CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Быт. 24
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Бытие

Глава 24

1 Когда умерла Сарра, Авраам был уже человеком старым, прожившим долгую жизнь. Во всем, что он ни делал, ГОСПОДЬ благословлял его, и был он очень богат.

2 Однажды Авраам сказал рабу своему, прослужившему более всех в его доме, управлявшему всей его собственностью: «Прошу тебя, положи руку свою под бедро мое

3 и поклянись мне ГОСПОДОМ, Богом небес и Богом земли, что ты не допустишь того, чтобы сын мой женился на одной из местных девиц, на ханаанеянке,

4 а пойдешь в мою страну, к моим родственникам, и оттуда возьмешь жену сыну моему Исааку».

5 Раб спросил его: «А что, если девица не захочет идти со мной в эту далекую от ее дома землю? Должен ли я вернуть сына твоего в страну, из которой ты сюда переселился?»

6 «Ни в коем случае! — ответил ему Авраам. — Не возвращай моего сына туда!

7 ГОСПОДЬ, Бог небес, Который взял меня из отчего дома и родной страны и Который обещал мне с клятвой: „Потомкам твоим отдам Я землю эту“, — Он пошлет ангела Своего перед тобою и позаботится о том, чтобы ты взял жену сыну моему оттуда.

8 А если та девица не захочет идти с тобой, ты будешь свободен от клятвы, что ныне даешь мне. Только сына моего туда не возвращай».

9 И положил тогда раб руку свою под бедро Авраама, господина своего, и поклялся исполнить его желание.

10 А потом взял десять верблюдов из стада своего господина и отправился в путь. Верблюдов он навьючил всевозможными ценными вещами господина своего, чтобы использовать их по своему усмотрению. Шел он со своим караваном в город Нахора, в Арам-Нахараим.

11 Перед городом, у колодца, он опустил верблюдов на колени (происходило это под вечер, в то время, когда женщины выходят из города за водой).

12 «ГОСПОДИ, Боже господина моего Авраама, — воззвал он, — молю Тебя, да произойдет всё на моих глазах сегодня, яви милость господину моему Аврааму.

13 Вот я стою у этого источника, и дочери горожан приходят сюда за водой.

14 Я скажу одной из девушек: „Сделай одолжение, спусти кувшин, чтобы мне напиться“, и если она ответит мне: „Прошу тебя, пей, я и верблюдов твоих тоже напою“, — пусть это и будет та, которую Ты решил дать в жены слуге Своему Исааку. Так узнаю я, что Ты явил милость господину моему».

15 Еще не закончил он молиться, как увидел Ревекку, пришедшую к источнику с кувшином на плече. Она была дочерью Бетуэля, сына Мильки, жены Авраамова брата Нахора.

16 Ревекка была очень красива и еще не замужем, жила в девичестве своем. Она спустилась к источнику, наполнила кувшин свой и поднялась наверх.

17 Раб тот поспешил ей навстречу и попросил: «Позволь мне испить воды из твоего кувшина».

18 «Прошу тебя, пей, господин мой», — ответила она и тотчас спустила кувшин с плеча, дала ему пить

19 и, утолив его жажду, сказала: «Я стану черпать воду и для верблюдов твоих, пока не напьются».

20 Она быстро вылила воду из кувшина в поилку для скота, и опять побежала к колодцу, и продолжала носить воду верблюдам, пока все они не напились.

21 Всё это время человек тот, не говоря ни слова, наблюдал за ней, желая понять: благословил ли ГОСПОДЬ его путь или нет?

22 Как только верблюды напились, он дал ей золотую серьгу для носа (весом в полшекеля) и два золотых браслета (по десять шекелей весом каждый)

23 и спросил: «Чья ты дочь? Скажи мне, есть ли в доме отца твоего место, чтобы мне и людям моим переночевать?»

24 «Я дочь Бетуэля, сына Мильки и Нахора, — ответила она

25 и тут же добавила: — У нас много соломы и корма и есть место для ночлега».

26 Пал ниц человек тот, поклонился ГОСПОДУ

27 и сказал: «Слава ГОСПОДУ, Богу господина моего Авраама! Явил Он неизменную милость и верность Свою господину моему! Сам ГОСПОДЬ привел меня прямо к дому брата господина моего».

28 Девица тем временем убежала и в доме матери рассказала обо всем случившемся.

29 [29-30] У Ревекки был брат по имени Лаван. Когда Лаван увидел серьгу для носа и браслеты на руках у сестры своей и услышал от сестры своей Ревекки всё, что сказал ей тот человек, он поспешил к источнику. Раб Авраама всё еще стоял там со своими верблюдами. Лаван подошел к нему

30

31 и, приглашая его к себе домой, сказал: «Благословенный ГОСПОДОМ! Зачем тебе стоять здесь вне города, когда я уже велел приготовить для вас ночлег и стойла для ваших верблюдов».

32 Раб Авраамов принял приглашение и вошел в дом. Верблюдов его развьючили, дали им соломы и корма и принесли воды, чтобы вымыть ноги рабу и спутникам его.

33 Но когда перед ним поставили пищу, он возразил: «Не стану есть, пока не расскажу о деле, порученном мне». «Говори, мы послушаем», — сказал Лаван.

34 «Я раб Авраама, — начал тот свой рассказ. —

35 ГОСПОДЬ щедро благословил господина моего: стал он великим человеком. Дал ГОСПОДЬ ему овец и коров, серебро и золото, рабов и рабынь, верблюдов и ослов.

36 И Сарра, жена господина моего, несмотря на старость свою, родила господину моему сына, которому он передал всё, чем сам владеет.

37 Господин мой взял с меня клятву, что жену для сына его я не стану искать среди местных девиц, ханаанеянок,

38 а пойду в его отчий дом, к родственникам его, и там возьму жену для его сына.

39 Я сказал господину моему: „Может ведь случиться, что девушка не пойдет со мной“.

40 На это он так мне ответил: „ГОСПОДЬ, перед лицом Которого я живу, пошлет с тобой ангела Своего, и на твоем пути всё сложится так, что ты возьмешь жену сыну моему из семьи родственников моих и из дома отца моего,

41 и будешь ты свободен от данной мне клятвы. Но если ты сходишь к родственникам моим, а они не дадут тебе девицу, также будешь свободен от этой клятвы“.

42 И поэтому сегодня, остановившись возле источника, я сказал в молитве: „ГОСПОДИ, Боже господина моего Авраама! Если Тебе угодно, чтобы удачно завершился путь мой, то пусть бы всё произошло так:

43 вот я стою у источника, и, когда придет сюда девушка за водой, я попрошу ее дать мне испить воды из ее кувшина.

44 Если она скажет мне: „И ты пей, и верблюдам твоим я начерпаю“, — пусть она и окажется той, которую Ты, ГОСПОДЬ, приготовил в жены для сына господина моего“.

45 Не успел я вымолвить это всё про себя, как из города вышла Ревекка с кувшином на плече; она сошла к источнику и зачерпнула воды. Тут-то я и попросил ее напоить меня.

46 Она тотчас спустила с плеча кувшин и сказала: „Конечно же, пей, и верблюдов твоих я напою“. И я напился, и верблюдов она напоила.

47 Я спросил ее, чья она дочь, и она ответила мне: „Я — дочь Бетуэля, сына Нахора и Мильки“. Услышав это, я подарил ей серьгу для носа и браслеты на руки.

48 И пал я ниц, и поклонился ГОСПОДУ, и восславил ГОСПОДА, Бога господина моего Авраама, Бога, Который прямым путем привел меня сюда — взять в жены для сына господина моего дочь его родственника.

49 Итак, скажите мне: вы готовы явить свою любовь и верность моему господину? А если нет, тоже скажите прямо, чтобы я знал, как мне поступить».

50 И отвечали Лаван и Бетуэль: «Это от ГОСПОДА. Он привел тебя сюда, и можем ли мы возразить тебе?

51 Вот Ревекка — бери ее с собой и иди. Пусть будет она женой сыну господина твоего, коль так ГОСПОДЬ рассудил».

52 Услышав слова их, раб Авраамов поклонился ГОСПОДУ до земли.

53 Затем он достал серебряные и золотые вещи и наряды и дал Ревекке, брату ее и матери он также сделал богатые подарки.

54 После того он и его спутники и ели, и пили, и переночевали там. Утром же, когда все встали, он сказал: «Отпустите меня к господину моему».

55 Но брат и мать ее стали уговаривать его: «Пусть еще какое-то время побудет с нами девица, хотя бы дней десять, а потом пойдете».

56 «Не удерживайте меня, ибо Сам ГОСПОДЬ увенчал успехом мой путь! — настаивал он. — Отпустите меня, и я пойду к господину моему».

57 Тогда они сказали: «Давайте позовем девицу и спросим, что она скажет».

58 Позвали Ревекку, и, когда спросили ее: «Пойдешь с этим человеком?» — она не колеблясь ответила: «Пойду».

59 Простились они с Ревеккой, дочерью и сестрой своей, и с рабом Авраама и спутниками его. Вместе с ними проводили они и кормилицу Ревекки.

60 Прощаясь, они благословили Ревекку, высказали ей свое пожелание: «Сестра наша! Да родятся от тебя тысячи тысяч! Да не устоят перед потомками твоими врата вражеские!»

61 Тогда Ревекка и служанки ее собрались и, сев на верблюдов, поехали вслед за тем человеком. Так раб Авраама отправился домой, выполнив поручение господина: он вез Ревекку.

62 А Исаак, живший в то время в Негеве, только что вернулся домой после посещения колодца Беэр-Лахай-Рои.

63 Вечером Исаак вышел в поле поразмышлять и помолиться. Он посмотрел вдаль и увидел приближающихся верблюдов.

64 Ревекка заметила Исаака и тут же сошла с верблюда.

65 «Что за человек идет по полю нам навстречу?» — спросила она у Авраамова раба. «Это мой господин», — ответил раб. Она взяла покрывало и набросила на себя.

66 Раб рассказал Исааку обо всем, что с ним произошло.

67 И ввел Исаак Ревекку в шатер Сарры, покойной матери своей. Так стала она его женой, любимой его и утешением после кончины его матери.

Буття

Розділ 24

1 А Авраам був старий, у літа ввійшов. І Господь Авраама поблагословив був усім.

2 І сказав Авраам до свого раба, найстаршого дому свого, що рядив над усім, що він мав: „Поклади свою руку під стегно́ моє,

3 і я заприсягну тебе Господом, Богом неба й Богом землі, що ти не ві́зьмеш жінки для сина мого з-посеред дочок ханаанеянина, серед якого я пробуваю.

4 Бо ти пі́деш до краю мого, і до місця мого наро́дження, і ві́зьмеш жінку для сина мого, для Ісака“.

5 І сказав раб до нього: „Може та жінка не схоче за мною піти до цієї землі, то чи справді поверну я твого сина до краю, звідки ти вийшов?“

6 І промовив до нього Авраам: „Стережися, — щоб ти не вернув мого сина туди!

7 Господь, що взяв мене з дому батька мого й з краю мого народження, і що промовляв був до мене, і що присягнув мені, кажучи: „Твої́м наща́дкам Я дам оцю землю“, Він пошле Свого Ангола перед обличчям твоїм, і ти візьмеш звідти жінку для сина мого!

8 А коли ота жінка не схоче піти за тобою, то ти бу́деш очищений з цієї прися́ги своєї. Тільки сина мого ти туди не вертай“.

9 І раб поклав свою руку під стегно́ Авраама, пана свого, і йому присягнув на цю спра́ву.

10 І взяв той раб десять верблюдів із верблюдів пана свого, та й пішов. І взяв різне добро свого пана в руку свою. І він устав, і пішов в Месопотамію до міста Нахора.

11 І поставив верблюди навколішки за містом при водній криниці надвечір, на час, як виходять жінки воду брати,

12 та й промовив: „Господи, Боже пана мого Авраама, — подай же сьогодні мені це, і милість вчини з паном моїм Авраамом!

13 Ось я стою над водним джерелом, а до́чки мешканців міста виходять воду брати.

14 І станеться, що дівчина, до якої скажу: Нахили но глека свого, я нап'юся, — а вона відповість: Пий, і так само верблюди твої я понапуваю, — її Ти призначив для раба Свого, для Ісака. І з цьо́го пізнаю, що Ти милість учинив з моїм паном“.

15 І сталося, поки він закінчив говорити, аж ось виходить Ревека, що була народжена Бетуїлові, синові Мілки, жінки Нахора, Авраамового брата. А її глек — на плечі в неї.

16 А дівчина та — вельми вродлива з обличчя; була дівиця, і чоловік не пізнав ще її. І зійшла вона до джерела, і напо́внила глека свого, та й вийшла.

17 І вибіг той раб назустріч їй, та й сказав: „Дай но напитись води з твого глека!“

18 А та відказала: „Напийся, мій пане!“ І вона поспішила, і зняла свого глека на руку свою, — і напоїла його.

19 А коли закінчи́ла поїти його, то сказала: „Також для верблюдів твоїх наберу́ я води, аж поки вони не нап'ються“.

20 І метнулась вона, і глека свого спорожнила до пійла. І ще до криниці побігла набрати, і набрала води всім верблюдам його.

21 А чоловік той дивувався їй та мовчав, щоб пізнати, чи Господь пощастив дорогу йому, чи ні?

22 І сталося, як перестали верблюди пити, то взяв той чоловік золоту сережку, — пів шекля вага їй, — і два на́ручні на руки її, — на десять шеклів золота вага їм, —

23 та й сказав: „Чия ти дочка? Скажи ж мені, чи в домі батька твойо́го є місце для нас ночувати?“

24 Вона відказала йому: „Я дочка Бетуїла, сина Мілки, що його породила вона для Нахора“.

25 І сказала до нього: „І соломи, і паші багато є в нас, також місце ночувати“.

26 І той чоловік нахилився, і вклонився Богові аж до землі,

27 та й сказав: „Благословенний Господь, Бог пана мого Авраама, що не опустив милости Своєї й вірности Своєї від пана мого! Я був у дорозі, Господь припровадив мене до дому братів мого пана“.

28 І побігла дівчина, і розповіла́ в домі своєї матері про цю пригоду.

29 А в Ревеки був брат, на ймення йому Лава́н. І побіг Лаван до того чоловіка надвір, до джерела.

30 І сталося, як він побачив сережку та на́ручні на руках сестри своєї, і коли почув слова Ревеки, сестри своєї, що говорила: „Отак говорив мені той чоловік“, то прибув він до того чоловіка, — а той ось стоїть при верблюдах біля джерела, —

31 і сказав: „Увійди, благословенний Господа! Чого стоятимеш надворі? А я опорожнив дім і місце для верблюдів“.

32 І ввійшов той чоловік до дому. А Лаван порозсідлував верблюди, і дав соломи й паші для верблюдів, і води, щоб умити ноги йому й ноги людям, що були з ним.

33 І поставлено перед ним, щоб він їв. А той відказав: „Не бу́ду їсти, аж поки не розкажу́ своєї справи“. А Лаван відказав: „Говори!“

34 І той став говорити: „Я раб Авраамів.

35 А Господь ще́дро поблагословив мого пана, і він став великий. І дав Він йому худобу дрібну та велику, і срібло, і золото, і рабів, і невільниць, і верблюди, й осли.

36 А Сарра, жінка пана мого, бувши старо́ю, уродила панові моєму сина. А він йому все дав, що мав.

37 І заприсяг мене пан мій, говорячи: „Не візьмеш жінки для сина мого з-посеред дочок ханаанеянина, що я пробува́ю в його краю.

38 Але підеш до дому батька мого, і до мого роду, і ві́зьмеш жінку для сина мого“.

39 І сказав я до пана свого: „Може та жінка не піде за мною?“

40 І сказав він до мене: „Господь, що ходив перед обличчям моїм, пошле Свого Ангола з тобою, і дорогу твою пощастить, і ти візьмеш жінку для сина мого з роду мого й з дому батька мого.

41 Тоді будеш очищений ти від закля́ття мого́, як при́йдеш до роду мого, а коли вони не дадуть тобі, то будеш ти чистий від закля́ття мого́.

42 І прибув я сьогодні до джерела, та й сказав: „Господи, Боже пана мого Авраама, коли б же Ти вчинив щасливою дорогу мою, що нею ходжу́ я!

43 Ось я стою над джерелом води, і станеться, що дівчина, яка вийде води брати, а я їй скажу́: Дай но мені напитися трохи води з свого глека,

44 вона ж відкаже мені: Пий і ти, і для верблюдів твоїх наберу́ я води, то вона та жінка, яку призна́чив Госпо́дь для сина пана мого.“

45 І поки скінчи́в я говорити в своїм серці, аж ось виходить Ревека, а її глек на плечі в неї. І зійшла вона до джерела, та й набрала води. І сказав я до неї: Напій же мене!

46 І метнулась вона, і свого глека з себе зняла та й сказала: Пий, а я понапуваю й верблюди твої. І я пив, а вона понапувала й ті верблюди.

47 А я запитався її та й сказав: Чия ти дочка? А вона відказала: Я дочка Бетуїла, сина Нахорового, якого породила йому Мілка. І сережку надів я до носа її, і наручні на руки її.

48 І я нахилився, і вклонився до землі Господе́ві, і поблагословив Господа, Бога пана мого Авраама, що Він провадив мене дорогою ви́значеною, щоб узяти дочку брата пана мого для сина його.

49 А тепер, якщо милосердя та правду ви чините з паном моїм, то скажіть мені; коли ж ні, — то скажіть мені, і я звернуся право́руч або ліво́руч“.

50 І відповіли Лаван і Бетуїл та й сказали: „Від Господа вийшла та річ, — ми не можем сказати тобі нічого злого чи доброго.

51 Ось перед тобою Ревека, — візьми та й іди, і нехай вона стане за жінку синові пана твого, як Господь говорив був“.

52 І сталося, коли їхні слова почув раб Авраамів, то вклонивсь до землі Господе́ві.

53 І вийняв той раб срібний по́суд, і по́суд золотий та шати, і дав Ревеці, і дав цінні речі братові її та матері її.

54 І їли й пили він та люди, що з ним, і ночували. А коли рано встали, то він сказав: „Відішліть мене до пана мого“.

55 І сказав її брат та мати її: „Нехай посидить дівчина з нами хоч днів з десять, — потім пі́деш“.

56 І сказав він до них: „Не спізняйте мене, бо Господь пощастив мою путь. Відішліть мене, і нехай я піду́ до пана свого“.

57 А вони відказали: „Покличмо дівчину, і запитаймо її саму.“

58 І покликали Ревеку, і сказали до неї: „Чи ти пі́деш з оцим чоловіком?“ А вона відказала: „Піду́“.

59 І послали вони Ревеку, сестру свою, і няньку її, і раба Авраамового, і людей його.

60 І вони поблагословили Ревеку й сказали до неї: „Ти наша сестра, — будь матір'ю для тисячі десятків тисяч, і нехай наща́дки твої́ внаслідують брами твоїх ворогів“.

61 І встала Ревека й служниці її, і посідали на верблюдів, і поїхали за тим чоловіком. І взяв раб Ревеку й відійшо́в.

62 А Ісак був вернувся з по́дорожі до криниці Лахай-Рої, і сидів у краї південному.

63 І вийшов Ісак на прогулянку в поле, як вечір наставав. І він звів свої очі, і побачив, — ось верблюди йдуть.

64 І Ревека звела́ свої очі, та й Ісака побачила, — і злізла з верблюда.

65 І сказала вона до раба: „Хто отой чоловік, що полем іде нам назустріч?“ А раб відповів: „То мій пан“. І вона покрива́ло взяла, та й накрилась.

66 І раб розповів Ісакові про всі речі, які він учинив.

67 І впровадив її Ісак до намету Сарри, матері своєї. І взяв він Ревеку, і за жінку йому вона стала, і він її покохав. І Ісак був утішений по смерті матері своєї.

Бытие

Глава 24

Буття

Розділ 24

1 Когда умерла Сарра, Авраам был уже человеком старым, прожившим долгую жизнь. Во всем, что он ни делал, ГОСПОДЬ благословлял его, и был он очень богат.

1 А Авраам був старий, у літа ввійшов. І Господь Авраама поблагословив був усім.

2 Однажды Авраам сказал рабу своему, прослужившему более всех в его доме, управлявшему всей его собственностью: «Прошу тебя, положи руку свою под бедро мое

2 І сказав Авраам до свого раба, найстаршого дому свого, що рядив над усім, що він мав: „Поклади свою руку під стегно́ моє,

3 и поклянись мне ГОСПОДОМ, Богом небес и Богом земли, что ты не допустишь того, чтобы сын мой женился на одной из местных девиц, на ханаанеянке,

3 і я заприсягну тебе Господом, Богом неба й Богом землі, що ти не ві́зьмеш жінки для сина мого з-посеред дочок ханаанеянина, серед якого я пробуваю.

4 а пойдешь в мою страну, к моим родственникам, и оттуда возьмешь жену сыну моему Исааку».

4 Бо ти пі́деш до краю мого, і до місця мого наро́дження, і ві́зьмеш жінку для сина мого, для Ісака“.

5 Раб спросил его: «А что, если девица не захочет идти со мной в эту далекую от ее дома землю? Должен ли я вернуть сына твоего в страну, из которой ты сюда переселился?»

5 І сказав раб до нього: „Може та жінка не схоче за мною піти до цієї землі, то чи справді поверну я твого сина до краю, звідки ти вийшов?“

6 «Ни в коем случае! — ответил ему Авраам. — Не возвращай моего сына туда!

6 І промовив до нього Авраам: „Стережися, — щоб ти не вернув мого сина туди!

7 ГОСПОДЬ, Бог небес, Который взял меня из отчего дома и родной страны и Который обещал мне с клятвой: „Потомкам твоим отдам Я землю эту“, — Он пошлет ангела Своего перед тобою и позаботится о том, чтобы ты взял жену сыну моему оттуда.

7 Господь, що взяв мене з дому батька мого й з краю мого народження, і що промовляв був до мене, і що присягнув мені, кажучи: „Твої́м наща́дкам Я дам оцю землю“, Він пошле Свого Ангола перед обличчям твоїм, і ти візьмеш звідти жінку для сина мого!

8 А если та девица не захочет идти с тобой, ты будешь свободен от клятвы, что ныне даешь мне. Только сына моего туда не возвращай».

8 А коли ота жінка не схоче піти за тобою, то ти бу́деш очищений з цієї прися́ги своєї. Тільки сина мого ти туди не вертай“.

9 И положил тогда раб руку свою под бедро Авраама, господина своего, и поклялся исполнить его желание.

9 І раб поклав свою руку під стегно́ Авраама, пана свого, і йому присягнув на цю спра́ву.

10 А потом взял десять верблюдов из стада своего господина и отправился в путь. Верблюдов он навьючил всевозможными ценными вещами господина своего, чтобы использовать их по своему усмотрению. Шел он со своим караваном в город Нахора, в Арам-Нахараим.

10 І взяв той раб десять верблюдів із верблюдів пана свого, та й пішов. І взяв різне добро свого пана в руку свою. І він устав, і пішов в Месопотамію до міста Нахора.

11 Перед городом, у колодца, он опустил верблюдов на колени (происходило это под вечер, в то время, когда женщины выходят из города за водой).

11 І поставив верблюди навколішки за містом при водній криниці надвечір, на час, як виходять жінки воду брати,

12 «ГОСПОДИ, Боже господина моего Авраама, — воззвал он, — молю Тебя, да произойдет всё на моих глазах сегодня, яви милость господину моему Аврааму.

12 та й промовив: „Господи, Боже пана мого Авраама, — подай же сьогодні мені це, і милість вчини з паном моїм Авраамом!

13 Вот я стою у этого источника, и дочери горожан приходят сюда за водой.

13 Ось я стою над водним джерелом, а до́чки мешканців міста виходять воду брати.

14 Я скажу одной из девушек: „Сделай одолжение, спусти кувшин, чтобы мне напиться“, и если она ответит мне: „Прошу тебя, пей, я и верблюдов твоих тоже напою“, — пусть это и будет та, которую Ты решил дать в жены слуге Своему Исааку. Так узнаю я, что Ты явил милость господину моему».

14 І станеться, що дівчина, до якої скажу: Нахили но глека свого, я нап'юся, — а вона відповість: Пий, і так само верблюди твої я понапуваю, — її Ти призначив для раба Свого, для Ісака. І з цьо́го пізнаю, що Ти милість учинив з моїм паном“.

15 Еще не закончил он молиться, как увидел Ревекку, пришедшую к источнику с кувшином на плече. Она была дочерью Бетуэля, сына Мильки, жены Авраамова брата Нахора.

15 І сталося, поки він закінчив говорити, аж ось виходить Ревека, що була народжена Бетуїлові, синові Мілки, жінки Нахора, Авраамового брата. А її глек — на плечі в неї.

16 Ревекка была очень красива и еще не замужем, жила в девичестве своем. Она спустилась к источнику, наполнила кувшин свой и поднялась наверх.

16 А дівчина та — вельми вродлива з обличчя; була дівиця, і чоловік не пізнав ще її. І зійшла вона до джерела, і напо́внила глека свого, та й вийшла.

17 Раб тот поспешил ей навстречу и попросил: «Позволь мне испить воды из твоего кувшина».

17 І вибіг той раб назустріч їй, та й сказав: „Дай но напитись води з твого глека!“

18 «Прошу тебя, пей, господин мой», — ответила она и тотчас спустила кувшин с плеча, дала ему пить

18 А та відказала: „Напийся, мій пане!“ І вона поспішила, і зняла свого глека на руку свою, — і напоїла його.

19 и, утолив его жажду, сказала: «Я стану черпать воду и для верблюдов твоих, пока не напьются».

19 А коли закінчи́ла поїти його, то сказала: „Також для верблюдів твоїх наберу́ я води, аж поки вони не нап'ються“.

20 Она быстро вылила воду из кувшина в поилку для скота, и опять побежала к колодцу, и продолжала носить воду верблюдам, пока все они не напились.

20 І метнулась вона, і глека свого спорожнила до пійла. І ще до криниці побігла набрати, і набрала води всім верблюдам його.

21 Всё это время человек тот, не говоря ни слова, наблюдал за ней, желая понять: благословил ли ГОСПОДЬ его путь или нет?

21 А чоловік той дивувався їй та мовчав, щоб пізнати, чи Господь пощастив дорогу йому, чи ні?

22 Как только верблюды напились, он дал ей золотую серьгу для носа (весом в полшекеля) и два золотых браслета (по десять шекелей весом каждый)

22 І сталося, як перестали верблюди пити, то взяв той чоловік золоту сережку, — пів шекля вага їй, — і два на́ручні на руки її, — на десять шеклів золота вага їм, —

23 и спросил: «Чья ты дочь? Скажи мне, есть ли в доме отца твоего место, чтобы мне и людям моим переночевать?»

23 та й сказав: „Чия ти дочка? Скажи ж мені, чи в домі батька твойо́го є місце для нас ночувати?“

24 «Я дочь Бетуэля, сына Мильки и Нахора, — ответила она

24 Вона відказала йому: „Я дочка Бетуїла, сина Мілки, що його породила вона для Нахора“.

25 и тут же добавила: — У нас много соломы и корма и есть место для ночлега».

25 І сказала до нього: „І соломи, і паші багато є в нас, також місце ночувати“.

26 Пал ниц человек тот, поклонился ГОСПОДУ

26 І той чоловік нахилився, і вклонився Богові аж до землі,

27 и сказал: «Слава ГОСПОДУ, Богу господина моего Авраама! Явил Он неизменную милость и верность Свою господину моему! Сам ГОСПОДЬ привел меня прямо к дому брата господина моего».

27 та й сказав: „Благословенний Господь, Бог пана мого Авраама, що не опустив милости Своєї й вірности Своєї від пана мого! Я був у дорозі, Господь припровадив мене до дому братів мого пана“.

28 Девица тем временем убежала и в доме матери рассказала обо всем случившемся.

28 І побігла дівчина, і розповіла́ в домі своєї матері про цю пригоду.

29 [29-30] У Ревекки был брат по имени Лаван. Когда Лаван увидел серьгу для носа и браслеты на руках у сестры своей и услышал от сестры своей Ревекки всё, что сказал ей тот человек, он поспешил к источнику. Раб Авраама всё еще стоял там со своими верблюдами. Лаван подошел к нему

29 А в Ревеки був брат, на ймення йому Лава́н. І побіг Лаван до того чоловіка надвір, до джерела.

30

30 І сталося, як він побачив сережку та на́ручні на руках сестри своєї, і коли почув слова Ревеки, сестри своєї, що говорила: „Отак говорив мені той чоловік“, то прибув він до того чоловіка, — а той ось стоїть при верблюдах біля джерела, —

31 и, приглашая его к себе домой, сказал: «Благословенный ГОСПОДОМ! Зачем тебе стоять здесь вне города, когда я уже велел приготовить для вас ночлег и стойла для ваших верблюдов».

31 і сказав: „Увійди, благословенний Господа! Чого стоятимеш надворі? А я опорожнив дім і місце для верблюдів“.

32 Раб Авраамов принял приглашение и вошел в дом. Верблюдов его развьючили, дали им соломы и корма и принесли воды, чтобы вымыть ноги рабу и спутникам его.

32 І ввійшов той чоловік до дому. А Лаван порозсідлував верблюди, і дав соломи й паші для верблюдів, і води, щоб умити ноги йому й ноги людям, що були з ним.

33 Но когда перед ним поставили пищу, он возразил: «Не стану есть, пока не расскажу о деле, порученном мне». «Говори, мы послушаем», — сказал Лаван.

33 І поставлено перед ним, щоб він їв. А той відказав: „Не бу́ду їсти, аж поки не розкажу́ своєї справи“. А Лаван відказав: „Говори!“

34 «Я раб Авраама, — начал тот свой рассказ. —

34 І той став говорити: „Я раб Авраамів.

35 ГОСПОДЬ щедро благословил господина моего: стал он великим человеком. Дал ГОСПОДЬ ему овец и коров, серебро и золото, рабов и рабынь, верблюдов и ослов.

35 А Господь ще́дро поблагословив мого пана, і він став великий. І дав Він йому худобу дрібну та велику, і срібло, і золото, і рабів, і невільниць, і верблюди, й осли.

36 И Сарра, жена господина моего, несмотря на старость свою, родила господину моему сына, которому он передал всё, чем сам владеет.

36 А Сарра, жінка пана мого, бувши старо́ю, уродила панові моєму сина. А він йому все дав, що мав.

37 Господин мой взял с меня клятву, что жену для сына его я не стану искать среди местных девиц, ханаанеянок,

37 І заприсяг мене пан мій, говорячи: „Не візьмеш жінки для сина мого з-посеред дочок ханаанеянина, що я пробува́ю в його краю.

38 а пойду в его отчий дом, к родственникам его, и там возьму жену для его сына.

38 Але підеш до дому батька мого, і до мого роду, і ві́зьмеш жінку для сина мого“.

39 Я сказал господину моему: „Может ведь случиться, что девушка не пойдет со мной“.

39 І сказав я до пана свого: „Може та жінка не піде за мною?“

40 На это он так мне ответил: „ГОСПОДЬ, перед лицом Которого я живу, пошлет с тобой ангела Своего, и на твоем пути всё сложится так, что ты возьмешь жену сыну моему из семьи родственников моих и из дома отца моего,

40 І сказав він до мене: „Господь, що ходив перед обличчям моїм, пошле Свого Ангола з тобою, і дорогу твою пощастить, і ти візьмеш жінку для сина мого з роду мого й з дому батька мого.

41 и будешь ты свободен от данной мне клятвы. Но если ты сходишь к родственникам моим, а они не дадут тебе девицу, также будешь свободен от этой клятвы“.

41 Тоді будеш очищений ти від закля́ття мого́, як при́йдеш до роду мого, а коли вони не дадуть тобі, то будеш ти чистий від закля́ття мого́.

42 И поэтому сегодня, остановившись возле источника, я сказал в молитве: „ГОСПОДИ, Боже господина моего Авраама! Если Тебе угодно, чтобы удачно завершился путь мой, то пусть бы всё произошло так:

42 І прибув я сьогодні до джерела, та й сказав: „Господи, Боже пана мого Авраама, коли б же Ти вчинив щасливою дорогу мою, що нею ходжу́ я!

43 вот я стою у источника, и, когда придет сюда девушка за водой, я попрошу ее дать мне испить воды из ее кувшина.

43 Ось я стою над джерелом води, і станеться, що дівчина, яка вийде води брати, а я їй скажу́: Дай но мені напитися трохи води з свого глека,

44 Если она скажет мне: „И ты пей, и верблюдам твоим я начерпаю“, — пусть она и окажется той, которую Ты, ГОСПОДЬ, приготовил в жены для сына господина моего“.

44 вона ж відкаже мені: Пий і ти, і для верблюдів твоїх наберу́ я води, то вона та жінка, яку призна́чив Госпо́дь для сина пана мого.“

45 Не успел я вымолвить это всё про себя, как из города вышла Ревекка с кувшином на плече; она сошла к источнику и зачерпнула воды. Тут-то я и попросил ее напоить меня.

45 І поки скінчи́в я говорити в своїм серці, аж ось виходить Ревека, а її глек на плечі в неї. І зійшла вона до джерела, та й набрала води. І сказав я до неї: Напій же мене!

46 Она тотчас спустила с плеча кувшин и сказала: „Конечно же, пей, и верблюдов твоих я напою“. И я напился, и верблюдов она напоила.

46 І метнулась вона, і свого глека з себе зняла та й сказала: Пий, а я понапуваю й верблюди твої. І я пив, а вона понапувала й ті верблюди.

47 Я спросил ее, чья она дочь, и она ответила мне: „Я — дочь Бетуэля, сына Нахора и Мильки“. Услышав это, я подарил ей серьгу для носа и браслеты на руки.

47 А я запитався її та й сказав: Чия ти дочка? А вона відказала: Я дочка Бетуїла, сина Нахорового, якого породила йому Мілка. І сережку надів я до носа її, і наручні на руки її.

48 И пал я ниц, и поклонился ГОСПОДУ, и восславил ГОСПОДА, Бога господина моего Авраама, Бога, Который прямым путем привел меня сюда — взять в жены для сына господина моего дочь его родственника.

48 І я нахилився, і вклонився до землі Господе́ві, і поблагословив Господа, Бога пана мого Авраама, що Він провадив мене дорогою ви́значеною, щоб узяти дочку брата пана мого для сина його.

49 Итак, скажите мне: вы готовы явить свою любовь и верность моему господину? А если нет, тоже скажите прямо, чтобы я знал, как мне поступить».

49 А тепер, якщо милосердя та правду ви чините з паном моїм, то скажіть мені; коли ж ні, — то скажіть мені, і я звернуся право́руч або ліво́руч“.

50 И отвечали Лаван и Бетуэль: «Это от ГОСПОДА. Он привел тебя сюда, и можем ли мы возразить тебе?

50 І відповіли Лаван і Бетуїл та й сказали: „Від Господа вийшла та річ, — ми не можем сказати тобі нічого злого чи доброго.

51 Вот Ревекка — бери ее с собой и иди. Пусть будет она женой сыну господина твоего, коль так ГОСПОДЬ рассудил».

51 Ось перед тобою Ревека, — візьми та й іди, і нехай вона стане за жінку синові пана твого, як Господь говорив був“.

52 Услышав слова их, раб Авраамов поклонился ГОСПОДУ до земли.

52 І сталося, коли їхні слова почув раб Авраамів, то вклонивсь до землі Господе́ві.

53 Затем он достал серебряные и золотые вещи и наряды и дал Ревекке, брату ее и матери он также сделал богатые подарки.

53 І вийняв той раб срібний по́суд, і по́суд золотий та шати, і дав Ревеці, і дав цінні речі братові її та матері її.

54 После того он и его спутники и ели, и пили, и переночевали там. Утром же, когда все встали, он сказал: «Отпустите меня к господину моему».

54 І їли й пили він та люди, що з ним, і ночували. А коли рано встали, то він сказав: „Відішліть мене до пана мого“.

55 Но брат и мать ее стали уговаривать его: «Пусть еще какое-то время побудет с нами девица, хотя бы дней десять, а потом пойдете».

55 І сказав її брат та мати її: „Нехай посидить дівчина з нами хоч днів з десять, — потім пі́деш“.

56 «Не удерживайте меня, ибо Сам ГОСПОДЬ увенчал успехом мой путь! — настаивал он. — Отпустите меня, и я пойду к господину моему».

56 І сказав він до них: „Не спізняйте мене, бо Господь пощастив мою путь. Відішліть мене, і нехай я піду́ до пана свого“.

57 Тогда они сказали: «Давайте позовем девицу и спросим, что она скажет».

57 А вони відказали: „Покличмо дівчину, і запитаймо її саму.“

58 Позвали Ревекку, и, когда спросили ее: «Пойдешь с этим человеком?» — она не колеблясь ответила: «Пойду».

58 І покликали Ревеку, і сказали до неї: „Чи ти пі́деш з оцим чоловіком?“ А вона відказала: „Піду́“.

59 Простились они с Ревеккой, дочерью и сестрой своей, и с рабом Авраама и спутниками его. Вместе с ними проводили они и кормилицу Ревекки.

59 І послали вони Ревеку, сестру свою, і няньку її, і раба Авраамового, і людей його.

60 Прощаясь, они благословили Ревекку, высказали ей свое пожелание: «Сестра наша! Да родятся от тебя тысячи тысяч! Да не устоят перед потомками твоими врата вражеские!»

60 І вони поблагословили Ревеку й сказали до неї: „Ти наша сестра, — будь матір'ю для тисячі десятків тисяч, і нехай наща́дки твої́ внаслідують брами твоїх ворогів“.

61 Тогда Ревекка и служанки ее собрались и, сев на верблюдов, поехали вслед за тем человеком. Так раб Авраама отправился домой, выполнив поручение господина: он вез Ревекку.

61 І встала Ревека й служниці її, і посідали на верблюдів, і поїхали за тим чоловіком. І взяв раб Ревеку й відійшо́в.

62 А Исаак, живший в то время в Негеве, только что вернулся домой после посещения колодца Беэр-Лахай-Рои.

62 А Ісак був вернувся з по́дорожі до криниці Лахай-Рої, і сидів у краї південному.

63 Вечером Исаак вышел в поле поразмышлять и помолиться. Он посмотрел вдаль и увидел приближающихся верблюдов.

63 І вийшов Ісак на прогулянку в поле, як вечір наставав. І він звів свої очі, і побачив, — ось верблюди йдуть.

64 Ревекка заметила Исаака и тут же сошла с верблюда.

64 І Ревека звела́ свої очі, та й Ісака побачила, — і злізла з верблюда.

65 «Что за человек идет по полю нам навстречу?» — спросила она у Авраамова раба. «Это мой господин», — ответил раб. Она взяла покрывало и набросила на себя.

65 І сказала вона до раба: „Хто отой чоловік, що полем іде нам назустріч?“ А раб відповів: „То мій пан“. І вона покрива́ло взяла, та й накрилась.

66 Раб рассказал Исааку обо всем, что с ним произошло.

66 І раб розповів Ісакові про всі речі, які він учинив.

67 И ввел Исаак Ревекку в шатер Сарры, покойной матери своей. Так стала она его женой, любимой его и утешением после кончины его матери.

67 І впровадив її Ісак до намету Сарри, матері своєї. І взяв він Ревеку, і за жінку йому вона стала, і він її покохав. І Ісак був утішений по смерті матері своєї.