Библия - Обещанное Восстановление

Бытие

Глава 45

1 Иосиф больше не мог сдерживаться пред всеми слугами своими и велел им оставить его. Когда те удалились, Иосиф открылся братьям,

2 рыдал он при этом так громко, что египтяне услышали, и узнали об этом во дворце фараона.

3 «Я Иосиф! — сказал он братьям. — Жив ли еще отец мой?» Братья, увидев Иосифа лицом к лицу, не могли вымолвить ни слова — стояли в оцепенении.

4 «Так подойдите же ко мне», — позвал он их. Они подошли. «Я Иосиф, брат ваш, которого вы продали в Египет, — сказал он. —

5 Но теперь вам уже не стоит сокрушаться и негодовать на себя за то, что продали меня, — это Бог, чтобы спасти вам жизнь, заранее послал меня сюда.

6 Вот уже два года по всей земле голод, и еще пять лет не будут ни сеять, ни жать.

7 А Бог послал меня в эту страну прежде вас, дабы сохранить на земле остаток народа Своего и продлить жизнь вашу, совершив великое спасение.

8 Так что не вы послали меня сюда, а Бог. Он же и сделал меня главным советником фараона, господином во всем доме его и правителем всей земли египетской.

9 А теперь поспешите вернуться к отцу моему и передайте ему слова сына его Иосифа: „Бог сделал меня повелителем всего Египта. Приходи ко мне как можно скорее!

10 Жить ты будешь в земле Гошен и будешь рядом со мной — ты сам, твои дети и внуки, весь скот твой и всё, что есть у тебя.

11 Там я смогу позаботиться о тебе, чтобы ни ты, ни живущие с тобой не впали в нужду и не потеряли того, что есть у вас, — впереди еще пять лет голода“.

12 Вы видите сами, и ты, Вениамин, брат мой, видишь, что это я, Иосиф, своими устами говорю вам всё это!

13 Так расскажите же отцу о высоком положении моем в Египте и обо всем, что вы видели здесь, и скорее приведите отца моего сюда».

14 Сказав это, он бросился на шею своему брату Вениамину и плакал навзрыд. Плакал и Вениамин, обнимая его.

15 Не переставая рыдать, Иосиф расцеловал всех своих братьев, которые только после этого обрели дар речи.

16 Слух о том, что пришли к Иосифу братья, дошел до дворца фараона; фараон и его придворные были этому очень рады.

17 Фараон сказал Иосифу: «Передай мои слова братьям своим: „Вот что вам надо сейчас сделать: навьючьте своих ослов и поспешите в Ханаан,

18 заберите отца и семьи свои и приходите ко мне! Я дам вам лучшее, что есть в земле египетской, вы будете пользоваться благами земли этой“.

19 И еще скажи им, пусть они возьмут в Египте повозки для своих детей и жен и для того, чтобы привезти сюда отца.

20 Об имуществе своем, которое там оставят, пусть не жалеют: лучшее, что есть в Египте, будет у них».

21 Сыновья Израиля сделали всё, как им было сказано. А Иосиф дал им повозки, по указанию фараона, и съестные припасы в дорогу.

22 Еще он подарил каждому из них новую одежду, а Вениамину дал пять новых одежд и триста серебряных монет.

23 Отцу своему Иосиф послал десять ослов, навьюченных великолепнейшими вещами земли египетской, и десять ослиц, нагруженных зерном, хлебом и другими припасами, которые могут понадобиться отцу в дороге.

24 И когда он отправлял братьев в путь, сказал им: «Никакие худые мысли пусть не волнуют вас в дороге».

25 Так они покинули Египет и пришли в Ханаан к своему отцу Иакову.

26 Когда они сказали ему: «Иосиф жив! Он правит всем Египтом!» — замерло сердце Иакова, не поверил он им.

27 Однако, когда они пересказали отцу все слова Иосифа и когда он увидел повозки, присланные Иосифом, чтобы перевезти его, он воспрял духом.

28 «Жив мой сын Иосиф! — воскликнул Израиль. — Чего же еще мне желать?! Пойду увижусь с ним перед смертью своей».

Буття

Розділ 45

1 І не міг Йосип здержатися при всіх, що стояли біля нього, та й закричав: „Виведіть усіх людей від мене!“ І не було з ним ніко́го, коли Йо́сип відкрився браттям своїм.

2 І він го́лосно запла́кав, і почули єгиптяни, і почув дім фараонів.

3 І Йо́сип промовив до браттів своїх: „Я Йо́сип... Чи живий ще мій батько?“ І не могли його браття йому відповісти, бо вони налякались його.

4 А Йосип промовив до братів своїх: „Підійдіть же до мене!“ І вони підійшли, а він проказав: „Я Йо́сип, ваш брат, якого ви продали́ були до Єгипту.

5 А тепер не сумуйте, і нехай не буде жа́лю в ваших очах, що ви продали мене сюди, бо то Бог послав мене перед вами для вижи́влення.

6 Бо ось два роки голод на землі, і ще буде п'ять літ, що не буде орки та жнив.

7 І послав мене Бог перед вами зробити для вас, щоб ви позостались на землі, і щоб утримати для вас при житті велике число спасених.

8 І виходить тепер, — не ви послали мене сюди, але Бог. І Він зробив мене батьком фараоновим і паном усього дому його, і володарем усього краю єгипетського.

9 Поспішіть, і йдіть до батька мого, та й скажіть йому: Отак сказав син твій Йо́сип: Бог зробив мене володарем усього Єгипту. Зійди ж до мене, не гайся.

10 І осядь у землі Ґошен, і будеш близьки́й до мене ти, і сини твої, і сини синів твоїх, і дрібна та велика худоба твоя, і все, що твоє.

11 І прогодую тебе там, бо голод буде ще п'ять років, щоб не збіднів ти, і дім твій, і все, що твоє.

12 І ось очі ваші й очі брата мого Веніямина бачать, що це мої уста говорять до вас.

13 І оповісте́ батькові моєму про всю славу мою в Єгипті, та про все, що́ ви бачили. І поспішіть, і приведіть вашого батька сюди“.

14 І впав він на шию Веніямину, братові своєму, та й заплакав, і Веніями́н плакав на шиї його...

15 І цілував він усіх братів своїх, і плакав над ними... А пото́му говорили брати його з ним.

16 І розголо́шено в домі фараоновім чу́тку, говорячи: „Прийшли Йосипові брати!“ І було це добре в очах фараонових та в очах його рабів.

17 І промовив фараон до Йосипа: „Скажи своїм братам: Зробіть оце: Понав'ючуйте худобу свою, та й ідіть, прибудьте до Краю ханаанського.

18 І заберіть вашого батька й доми ваші, та й прийдіть до мене, а я дам вам до́бра єгипетського краю. І споживайте ситість землі.

19 А ти одержав наказа сказа́ти: Зробіть це: Візьміть собі з єгипетського краю вози́ для ваших дітей та для ваших жінок, і привезіть свого батька й прибудьте.

20 А око ваше нехай не жалує ваших речей, бо добро всього єгипетського краю — ваше воно“.

21 І зробили так Ізра́їлеві сини. А Йо́сип дав їм вози на приказ фараонів, і дав їм поживи на дорогу.

22 І дав усім їм кожному переміни одежі, а Веніяминові дав три сотні срібла та п'ять перемін одежі.

23 А ба́тькові своєму послав він оце: десять ослів, нав'ючених з добра Єгипту, і десять ослиць, нав'ючених збіжжям, і хліб, і поживу для батька його на дорогу.

24 І відпустив він своїх братів, і вони пішли. І сказав він до них: „Не сваріться в дорозі!“

25 І вийшли вони з Єгипту, та й прибули до ханаанського Краю, до Якова, батька свого.

26 І розповіли йому, кажучи: „Ще Йо́сип живий“, і що він панує над усім єгипетським краєм. І зомліло серце його, бо він не повірив був їм...

27 І переказували йому всі слова Йосипові, що́ говорив він до них. І як побачив він вози́, що послав Йосип, щоб везти його, то ожив дух Якова, їхнього батька.

28 І промовив Ізра́їль: „До́сить! Ще живий Йосип, мій син! Піду ж та побачу його, поки помру!“

Бытие Глава 45	Буття Розділ 45
1 Иосиф больше не мог сдерживаться пред всеми слугами своими и велел им оставить его. Когда те удалились, Иосиф открылся братьям,	1 І не міг Йосип здержатися при всіх, що стояли біля нього, та й закричав: „Виведіть усіх людей від мене!“ І не було з ним ніко́го, коли Йо́сип відкрився браттям своїм.
2 рыдал он при этом так громко, что египтяне услышали, и узнали об этом во дворце фараона.	2 І він го́лосно запла́кав, і почули єгиптяни, і почув дім фараонів.
3 «Я Иосиф! — сказал он братьям. — Жив ли еще отец мой?» Братья, увидев Иосифа лицом к лицу, не могли вымолвить ни слова — стояли в оцепенении.	3 І Йо́сип промовив до браттів своїх: „Я Йо́сип... Чи живий ще мій батько?“ І не могли його браття йому відповісти, бо вони налякались його.
4 «Так подойдите же ко мне», — позвал он их. Они подошли. «Я Иосиф, брат ваш, которого вы продали в Египет, — сказал он. —	4 А Йосип промовив до братів своїх: „Підійдіть же до мене!“ І вони підійшли, а він проказав: „Я Йо́сип, ваш брат, якого ви продали́ були до Єгипту.
5 Но теперь вам уже не стоит сокрушаться и негодовать на себя за то, что продали меня, — это Бог, чтобы спасти вам жизнь, заранее послал меня сюда.	5 А тепер не сумуйте, і нехай не буде жа́лю в ваших очах, що ви продали мене сюди, бо то Бог послав мене перед вами для вижи́влення.
6 Вот уже два года по всей земле голод, и еще пять лет не будут ни сеять, ни жать.	6 Бо ось два роки голод на землі, і ще буде п'ять літ, що не буде орки та жнив.
7 А Бог послал меня в эту страну прежде вас, дабы сохранить на земле остаток народа Своего и продлить жизнь вашу, совершив великое спасение.	7 І послав мене Бог перед вами зробити для вас, щоб ви позостались на землі, і щоб утримати для вас при житті велике число спасених.
8 Так что не вы послали меня сюда, а Бог. Он же и сделал меня главным советником фараона, господином во всем доме его и правителем всей земли египетской.	8 І виходить тепер, — не ви послали мене сюди, але Бог. І Він зробив мене батьком фараоновим і паном усього дому його, і володарем усього краю єгипетського.
9 А теперь поспешите вернуться к отцу моему и передайте ему слова сына его Иосифа: „Бог сделал меня повелителем всего Египта. Приходи ко мне как можно скорее!	9 Поспішіть, і йдіть до батька мого, та й скажіть йому: Отак сказав син твій Йо́сип: Бог зробив мене володарем усього Єгипту. Зійди ж до мене, не гайся.
10 Жить ты будешь в земле Гошен и будешь рядом со мной — ты сам, твои дети и внуки, весь скот твой и всё, что есть у тебя.	10 І осядь у землі Ґошен, і будеш близьки́й до мене ти, і сини твої, і сини синів твоїх, і дрібна та велика худоба твоя, і все, що твоє.
11 Там я смогу позаботиться о тебе, чтобы ни ты, ни живущие с тобой не впали в нужду и не потеряли того, что есть у вас, — впереди еще пять лет голода“.	11 І прогодую тебе там, бо голод буде ще п'ять років, щоб не збіднів ти, і дім твій, і все, що твоє.
12 Вы видите сами, и ты, Вениамин, брат мой, видишь, что это я, Иосиф, своими устами говорю вам всё это!	12 І ось очі ваші й очі брата мого Веніямина бачать, що це мої уста говорять до вас.
13 Так расскажите же отцу о высоком положении моем в Египте и обо всем, что вы видели здесь, и скорее приведите отца моего сюда».	13 І оповісте́ батькові моєму про всю славу мою в Єгипті, та про все, що́ ви бачили. І поспішіть, і приведіть вашого батька сюди“.
14 Сказав это, он бросился на шею своему брату Вениамину и плакал навзрыд. Плакал и Вениамин, обнимая его.	14 І впав він на шию Веніямину, братові своєму, та й заплакав, і Веніями́н плакав на шиї його...
15 Не переставая рыдать, Иосиф расцеловал всех своих братьев, которые только после этого обрели дар речи.	15 І цілував він усіх братів своїх, і плакав над ними... А пото́му говорили брати його з ним.
16 Слух о том, что пришли к Иосифу братья, дошел до дворца фараона; фараон и его придворные были этому очень рады.	16 І розголо́шено в домі фараоновім чу́тку, говорячи: „Прийшли Йосипові брати!“ І було це добре в очах фараонових та в очах його рабів.
17 Фараон сказал Иосифу: «Передай мои слова братьям своим: „Вот что вам надо сейчас сделать: навьючьте своих ослов и поспешите в Ханаан,	17 І промовив фараон до Йосипа: „Скажи своїм братам: Зробіть оце: Понав'ючуйте худобу свою, та й ідіть, прибудьте до Краю ханаанського.
18 заберите отца и семьи свои и приходите ко мне! Я дам вам лучшее, что есть в земле египетской, вы будете пользоваться благами земли этой“.	18 І заберіть вашого батька й доми ваші, та й прийдіть до мене, а я дам вам до́бра єгипетського краю. І споживайте ситість землі.
19 И еще скажи им, пусть они возьмут в Египте повозки для своих детей и жен и для того, чтобы привезти сюда отца.	19 А ти одержав наказа сказа́ти: Зробіть це: Візьміть собі з єгипетського краю вози́ для ваших дітей та для ваших жінок, і привезіть свого батька й прибудьте.
20 Об имуществе своем, которое там оставят, пусть не жалеют: лучшее, что есть в Египте, будет у них».	20 А око ваше нехай не жалує ваших речей, бо добро всього єгипетського краю — ваше воно“.
21 Сыновья Израиля сделали всё, как им было сказано. А Иосиф дал им повозки, по указанию фараона, и съестные припасы в дорогу.	21 І зробили так Ізра́їлеві сини. А Йо́сип дав їм вози на приказ фараонів, і дав їм поживи на дорогу.
22 Еще он подарил каждому из них новую одежду, а Вениамину дал пять новых одежд и триста серебряных монет.	22 І дав усім їм кожному переміни одежі, а Веніяминові дав три сотні срібла та п'ять перемін одежі.
23 Отцу своему Иосиф послал десять ослов, навьюченных великолепнейшими вещами земли египетской, и десять ослиц, нагруженных зерном, хлебом и другими припасами, которые могут понадобиться отцу в дороге.	23 А ба́тькові своєму послав він оце: десять ослів, нав'ючених з добра Єгипту, і десять ослиць, нав'ючених збіжжям, і хліб, і поживу для батька його на дорогу.
24 И когда он отправлял братьев в путь, сказал им: «Никакие худые мысли пусть не волнуют вас в дороге».	24 І відпустив він своїх братів, і вони пішли. І сказав він до них: „Не сваріться в дорозі!“
25 Так они покинули Египет и пришли в Ханаан к своему отцу Иакову.	25 І вийшли вони з Єгипту, та й прибули до ханаанського Краю, до Якова, батька свого.
26 Когда они сказали ему: «Иосиф жив! Он правит всем Египтом!» — замерло сердце Иакова, не поверил он им.	26 І розповіли йому, кажучи: „Ще Йо́сип живий“, і що він панує над усім єгипетським краєм. І зомліло серце його, бо він не повірив був їм...
27 Однако, когда они пересказали отцу все слова Иосифа и когда он увидел повозки, присланные Иосифом, чтобы перевезти его, он воспрял духом.	27 І переказували йому всі слова Йосипові, що́ говорив він до них. І як побачив він вози́, що послав Йосип, щоб везти його, то ожив дух Якова, їхнього батька.
28 «Жив мой сын Иосиф! — воскликнул Израиль. — Чего же еще мне желать?! Пойду увижусь с ним перед смертью своей».	28 І промовив Ізра́їль: „До́сить! Ще живий Йосип, мій син! Піду ж та побачу його, поки помру!“

Ветхий
завет

Новый
завет

Бытие

Глава 45

Буття

Розділ 45

Бытие

Глава 45

Буття

Розділ 45

Ветхий завет

Новый завет

Бытие

Глава 45

Буття

Розділ 45

Бытие

Глава 45

Буття

Розділ 45

Ветхий
завет

Новый
завет