Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие от Марка

Глава 10

1 Иисус встал и направился оттуда в Иудею и в земли за Иорданом. К Нему опять сходились толпы, и Он, как обычно, учил их.

2 К Нему подошли фарисеи и, чтобы поймать Его на слове, спросили: — Разрешено ли мужу разводиться с женой?

3 — А что вам повелел Моисей? — спросил в ответ Иисус.

4 Они ответили: — Моисей разрешил давать жене разводное письмо и отпускать ее.

5 — Это повеление дано вам из-за жестокости ваших сердец, — ответил им Иисус. —

6 А в начале творения Бог «сотворил их мужчиной и женщиной».

7 «Поэтому оставит человек отца и мать и соединится со своей женой,

8 и двое станут одной плотью». Так что их уже не двое, они — одна плоть.

9 Итак, что Бог соединил, то человек не должен разделять.

10 Позже, в доме, ученики опять спросили Иисуса об этом.

11 Он ответил им так: — Каждый, кто разводится со своей женой и женится на другой, нарушает супружескую верность.

12 И если жена разводится со своим мужем и выходит замуж за другого, она также нарушает супружескую верность.

13 Некоторые люди приносили к Иисусу детей, чтобы Он прикоснулся к ним и благословил. А ученики их бранили.

14 Но когда Иисус это увидел, Он рассердился и сказал: — Пусть дети приходят ко Мне, не запрещайте им, потому что Царство Божье принадлежит таким, как они.

15 Говорю вам истину: кто не примет Божье Царство, как ребенок, тот не войдет в него.

16 И обняв детей, Он благословлял их, возлагая на них руки.

17 Когда Иисус отправился дальше, к Нему подбежал один человек, пал перед Ним на колени и спросил: — Благой Учитель, что мне делать, чтобы наследовать вечную жизнь?

18 — Почему ты называешь Меня благим? — ответил Иисус. — Никто не благ, кроме одного Бога.

19 Ты знаешь заповеди: «не убивай», «не нарушай супружескую верность», «не кради», «не лжесвидетельствуй», «не обманывай», «почитай отца и мать».

20 — Учитель, — сказал он, — все это я соблюдаю еще с дней моей юности.

21 Иисус, посмотрев на него, полюбил его и сказал: — Одного тебе не хватает. Пойди, продай все, что у тебя есть, и раздай деньги бедным, и тогда у тебя будет сокровище на небесах. Потом приходи и следуй за Мной.

22 Услышав это, человек помрачнел и ушел опечаленный, потому что он владел большим имуществом.

23 Оглядевшись вокруг, Иисус сказал ученикам: — Как трудно богатым войти в Божье Царство!

24 Ученики были поражены такими словами, но Иисус снова повторил им: — Дети, как трудно надеющимся на богатство войти в Божье Царство!

25 Легче верблюду пройти сквозь игольное ушко, чем богатому войти в Божье Царство.

26 Ученики в крайнем изумлении говорили друг другу: — Кто же тогда вообще может быть спасен?

27 Иисус посмотрел на них и сказал: — Человеку это невозможно, но только не Богу, потому что все возможно Богу.

28 Тогда Петр сказал Ему: — Вот, мы все оставили и пошли за Тобой.

29 Иисус ответил: — Говорю вам истину: каждый, кто оставил дом, или братьев, или сестер, или мать, или отца, или детей, или земли ради Меня и ради Радостной Вести,

30 получит в этой жизни в сто раз больше и домов, и братьев, и сестер, и матерей, и детей, и земель, но также и преследований, а в будущем веке он получит жизнь вечную.

31 Однако многие из тех, кто в этом мире был возвышен, будут унижены, а многие униженные будут возвышены.

32 Они шли в Иерусалим. Иисус шел впереди встревоженных учеников, а за ними следовал испуганный народ. Снова отведя двенадцать в сторону, Иисус стал рассказывать им о том, что с Ним будет.

33 — Вот, мы восходим в Иерусалим, там Сына Человеческого выдадут первосвященникам и учителям Закона. Они приговорят Его к смерти и отдадут язычникам.

34 Те будут над Ним глумиться, плевать в Него, бичевать и затем убьют. Но через три дня Он воскреснет.

35 К Иисусу подошли Иаков и Иоанн, сыновья Зеведея. — Учитель, — сказали они, — мы хотим, чтобы Ты сделал для нас то, о чем мы Тебя попросим.

36 — Что вы хотите, чтобы Я для вас сделал? — спросил Он их.

37 — Позволь нам в Твоей славе сесть одному по правую, а другому по левую руку от Тебя, — сказали они.

38 — Вы не знаете, о чем просите, — сказал им Иисус. — Можете ли вы выпить ту чашу, которую Я пью, и креститься крещением, которым Я крещусь?

39 — Можем, — ответили они. Тогда Иисус сказал им: — Пить чашу, которую Я пью, вы будете, и крещение, которым Я крещусь, вы тоже примете.

40 Но кому сидеть по правую или по левую руку от Меня, решаю не Я, эти места принадлежат тем, кому они назначены.

41 Когда остальные десять учеников услышали это, они рассердились на Иакова и Иоанна.

42 Иисус подозвал их и сказал: — Вы знаете, что те, кого считают правителями этого мира, властвуют над своими народами, и владеет людьми их знать.

43 Но у вас пусть будет не так. Наоборот, кто хочет стать среди вас самым великим, должен быть вам слугой,

44 и кто хочет быть среди вас первым, пусть будет для всех рабом.

45 Ведь и Сын Человеческий пришел не для того, чтобы Ему служили, но чтобы служить другим и отдать Свою жизнь как выкуп за многих.

46 Они пришли в Иерихон. Позже, когда Иисус выходил из города вместе с учениками и большой толпой, у дороги сидел слепой нищий Вартимей (то есть сын Тимея).

47 Услышав, что мимо проходит Иисус из Назарета, он стал кричать: — Иисус, Сын Давида! Сжалься надо мной!

48 Многие говорили ему, чтобы он замолчал, но Вартимей кричал еще громче: — Сын Давида, сжалься надо мной!

49 Иисус остановился и велел позвать его. — Смелей! — сказали тогда слепому. — Поднимайся, Он зовет тебя!

50 Вартимей сбросил с себя плащ, вскочил и подошел к Иисусу.

51 — Что ты хочешь, чтобы Я сделал для тебя? — спросил Иисус. — Учитель, я хочу видеть, — ответил он.

52 — Иди, — сказал ему Иисус, — твоя вера исцелила тебя. Слепой сразу же обрел зрение и пошел по дороге за Иисусом.

Вiд Марка

Розділ 10

1 І, вийшовши звідти, Він приходить у землю Юдейську, на той бік Йорда́ну. І знову зібралися ю́рби до Нього, і знов Він навчав їх, звича́єм Своїм.

2 І підійшли фарисеї й спитали, Його випробо́вуючи: „Чи дозволено чолові́кові дружи́ну свою відпустити?“

3 А Він відповів і сказав їм: „Що Мойсей заповів вам?“

4 Вони ж відказали: „Мойсей заповів написати листа розводо́вого, та й відпустити“.

5 Ісус же промовив до них: „То за ваше жорстокосе́рдя він вам написав оцю заповідь.

6 Бог же з поча́тку творіння „створив чоловіком і жінкою їх.

7 Покине тому́ чоловік свого ба́тька та матір,

8 і стануть обо́є вони одним тілом“, — тим то немає вже двох, але́ одне тіло.

9 Тож, що Бог спарува́в, — люди́на нехай не розлу́чує!“

10 А вдома про це учні знов запитали Його.

11 І Він їм відказав: „Хто дружи́ну відпустить свою, та й одру́житься з іншою, той чинить пере́люб із нею.

12 І коли дружи́на покине свого чоловіка, і вийде заміж за іншого, то чинить пере́люб вона“.

13 Тоді поприно́сили ді́ток до Нього, щоб Він доторкнувся до них, учні ж їм докоря́ли.

14 А коли спостеріг це Ісус, то обу́рився, та й промовив до них: „Пустіть ді́ток до Ме́не прихо́дити, і не бороніть їм, — бо таких Царство Боже!

15 Попра́вді кажу вам: Хто Божого Царства не при́йме, немов те дитя, той у нього не вві́йде“.

16 І Він їх пригорну́в, і поблагословив, на них руки поклавши.

17 І коли вирушав Він у путь, то швидко набли́зивсь один, упав перед Ним на коліна, і спитався Його: „Учителю Добрий, — що робити мені, щоб вічне життя вспадкува́ти?“

18 Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого.

19 Знаєш заповіді: „Не вбивай, не чини пере́любу, не кради́, не свідкуй неправдиво“, не кривди́, „шануй свого ба́тька та матір“.

20 А він відказав Йому: „Учителю, — це все виконав я ще зма́лку“.

21 Ісус же поглянув на нього з любов'ю, і промовив йому: „Одно́го бракує тобі: іди, розпро́дай, що маєш, та вбогим роздай, — і матимеш скарб ти на небі! Потому приходь та й іди вслід за Мною, узявши хреста“.

22 А він засмутився тим словом, і пішов, зажурившись, — бо великі маєтки він мав!

23 І поглянув довко́ла Ісус, та й сказав Своїм учням: „Як тяжко отим, хто має бага́тство, увійти в Царство Боже!“

24 І учні жахнулись від слів Його. А Ісус знов у відповідь каже до них: „Мої діти, як тяжко отим, хто наді́ю кладе на багатство, увійти в Царство Боже!

25 Верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!“

26 А вони здивувалися дуже, і казали один до одно́го: „Хто ж тоді може спастися?“

27 Ісус же поглянув на них і промовив: „Неможливе це лю́дям, а не Богові. Бо „для Бога можливе все!“

28 А Петро став казати Йому: „От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідо́м“.

29 Ісус відказав: „Поправді кажу вам: Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сесте́р, або матір, чи ба́тька, або діти, чи поля́ ради Мене та ради Єва́нгелії,

30 і не одержав би в сто раз більше тепер, цього ча́су, серед переслідувань, — домів, і братів, і сесте́р, і матері́в, і дітей, і піль, а в віці насту́пному — вічне життя.

31 І багато-хто з перших стануть останніми, а останні — першими“.

32 Були ж у дорозі вони, простуючи в Єрусали́м. А Ісус ішов попе́реду них, — аж дуже вони дивувались, а ті, що йшли вслід за Ним, боялись. І, взявши знов Дванадцятьо́х, почав їм розповідати, що́ з Ним статися має:

33 „Оце в Єрусали́м ми йдемо́, і первосвященикам і книжникам ви́даний буде Син Лю́дський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть,

34 і насміхатися бу́дуть із Нього, і бу́дуть плювати на Нього, і будуть Його бичува́ти, і вб'ють, — але третього дня Він воскресне!“

35 І підхо́дять до Нього Яків та Іван, сини Зеведе́єві, та й кажуть Йому: „Учителю, — ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що бу́демо просити Тебе“.

36 А Він їх поспитав: „Чого ж хочете, щоб Я вам зробив?“

37 Вони ж відказали Йому: „Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи право́руч від Тебе один, і ліво́руч один“!

38 А Ісус відказав їм: „Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її п'ю, і христитися хрищенням, що Я ним хрищуся?“

39 Вони відказали Йому: „Можемо“. А Ісус їм сказав: „Чашу, що Я її п'ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся.

40 А сидіти право́руч Мене та ліво́руч — не Моє це давати, а кому угото́вано“.

41 Як почули ж це Де́сятеро, то обурились на Якова та на Івана.

42 А Ісус їх покликав, і промовив до них: „Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть.

43 Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, — нехай буде він вам за слугу.

44 А хто з вас бути першим бажає, — нехай буде всім за раба.

45 Бо Син Лю́дський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох“.

46 І приходять вони в Єрихо́н. А коли з Єрихо́ну вихо́див Він ра́зом із Своїми у́чнями й з бе́зліччю люду, сидів і просив при дорозі сліпий Вартиме́й, син Тиме́їв.

47 І, прочувши, що то Ісус Назаряни́н, почав кликати та говорити: „Сину Давидів, Ісусе, — змилуйся надо мною!“

48 І сварились на нього багато-хто, щоб мовча́в, а він іще більше кричав: „Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“

49 І спинився Ісус та й сказав: „Покличте його!“ І кличуть сліпого та й кажуть йому: „Будь бадьо́рий, устань, — Він кличе тебе“.

50 А той скинув плаща свого, і скочив із місця, — і прибіг до Ісуса.

51 А Ісус відповів і сказав йому: „Що́ ти хочеш, щоб зробив Я тобі?“ Сліпий же Йому відказав: „Учителю, — нехай я прозрю́!“

52 Ісус же до нього промовив: „Іди, — твоя віра спасла тебе!“ І той зараз прозрі́в, і пішов за Ісусом дорогою.

Евангелие от Марка Глава 10	Вiд Марка Розділ 10
1 Иисус встал и направился оттуда в Иудею и в земли за Иорданом. К Нему опять сходились толпы, и Он, как обычно, учил их.	1 І, вийшовши звідти, Він приходить у землю Юдейську, на той бік Йорда́ну. І знову зібралися ю́рби до Нього, і знов Він навчав їх, звича́єм Своїм.
2 К Нему подошли фарисеи и, чтобы поймать Его на слове, спросили: — Разрешено ли мужу разводиться с женой?	2 І підійшли фарисеї й спитали, Його випробо́вуючи: „Чи дозволено чолові́кові дружи́ну свою відпустити?“
3 — А что вам повелел Моисей? — спросил в ответ Иисус.	3 А Він відповів і сказав їм: „Що Мойсей заповів вам?“
4 Они ответили: — Моисей разрешил давать жене разводное письмо и отпускать ее.	4 Вони ж відказали: „Мойсей заповів написати листа розводо́вого, та й відпустити“.
5 — Это повеление дано вам из-за жестокости ваших сердец, — ответил им Иисус. —	5 Ісус же промовив до них: „То за ваше жорстокосе́рдя він вам написав оцю заповідь.
6 А в начале творения Бог «сотворил их мужчиной и женщиной».	6 Бог же з поча́тку творіння „створив чоловіком і жінкою їх.
7 «Поэтому оставит человек отца и мать и соединится со своей женой,	7 Покине тому́ чоловік свого ба́тька та матір,
8 и двое станут одной плотью». Так что их уже не двое, они — одна плоть.	8 і стануть обо́є вони одним тілом“, — тим то немає вже двох, але́ одне тіло.
9 Итак, что Бог соединил, то человек не должен разделять.	9 Тож, що Бог спарува́в, — люди́на нехай не розлу́чує!“
10 Позже, в доме, ученики опять спросили Иисуса об этом.	10 А вдома про це учні знов запитали Його.
11 Он ответил им так: — Каждый, кто разводится со своей женой и женится на другой, нарушает супружескую верность.	11 І Він їм відказав: „Хто дружи́ну відпустить свою, та й одру́житься з іншою, той чинить пере́люб із нею.
12 И если жена разводится со своим мужем и выходит замуж за другого, она также нарушает супружескую верность.	12 І коли дружи́на покине свого чоловіка, і вийде заміж за іншого, то чинить пере́люб вона“.
13 Некоторые люди приносили к Иисусу детей, чтобы Он прикоснулся к ним и благословил. А ученики их бранили.	13 Тоді поприно́сили ді́ток до Нього, щоб Він доторкнувся до них, учні ж їм докоря́ли.
14 Но когда Иисус это увидел, Он рассердился и сказал: — Пусть дети приходят ко Мне, не запрещайте им, потому что Царство Божье принадлежит таким, как они.	14 А коли спостеріг це Ісус, то обу́рився, та й промовив до них: „Пустіть ді́ток до Ме́не прихо́дити, і не бороніть їм, — бо таких Царство Боже!
15 Говорю вам истину: кто не примет Божье Царство, как ребенок, тот не войдет в него.	15 Попра́вді кажу вам: Хто Божого Царства не при́йме, немов те дитя, той у нього не вві́йде“.
16 И обняв детей, Он благословлял их, возлагая на них руки.	16 І Він їх пригорну́в, і поблагословив, на них руки поклавши.
17 Когда Иисус отправился дальше, к Нему подбежал один человек, пал перед Ним на колени и спросил: — Благой Учитель, что мне делать, чтобы наследовать вечную жизнь?	17 І коли вирушав Він у путь, то швидко набли́зивсь один, упав перед Ним на коліна, і спитався Його: „Учителю Добрий, — що робити мені, щоб вічне життя вспадкува́ти?“
18 — Почему ты называешь Меня благим? — ответил Иисус. — Никто не благ, кроме одного Бога.	18 Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого.
19 Ты знаешь заповеди: «не убивай», «не нарушай супружескую верность», «не кради», «не лжесвидетельствуй», «не обманывай», «почитай отца и мать».	19 Знаєш заповіді: „Не вбивай, не чини пере́любу, не кради́, не свідкуй неправдиво“, не кривди́, „шануй свого ба́тька та матір“.
20 — Учитель, — сказал он, — все это я соблюдаю еще с дней моей юности.	20 А він відказав Йому: „Учителю, — це все виконав я ще зма́лку“.
21 Иисус, посмотрев на него, полюбил его и сказал: — Одного тебе не хватает. Пойди, продай все, что у тебя есть, и раздай деньги бедным, и тогда у тебя будет сокровище на небесах. Потом приходи и следуй за Мной.	21 Ісус же поглянув на нього з любов'ю, і промовив йому: „Одно́го бракує тобі: іди, розпро́дай, що маєш, та вбогим роздай, — і матимеш скарб ти на небі! Потому приходь та й іди вслід за Мною, узявши хреста“.
22 Услышав это, человек помрачнел и ушел опечаленный, потому что он владел большим имуществом.	22 А він засмутився тим словом, і пішов, зажурившись, — бо великі маєтки він мав!
23 Оглядевшись вокруг, Иисус сказал ученикам: — Как трудно богатым войти в Божье Царство!	23 І поглянув довко́ла Ісус, та й сказав Своїм учням: „Як тяжко отим, хто має бага́тство, увійти в Царство Боже!“
24 Ученики были поражены такими словами, но Иисус снова повторил им: — Дети, как трудно надеющимся на богатство войти в Божье Царство!	24 І учні жахнулись від слів Його. А Ісус знов у відповідь каже до них: „Мої діти, як тяжко отим, хто наді́ю кладе на багатство, увійти в Царство Боже!
25 Легче верблюду пройти сквозь игольное ушко, чем богатому войти в Божье Царство.	25 Верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!“
26 Ученики в крайнем изумлении говорили друг другу: — Кто же тогда вообще может быть спасен?	26 А вони здивувалися дуже, і казали один до одно́го: „Хто ж тоді може спастися?“
27 Иисус посмотрел на них и сказал: — Человеку это невозможно, но только не Богу, потому что все возможно Богу.	27 Ісус же поглянув на них і промовив: „Неможливе це лю́дям, а не Богові. Бо „для Бога можливе все!“
28 Тогда Петр сказал Ему: — Вот, мы все оставили и пошли за Тобой.	28 А Петро став казати Йому: „От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідо́м“.
29 Иисус ответил: — Говорю вам истину: каждый, кто оставил дом, или братьев, или сестер, или мать, или отца, или детей, или земли ради Меня и ради Радостной Вести,	29 Ісус відказав: „Поправді кажу вам: Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сесте́р, або матір, чи ба́тька, або діти, чи поля́ ради Мене та ради Єва́нгелії,
30 получит в этой жизни в сто раз больше и домов, и братьев, и сестер, и матерей, и детей, и земель, но также и преследований, а в будущем веке он получит жизнь вечную.	30 і не одержав би в сто раз більше тепер, цього ча́су, серед переслідувань, — домів, і братів, і сесте́р, і матері́в, і дітей, і піль, а в віці насту́пному — вічне життя.
31 Однако многие из тех, кто в этом мире был возвышен, будут унижены, а многие униженные будут возвышены.	31 І багато-хто з перших стануть останніми, а останні — першими“.
32 Они шли в Иерусалим. Иисус шел впереди встревоженных учеников, а за ними следовал испуганный народ. Снова отведя двенадцать в сторону, Иисус стал рассказывать им о том, что с Ним будет.	32 Були ж у дорозі вони, простуючи в Єрусали́м. А Ісус ішов попе́реду них, — аж дуже вони дивувались, а ті, що йшли вслід за Ним, боялись. І, взявши знов Дванадцятьо́х, почав їм розповідати, що́ з Ним статися має:
33 — Вот, мы восходим в Иерусалим, там Сына Человеческого выдадут первосвященникам и учителям Закона. Они приговорят Его к смерти и отдадут язычникам.	33 „Оце в Єрусали́м ми йдемо́, і первосвященикам і книжникам ви́даний буде Син Лю́дський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть,
34 Те будут над Ним глумиться, плевать в Него, бичевать и затем убьют. Но через три дня Он воскреснет.	34 і насміхатися бу́дуть із Нього, і бу́дуть плювати на Нього, і будуть Його бичува́ти, і вб'ють, — але третього дня Він воскресне!“
35 К Иисусу подошли Иаков и Иоанн, сыновья Зеведея. — Учитель, — сказали они, — мы хотим, чтобы Ты сделал для нас то, о чем мы Тебя попросим.	35 І підхо́дять до Нього Яків та Іван, сини Зеведе́єві, та й кажуть Йому: „Учителю, — ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що бу́демо просити Тебе“.
36 — Что вы хотите, чтобы Я для вас сделал? — спросил Он их.	36 А Він їх поспитав: „Чого ж хочете, щоб Я вам зробив?“
37 — Позволь нам в Твоей славе сесть одному по правую, а другому по левую руку от Тебя, — сказали они.	37 Вони ж відказали Йому: „Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи право́руч від Тебе один, і ліво́руч один“!
38 — Вы не знаете, о чем просите, — сказал им Иисус. — Можете ли вы выпить ту чашу, которую Я пью, и креститься крещением, которым Я крещусь?	38 А Ісус відказав їм: „Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її п'ю, і христитися хрищенням, що Я ним хрищуся?“
39 — Можем, — ответили они. Тогда Иисус сказал им: — Пить чашу, которую Я пью, вы будете, и крещение, которым Я крещусь, вы тоже примете.	39 Вони відказали Йому: „Можемо“. А Ісус їм сказав: „Чашу, що Я її п'ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся.
40 Но кому сидеть по правую или по левую руку от Меня, решаю не Я, эти места принадлежат тем, кому они назначены.	40 А сидіти право́руч Мене та ліво́руч — не Моє це давати, а кому угото́вано“.
41 Когда остальные десять учеников услышали это, они рассердились на Иакова и Иоанна.	41 Як почули ж це Де́сятеро, то обурились на Якова та на Івана.
42 Иисус подозвал их и сказал: — Вы знаете, что те, кого считают правителями этого мира, властвуют над своими народами, и владеет людьми их знать.	42 А Ісус їх покликав, і промовив до них: „Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть.
43 Но у вас пусть будет не так. Наоборот, кто хочет стать среди вас самым великим, должен быть вам слугой,	43 Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, — нехай буде він вам за слугу.
44 и кто хочет быть среди вас первым, пусть будет для всех рабом.	44 А хто з вас бути першим бажає, — нехай буде всім за раба.
45 Ведь и Сын Человеческий пришел не для того, чтобы Ему служили, но чтобы служить другим и отдать Свою жизнь как выкуп за многих.	45 Бо Син Лю́дський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох“.
46 Они пришли в Иерихон. Позже, когда Иисус выходил из города вместе с учениками и большой толпой, у дороги сидел слепой нищий Вартимей (то есть сын Тимея).	46 І приходять вони в Єрихо́н. А коли з Єрихо́ну вихо́див Він ра́зом із Своїми у́чнями й з бе́зліччю люду, сидів і просив при дорозі сліпий Вартиме́й, син Тиме́їв.
47 Услышав, что мимо проходит Иисус из Назарета, он стал кричать: — Иисус, Сын Давида! Сжалься надо мной!	47 І, прочувши, що то Ісус Назаряни́н, почав кликати та говорити: „Сину Давидів, Ісусе, — змилуйся надо мною!“
48 Многие говорили ему, чтобы он замолчал, но Вартимей кричал еще громче: — Сын Давида, сжалься надо мной!	48 І сварились на нього багато-хто, щоб мовча́в, а він іще більше кричав: „Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“
49 Иисус остановился и велел позвать его. — Смелей! — сказали тогда слепому. — Поднимайся, Он зовет тебя!	49 І спинився Ісус та й сказав: „Покличте його!“ І кличуть сліпого та й кажуть йому: „Будь бадьо́рий, устань, — Він кличе тебе“.
50 Вартимей сбросил с себя плащ, вскочил и подошел к Иисусу.	50 А той скинув плаща свого, і скочив із місця, — і прибіг до Ісуса.
51 — Что ты хочешь, чтобы Я сделал для тебя? — спросил Иисус. — Учитель, я хочу видеть, — ответил он.	51 А Ісус відповів і сказав йому: „Що́ ти хочеш, щоб зробив Я тобі?“ Сліпий же Йому відказав: „Учителю, — нехай я прозрю́!“
52 — Иди, — сказал ему Иисус, — твоя вера исцелила тебя. Слепой сразу же обрел зрение и пошел по дороге за Иисусом.	52 Ісус же до нього промовив: „Іди, — твоя віра спасла тебе!“ І той зараз прозрі́в, і пішов за Ісусом дорогою.

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие от Марка

Глава 10

Вiд Марка

Розділ 10

Евангелие от Марка

Глава 10

Вiд Марка

Розділ 10

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие от Марка

Глава 10

Вiд Марка

Розділ 10

Евангелие от Марка

Глава 10

Вiд Марка

Розділ 10

Ветхий
завет

Новый
завет