NehemiahChapter 5 |
|
1 THEN there was a great cry of the people and of their wives against their brethren the Jews. |
|
2 For there were those who said, Our sons and our daughters and our brothers are many; therefore let us purchase grain that we may eat and live. |
|
3 There were also those who said, We are going to sell our fields, our houses, and our vineyards that we may purchase grain during the famine, that we may live. |
|
4 There were those who said, Let us borrow money from the king's tribute, and work our fields and our vineyards, that we may live. |
|
5 And there were also those who said, Now our flesh is as the flesh of our brethren, our children are as their children; and, 1o, we are compelling our sons and our daughters to be servants, and some of our daughters are already compelled to become maidservants; and yet they do not raise their hands in protest before God; and our fields, our vineyards, and our goods are given for other men. |
|
6 And I was exceedingly sorrowful when I heard their cry and these words, and my heart was broken within me, |
|
7 But I was patient, and I consulted with the elders and with the rulers, and said to them, |
|
8 We are redeeming our brethren the Jews, who were sold to the nations, both they and their children, and will you even take a man in pledge for his brother? Therefore I shouted at them, and said to them, Will you also sell your brethren? Then they were silent, and did not answer me. |
|
9 Also I said to them, The thing that you are doing is not good; for now you are not walking in the reverence of our God, because you are behaving like the nations which are round about us. |
|
10 I, likewise, and my sons and my brothers will take money, and will buy grain and will remit the debts of the poor who are among us. |
|
11 Restore to them, even this day, their fields, their vineyards, their olive orchards, and their houses; also pardon the debts of money and of grain, wine, and oil to the rest of the people. |
|
12 Then they said to me, We will do as you say. Then I called the priests, and said to them, This is the right thing to do, and I took an oath of them to do according to this promise. I did this also to the children of the common people. |
|
13 And we said, So may God shake out every man from his house and from his labor who does not perform this promise, even thus shall he be shaken out and emptied. And all the people said, Amen. Then all the people rose up and praised the LORD. And all the people did according to this promise. |
|
14 Moreover from the time that I was appointed to be governor in the land of Judah, from the twentieth year even to the thirty-second year of Artakhshisht the king, that is, twelve years, I and my brothers were leaders over them, but I never took by force even a donkey of one of them nor did I bother any one of them. |
|
15 But the former governors who had been before me had enslaved the people and taken from them wine and bread, besides forty shekels of silver; also their servants bore rule over the people, and they were subject to them and were tormented by them; but I did not do so, because of the fear of God. |
|
16 Also I was greatly occupied with the work of this wall, and I bought no fields; and all the Jewish servants were gathered there, supervising the work. |
|
17 Moreover there were at my table a hundred and fifty nobles and rulers, besides those who came to us from among the nations that were about us. |
|
18 Now the man who prepared food brought to the servants who did the cooking, daily one ox and six fat sheep; also yearling goats were prepared for us, and once in ten days wine in abundance; yet for all this I did not ask for the provisions which were due the governorship, because the work was heavy upon this people. |
|
19 O my God, remember me for good, because of all that I have done for this people. |
НееміяРозділ 5 |
|
1 |
|
2 І були такі, що говорили: „Ми даємо́ в заста́ву синів своїх та дочо́к своїх, і беремо́ збіжжя, і їмо й живемо́!“ |
|
3 І були такі, що говорили: „Ми заставля́ємо поля свої, і виноградники свої, і доми́ свої, і беремо́ збіжжя в цьому голоді!“ |
|
4 І були́ такі, що говорили: „Ми позичаємо срібло на податок царськи́й за наші поля та наші виноградники. |
|
5 А наше ж тіло таке, як тіло наших братів, наші сини — як їхні сини. А ось ми ти́снемо наших синів та наших дочо́к за рабів, і є з наших дочо́к ути́скувані. Ми не в силі робити, а поля́ наші та виноградники наші належать іншим“. |
|
6 І сильно запала́в у мені гнів, коли я почув їхній крик та ці слова́! |
|
7 А моє серце дало́ мені раду, і я спереча́вся з шляхе́тними та з заступниками та й сказав їм: „Ви заста́вою ти́снете один о́дного!“ І скликав я на них великі збори. |
|
8 І сказав я до них: „Ми викупо́вуємо своїх братів юдеїв, про́даних пога́нам, за нашою спромогою, а ви бу́дете продавати своїх братів, і вони продаються нам?“ І мовчали вони, і не знахо́дили слова... |
|
9 І сказав я: „Не добра це річ, що ви робите! Чи ж не в бо́язні нашого Бога ви маєте ходити, через га́ньбу від тих поганів, наших ворогів? |
|
10 Також і я, брати мої та юнаки́ мої були позикода́вцями срібла та збіжжя. Опустімо ж ми оцей борг! |
|
11 Верніть їм зараз їхні поля́, їхні виноградники, їхні оли́вки, й їхні доми́ та відсо́ток срібла, і збіжжя, виноградний сік та нову́ оливу, що ви дали їм у заста́ву за них!“ |
|
12 І вони сказали: „Пове́рнемо, і не бу́демо жадати від них! Зро́бимо так, як ти говориш!“ І покликав я священиків, і заприсягну́в їх зробити за цим словом. |
|
13 Витрусив я й свою па́зуху та й сказав: „Нехай отак ви́трусить Бог кожного чоловіка, хто не спо́внить цього слова, з дому його та з труду його, і нехай бу́де такий ви́трушений та поро́жній!“ І сказали всі збори: „Амі́нь!“ І сла́вили вони Господа, і наро́д зробив за цим словом. |
|
14 Також від дня, коли цар наказав мені бути їхнім намі́сником в Юдиному кра́ї від року двадцятого й аж до року тридцять другого царя Артаксе́ркса, — дванадцять літ не їв намі́сничого хліба ані я, ані брати мої. |
|
15 А намі́сники попере́дні, що були́ передо мною, чинили тяжке́ над наро́дом, і брали від них хлібом та вином одно́го дня сорок шеклів срібла; також їхні слу́ги панували над наро́дом. А я не робив так через страх Божий. |
|
16 А також у праці того муру я підтри́мував, і по́ля не купували ми, а всі мої слу́ги були зібрані там над працею. |
|
17 А за столом моїм були юдеї та заступники, — сто й п'ятдеся́т чоловіка, та й ті, хто прихо́див до нас із народів, що навколо нас. |
|
18 А що гото́вилося на один день, було: віл один, худоби дрібної — шестеро ви́браних, і птиця готува́лася в мене, а за десять день вихо́дило багато всякого вина. А при то́му я не жадав намісничого хліба, бо та робота направи мурів була тяжка́ на тому народі. |
|
19 Запам'ятай же мені, Боже мій, на добре все те, що́ я робив для цього народу! |
NehemiahChapter 5 |
НееміяРозділ 5 |
|
1 THEN there was a great cry of the people and of their wives against their brethren the Jews. |
1 |
|
2 For there were those who said, Our sons and our daughters and our brothers are many; therefore let us purchase grain that we may eat and live. |
2 І були такі, що говорили: „Ми даємо́ в заста́ву синів своїх та дочо́к своїх, і беремо́ збіжжя, і їмо й живемо́!“ |
|
3 There were also those who said, We are going to sell our fields, our houses, and our vineyards that we may purchase grain during the famine, that we may live. |
3 І були такі, що говорили: „Ми заставля́ємо поля свої, і виноградники свої, і доми́ свої, і беремо́ збіжжя в цьому голоді!“ |
|
4 There were those who said, Let us borrow money from the king's tribute, and work our fields and our vineyards, that we may live. |
4 І були́ такі, що говорили: „Ми позичаємо срібло на податок царськи́й за наші поля та наші виноградники. |
|
5 And there were also those who said, Now our flesh is as the flesh of our brethren, our children are as their children; and, 1o, we are compelling our sons and our daughters to be servants, and some of our daughters are already compelled to become maidservants; and yet they do not raise their hands in protest before God; and our fields, our vineyards, and our goods are given for other men. |
5 А наше ж тіло таке, як тіло наших братів, наші сини — як їхні сини. А ось ми ти́снемо наших синів та наших дочо́к за рабів, і є з наших дочо́к ути́скувані. Ми не в силі робити, а поля́ наші та виноградники наші належать іншим“. |
|
6 And I was exceedingly sorrowful when I heard their cry and these words, and my heart was broken within me, |
6 І сильно запала́в у мені гнів, коли я почув їхній крик та ці слова́! |
|
7 But I was patient, and I consulted with the elders and with the rulers, and said to them, |
7 А моє серце дало́ мені раду, і я спереча́вся з шляхе́тними та з заступниками та й сказав їм: „Ви заста́вою ти́снете один о́дного!“ І скликав я на них великі збори. |
|
8 We are redeeming our brethren the Jews, who were sold to the nations, both they and their children, and will you even take a man in pledge for his brother? Therefore I shouted at them, and said to them, Will you also sell your brethren? Then they were silent, and did not answer me. |
8 І сказав я до них: „Ми викупо́вуємо своїх братів юдеїв, про́даних пога́нам, за нашою спромогою, а ви бу́дете продавати своїх братів, і вони продаються нам?“ І мовчали вони, і не знахо́дили слова... |
|
9 Also I said to them, The thing that you are doing is not good; for now you are not walking in the reverence of our God, because you are behaving like the nations which are round about us. |
9 І сказав я: „Не добра це річ, що ви робите! Чи ж не в бо́язні нашого Бога ви маєте ходити, через га́ньбу від тих поганів, наших ворогів? |
|
10 I, likewise, and my sons and my brothers will take money, and will buy grain and will remit the debts of the poor who are among us. |
10 Також і я, брати мої та юнаки́ мої були позикода́вцями срібла та збіжжя. Опустімо ж ми оцей борг! |
|
11 Restore to them, even this day, their fields, their vineyards, their olive orchards, and their houses; also pardon the debts of money and of grain, wine, and oil to the rest of the people. |
11 Верніть їм зараз їхні поля́, їхні виноградники, їхні оли́вки, й їхні доми́ та відсо́ток срібла, і збіжжя, виноградний сік та нову́ оливу, що ви дали їм у заста́ву за них!“ |
|
12 Then they said to me, We will do as you say. Then I called the priests, and said to them, This is the right thing to do, and I took an oath of them to do according to this promise. I did this also to the children of the common people. |
12 І вони сказали: „Пове́рнемо, і не бу́демо жадати від них! Зро́бимо так, як ти говориш!“ І покликав я священиків, і заприсягну́в їх зробити за цим словом. |
|
13 And we said, So may God shake out every man from his house and from his labor who does not perform this promise, even thus shall he be shaken out and emptied. And all the people said, Amen. Then all the people rose up and praised the LORD. And all the people did according to this promise. |
13 Витрусив я й свою па́зуху та й сказав: „Нехай отак ви́трусить Бог кожного чоловіка, хто не спо́внить цього слова, з дому його та з труду його, і нехай бу́де такий ви́трушений та поро́жній!“ І сказали всі збори: „Амі́нь!“ І сла́вили вони Господа, і наро́д зробив за цим словом. |
|
14 Moreover from the time that I was appointed to be governor in the land of Judah, from the twentieth year even to the thirty-second year of Artakhshisht the king, that is, twelve years, I and my brothers were leaders over them, but I never took by force even a donkey of one of them nor did I bother any one of them. |
14 Також від дня, коли цар наказав мені бути їхнім намі́сником в Юдиному кра́ї від року двадцятого й аж до року тридцять другого царя Артаксе́ркса, — дванадцять літ не їв намі́сничого хліба ані я, ані брати мої. |
|
15 But the former governors who had been before me had enslaved the people and taken from them wine and bread, besides forty shekels of silver; also their servants bore rule over the people, and they were subject to them and were tormented by them; but I did not do so, because of the fear of God. |
15 А намі́сники попере́дні, що були́ передо мною, чинили тяжке́ над наро́дом, і брали від них хлібом та вином одно́го дня сорок шеклів срібла; також їхні слу́ги панували над наро́дом. А я не робив так через страх Божий. |
|
16 Also I was greatly occupied with the work of this wall, and I bought no fields; and all the Jewish servants were gathered there, supervising the work. |
16 А також у праці того муру я підтри́мував, і по́ля не купували ми, а всі мої слу́ги були зібрані там над працею. |
|
17 Moreover there were at my table a hundred and fifty nobles and rulers, besides those who came to us from among the nations that were about us. |
17 А за столом моїм були юдеї та заступники, — сто й п'ятдеся́т чоловіка, та й ті, хто прихо́див до нас із народів, що навколо нас. |
|
18 Now the man who prepared food brought to the servants who did the cooking, daily one ox and six fat sheep; also yearling goats were prepared for us, and once in ten days wine in abundance; yet for all this I did not ask for the provisions which were due the governorship, because the work was heavy upon this people. |
18 А що гото́вилося на один день, було: віл один, худоби дрібної — шестеро ви́браних, і птиця готува́лася в мене, а за десять день вихо́дило багато всякого вина. А при то́му я не жадав намісничого хліба, бо та робота направи мурів була тяжка́ на тому народі. |
|
19 O my God, remember me for good, because of all that I have done for this people. |
19 Запам'ятай же мені, Боже мій, на добре все те, що́ я робив для цього народу! |