Книга Иова

Глава 13

1 Всё это я своими глазами видел, своими ушами всё слышал и понял.

2 Что вам известно, то и я знаю, и ничем я вас не хуже.

3 Но я не к вам — к Всесильному я обращусь, о несогласии я Богу рассказать желаю!

4 Вы лжете, чтобы запятнать меня, целители бесполезные!

5 О если б вы промолчали, в этом бы и была ваша мудрость!

6 Доводы мои выслушайте, возражениям из уст моих внемлите!

7 Неужто ради Бога вы лжете, ради Него говорите неправду?

8 Неужто ради Него пристрастны, в Его защиту выступаете?

9 Хорошо ли будет, когда Он вас испытает? Разве сможете Его обмануть, как людей обманываете?

10 Он обличит вас, строго обличит за скрытое ваше лицемерие.

11 Неужто величие Его вас не устрашает? Ужас перед Ним не охватывает вас?

12 Изречения ваши, словно пепел, рассыпаются, защита ваша — защита из глины.

13 Молчите же! Дайте мне высказаться, а потом — будь что будет!

14 Плоть свою закусив зубами, руками ухватившись за жизнь свою, воззову к Нему.

15 Пусть убивает Он меня, иной надежды нет, всё равно я буду отстаивать перед Ним правоту свою!

16 И будет это спасением моим: не осмелится безбожник пред очами Его явиться!

17 Слушайте слова мои, речам моим внимайте!

18 Вот я готов выступить в свою защиту, знаю, что буду оправдан!

19 Кто выступит против меня на суде? Ведь если не прав, тогда я умолкну и так и умру.

20 Только двух вещей, Господи, со мною не делай, чтобы от взора Твоего мне не скрываться:

21 отведи от меня Свою руку, и пусть ужас Твой меня не терзает!

22 Тогда, Господи, спроси меня — и я отвечу, или я скажу — и Ты отзовешься.

23 Сколько у меня грехов и преступлений? Покажи мне мои грехи и беззакония!

24 Зачем Ты скрываешь Свое лицо и меня врагом Своим считаешь?

25 Станешь ли стращать лист, ветром колеблемый, мякину сухую — гнать?

26 Ты всё горькое мое припоминаешь, за грехи юности мне воздаешь.

27 Надел Ты мне на ноги колодки, за каждым поступком следишь, каждый шаг мой отмечаешь.

28 А я, словно сгнивший лоскут, истлеваю, как одежда, изъеденная молью.

Йов

Розділ 13

1 Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, — та й усе заува́жило.

2 Як знаєте ви — знаю й я, я не нижчий від вас,

3 і я говори́тиму до Всемогутнього, і переко́нувати хочу Бога!

4 Та неправду кує́те тут ви, лікарі́ непутя́щі ви всі!

5 О, коли б ви наспра́вді мовчали, то вам це за мудрість було́ б!

6 Послухайте но переко́нань моїх: і ви́слухайте запере́чення уст моїх.

7 Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити ома́ну про Нього?

8 Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?

9 Чи добре, що вас Він дослі́дить? Чи як з люди́ни сміються, так будете ви насміха́тися з Нього?

10 Насправді Він вас покарає, якщо бу́дете ви потура́ти таємно особі!

11 Чи ж ве́лич Його не настра́шує вас, і не напада́є на вас Його страх?

12 Ваші нага́дування — це прислі́в'я із по́пелу, ваші ба́шти — це гли́няні башти!

13 Мовчіть передо мною, — а я говори́тиму, і нехай щобудь при́йде на ме́не!

14 Нащо де́ртиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу́ в свою ру́ку?

15 Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, — але перед обли́ччям Його про доро́ги свої спереча́тися буду!

16 І це мені буде спасі́нням, бо перед обличчя Його не піді́йде безбожний.

17 Направду послухайте сло́ва мого́, а моє це осві́дчення — в ваших ушах нехай бу́де.

18 Ось я суд споряди́в, — бо я справедливий, те знаю!

19 Хто той, що буде зо мною прова́дити прю? Бо тепер я замовк би й помер би.

20 Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого́ я не буду ховатись:

21 віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жаха́є!

22 Тоді клич, а я відповіда́тиму, або я говори́тиму, Ти ж мені відповідь дай!

23 Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій пере́ступ та гріх мій!

24 Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі во́рогом?

25 Чи Ти будеш страха́ти заві́яний вітром листо́к? Чи Ти соломи́ну суху будеш гнати?

26 Бо Ти пишеш на мене гірко́ти й провини мого молоде́чого віку даєш на спа́док мені,

27 і в кайда́ни зако́вуєш но́ги мої, і всі дороги мої стере́жеш, на́зирці ходиш за мною,

28 і він розпадається, мов та трухля́вина, немов та одежа, що міль її з'їла!

Книга Иова

Глава 13

Йов

Розділ 13

1 Всё это я своими глазами видел, своими ушами всё слышал и понял.

1 Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, — та й усе заува́жило.

2 Что вам известно, то и я знаю, и ничем я вас не хуже.

2 Як знаєте ви — знаю й я, я не нижчий від вас,

3 Но я не к вам — к Всесильному я обращусь, о несогласии я Богу рассказать желаю!

3 і я говори́тиму до Всемогутнього, і переко́нувати хочу Бога!

4 Вы лжете, чтобы запятнать меня, целители бесполезные!

4 Та неправду кує́те тут ви, лікарі́ непутя́щі ви всі!

5 О если б вы промолчали, в этом бы и была ваша мудрость!

5 О, коли б ви наспра́вді мовчали, то вам це за мудрість було́ б!

6 Доводы мои выслушайте, возражениям из уст моих внемлите!

6 Послухайте но переко́нань моїх: і ви́слухайте запере́чення уст моїх.

7 Неужто ради Бога вы лжете, ради Него говорите неправду?

7 Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити ома́ну про Нього?

8 Неужто ради Него пристрастны, в Его защиту выступаете?

8 Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?

9 Хорошо ли будет, когда Он вас испытает? Разве сможете Его обмануть, как людей обманываете?

9 Чи добре, що вас Він дослі́дить? Чи як з люди́ни сміються, так будете ви насміха́тися з Нього?

10 Он обличит вас, строго обличит за скрытое ваше лицемерие.

10 Насправді Він вас покарає, якщо бу́дете ви потура́ти таємно особі!

11 Неужто величие Его вас не устрашает? Ужас перед Ним не охватывает вас?

11 Чи ж ве́лич Його не настра́шує вас, і не напада́є на вас Його страх?

12 Изречения ваши, словно пепел, рассыпаются, защита ваша — защита из глины.

12 Ваші нага́дування — це прислі́в'я із по́пелу, ваші ба́шти — це гли́няні башти!

13 Молчите же! Дайте мне высказаться, а потом — будь что будет!

13 Мовчіть передо мною, — а я говори́тиму, і нехай щобудь при́йде на ме́не!

14 Плоть свою закусив зубами, руками ухватившись за жизнь свою, воззову к Нему.

14 Нащо де́ртиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу́ в свою ру́ку?

15 Пусть убивает Он меня, иной надежды нет, всё равно я буду отстаивать перед Ним правоту свою!

15 Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, — але перед обли́ччям Його про доро́ги свої спереча́тися буду!

16 И будет это спасением моим: не осмелится безбожник пред очами Его явиться!

16 І це мені буде спасі́нням, бо перед обличчя Його не піді́йде безбожний.

17 Слушайте слова мои, речам моим внимайте!

17 Направду послухайте сло́ва мого́, а моє це осві́дчення — в ваших ушах нехай бу́де.

18 Вот я готов выступить в свою защиту, знаю, что буду оправдан!

18 Ось я суд споряди́в, — бо я справедливий, те знаю!

19 Кто выступит против меня на суде? Ведь если не прав, тогда я умолкну и так и умру.

19 Хто той, що буде зо мною прова́дити прю? Бо тепер я замовк би й помер би.

20 Только двух вещей, Господи, со мною не делай, чтобы от взора Твоего мне не скрываться:

20 Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого́ я не буду ховатись:

21 отведи от меня Свою руку, и пусть ужас Твой меня не терзает!

21 віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жаха́є!

22 Тогда, Господи, спроси меня — и я отвечу, или я скажу — и Ты отзовешься.

22 Тоді клич, а я відповіда́тиму, або я говори́тиму, Ти ж мені відповідь дай!

23 Сколько у меня грехов и преступлений? Покажи мне мои грехи и беззакония!

23 Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій пере́ступ та гріх мій!

24 Зачем Ты скрываешь Свое лицо и меня врагом Своим считаешь?

24 Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі во́рогом?

25 Станешь ли стращать лист, ветром колеблемый, мякину сухую — гнать?

25 Чи Ти будеш страха́ти заві́яний вітром листо́к? Чи Ти соломи́ну суху будеш гнати?

26 Ты всё горькое мое припоминаешь, за грехи юности мне воздаешь.

26 Бо Ти пишеш на мене гірко́ти й провини мого молоде́чого віку даєш на спа́док мені,

27 Надел Ты мне на ноги колодки, за каждым поступком следишь, каждый шаг мой отмечаешь.

27 і в кайда́ни зако́вуєш но́ги мої, і всі дороги мої стере́жеш, на́зирці ходиш за мною,

28 А я, словно сгнивший лоскут, истлеваю, как одежда, изъеденная молью.

28 і він розпадається, мов та трухля́вина, немов та одежа, що міль її з'їла!