Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие от Марка

Глава 15

1 И тотчас же утром первосвященники со старейшинами и книжниками и весь синедрион вынесли решение и, связав Иисуса, отвели и передали Пилату.

2 И спросил Его Пилат: Ты Царь Иудейский? Он же говорит ему в ответ: ты говоришь.

3 И первосвященники обвиняли Его много.

4 Пилат же снова спросил Его: Ты ничего не отвечаешь? Смотри, как Тебя обвиняют.

5 Но Иисус и на это ничего не ответил, так что Пилат удивлялся.

6 На Праздник же отпускал он им одного узника, которого они себе выпрашивали.

7 Был тогда в узах человек, называемый Варавва, вместе с повстанцами, которые, во время восстания, совершили убийство.

8 И поднявшись наверх, толпа начала просить Пилата о том, что он обычно делал для них.

9 Пилат же ответил им: хотите, я отпущу вам Царя Иудейского?

10 Ибо знал он, что первосвященники предали Его из зависти.

11 Но первосвященники возбудили толпу, чтобы он отпустил им лучше Варавву.

12 Пилат же снова отвечал им: что же мне делать с Тем, Кого вы называете Царем Иудейским?

13 Они снова закричали: распни Его!

14 Пилат же говорил им: какое же Он сделал зло? А они еще сильнее закричали: распни Его!

15 И Пилат, желая угодить толпе, отпустил им Варавву, и предал Иисуса, по бичевании, на распятие.

16 Воины отвели Его внутрь двора, то есть в преторию. И созывают всю когорту,

17 и одевают Его в пурпур и, сплетя терновый венец, надевают на Него.

18 И начали приветствовать Его: да здравствует Царь Иудейский!

19 И били Его по голове тростью, и плевали на Него и, опускаясь на колени, поклонялись Ему.

20 Когда же надругались над Ним, сняли с Него пурпур и одели Его в одежды Его. И выводят Его, чтобы распять Его.

21 И заставляют некоего прохожего, Симона Киринеянина, идущего с поля, отца Александра и Руфа, взять крест Его.

22 И приводят Его на место Голгофу, что значит в переводе: «Лобное место».

23 И давали Ему вино со смирной; но Он не принял.

24 И распинают Его и делят между собой одежды Его, бросая о них жребий, кому что взять.

25 Был же час третий, когда распяли Его.

26 И стояло обозначение вины Его в надписи: Царь Иудейский.

27 И с Ним распинают двух разбойников, одного справа и другого слева от Него.

29 И прохожие хулили Его, кивая головами своими и говоря: О, Разрушающий храм и Воздвигающий в три дня!

30 Спаси Себя Самого, сойди с креста.

31 Подобным образом и первосвященники, издеваясь вместе с книжниками, говорили друг другу: других спас, Себя Самого не может спасти!

32 Христос, Царь Израилев, пусть сойдет теперь с креста, чтобы мы увидели, и уверовали. И распятые с Ним поносили Его.

33 И когда настал час шестой, тьма наступила по всей земле до часа девятого.

34 И в девятом часу возопил Иисус громким голосом: Элои, Элои! лама савахфани? что в переводе значит: Боже Мой, Боже Мой! Зачем оставил Ты Меня?

35 И некоторые из стоявших тут, услышав, говорили: вот, Илию зовет.

36 А кто-то побежал, наполнил губку уксусом и, наткнув на трость, давал Ему пить, говоря: оставьте, посмотрим, придет ли Илия снять Его.

37 Иисус же, воззвав громким голосом, испустил последний вздох.

38 И завеса храма разорвалась надвое, сверху донизу.

39 А сотник, стоявший тут напротив Него, увидев, что Он, так возгласив, испустил последний вздох, сказал: воистину Этот Человек был Сын Божий.

40 Смотрели издали и женщины; между ними и Мария Магдалина, и Мария, мать Иакова Меньшего и Иосита, и Саломия,

41 те, которые следовали за Ним и служили Ему, когда Он был в Галилее, и другие многие, пришедшие вместе с Ним в Иерусалим.

42 И уже вечером, так как это была пятница, то есть канун субботы,

43 пришел Иосиф из Аримафеи, видный член совета, который и сам пребывал в ожидании Царства Божия. Он осмелился войти к Пилату и попросил тело Иисуса.

44 Пилат удивился, что Он уже мертв; и призвав сотника, спросил его: давно ли Он умер?

45 И узнав от сотника, даровал тело Иосифу.

46 И купив полотно, он снял Его, обвил полотном и положил Его в гробницу, которая была высечена в скале; и привалил камень ко входу в гробницу.

47 Мария же Магдалина и Мария Иоситова смотрели, где Он был положен.

Вiд Марка

Розділ 15

1 А первосвященики з ста́ршими й книжниками, та ввесь синедріо́н, зараз уранці, нараду вчинивши, зв'язали Ісуса, повели́ та й Пилатові видали.

2 А Пила́т запитався Його: „Чи Ти Цар Юдейський?“ А Він йому в відповідь каже: „Сам ти кажеш“.

3 А первосвященики мі́цно Його винува́тили.

4 Тоді Пилат зно́ву Його запитав і сказав: „Ти нічого не відповідаєш? Дивись, — як багато проти Тебе свідку́ють!“

5 А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.

6 На свято ж він їм відпускав був одно́го із в'я́знів, котро́го просили вони.

7 Був же один, що звався Вара́вва, ув'я́знений ра́зом із повста́нцями, які за повста́ння вчинили були душогубство.

8 Коли ж на́товп зібрався, він став просити Пила́та зробити, як він за́вжди робив їм.

9 Пилат же сказав їм у відповідь: „Хочете, — відпущу́ вам Царя Юдейського?“

10 Бо він знав, що Його через за́здрощі видали первосвященики.

11 А первосвященики на́товп підмовили, щоб краще пустив їм Вара́вву.

12 Пилат же промовив знов їм у відповідь: „А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?“

13 Вони ж стали кричати знов: „Розіпни́ Його!“

14 Пилат же сказав їм: „Яке ж зло вчинив Він?“ А вони ще сильніше кричали: „Розіпни́ Його!“

15 Пилат же хотів догодити наро́дові, — і відпустив їм Вара́вву. І видав Ісуса, збичува́вши, щоб ро́зп'ятий був.

16 Вояки ж повели́ Його до сере́дини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.

17 І вони зодягли Його в багряни́цю і, сплівши з терни́ни вінка, поклали на Нього.

18 І вітати Його зачали́: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“

19 І трости́ною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому.

20 І коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього багряни́цю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели́, щоб розп'я́сти Його.

21 І одного перехо́жого, що з поля вертався, Си́мона Кіріне́янина, батька Олександра та Ру́фа, змусили, щоб хреста Йому ніс.

22 І Його привели́ на місце Голго́фу, що значить „Черепо́вище“.

23 І давали Йому пити вина, із ми́ррою змішаного, але Він не прийня́в.

24 І Його розп'яли́, і „поділили одежу Його, кинувши же́реб про неї“, хто що ві́зьме.

25 Була́ ж третя година, як Його розп'яли́.

26 І був написаний на́пис провини Його: „Цар Юдейський“.

27 Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників, — одно́го право́руч, і одно́го ліво́руч Його.

28 І збулося Писа́ння, що каже: „До злочи́нців Його зарахо́вано!“

29 А хто побіч прохо́див, то Його лихосло́вили, „голова́ми своїми хитали“ й казали: „Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, —

30 зійди із хреста, та спаси Самого Себе!“

31 Теж і первосвященики з книжниками глузува́ли й один до одного казали: „Він інших спасав, — а Самого Себе не може спасти!

32 Христос, Цар Ізраїлів, — нехай зі́йде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували“. Навіть ті, що ра́зом із Ним були ро́зп'яті, насміхалися з Нього.

33 А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої те́мрява стала по ці́лій землі.

34 О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучни́м та й вимовив: „Елої́, Елої́, — лама́ савахта́ні“, що в перекладі значить: „Боже Мій, Боже Мій, — на́що Мене Ти покинув?“

35 Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: „Ось Він кличе Іллю́!“

36 А один із них побіг, намочив губку о́цтом, настроми́в на трости́ну, і давав Йому пити й казав: „Чекайте, побачим, — чи при́йде Ілля́ Його зняти!“

37 А Ісус скрикнув голосом гучни́м, — і духа віддав!

38 І в храмі завіса розде́рлась надво́є, — від ве́рху аж додолу.

39 А сотник, що насу́проти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: „Чоловік Цей був справді Син Божий!“

40 Були ж і жінки́, що дивились здалека, між ними Марі́я Магдали́на, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосі́ї, і Саломі́я,

41 що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуго́вували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.

42 А коли настав вечір, — через те, що було́ Пригото́влення, цебто перед суботою, —

43 прийшов Йо́сип із Аримате́ї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, — і просив тіла Ісусового.

44 А Пила́т здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'я́тий помер.

45 І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йо́сипові.

46 А Йо́сип купив полотно, і, знявши Його, обгорнув полотном та й покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений. І каменя привалив до моги́льних дверей.

47 Марія ж Магдали́на й Марія, мати Йосієва, дивилися, де́ ховали Його.

Евангелие от Марка Глава 15	Вiд Марка Розділ 15
1 И тотчас же утром первосвященники со старейшинами и книжниками и весь синедрион вынесли решение и, связав Иисуса, отвели и передали Пилату.	1 А первосвященики з ста́ршими й книжниками, та ввесь синедріо́н, зараз уранці, нараду вчинивши, зв'язали Ісуса, повели́ та й Пилатові видали.
2 И спросил Его Пилат: Ты Царь Иудейский? Он же говорит ему в ответ: ты говоришь.	2 А Пила́т запитався Його: „Чи Ти Цар Юдейський?“ А Він йому в відповідь каже: „Сам ти кажеш“.
3 И первосвященники обвиняли Его много.	3 А первосвященики мі́цно Його винува́тили.
4 Пилат же снова спросил Его: Ты ничего не отвечаешь? Смотри, как Тебя обвиняют.	4 Тоді Пилат зно́ву Його запитав і сказав: „Ти нічого не відповідаєш? Дивись, — як багато проти Тебе свідку́ють!“
5 Но Иисус и на это ничего не ответил, так что Пилат удивлялся.	5 А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.
6 На Праздник же отпускал он им одного узника, которого они себе выпрашивали.	6 На свято ж він їм відпускав був одно́го із в'я́знів, котро́го просили вони.
7 Был тогда в узах человек, называемый Варавва, вместе с повстанцами, которые, во время восстания, совершили убийство.	7 Був же один, що звався Вара́вва, ув'я́знений ра́зом із повста́нцями, які за повста́ння вчинили були душогубство.
8 И поднявшись наверх, толпа начала просить Пилата о том, что он обычно делал для них.	8 Коли ж на́товп зібрався, він став просити Пила́та зробити, як він за́вжди робив їм.
9 Пилат же ответил им: хотите, я отпущу вам Царя Иудейского?	9 Пилат же сказав їм у відповідь: „Хочете, — відпущу́ вам Царя Юдейського?“
10 Ибо знал он, что первосвященники предали Его из зависти.	10 Бо він знав, що Його через за́здрощі видали первосвященики.
11 Но первосвященники возбудили толпу, чтобы он отпустил им лучше Варавву.	11 А первосвященики на́товп підмовили, щоб краще пустив їм Вара́вву.
12 Пилат же снова отвечал им: что же мне делать с Тем, Кого вы называете Царем Иудейским?	12 Пилат же промовив знов їм у відповідь: „А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?“
13 Они снова закричали: распни Его!	13 Вони ж стали кричати знов: „Розіпни́ Його!“
14 Пилат же говорил им: какое же Он сделал зло? А они еще сильнее закричали: распни Его!	14 Пилат же сказав їм: „Яке ж зло вчинив Він?“ А вони ще сильніше кричали: „Розіпни́ Його!“
15 И Пилат, желая угодить толпе, отпустил им Варавву, и предал Иисуса, по бичевании, на распятие.	15 Пилат же хотів догодити наро́дові, — і відпустив їм Вара́вву. І видав Ісуса, збичува́вши, щоб ро́зп'ятий був.
16 Воины отвели Его внутрь двора, то есть в преторию. И созывают всю когорту,	16 Вояки ж повели́ Його до сере́дини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.
17 и одевают Его в пурпур и, сплетя терновый венец, надевают на Него.	17 І вони зодягли Його в багряни́цю і, сплівши з терни́ни вінка, поклали на Нього.
18 И начали приветствовать Его: да здравствует Царь Иудейский!	18 І вітати Його зачали́: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“
19 И били Его по голове тростью, и плевали на Него и, опускаясь на колени, поклонялись Ему.	19 І трости́ною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому.
20 Когда же надругались над Ним, сняли с Него пурпур и одели Его в одежды Его. И выводят Его, чтобы распять Его.	20 І коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього багряни́цю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели́, щоб розп'я́сти Його.
21 И заставляют некоего прохожего, Симона Киринеянина, идущего с поля, отца Александра и Руфа, взять крест Его.	21 І одного перехо́жого, що з поля вертався, Си́мона Кіріне́янина, батька Олександра та Ру́фа, змусили, щоб хреста Йому ніс.
22 И приводят Его на место Голгофу, что значит в переводе: «Лобное место».	22 І Його привели́ на місце Голго́фу, що значить „Черепо́вище“.
23 И давали Ему вино со смирной; но Он не принял.	23 І давали Йому пити вина, із ми́ррою змішаного, але Він не прийня́в.
24 И распинают Его и делят между собой одежды Его, бросая о них жребий, кому что взять.	24 І Його розп'яли́, і „поділили одежу Його, кинувши же́реб про неї“, хто що ві́зьме.
25 Был же час третий, когда распяли Его.	25 Була́ ж третя година, як Його розп'яли́.
26 И стояло обозначение вины Его в надписи: Царь Иудейский.	26 І був написаний на́пис провини Його: „Цар Юдейський“.
27 И с Ним распинают двух разбойников, одного справа и другого слева от Него.	27 Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників, — одно́го право́руч, і одно́го ліво́руч Його.
28	28 І збулося Писа́ння, що каже: „До злочи́нців Його зарахо́вано!“
29 И прохожие хулили Его, кивая головами своими и говоря: О, Разрушающий храм и Воздвигающий в три дня!	29 А хто побіч прохо́див, то Його лихосло́вили, „голова́ми своїми хитали“ й казали: „Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, —
30 Спаси Себя Самого, сойди с креста.	30 зійди із хреста, та спаси Самого Себе!“
31 Подобным образом и первосвященники, издеваясь вместе с книжниками, говорили друг другу: других спас, Себя Самого не может спасти!	31 Теж і первосвященики з книжниками глузува́ли й один до одного казали: „Він інших спасав, — а Самого Себе не може спасти!
32 Христос, Царь Израилев, пусть сойдет теперь с креста, чтобы мы увидели, и уверовали. И распятые с Ним поносили Его.	32 Христос, Цар Ізраїлів, — нехай зі́йде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували“. Навіть ті, що ра́зом із Ним були ро́зп'яті, насміхалися з Нього.
33 И когда настал час шестой, тьма наступила по всей земле до часа девятого.	33 А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої те́мрява стала по ці́лій землі.
34 И в девятом часу возопил Иисус громким голосом: Элои, Элои! лама савахфани? что в переводе значит: Боже Мой, Боже Мой! Зачем оставил Ты Меня?	34 О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучни́м та й вимовив: „Елої́, Елої́, — лама́ савахта́ні“, що в перекладі значить: „Боже Мій, Боже Мій, — на́що Мене Ти покинув?“
35 И некоторые из стоявших тут, услышав, говорили: вот, Илию зовет.	35 Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: „Ось Він кличе Іллю́!“
36 А кто-то побежал, наполнил губку уксусом и, наткнув на трость, давал Ему пить, говоря: оставьте, посмотрим, придет ли Илия снять Его.	36 А один із них побіг, намочив губку о́цтом, настроми́в на трости́ну, і давав Йому пити й казав: „Чекайте, побачим, — чи при́йде Ілля́ Його зняти!“
37 Иисус же, воззвав громким голосом, испустил последний вздох.	37 А Ісус скрикнув голосом гучни́м, — і духа віддав!
38 И завеса храма разорвалась надвое, сверху донизу.	38 І в храмі завіса розде́рлась надво́є, — від ве́рху аж додолу.
39 А сотник, стоявший тут напротив Него, увидев, что Он, так возгласив, испустил последний вздох, сказал: воистину Этот Человек был Сын Божий.	39 А сотник, що насу́проти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: „Чоловік Цей був справді Син Божий!“
40 Смотрели издали и женщины; между ними и Мария Магдалина, и Мария, мать Иакова Меньшего и Иосита, и Саломия,	40 Були ж і жінки́, що дивились здалека, між ними Марі́я Магдали́на, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосі́ї, і Саломі́я,
41 те, которые следовали за Ним и служили Ему, когда Он был в Галилее, и другие многие, пришедшие вместе с Ним в Иерусалим.	41 що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуго́вували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.
42 И уже вечером, так как это была пятница, то есть канун субботы,	42 А коли настав вечір, — через те, що було́ Пригото́влення, цебто перед суботою, —
43 пришел Иосиф из Аримафеи, видный член совета, который и сам пребывал в ожидании Царства Божия. Он осмелился войти к Пилату и попросил тело Иисуса.	43 прийшов Йо́сип із Аримате́ї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, — і просив тіла Ісусового.
44 Пилат удивился, что Он уже мертв; и призвав сотника, спросил его: давно ли Он умер?	44 А Пила́т здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'я́тий помер.
45 И узнав от сотника, даровал тело Иосифу.	45 І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йо́сипові.
46 И купив полотно, он снял Его, обвил полотном и положил Его в гробницу, которая была высечена в скале; и привалил камень ко входу в гробницу.	46 А Йо́сип купив полотно, і, знявши Його, обгорнув полотном та й покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений. І каменя привалив до моги́льних дверей.
47 Мария же Магдалина и Мария Иоситова смотрели, где Он был положен.	47 Марія ж Магдали́на й Марія, мати Йосієва, дивилися, де́ ховали Його.

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие от Марка

Глава 15

Вiд Марка

Розділ 15

Евангелие от Марка

Глава 15

Вiд Марка

Розділ 15

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие от Марка

Глава 15

Вiд Марка

Розділ 15

Евангелие от Марка

Глава 15

Вiд Марка

Розділ 15

Ветхий
завет

Новый
завет