom of God.

16 Jesus said to him, A man gave a great supper, and invited many.

17 And he sent his servant at supper time to tell those who were invited, Behold, everything is made ready for you, come.

18 One and all, they began to make excuse. The first said to him, I have bought a field, and I am forced to go and see it; I beg you to excuse me for being called away.

19 Another said, I have bought five yoke of oxen, and I am just going to examine them; I beg you, excuse me for being called away.

20 Another said, I have just taken a wife, and therefore I cannot come.

21 And the servant came and told his master these things. Then the master of the house was angry, and said to his servant, Go out quickly to the streets and lanes of the city, and bring in here the poor, the afflicted, the maimed and the blind.

22 And the servant said, My Lord, it has been done as you commanded, and yet there is more room.

23 Then the master said to his servant, Go out to the highways and hedges, and urge them to come in so that my house may be filled.

24 For I say to you, that not one of those men who were invited shall taste of my supper.

25 And while many people were going with him, he turned and said to them,

26 He who comes to me and does not put aside his father, and his mother, and his brothers, and his sisters, and his wife, and his children, and even his own life, he cannot be a disciple to me.

27 And he who does not take up his cross and follow me, cannot be a disciple to me.

28 For which of you, who wishes to build a tower, does not at first sit down and consider its cost, to see if he has enough to finish it?

29 Lest after he has laid the foundation, he is not able to finish it, and all who see it will mock him,

30 Saying, This man began to build, but he was not able to finish.

31 Or which king, who goes to war to fight against a king equal to him, would not at first reason, whether he is able with ten thousand to meet the one who is coming against him with twenty thousand?

32 And if not, while he is far away from him, sends envoys and seeks peace.

33 So every man of you, who would not leave all his possessions, cannot be a disciple to me.

34 Salt is good; but if the salt lose its savor, with what can it be salted?

35 It is good neither for the ground nor for fertilizing; but it is thrown out. He who has ears to hear let him hear.

Вiд Луки

Розділ 14

1 І сталось, що Він у суботу ввійшов був до дому одно́го з фарисейських старши́н, щоб хліба спожити, а вони назира́ли за Ним.

2 І ото перед Ним був один чоловік, слабий на водя́нку.

3 Ісус же озвався й сказав до зако́нників та фарисеїв: „Чи вздоровляти в суботу годи́ться чи ні?“

4 Вони ж мовчали. А Він, доторкну́вшись, уздоровив його та відпустив.

5 І сказав Він до них: „Коли осел або віл котро́гось із вас упаде́ до крини́ці, то хіба він не витягне зараз його дня суботнього?“

6 І вони не могли відповісти на це.

7 А як Він спостері́г, як вони собі перші місця вибирали, то сказав до запро́шених притчу:

8 „Коли́ хто покличе тебе на весі́лля, не сідай на першому місці, щоб не трапився хто поважні́ший за тебе з покли́каних,

9 і щоб той, хто покликав тебе та його, не прийшов і тобі не сказав: „Поступи́ся цьому місцем!“ І тоді ти із соромом станеш займати місце останнє.

10 Але як ти будеш запро́шений, то приходь, і сідай на останньому місці, щоб той, хто покликав тебе, підійшов і сказав тобі: „При́ятелю, — сідай вище!“ Тоді буде честь тобі перед покли́каними з тобою.

11 Хто́ бо підно́ситься — буде впоко́рений, а хто впокоря́ється — той піднесе́ться“.

12 А тому́, хто Його був покликав, сказав Він: „Коли ти справляєш обід чи вече́рю, не клич дру́зів своїх, ні братів своїх, ані своїх ро́дичів, ні сусідів багатих, щоб так само й вони коли не запросили тебе, — і буде взає́мна ві́дплата тобі.

13 Але, як справляєш гости́ну, клич убогих, калік, кривих та сліпих,

14 і бу́деш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі, — віддасться ж тобі за воскресі́ння праведних!“

15 Як почув це один із отих, що сиділи з Ним при столі, то до Нього сказав: „Блаженний, хто хліб споживатиме в Божому Царстві!“

16 Він же промовив до нього: „Один чоловік споряди́в був велику вече́рю, і запросив багатьох.

17 І послав він свого раба ча́су вече́рі сказати запро́шеним: „Ідіть, бо вже все нагото́вано“.

18 І зараз усі почали́ відмовлятися. Перший сказав йому: „Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу́ тебе, — вибач мені!“

19 А другий сказав: „Я купив собі п'ять пар волів, — і йду спро́бувати їх. Прошу́ тебе, — вибач мені!“

20 І знов інший сказав: „Одружився ось я, і через те я не мо́жу прибути“.

21 І вернувся той раб і па́нові своєму про все розпо́вів. Розгнівавсь госпо́дар тоді, та й сказав до свого раба: „Піди швидко на вулиці та на завулки міські́, і приведи́ сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих“.

22 І згодом раб повідо́мив: „Пане, сталося так, як звелів ти, та мі́сця є ще“.

23 І сказав пан рабові: „Піди на дороги й на за́городи, та й си́луй прийти, щоб напо́внився дім мій.

24 Кажу́ бо я вам, що жоден із запрошених му́жів тих не покушту́є моєї вечері. Бо багато покли́каних, та ви́браних мало!“

25 Ішло ж з Ним багато людей. І, звернувшись, сказав Він до них:

26 „Коли хто прихо́дить до Мене, і не знена́видить свого батька та матері, і дружи́ни й дітей, і братів і сесте́р, а до того й своє́ї душі́, — той не може буть учнем Моїм!

27 І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, — той не може бути учнем Моїм!

28 Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й вида́тків не ви́рахує, — чи має потрібне на ви́конання,

29 щоб, коли покладе він основу, але докінчи́ти не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього,

30 говорячи: „Чоловік цей почав будувати, але докінчи́ти не міг“.

31 Або який цар, ідучи́ на війну супроти царя іншого, перше не сяде порадитися, чи спромо́жен він із десятьма́ тисячами стріти того, хто йде з двадцятьма́ тисячами проти нього?

32 Коли ж ні, то, як той ще дале́ко, шле посольство до нього та й просить про мир.

33 Так ото й кожен із вас, який не зречеться усьо́го, що має, не може бути учнем Моїм.

34 Сіль — добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим приправити її?

35 Ні на землю, ні на гній не потрібна вона, — її геть викидають. Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слу́хає!“

Luke

Chapter 14

Вiд Луки

Розділ 14

1 AND it came to pass when he entered the house of one of the leaders of the Pharisees to eat bread on a sabbath day, they watched him.

1 І сталось, що Він у суботу ввійшов був до дому одно́го з фарисейських старши́н, щоб хліба спожити, а вони назира́ли за Ним.

2 And there was a man before him, who had dropsy.

2 І ото перед Ним був один чоловік, слабий на водя́нку.

3 And Jesus answered and said to the scribes and Pharisees, Is it lawful to heal on the sabbath?

3 Ісус же озвався й сказав до зако́нників та фарисеїв: „Чи вздоровляти в суботу годи́ться чи ні?“

4 But they kept silent. So he took him, and healed him, and let him go.

4 Вони ж мовчали. А Він, доторкну́вшись, уздоровив його та відпустив.

5 And he said to them, Which one of you, if his son or his ox should fall into a pit on the sabbath day, would not immediately pull and bring him out?

5 І сказав Він до них: „Коли осел або віл котро́гось із вас упаде́ до крини́ці, то хіба він не витягне зараз його дня суботнього?“

6 And they could not answer him concerning this.

6 І вони не могли відповісти на це.

7 And he spoke a parable to those who were invited there, because he saw them choosing places among the front seats.

7 А як Він спостері́г, як вони собі перші місця вибирали, то сказав до запро́шених притчу:

8 When you are invited of a man to a banquet house, do not go and sit in the front seat; it might be that a more honorable man than you is invited there;

8 „Коли́ хто покличе тебе на весі́лля, не сідай на першому місці, щоб не трапився хто поважні́ший за тебе з покли́каних,

9 And then he who has invited you and him will come, and say to you, Give the place to him; and you will be embarrassed when you get up and take a lower seat.

9 і щоб той, хто покликав тебе та його, не прийшов і тобі не сказав: „Поступи́ся цьому місцем!“ І тоді ти із соромом станеш займати місце останнє.

10 But when you are invited, go and sit at the lower end, so that when he who has invited you comes, he will say to you, My friend, go up and sit higher; and you will have glory before all who sit with you.

10 Але як ти будеш запро́шений, то приходь, і сідай на останньому місці, щоб той, хто покликав тебе, підійшов і сказав тобі: „При́ятелю, — сідай вище!“ Тоді буде честь тобі перед покли́каними з тобою.

11 For whoever exalts himself will be humbled; and whoever humbles himself will be exalted.

11 Хто́ бо підно́ситься — буде впоко́рений, а хто впокоря́ється — той піднесе́ться“.

12 He also said to him who had invited him, When you give a dinner or a supper, do not invite your friends, nor your brothers, nor your relatives, nor your rich neighbors; they might probally invite you, and you will be repaid for this.

12 А тому́, хто Його був покликав, сказав Він: „Коли ти справляєш обід чи вече́рю, не клич дру́зів своїх, ні братів своїх, ані своїх ро́дичів, ні сусідів багатих, щоб так само й вони коли не запросили тебе, — і буде взає́мна ві́дплата тобі.

13 But when you give a reception, invite the poor, the maimed, the lame and the blind;

13 Але, як справляєш гости́ну, клич убогих, калік, кривих та сліпих,

14 And you will be blessed; for they have nothing to repay you; for you will be repaid at the resurrection of the righteous.

14 і бу́деш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі, — віддасться ж тобі за воскресі́ння праведних!“

15 When one of the guests heard these things, he said to him, Blessed is he who will eat bread in the kingdom of God.

15 Як почув це один із отих, що сиділи з Ним при столі, то до Нього сказав: „Блаженний, хто хліб споживатиме в Божому Царстві!“

16 Jesus said to him, A man gave a great supper, and invited many.

16 Він же промовив до нього: „Один чоловік споряди́в був велику вече́рю, і запросив багатьох.

17 And he sent his servant at supper time to tell those who were invited, Behold, everything is made ready for you, come.

17 І послав він свого раба ча́су вече́рі сказати запро́шеним: „Ідіть, бо вже все нагото́вано“.

18 One and all, they began to make excuse. The first said to him, I have bought a field, and I am forced to go and see it; I beg you to excuse me for being called away.

18 І зараз усі почали́ відмовлятися. Перший сказав йому: „Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу́ тебе, — вибач мені!“

19 Another said, I have bought five yoke of oxen, and I am just going to examine them; I beg you, excuse me for being called away.

19 А другий сказав: „Я купив собі п'ять пар волів, — і йду спро́бувати їх. Прошу́ тебе, — вибач мені!“

20 Another said, I have just taken a wife, and therefore I cannot come.

20 І знов інший сказав: „Одружився ось я, і через те я не мо́жу прибути“.

21 And the servant came and told his master these things. Then the master of the house was angry, and said to his servant, Go out quickly to the streets and lanes of the city, and bring in here the poor, the afflicted, the maimed and the blind.

21 І вернувся той раб і па́нові своєму про все розпо́вів. Розгнівавсь госпо́дар тоді, та й сказав до свого раба: „Піди швидко на вулиці та на завулки міські́, і приведи́ сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих“.

22 And the servant said, My Lord, it has been done as you commanded, and yet there is more room.

22 І згодом раб повідо́мив: „Пане, сталося так, як звелів ти, та мі́сця є ще“.

23 Then the master said to his servant, Go out to the highways and hedges, and urge them to come in so that my house may be filled.

23 І сказав пан рабові: „Піди на дороги й на за́городи, та й си́луй прийти, щоб напо́внився дім мій.

24 For I say to you, that not one of those men who were invited shall taste of my supper.

24 Кажу́ бо я вам, що жоден із запрошених му́жів тих не покушту́є моєї вечері. Бо багато покли́каних, та ви́браних мало!“

25 And while many people were going with him, he turned and said to them,

25 Ішло ж з Ним багато людей. І, звернувшись, сказав Він до них:

26 He who comes to me and does not put aside his father, and his mother, and his brothers, and his sisters, and his wife, and his children, and even his own life, he cannot be a disciple to me.

26 „Коли хто прихо́дить до Мене, і не знена́видить свого батька та матері, і дружи́ни й дітей, і братів і сесте́р, а до того й своє́ї душі́, — той не може буть учнем Моїм!

27 And he who does not take up his cross and follow me, cannot be a disciple to me.

27 І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, — той не може бути учнем Моїм!

28 For which of you, who wishes to build a tower, does not at first sit down and consider its cost, to see if he has enough to finish it?

28 Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й вида́тків не ви́рахує, — чи має потрібне на ви́конання,

29 Lest after he has laid the foundation, he is not able to finish it, and all who see it will mock him,

29 щоб, коли покладе він основу, але докінчи́ти не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього,

30 Saying, This man began to build, but he was not able to finish.

30 говорячи: „Чоловік цей почав будувати, але докінчи́ти не міг“.

31 Or which king, who goes to war to fight against a king equal to him, would not at first reason, whether he is able with ten thousand to meet the one who is coming against him with twenty thousand?

31 Або який цар, ідучи́ на війну супроти царя іншого, перше не сяде порадитися, чи спромо́жен він із десятьма́ тисячами стріти того, хто йде з двадцятьма́ тисячами проти нього?

32 And if not, while he is far away from him, sends envoys and seeks peace.

32 Коли ж ні, то, як той ще дале́ко, шле посольство до нього та й просить про мир.

33 So every man of you, who would not leave all his possessions, cannot be a disciple to me.

33 Так ото й кожен із вас, який не зречеться усьо́го, що має, не може бути учнем Моїм.

34 Salt is good; but if the salt lose its savor, with what can it be salted?

34 Сіль — добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим приправити її?

35 It is good neither for the ground nor for fertilizing; but it is thrown out. He who has ears to hear let him hear.

35 Ні на землю, ні на гній не потрібна вона, — її геть викидають. Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слу́хає!“