CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Иов 3
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Книга Иова

Глава 3

1 После этого Иов заговорил и проклял день, когда он появился на свет.

2 Он сказал:

3 — Да сгинет день, когда я родился, и ночь, когда сказали: «Ребенок зачат!»

4 Пусть тот день станет тьмой, пусть Бог с высоты не вспомнит о нем, пусть свет в тот день не сияет.

5 Пусть он достанется мраку и мгле, пусть будет затянут тучей, пусть тьма его свет затмит.

6 Пусть той ночью владеет тьма, пусть не сочтется она в днях года и не войдет ни в один из месяцев.

7 Пусть та ночь будет бесплодной, и не раздастся в ней крик радости.

8 Пусть проклянут эту ночь те, кто проклинают дни, те, кто способен разбудить Левиафана.

9 Пусть померкнут звезды на ее заре; пусть ждет она утра и не дождется, не увидит первых лучей рассвета,

10 за то, что не затворила дверей материнского чрева и не скрыла от моих глаз горе.

11 Почему не погиб я при родах и не умер сразу же после рождения?

12 Зачем меня держали на коленях и вскармливали грудью?

13 Я лежал бы сейчас в мире, спал бы себе спокойно

14 среди царей и мудрецов земли, которые строили себе то, что ныне в руинах,

15 среди правителей, у которых было золото, и которые свои дома наполнили серебром.

16 Почему не зарыли меня как мертворожденного, как младенца, который не увидел света?

17 Там прекращается суета неправедных, и утомленные находят покой.

18 Там отдыхают вместе пленники и не слышат криков смотрителя.

19 Там и малый, и великий равны и слуга свободен перед господином.

20 На что дан страдальцу свет, и жизнь — тому, чья душа скорбит,

21 тому, кто ждет смерти, но она не идет, даже если он ищет ее усердней, чем клад,

22 тому, кто с радостью и ликованием обрел бы могилу?

23 Зачем дана жизнь тому, чей путь сокрыт, тому, перед кем поставил преграду Бог?

24 Вздохи мои вместо еды; льются стоны мои, как вода.

25 Чего я боялся, то и произошло; чего страшился, то со мной и случилось.

26 Нет мне ни мира, ни покоя; нет мне отдыха, настала смута.

Йов

Розділ 3

1 По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.

2 І Йов заговорив та й сказав:

3 „Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“

4 Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!..

5 Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!

6 Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!

7 Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!

8 Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!

9 Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —

10 бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!

11 Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?

12 Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?

13 Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок

14 з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,

15 або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!

16 Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?

17 Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,

18 разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!

19 Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...

20 І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,

21 що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,

22 тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,

23 мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?

24 Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,

25 бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.

26 Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“

Книга Иова

Глава 3

Йов

Розділ 3

1 После этого Иов заговорил и проклял день, когда он появился на свет.

1 По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.

2 Он сказал:

2 І Йов заговорив та й сказав:

3 — Да сгинет день, когда я родился, и ночь, когда сказали: «Ребенок зачат!»

3 „Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“

4 Пусть тот день станет тьмой, пусть Бог с высоты не вспомнит о нем, пусть свет в тот день не сияет.

4 Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!..

5 Пусть он достанется мраку и мгле, пусть будет затянут тучей, пусть тьма его свет затмит.

5 Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!

6 Пусть той ночью владеет тьма, пусть не сочтется она в днях года и не войдет ни в один из месяцев.

6 Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!

7 Пусть та ночь будет бесплодной, и не раздастся в ней крик радости.

7 Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!

8 Пусть проклянут эту ночь те, кто проклинают дни, те, кто способен разбудить Левиафана.

8 Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!

9 Пусть померкнут звезды на ее заре; пусть ждет она утра и не дождется, не увидит первых лучей рассвета,

9 Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —

10 за то, что не затворила дверей материнского чрева и не скрыла от моих глаз горе.

10 бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!

11 Почему не погиб я при родах и не умер сразу же после рождения?

11 Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?

12 Зачем меня держали на коленях и вскармливали грудью?

12 Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?

13 Я лежал бы сейчас в мире, спал бы себе спокойно

13 Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок

14 среди царей и мудрецов земли, которые строили себе то, что ныне в руинах,

14 з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,

15 среди правителей, у которых было золото, и которые свои дома наполнили серебром.

15 або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!

16 Почему не зарыли меня как мертворожденного, как младенца, который не увидел света?

16 Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?

17 Там прекращается суета неправедных, и утомленные находят покой.

17 Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,

18 Там отдыхают вместе пленники и не слышат криков смотрителя.

18 разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!

19 Там и малый, и великий равны и слуга свободен перед господином.

19 Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...

20 На что дан страдальцу свет, и жизнь — тому, чья душа скорбит,

20 І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,

21 тому, кто ждет смерти, но она не идет, даже если он ищет ее усердней, чем клад,

21 що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,

22 тому, кто с радостью и ликованием обрел бы могилу?

22 тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,

23 Зачем дана жизнь тому, чей путь сокрыт, тому, перед кем поставил преграду Бог?

23 мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?

24 Вздохи мои вместо еды; льются стоны мои, как вода.

24 Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,

25 Чего я боялся, то и произошло; чего страшился, то со мной и случилось.

25 бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.

26 Нет мне ни мира, ни покоя; нет мне отдыха, настала смута.

26 Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“