Библия - Обещанное Восстановление

Книга Иова

Глава 6

1 И сказал Иов в ответ Элифазу:

2 «О, если бы можно было взвесить мое страдание, всё горе мое разом на весы положить!

3 Тяжелее оно было бы песка морского, оттого и говорю я неистово.

4 Ведь стрелы Всесильного в меня вонзились, ядом их душа моя напоена, ужасы Божьи на меня ополчились!

5 Станет ли реветь осел на пастбище, мычит ли бык, когда корма у него вдоволь?

6 Но едят ли безвкусное без соли? Есть ли вкус у сыворотки?

7 Мне тошно от твоих слов, они для меня как отвратительная пища.

8 О если б на мольбы мои дан был ответ, если б надежду мою Бог воплотил!

9 Если б соизволил Бог уничтожить меня, протянул бы руку Свою — и умертвил меня!

10 Было бы это утешением мне, отрадой средь мук нещадных, ведь заповедей Святого я не отверг.

11 Но где взять силы, чтобы претерпеть? Чего ради за собственную жизнь цепляться?

12 Разве я каменный, чтобы одолеть это? Разве я железный?

13 Не нахожу я в себе подмоги, всякой опоры лишился я.

14 Кто другу своему откажет в любви, тот благоговение пред Богом утратил!

15 А братья мои ненадежны, словно ручьи весенние, словно потоки, переполняющие русла.

16 Темны они от тающего льда, мутны от снега,

17 но потом мелеют и исчезают, в летний зной пересыхают бесследно.

18 Направляются к ним караваны, забредают в пустыню — и гибнут.

19 Ищут их караваны теманские, путники сабейские на них надеются,

20 но обманутся они в своих надеждах, наткнутся на русла иссохшие — придут в отчаянье.

21 Вы теперь тем ручьям уподобились, увидели ужасное — и отшатнулись в испуге.

22 Разве я просил вас: „Подайте! Из богатств ваших заплатите за меня выкуп“?

23 Или: „От руки притеснителя спасите меня, выкупите у угнетателя“?

24 Что ж, наставьте меня — и я умолкну, объясните, в чем я неправ?

25 Обидны бывают слова справедливые, но обличения ваши что дают?

26 Придумываете вы словеса для упреков, а слова отчаявшегося для вас — что ветер.

27 Вы о сироте бросаете жребий, кому он достанется, и друга своего продаете.

28 А я прошу вас: на меня взгляните — стану ли я лгать вам в лицо?

29 Отступитесь, чтобы не вышло несправедливости, отступитесь, ибо я прав!

30 Разве есть на устах моих несправедливость, неужели язык мой не распознаёт зла?

Йов

Розділ 6

1 А Йов відповів та й сказав:

2 „Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,

3 то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!

4 Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...

5 Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?

6 Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?

7 Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.

8 О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!

9 О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —

10 то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!

11 Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?

12 Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?

13 Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?

14 Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.

15 Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,

16 темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.

17 Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.

18 Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.

19 Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.

20 І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.

21 Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!

22 Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,

23 і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“

24 Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.

25 Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?

26 Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,

27 і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!

28 Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.

29 Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!

30 Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?

Книга Иова Глава 6	Йов Розділ 6
1 И сказал Иов в ответ Элифазу:	1 А Йов відповів та й сказав:
2 «О, если бы можно было взвесить мое страдание, всё горе мое разом на весы положить!	2 „Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,
3 Тяжелее оно было бы песка морского, оттого и говорю я неистово.	3 то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!
4 Ведь стрелы Всесильного в меня вонзились, ядом их душа моя напоена, ужасы Божьи на меня ополчились!	4 Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...
5 Станет ли реветь осел на пастбище, мычит ли бык, когда корма у него вдоволь?	5 Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?
6 Но едят ли безвкусное без соли? Есть ли вкус у сыворотки?	6 Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?
7 Мне тошно от твоих слов, они для меня как отвратительная пища.	7 Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.
8 О если б на мольбы мои дан был ответ, если б надежду мою Бог воплотил!	8 О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!
9 Если б соизволил Бог уничтожить меня, протянул бы руку Свою — и умертвил меня!	9 О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —
10 Было бы это утешением мне, отрадой средь мук нещадных, ведь заповедей Святого я не отверг.	10 то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!
11 Но где взять силы, чтобы претерпеть? Чего ради за собственную жизнь цепляться?	11 Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?
12 Разве я каменный, чтобы одолеть это? Разве я железный?	12 Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?
13 Не нахожу я в себе подмоги, всякой опоры лишился я.	13 Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?
14 Кто другу своему откажет в любви, тот благоговение пред Богом утратил!	14 Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.
15 А братья мои ненадежны, словно ручьи весенние, словно потоки, переполняющие русла.	15 Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,
16 Темны они от тающего льда, мутны от снега,	16 темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.
17 но потом мелеют и исчезают, в летний зной пересыхают бесследно.	17 Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.
18 Направляются к ним караваны, забредают в пустыню — и гибнут.	18 Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.
19 Ищут их караваны теманские, путники сабейские на них надеются,	19 Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.
20 но обманутся они в своих надеждах, наткнутся на русла иссохшие — придут в отчаянье.	20 І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.
21 Вы теперь тем ручьям уподобились, увидели ужасное — и отшатнулись в испуге.	21 Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!
22 Разве я просил вас: „Подайте! Из богатств ваших заплатите за меня выкуп“?	22 Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,
23 Или: „От руки притеснителя спасите меня, выкупите у угнетателя“?	23 і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“
24 Что ж, наставьте меня — и я умолкну, объясните, в чем я неправ?	24 Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.
25 Обидны бывают слова справедливые, но обличения ваши что дают?	25 Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?
26 Придумываете вы словеса для упреков, а слова отчаявшегося для вас — что ветер.	26 Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,
27 Вы о сироте бросаете жребий, кому он достанется, и друга своего продаете.	27 і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!
28 А я прошу вас: на меня взгляните — стану ли я лгать вам в лицо?	28 Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.
29 Отступитесь, чтобы не вышло несправедливости, отступитесь, ибо я прав!	29 Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!
30 Разве есть на устах моих несправедливость, неужели язык мой не распознаёт зла?	30 Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?

Ветхий
завет

Новый
завет

Книга Иова

Глава 6

Йов

Розділ 6

Книга Иова

Глава 6

Йов

Розділ 6

Ветхий завет

Новый завет

Книга Иова

Глава 6

Йов

Розділ 6

Книга Иова

Глава 6

Йов

Розділ 6

Ветхий
завет

Новый
завет