LukeChapter 4 |
1 NOW Jesus, full of the Holy Spirit, returned from the Jordan, and the Spirit carried him away into the wilderness, |
2 Forty days, in order that he might be tempted by the adversary. And he did not eat anything in those days; and when they were over, at last he became hungry. |
3 And the adversary said to him, If you are the Son of God, command this stone to become bread. |
4 Jesus answered and said to him, It is written, That it is not by bread alone that man can live, but by every word of God. |
5 Then Satan took him up to a high mountain, and showed him all the kingdoms of the earth in a short time. |
6 And the adversary said to him, I will give you all this power and its glory, which are entrusted to me, and I give it to whom I please; |
7 If therefore you worship me, it will all be yours. |
8 Jesus answered and said to him, It is written, You shall worship the Lord your God, and him only you shall serve. |
9 And he brought him to Jerusalem and made him to stand up on the pinnacle of the temple, and said to him, If you are the Son of God, throw yourself down from here; |
10 For it is written, That he will command his angels concerning you, to watch you; |
11 And they will take you up in their arms, so that even your foot may not strike a stone. |
12 Jesus answered and said to him, It is said, You shall not tempt the Lord your God. |
13 When the adversary was through with all his temptations, he left him for some time. |
14 So Jesus returned in the power of the Spirit to Galilee; and the fame about him went out through all the country around them. |
15 And he taught in their synagogues, and was praised by every man. |
16 And he came to Nazareth, where he had been brought up; and he entered the synagogue on the sabbath day, as was the custom, and stood up to read. |
17 And the book of the prophet Isaiah was given to him. And Jesus opened the book, and found the place where it is written, |
18 The Spirit of the Lord is upon me; because of this he has anointed me, to preach good tidings to the poor; and he has sent me to heal the broken-hearted, and to proclaim release to the captives, and sight to the blind; to strengthen with forgiveness those who are bruised |
19 And to preach the acceptable year of the Lord. |
20 And he rolled up the scroll and gave it to the attendant, and went and sat down. And the eyes of all who were in the synagogue were fixed on him. |
21 And he began to say to them, To-day this scripture is fulfilled in your ears. |
22 And all testified to him, and were amazed by the words of grace which came out of his mouth. And they said, Is not this man the son of Joseph? |
23 Jesus said to them, You might probably tell me this proverb, ôPhysician, heal yourselfö; and all that we heard you did in Capernaum, do also here in your own city. |
24 Then he said, Truly I say to you, No prophet is acceptable in his own city. |
25 For truly I say to you, There were many widows in Israel in the days of the prophet Elijah, when the heaven was closed for three years and six months, and there was a great famine throughout the land; |
26 Yet Elijah was not sent to one of them, but to Zarephath of Sidon, to a widow. |
27 And there were many lepers in Israel in the days of the prophet Elisha, and yet not one of them was cleansed, except Naaman the Syrian. |
28 When those who were in the synagogue heard these things, they were all filled with anger. |
29 And they rose up, and took him outside the city, and brought him to the brow of the mountain, on which their city was built, that they might throw him down from a cliff. |
30 But he passed through the midst of them and went away. |
31 And he went down to Capernaum, a city of Galilee, and he taught them on the sabbaths. |
32 And they were astonished at his teaching; because his word had power. |
33 And there was in the synagogue a man who had an unclean, demonic spirit, and he cried in a loud voice, |
34 And said, Leave me alone, what have we in common, O Jesus the Nazarene? have you come to destroy us? I know who you are, ôHoly One of Godö! |
35 And Jesus rebuked him, and said, Keep quiet, and come out of him. The demon threw him in the midst, and went out of him, and did him no harm. |
36 And every man was seized with amazement, and spoke among themselves, saying, What kind of word is this, that he commands unclean spirits with authority and power, and they go out! |
37 And the fame about him went out through all the country around them. |
38 And when Jesus left the synagogue, he entered the house of Simon. And Simon's mother-in-law was suffering with a severe fever; and they besought him for her. |
39 And he stood by her, and rebuked the fever, and it left her; and she rose up immediately and ministered to them. |
40 When the sun was setting, all who had sick people suffering from divers diseases brought them to him; and he laid his hand on each one of them, and healed them. |
41 Demons also came out of many, who cried out saying, You are the Christ, the Son of God. And he rebuked them, and he would not allow them to speak; that they might not know that he was the Christ. |
42 And in the morning, he came out and went to a desert place; and the people were looking for him, and came where he was; and they held him so that he might not leave them. |
43 But Jesus said to them, I must preach the kingdom of God in other cities also; because I was sent for this. |
44 And he preached in the synagogues of Galilee. |
Вiд ЛукиРозділ 4 |
1 |
2 Сорок день там диявол Його спокуша́в, і за тих днів Він нічого не їв, а коли закінчи́лись вони, то вкінці зголодні́в. |
3 І диявол до Нього сказав: „Якщо Ти Син Божий, — скажи цьому ка́меневі, щоб хлі́бом він став!“ |
4 А Ісус відповів йому: „Написано: Не хлібом самим буде жити люди́на, але кожним Словом Божим!“ |
5 І він вивів Його на го́ру високу, і за хвилину ча́су показав Йому всі царства на світі. |
6 І диявол сказав Йому: „Я дам Тобі всю оцю вла́ду та їхню славу, бо мені це пере́дане, і я даю, кому хочу, її. |
7 Тож коли Ти покло́нишся передо мною, то все буде Твоє!“ |
8 І промовив Ісус йому в відповідь: „Написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одно́му Йому!“ |
9 І повів Його в Єрусалим, і на нарі́жнику храму поставив, та й каже Йому: „Як Ти Син Божий, — кинься звідси додолу! |
10 Бо написано: „Він накаже про Тебе Своїм Ангола́м, щоб Тебе берегли!“ |
11 і: „Вони на руках понесуть Тебе, щоб коли не спіткнув Ти об камінь Своєї ноги!“ |
12 А Ісус відказав йому в відповідь: „Сказано: Не спокуша́й Господа Бога свого́!“ |
13 І диявол, скінчи́вши все цеє споку́шування, відійшов від Нього до ча́су. |
14 |
15 І Він їх навчав по їхніх синагогах, і всі Його сла́вили. |
16 |
17 І подали́ Йому книгу пророка Ісаї. Розгорнувши ж Він книгу, знайшов місце, де було так написано: |
18 „На Мені Дух Господній, бо Мене Він пома́зав, щоб Добру Нови́ну звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоне́ним визво́лення, а незрячим прозрі́ння, відпустити на волю пому́чених, |
19 щоб проповідувати рік Господнього зми́лування“. |
20 І, книгу згорнувши, віддав службі й сів. А очі всіх у синагозі звернулись на Ньо́го. |
21 І почав Він до них говорити: „Сьогодні збуло́ся Писа́ння, яке ви почули!“ |
22 І всі Йому стверджували й дивувались словам благода́ті, що ли́нули з уст Його. І казали вони: „Чи ж то Він не син Йо́сипів?“ |
23 Він же промовив до них: „Ви Мені конче скажете при́казку: „Лікарю, — уздоров самого себе! Учини те й тут, у вітчи́зні Своїй, що́ сталося — чули ми — у Капернау́мі“. |
24 І сказав Він: „Поправді кажу вам: Жоден пророк не буває приємний у вітчи́зні своїй. |
25 Та правдиво кажу́ вам: Багато вдовиць перебува́ло за днів Іллі серед Ізраїля, коли на три роки й шість місяців небо було́ зачинилося, так що голод великий настав був по всій тій землі, |
26 а Ілля́ не до жодної з них не був посланий, тільки в Саре́пту Сидо́нську до овдові́лої жінки. |
27 І багато було́ прокаже́них за Єлисе́я пророка в Ізраїлі, але жоден із них не очи́стився, крім Неєма́на сирі́янина“. |
28 І всі в синагозі, почувши оце, перепо́внились гнівом. |
29 І, вставши, вони Його вигнали за місто, і повели́ аж до кра́ю гори, на якій їхнє місто було побудо́ване, щоб скинути додолу Його. |
30 Але Він перейшов серед них, і віддали́вся. |
31 |
32 І дивувались науці Його, бо слово Його було вла́дне. |
33 І був чоловік у синагозі, що мав духа нечистого де́мона, і він закричав гучни́м голосом: |
34 „Ах, що нам до Тебе, Ісусе Назаряни́не? Ти прийшов погубити нас. Я знаю Тебе, хто Ти, — Божий Святий“. |
35 А Ісус заборони́в йому, кажучи: „Замовчи, і вийди з нього!“ І, кинувши де́мон того насере́дину, вийшов із нього, нічо́го йому не пошко́дивши. |
36 І всіх жах обгорнув, і питали вони один о́дного, кажучи: „Що́ то за наука, що ду́хам нечистим наказує з вла́дою й силою, — і виходять вони?“ |
37 І не́слася чутка про Нього по всіх місцях кра́ю. |
38 |
39 І, ставши над нею, Він заборони́в тій гарячці, — і вона полишила її. І, зараз уставши, теща їм прислуго́вувала. |
40 Коли ж сонце захо́дило, то всі, хто мав яких хворих на різні неду́ги, до Нього приво́дили їх. Він же клав Свої руки на кожного з них, — та їх уздоровля́в. |
41 Із багатьох же вихо́дили й де́мони, кричачи́ та гово́рячи: „Ти Син Божий!“ Та Він їм забороня́в, і не давав говорити, що знали вони, що Христос Він. |
42 |
43 Він же промовив до них: „І іншим містам Я повинен звіщати Добру Нови́ну про Боже Царство, — бо на те Мене по́слано“. |
44 І Він проповідував по синагогах Галілеї. |
LukeChapter 4 |
Вiд ЛукиРозділ 4 |
1 NOW Jesus, full of the Holy Spirit, returned from the Jordan, and the Spirit carried him away into the wilderness, |
1 |
2 Forty days, in order that he might be tempted by the adversary. And he did not eat anything in those days; and when they were over, at last he became hungry. |
2 Сорок день там диявол Його спокуша́в, і за тих днів Він нічого не їв, а коли закінчи́лись вони, то вкінці зголодні́в. |
3 And the adversary said to him, If you are the Son of God, command this stone to become bread. |
3 І диявол до Нього сказав: „Якщо Ти Син Божий, — скажи цьому ка́меневі, щоб хлі́бом він став!“ |
4 Jesus answered and said to him, It is written, That it is not by bread alone that man can live, but by every word of God. |
4 А Ісус відповів йому: „Написано: Не хлібом самим буде жити люди́на, але кожним Словом Божим!“ |
5 Then Satan took him up to a high mountain, and showed him all the kingdoms of the earth in a short time. |
5 І він вивів Його на го́ру високу, і за хвилину ча́су показав Йому всі царства на світі. |
6 And the adversary said to him, I will give you all this power and its glory, which are entrusted to me, and I give it to whom I please; |
6 І диявол сказав Йому: „Я дам Тобі всю оцю вла́ду та їхню славу, бо мені це пере́дане, і я даю, кому хочу, її. |
7 If therefore you worship me, it will all be yours. |
7 Тож коли Ти покло́нишся передо мною, то все буде Твоє!“ |
8 Jesus answered and said to him, It is written, You shall worship the Lord your God, and him only you shall serve. |
8 І промовив Ісус йому в відповідь: „Написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одно́му Йому!“ |
9 And he brought him to Jerusalem and made him to stand up on the pinnacle of the temple, and said to him, If you are the Son of God, throw yourself down from here; |
9 І повів Його в Єрусалим, і на нарі́жнику храму поставив, та й каже Йому: „Як Ти Син Божий, — кинься звідси додолу! |
10 For it is written, That he will command his angels concerning you, to watch you; |
10 Бо написано: „Він накаже про Тебе Своїм Ангола́м, щоб Тебе берегли!“ |
11 And they will take you up in their arms, so that even your foot may not strike a stone. |
11 і: „Вони на руках понесуть Тебе, щоб коли не спіткнув Ти об камінь Своєї ноги!“ |
12 Jesus answered and said to him, It is said, You shall not tempt the Lord your God. |
12 А Ісус відказав йому в відповідь: „Сказано: Не спокуша́й Господа Бога свого́!“ |
13 When the adversary was through with all his temptations, he left him for some time. |
13 І диявол, скінчи́вши все цеє споку́шування, відійшов від Нього до ча́су. |
14 So Jesus returned in the power of the Spirit to Galilee; and the fame about him went out through all the country around them. |
14 |
15 And he taught in their synagogues, and was praised by every man. |
15 І Він їх навчав по їхніх синагогах, і всі Його сла́вили. |
16 And he came to Nazareth, where he had been brought up; and he entered the synagogue on the sabbath day, as was the custom, and stood up to read. |
16 |
17 And the book of the prophet Isaiah was given to him. And Jesus opened the book, and found the place where it is written, |
17 І подали́ Йому книгу пророка Ісаї. Розгорнувши ж Він книгу, знайшов місце, де було так написано: |
18 The Spirit of the Lord is upon me; because of this he has anointed me, to preach good tidings to the poor; and he has sent me to heal the broken-hearted, and to proclaim release to the captives, and sight to the blind; to strengthen with forgiveness those who are bruised |
18 „На Мені Дух Господній, бо Мене Він пома́зав, щоб Добру Нови́ну звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоне́ним визво́лення, а незрячим прозрі́ння, відпустити на волю пому́чених, |
19 And to preach the acceptable year of the Lord. |
19 щоб проповідувати рік Господнього зми́лування“. |
20 And he rolled up the scroll and gave it to the attendant, and went and sat down. And the eyes of all who were in the synagogue were fixed on him. |
20 І, книгу згорнувши, віддав службі й сів. А очі всіх у синагозі звернулись на Ньо́го. |
21 And he began to say to them, To-day this scripture is fulfilled in your ears. |
21 І почав Він до них говорити: „Сьогодні збуло́ся Писа́ння, яке ви почули!“ |
22 And all testified to him, and were amazed by the words of grace which came out of his mouth. And they said, Is not this man the son of Joseph? |
22 І всі Йому стверджували й дивувались словам благода́ті, що ли́нули з уст Його. І казали вони: „Чи ж то Він не син Йо́сипів?“ |
23 Jesus said to them, You might probably tell me this proverb, ôPhysician, heal yourselfö; and all that we heard you did in Capernaum, do also here in your own city. |
23 Він же промовив до них: „Ви Мені конче скажете при́казку: „Лікарю, — уздоров самого себе! Учини те й тут, у вітчи́зні Своїй, що́ сталося — чули ми — у Капернау́мі“. |
24 Then he said, Truly I say to you, No prophet is acceptable in his own city. |
24 І сказав Він: „Поправді кажу вам: Жоден пророк не буває приємний у вітчи́зні своїй. |
25 For truly I say to you, There were many widows in Israel in the days of the prophet Elijah, when the heaven was closed for three years and six months, and there was a great famine throughout the land; |
25 Та правдиво кажу́ вам: Багато вдовиць перебува́ло за днів Іллі серед Ізраїля, коли на три роки й шість місяців небо було́ зачинилося, так що голод великий настав був по всій тій землі, |
26 Yet Elijah was not sent to one of them, but to Zarephath of Sidon, to a widow. |
26 а Ілля́ не до жодної з них не був посланий, тільки в Саре́пту Сидо́нську до овдові́лої жінки. |
27 And there were many lepers in Israel in the days of the prophet Elisha, and yet not one of them was cleansed, except Naaman the Syrian. |
27 І багато було́ прокаже́них за Єлисе́я пророка в Ізраїлі, але жоден із них не очи́стився, крім Неєма́на сирі́янина“. |
28 When those who were in the synagogue heard these things, they were all filled with anger. |
28 І всі в синагозі, почувши оце, перепо́внились гнівом. |
29 And they rose up, and took him outside the city, and brought him to the brow of the mountain, on which their city was built, that they might throw him down from a cliff. |
29 І, вставши, вони Його вигнали за місто, і повели́ аж до кра́ю гори, на якій їхнє місто було побудо́ване, щоб скинути додолу Його. |
30 But he passed through the midst of them and went away. |
30 Але Він перейшов серед них, і віддали́вся. |
31 And he went down to Capernaum, a city of Galilee, and he taught them on the sabbaths. |
31 |
32 And they were astonished at his teaching; because his word had power. |
32 І дивувались науці Його, бо слово Його було вла́дне. |
33 And there was in the synagogue a man who had an unclean, demonic spirit, and he cried in a loud voice, |
33 І був чоловік у синагозі, що мав духа нечистого де́мона, і він закричав гучни́м голосом: |
34 And said, Leave me alone, what have we in common, O Jesus the Nazarene? have you come to destroy us? I know who you are, ôHoly One of Godö! |
34 „Ах, що нам до Тебе, Ісусе Назаряни́не? Ти прийшов погубити нас. Я знаю Тебе, хто Ти, — Божий Святий“. |
35 And Jesus rebuked him, and said, Keep quiet, and come out of him. The demon threw him in the midst, and went out of him, and did him no harm. |
35 А Ісус заборони́в йому, кажучи: „Замовчи, і вийди з нього!“ І, кинувши де́мон того насере́дину, вийшов із нього, нічо́го йому не пошко́дивши. |
36 And every man was seized with amazement, and spoke among themselves, saying, What kind of word is this, that he commands unclean spirits with authority and power, and they go out! |
36 І всіх жах обгорнув, і питали вони один о́дного, кажучи: „Що́ то за наука, що ду́хам нечистим наказує з вла́дою й силою, — і виходять вони?“ |
37 And the fame about him went out through all the country around them. |
37 І не́слася чутка про Нього по всіх місцях кра́ю. |
38 And when Jesus left the synagogue, he entered the house of Simon. And Simon's mother-in-law was suffering with a severe fever; and they besought him for her. |
38 |
39 And he stood by her, and rebuked the fever, and it left her; and she rose up immediately and ministered to them. |
39 І, ставши над нею, Він заборони́в тій гарячці, — і вона полишила її. І, зараз уставши, теща їм прислуго́вувала. |
40 When the sun was setting, all who had sick people suffering from divers diseases brought them to him; and he laid his hand on each one of them, and healed them. |
40 Коли ж сонце захо́дило, то всі, хто мав яких хворих на різні неду́ги, до Нього приво́дили їх. Він же клав Свої руки на кожного з них, — та їх уздоровля́в. |
41 Demons also came out of many, who cried out saying, You are the Christ, the Son of God. And he rebuked them, and he would not allow them to speak; that they might not know that he was the Christ. |
41 Із багатьох же вихо́дили й де́мони, кричачи́ та гово́рячи: „Ти Син Божий!“ Та Він їм забороня́в, і не давав говорити, що знали вони, що Христос Він. |
42 And in the morning, he came out and went to a desert place; and the people were looking for him, and came where he was; and they held him so that he might not leave them. |
42 |
43 But Jesus said to them, I must preach the kingdom of God in other cities also; because I was sent for this. |
43 Він же промовив до них: „І іншим містам Я повинен звіщати Добру Нови́ну про Боже Царство, — бо на те Мене по́слано“. |
44 And he preached in the synagogues of Galilee. |
44 І Він проповідував по синагогах Галілеї. |