Евангелие от МаркаГлава 5 |
|
1 |
|
2 И когда высадился Он из лодки, тотчас вышел к Нему навстречу из могильных пещер человек, одержимый духом нечистым. |
|
3 Жилище его было в могильных пещерах, и никто еще не мог связать его даже цепью: |
|
4 потому что он многократно бывал связан кандалами и цепями, но разрывал цепи и разбивал кандалы, и никто не в силах был его укротить; |
|
5 и всегда, ночью и днем, в могильных пещерах и в горах, он кричал и бил себя камнями. |
|
6 И увидев Иисуса издалека, он прибежал и поклонился Ему, |
|
7 и закричал громким голосом: что Тебе до меня, Иисус, Сын Бога Всевышнего? Заклинаю Тебя Богом, не мучь меня. |
|
8 Ибо Он говорил ему: выйди, дух нечистый, из этого человека. |
|
9 И спрашивал его: как имя тебе? И он говорит Ему: легион имя мне, потому что нас много. |
|
10 И просил Его, чтобы не высылал их вон из этой страны. |
|
11 |
|
12 И попросили Его: пошли нас в свиней, чтобы нам войти в них. |
|
13 И позволил им. И выйдя, духи нечистые вошли в свиней; и ринулось стадо — около двух тысяч голов — с крутизны в море, и тонули в море. |
|
14 И пастухи побежали и объявили в городе и в деревнях. И люди пришли посмотреть, что такое случилось. |
|
15 И приходят к Иисусу и видят, что бесноватый сидит, одетый и в здравом уме, тот, в котором был легион, и устрашились. |
|
16 И рассказали им видевшие, как это произошло с бесноватым, и о свиньях. |
|
17 И начали просить Его уйти из области их. |
|
18 И когда входил Он в лодку, тот, кто некогда бесновался, просил Его, чтобы быть с Ним. |
|
19 И Он не допустил его, но говорит ему: иди в дом твой, к твоим, и возвести им, что сделал тебе Господь и как помиловал тебя. |
|
20 И он пошел и начал проповедовать в Десятиградии, что сделал ему Иисус. И все удивлялись. |
|
21 |
|
22 И приходит один из начальников синагоги, по имени Иаир, и увидев Его, падает к ногам Его |
|
23 и умоляет Его, говоря: дочка моя при смерти. Только бы Ты пришел и возложил руки на нее, чтобы она была спасена и осталась жива! |
|
24 И Он пошел с ним, и следовало за Ним много народа, и теснили Его. |
|
25 И женщина, страдавшая кровотечением двенадцать лет, |
|
26 много претерпевшая от многих врачей, истратившая всё, что у нее было, и не получившая никакой пользы, но даже пришедшая в худшее состояние, |
|
27 услышав об Иисусе, подошла в толпе сзади и прикоснулась к одежде Его. |
|
28 Ибо она говорила: если прикоснусь хотя бы к одеждам Его, буду спасена; |
|
29 и тотчас высох источник крови ее, и она ощутила в теле, что исцелена от недуга. |
|
30 И почувствовав тотчас в Самом Себе, что из Него вышла сила, Иисус повернулся в толпе и спросил: кто прикоснулся к Моим одеждам? |
|
31 И говорили Ему ученики Его: Ты видишь, что толпа теснит Тебя, и говоришь: «кто прикоснулся ко Мне?» |
|
32 И Он смотрел вокруг, чтобы увидеть ту, которая это сделала. |
|
33 Женщина же, испуганная и дрожащая, зная, что произошло с ней, подошла и пала перед Ним на землю и сказала Ему всю истину. |
|
34 Он же сказал ей: дочь Моя! Вера твоя спасла тебя. Иди с миром и будь здорова, избавившись от недуга твоего. |
|
35 |
|
36 Иисус же, уловив это слово налету, говорит начальнику синагоги: не бойся, только веруй. |
|
37 И не допустил никого последовать вместе с Ним, кроме Петра, Иакова и Иоанна, брата Иакова. |
|
38 И приходят в дом начальника синагоги, и видит Он смятение и плачущих и громко причитающих. |
|
39 И войдя, говорит им: что смущаетесь и плачете? Дитя не умерло, но спит. |
|
40 И смеялись над Ним. Он же, удалив всех, берет с Собой отца ребенка и мать и бывших с Ним и входит туда, где было дитя. |
|
41 И взяв ребенка за руку, говорит: талифа кум, что в переводе значит: отроковица, тебе говорю, встань. |
|
42 И тотчас встала девочка и начала ходить; была она лет двенадцати. И изумились тотчас изумлением великим. |
|
43 И повелел им настоятельно, чтобы никто не узнал об этом, и сказал, чтобы дали ей есть. |
Вiд МаркаРозділ 5 |
|
1 |
|
2 І як вийшов Він із чо́вна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних пече́р, що мав духа нечистого. |
|
3 Він ме́шкання мав у гроба́х, і ніхто й ланцюга́ми зв'язати не міг його, |
|
4 бо часто кайда́нами та ланцюга́ми в'язали його, але він розривав ланцюги́ та кайда́ни торо́щив, — і ніхто не міг угамува́ти його. |
|
5 І він повсякча́с перебува́в день і ніч у гроба́х та в гора́х, — і кричав, і бився об камі́ння. |
|
6 А коли він Ісуса побачив здале́ка, то прибіг, і вклонився Йому, |
|
7 і закричав гучни́м голосом, кажучи: „Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всеви́шнього? Богом Тебе заклинаю, — не муч Ти мене!“ |
|
8 Бо сказав Він йому: „Вийди, ду́ше нечистий, із люди́ни!“ |
|
9 І запитав Він його: „Як тобі на ім'я́?“ А той відповів: „Леґіо́н мені йме́ння — багато бо нас“. |
|
10 І він Його ду́же просив, щоб їх не висилав із тієї землі. |
|
11 Пасся ж там на горі гурт великий свине́й. |
|
12 І просилися де́мони, кажучи: „Пошли нас у свине́й, щоб у них ми ввійшли“. |
|
13 І дозволив Він їм. І повихо́дили духи нечисті, і в свиней увійшли́. І гурт кинувся з кручі до моря, — а було зо дві тисячі їх — і вони потопилися в морі. |
|
14 А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повихо́дили люди побачити, що́ сталось. |
|
15 І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіо́на, убра́ний сидів, і при умі, — і полякались вони. |
|
16 Самови́дці ж їм розповіли́, що́ сталося з тим біснуватим, також про свиней. |
|
17 І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього кра́ю. |
|
18 А як Він сів до чо́вна, то біснуватий став просити Його, щоб залиши́тися з Ним. |
|
19 Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: „Іди до дому свого, до своїх, і їм розпові́ж, які речі великі Госпо́дь учинив тобі, і як змилувався над тобою!“ |
|
20 І пішов він та в Десятимісті зачав пропові́дувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались! |
|
21 |
|
22 І приходить один із старши́х синагоги, на ймення Яі́р, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому, |
|
23 і ду́же благає Його та говорить: „Моя дочка́ кінча́ється. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила́!“ |
|
24 І пішов Він із ним. За Ним на́товп великий ішов, і тиснувсь до Нього. |
|
25 А жінка одна, що дванадцять ро́ків хворою на кровоте́чу була́, |
|
26 що чимало нате́рпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого, |
|
27 як зачула вона про Ісуса, підійшла через на́товп ізза́ду, і доторкну́лась до одежі Його. |
|
28 Бо вона говорила про себе: „Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то оду́жаю“. |
|
29 І висохло хвилі тієї джерело́ кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від неду́ги! |
|
30 І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до наро́ду звернувся й спитав: „Хто́ доторкнувсь до Моєї одежі?“ |
|
31 І відказали Йому Його учні: „Ти бачиш, що тисне на Тебе наро́д, а питаєшся: Хто́ доторкнувся до Мене?“ |
|
32 А Він навкруги́ поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце. |
|
33 І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, — і всю правду Йому розпові́ла. |
|
34 А Він їй сказав: „Твоя віра, о до́чко, спасла тебе; іди з ми́ром, і здоровою будь від своєї неду́ги!“ |
|
35 Як Він ще говорив, приходять ось від старшини́ синагоги та й кажуть: „Дочка́ твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?“ |
|
36 А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини́ синагоги: „Не лякайсь, — тільки віруй! |
|
37 І Він не дозволив іти за Собою ніко́му, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова. |
|
38 І приходять у дім старшини́ синаго́ги, і Він бачить метушню́ та людей, що плакали та голоси́ли. |
|
39 А ввійшовши, сказав Він до них: „Чого ви мету́шитеся та плачете? Не вмерло дівча́, але спить!“ |
|
40 І вони насміхалися з Нього. А Він усіх ви́провадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча. |
|
41 І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: „Таліта́, ку́мі“ що значить: „Дівча́тко, кажу́ тобі — встань!“ |
|
42 І в ту мить підвелося й ходило дівча́; а ро́ків мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого! |
|
43 А Він наказав їм суво́ро, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів. |
Евангелие от МаркаГлава 5 |
Вiд МаркаРозділ 5 |
|
1 |
1 |
|
2 И когда высадился Он из лодки, тотчас вышел к Нему навстречу из могильных пещер человек, одержимый духом нечистым. |
2 І як вийшов Він із чо́вна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних пече́р, що мав духа нечистого. |
|
3 Жилище его было в могильных пещерах, и никто еще не мог связать его даже цепью: |
3 Він ме́шкання мав у гроба́х, і ніхто й ланцюга́ми зв'язати не міг його, |
|
4 потому что он многократно бывал связан кандалами и цепями, но разрывал цепи и разбивал кандалы, и никто не в силах был его укротить; |
4 бо часто кайда́нами та ланцюга́ми в'язали його, але він розривав ланцюги́ та кайда́ни торо́щив, — і ніхто не міг угамува́ти його. |
|
5 и всегда, ночью и днем, в могильных пещерах и в горах, он кричал и бил себя камнями. |
5 І він повсякча́с перебува́в день і ніч у гроба́х та в гора́х, — і кричав, і бився об камі́ння. |
|
6 И увидев Иисуса издалека, он прибежал и поклонился Ему, |
6 А коли він Ісуса побачив здале́ка, то прибіг, і вклонився Йому, |
|
7 и закричал громким голосом: что Тебе до меня, Иисус, Сын Бога Всевышнего? Заклинаю Тебя Богом, не мучь меня. |
7 і закричав гучни́м голосом, кажучи: „Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всеви́шнього? Богом Тебе заклинаю, — не муч Ти мене!“ |
|
8 Ибо Он говорил ему: выйди, дух нечистый, из этого человека. |
8 Бо сказав Він йому: „Вийди, ду́ше нечистий, із люди́ни!“ |
|
9 И спрашивал его: как имя тебе? И он говорит Ему: легион имя мне, потому что нас много. |
9 І запитав Він його: „Як тобі на ім'я́?“ А той відповів: „Леґіо́н мені йме́ння — багато бо нас“. |
|
10 И просил Его, чтобы не высылал их вон из этой страны. |
10 І він Його ду́же просив, щоб їх не висилав із тієї землі. |
|
11 |
11 Пасся ж там на горі гурт великий свине́й. |
|
12 И попросили Его: пошли нас в свиней, чтобы нам войти в них. |
12 І просилися де́мони, кажучи: „Пошли нас у свине́й, щоб у них ми ввійшли“. |
|
13 И позволил им. И выйдя, духи нечистые вошли в свиней; и ринулось стадо — около двух тысяч голов — с крутизны в море, и тонули в море. |
13 І дозволив Він їм. І повихо́дили духи нечисті, і в свиней увійшли́. І гурт кинувся з кручі до моря, — а було зо дві тисячі їх — і вони потопилися в морі. |
|
14 И пастухи побежали и объявили в городе и в деревнях. И люди пришли посмотреть, что такое случилось. |
14 А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повихо́дили люди побачити, що́ сталось. |
|
15 И приходят к Иисусу и видят, что бесноватый сидит, одетый и в здравом уме, тот, в котором был легион, и устрашились. |
15 І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіо́на, убра́ний сидів, і при умі, — і полякались вони. |
|
16 И рассказали им видевшие, как это произошло с бесноватым, и о свиньях. |
16 Самови́дці ж їм розповіли́, що́ сталося з тим біснуватим, також про свиней. |
|
17 И начали просить Его уйти из области их. |
17 І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього кра́ю. |
|
18 И когда входил Он в лодку, тот, кто некогда бесновался, просил Его, чтобы быть с Ним. |
18 А як Він сів до чо́вна, то біснуватий став просити Його, щоб залиши́тися з Ним. |
|
19 И Он не допустил его, но говорит ему: иди в дом твой, к твоим, и возвести им, что сделал тебе Господь и как помиловал тебя. |
19 Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: „Іди до дому свого, до своїх, і їм розпові́ж, які речі великі Госпо́дь учинив тобі, і як змилувався над тобою!“ |
|
20 И он пошел и начал проповедовать в Десятиградии, что сделал ему Иисус. И все удивлялись. |
20 І пішов він та в Десятимісті зачав пропові́дувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались! |
|
21 |
21 |
|
22 И приходит один из начальников синагоги, по имени Иаир, и увидев Его, падает к ногам Его |
22 І приходить один із старши́х синагоги, на ймення Яі́р, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому, |
|
23 и умоляет Его, говоря: дочка моя при смерти. Только бы Ты пришел и возложил руки на нее, чтобы она была спасена и осталась жива! |
23 і ду́же благає Його та говорить: „Моя дочка́ кінча́ється. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила́!“ |
|
24 И Он пошел с ним, и следовало за Ним много народа, и теснили Его. |
24 І пішов Він із ним. За Ним на́товп великий ішов, і тиснувсь до Нього. |
|
25 И женщина, страдавшая кровотечением двенадцать лет, |
25 А жінка одна, що дванадцять ро́ків хворою на кровоте́чу була́, |
|
26 много претерпевшая от многих врачей, истратившая всё, что у нее было, и не получившая никакой пользы, но даже пришедшая в худшее состояние, |
26 що чимало нате́рпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого, |
|
27 услышав об Иисусе, подошла в толпе сзади и прикоснулась к одежде Его. |
27 як зачула вона про Ісуса, підійшла через на́товп ізза́ду, і доторкну́лась до одежі Його. |
|
28 Ибо она говорила: если прикоснусь хотя бы к одеждам Его, буду спасена; |
28 Бо вона говорила про себе: „Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то оду́жаю“. |
|
29 и тотчас высох источник крови ее, и она ощутила в теле, что исцелена от недуга. |
29 І висохло хвилі тієї джерело́ кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від неду́ги! |
|
30 И почувствовав тотчас в Самом Себе, что из Него вышла сила, Иисус повернулся в толпе и спросил: кто прикоснулся к Моим одеждам? |
30 І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до наро́ду звернувся й спитав: „Хто́ доторкнувсь до Моєї одежі?“ |
|
31 И говорили Ему ученики Его: Ты видишь, что толпа теснит Тебя, и говоришь: «кто прикоснулся ко Мне?» |
31 І відказали Йому Його учні: „Ти бачиш, що тисне на Тебе наро́д, а питаєшся: Хто́ доторкнувся до Мене?“ |
|
32 И Он смотрел вокруг, чтобы увидеть ту, которая это сделала. |
32 А Він навкруги́ поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце. |
|
33 Женщина же, испуганная и дрожащая, зная, что произошло с ней, подошла и пала перед Ним на землю и сказала Ему всю истину. |
33 І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, — і всю правду Йому розпові́ла. |
|
34 Он же сказал ей: дочь Моя! Вера твоя спасла тебя. Иди с миром и будь здорова, избавившись от недуга твоего. |
34 А Він їй сказав: „Твоя віра, о до́чко, спасла тебе; іди з ми́ром, і здоровою будь від своєї неду́ги!“ |
|
35 |
35 Як Він ще говорив, приходять ось від старшини́ синагоги та й кажуть: „Дочка́ твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?“ |
|
36 Иисус же, уловив это слово налету, говорит начальнику синагоги: не бойся, только веруй. |
36 А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини́ синагоги: „Не лякайсь, — тільки віруй! |
|
37 И не допустил никого последовать вместе с Ним, кроме Петра, Иакова и Иоанна, брата Иакова. |
37 І Він не дозволив іти за Собою ніко́му, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова. |
|
38 И приходят в дом начальника синагоги, и видит Он смятение и плачущих и громко причитающих. |
38 І приходять у дім старшини́ синаго́ги, і Він бачить метушню́ та людей, що плакали та голоси́ли. |
|
39 И войдя, говорит им: что смущаетесь и плачете? Дитя не умерло, но спит. |
39 А ввійшовши, сказав Він до них: „Чого ви мету́шитеся та плачете? Не вмерло дівча́, але спить!“ |
|
40 И смеялись над Ним. Он же, удалив всех, берет с Собой отца ребенка и мать и бывших с Ним и входит туда, где было дитя. |
40 І вони насміхалися з Нього. А Він усіх ви́провадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча. |
|
41 И взяв ребенка за руку, говорит: талифа кум, что в переводе значит: отроковица, тебе говорю, встань. |
41 І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: „Таліта́, ку́мі“ що значить: „Дівча́тко, кажу́ тобі — встань!“ |
|
42 И тотчас встала девочка и начала ходить; была она лет двенадцати. И изумились тотчас изумлением великим. |
42 І в ту мить підвелося й ходило дівча́; а ро́ків мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого! |
|
43 И повелел им настоятельно, чтобы никто не узнал об этом, и сказал, чтобы дали ей есть. |
43 А Він наказав їм суво́ро, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів. |