Книга Иова

Глава 28

1 Так! серебру есть источная жила, и место золоту, которое плавят.

2 Железо получается из земли; и из камня выплавляется медь.

3 Человек тьме ставит предел; и со всею точностью обыскивает камень мрака и тени смертной.

4 Река прорывается у пришельца сбоку; забытые ногою, висят они, зыблются, удаленные от людей.

5 Земля! из нее хлеб происходит, а внутренность ее как бы огнем изрыта.

6 Камни ее - гнездо сапфира, и песчинки золота открыты ему.

7 Стези не знает хищная птица, и глаз коршуна не видал ее;

8 Звери величавые не попирали ее, и лев не ходил по ней.

9 На гранит налагает он руку свою, с корнем ниспровергает горы.

10 Просекает водопроводы в утесах, и все драгоценное видит глаз его.

11 Реки удерживает от плача {удерживает подземные потоки, чтобы воды их не проходили туда, где он роется}, и сокровенное выносит на свет.

12 А премудрость откуда приобретается? и где место разума?

13 Не знает человек цены ее, и она не обретается на земле живых.

14 Бездна говорит: `не во мне она`; и море говорит: `нет у меня`.

15 Нельзя дать за нее сокровища, и в уплату за нее серебра не отвешивают.

16 Не оценивают ее офирским золотом, ни ониксом дорогим, ни сапфиром.

17 Не равняется ей золото и стекло, и не выменяешь ее на сосуды из самородного золота.

18 Кораллы и хрусталь не пойдут в счет, и за жемчуг не получишь премудрости.

19 Не равняется с нею топаз Ефиопии; за чистое золото не отвесят ее.

20 Откуда же приходит Премудрость, и где место разума?

21 Так! сокрыта она от очей всего живущего, и от птиц небесных утаена.

22 Аваддон и смерть говорят: `ушами нашими слышали мы слух об ней`.

23 Бог знает путь ее, и Он ведает место ее.

24 Ибо Он зрит до концов земли, видит, что под всем небом есть.

25 Когда Он ветру полагал вес, и развешивал воды по мере;

26 Когда дождю назначал устав, и громоносной молнии путь;

27 Тогда Он видел ее, и явил ее, поставил ее, и обозрел ее;

28 И сказал человеку: `се! страх Господень есть премудрость, и удаление от зла разум`.

Йов

Розділ 28

1 Отож, має срі́бло своє джерело́, і є місце для золота, де його чи́стять,

2 залізо береться із по́роху, з ка́меня мідь виплавляється.

3 Люди́на кладе для темно́ти кінця́, і докра́ю досліджує все, і шукає камі́ння у те́мряві та в смертній тіні:

4 ламає в копа́льні далеко від ме́шканця; забуті ногою люди́ни, ви́сять місця́, відда́лені від чоловіка.

5 Земля — хліб із неї похо́дить, а під нею пори́то, немов би огнем,

6 місце сапфі́ру — каміння її, й порох золота в ній.

7 Стежка туди — не знає її хижий птах, її око орли́не не бачило,

8 не ступала по ній молода звірина́, не ходив нею лев.

9 Чоловік свою руку по кре́мінь витя́гує, гори від кореня переверта́є,

10 пробива́є у скелях канали, і все дороге бачить око його!

11 Він зага́чує рі́ки від ви́ливу, а захо́вані речі виво́дить на світло.

12 Та де мудрість знахо́диться, і де́ місце розуму?

13 Люди́на не знає ціни їй, і вона у країні живих не знахо́диться.

14 Безо́дня говорить: „Вона не в мені!“ і море звіщає: „Вона не зо мною!“

15 Щирого золота дати за неї не можна, і не ва́житься срі́бло ціною за неї.

16 Не важать за неї офі́рського золота, ні дорогого оні́ксу й сапфі́ру.

17 Золото й скло — не рівня́ються в ва́ртості їй, і її не зміня́ти на по́суд із щирого золота.

18 Кора́лі й кришта́ль і не зга́дуються, а набу́ток премудрости — ліпший за пе́рли!

19 Не рівня́ється їй етіо́пський топа́з, і не ва́житься золото щире за неї.

20 А мудрість ізвідки прихо́дить, і де́ місце розуму?

21 Бо вона від очей усьо́го живого захо́вана, і від птаства небесного скрита вона.

22 Аваддо́н той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку!

23 Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її!

24 Бо Він аж на кінці землі придивля́ється, ба́чить під небом усім.

25 Коли́ Він чинив вагу ві́трові, а воду утво́рював мірою,

26 коли Він уста́ву складав для дощу та дороги для бли́скавки грому,

27 тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив!

28 І сказав Він люди́ні тоді: „Таж страх Господній — це мудрість, а ві́дступ від злого — це розум!“

Книга Иова

Глава 28

Йов

Розділ 28

1 Так! серебру есть источная жила, и место золоту, которое плавят.

1 Отож, має срі́бло своє джерело́, і є місце для золота, де його чи́стять,

2 Железо получается из земли; и из камня выплавляется медь.

2 залізо береться із по́роху, з ка́меня мідь виплавляється.

3 Человек тьме ставит предел; и со всею точностью обыскивает камень мрака и тени смертной.

3 Люди́на кладе для темно́ти кінця́, і докра́ю досліджує все, і шукає камі́ння у те́мряві та в смертній тіні:

4 Река прорывается у пришельца сбоку; забытые ногою, висят они, зыблются, удаленные от людей.

4 ламає в копа́льні далеко від ме́шканця; забуті ногою люди́ни, ви́сять місця́, відда́лені від чоловіка.

5 Земля! из нее хлеб происходит, а внутренность ее как бы огнем изрыта.

5 Земля — хліб із неї похо́дить, а під нею пори́то, немов би огнем,

6 Камни ее - гнездо сапфира, и песчинки золота открыты ему.

6 місце сапфі́ру — каміння її, й порох золота в ній.

7 Стези не знает хищная птица, и глаз коршуна не видал ее;

7 Стежка туди — не знає її хижий птах, її око орли́не не бачило,

8 Звери величавые не попирали ее, и лев не ходил по ней.

8 не ступала по ній молода звірина́, не ходив нею лев.

9 На гранит налагает он руку свою, с корнем ниспровергает горы.

9 Чоловік свою руку по кре́мінь витя́гує, гори від кореня переверта́є,

10 Просекает водопроводы в утесах, и все драгоценное видит глаз его.

10 пробива́є у скелях канали, і все дороге бачить око його!

11 Реки удерживает от плача {удерживает подземные потоки, чтобы воды их не проходили туда, где он роется}, и сокровенное выносит на свет.

11 Він зага́чує рі́ки від ви́ливу, а захо́вані речі виво́дить на світло.

12 А премудрость откуда приобретается? и где место разума?

12 Та де мудрість знахо́диться, і де́ місце розуму?

13 Не знает человек цены ее, и она не обретается на земле живых.

13 Люди́на не знає ціни їй, і вона у країні живих не знахо́диться.

14 Бездна говорит: `не во мне она`; и море говорит: `нет у меня`.

14 Безо́дня говорить: „Вона не в мені!“ і море звіщає: „Вона не зо мною!“

15 Нельзя дать за нее сокровища, и в уплату за нее серебра не отвешивают.

15 Щирого золота дати за неї не можна, і не ва́житься срі́бло ціною за неї.

16 Не оценивают ее офирским золотом, ни ониксом дорогим, ни сапфиром.

16 Не важать за неї офі́рського золота, ні дорогого оні́ксу й сапфі́ру.

17 Не равняется ей золото и стекло, и не выменяешь ее на сосуды из самородного золота.

17 Золото й скло — не рівня́ються в ва́ртості їй, і її не зміня́ти на по́суд із щирого золота.

18 Кораллы и хрусталь не пойдут в счет, и за жемчуг не получишь премудрости.

18 Кора́лі й кришта́ль і не зга́дуються, а набу́ток премудрости — ліпший за пе́рли!

19 Не равняется с нею топаз Ефиопии; за чистое золото не отвесят ее.

19 Не рівня́ється їй етіо́пський топа́з, і не ва́житься золото щире за неї.

20 Откуда же приходит Премудрость, и где место разума?

20 А мудрість ізвідки прихо́дить, і де́ місце розуму?

21 Так! сокрыта она от очей всего живущего, и от птиц небесных утаена.

21 Бо вона від очей усьо́го живого захо́вана, і від птаства небесного скрита вона.

22 Аваддон и смерть говорят: `ушами нашими слышали мы слух об ней`.

22 Аваддо́н той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку!

23 Бог знает путь ее, и Он ведает место ее.

23 Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її!

24 Ибо Он зрит до концов земли, видит, что под всем небом есть.

24 Бо Він аж на кінці землі придивля́ється, ба́чить під небом усім.

25 Когда Он ветру полагал вес, и развешивал воды по мере;

25 Коли́ Він чинив вагу ві́трові, а воду утво́рював мірою,

26 Когда дождю назначал устав, и громоносной молнии путь;

26 коли Він уста́ву складав для дощу та дороги для бли́скавки грому,

27 Тогда Он видел ее, и явил ее, поставил ее, и обозрел ее;

27 тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив!

28 И сказал человеку: `се! страх Господень есть премудрость, и удаление от зла разум`.

28 І сказав Він люди́ні тоді: „Таж страх Господній — це мудрість, а ві́дступ від злого — це розум!“