Книга пророка ИоныГлава 1 |
1 |
2 |
3 Но Иона убежал от Господа и отправился в далёкий город Фарсис. Он добрался до Иоппии, где отыскал корабль, отплывающий в этот порт. Заплатив за проезд, он поднялся на корабль и отправился в Фарсис, чтобы спастись бегством от Господа. |
4 Тогда Господь послал сильный ветер на море, и поднялась такая свирепая буря, что кораблю грозило крушение. |
5 Всех моряков охватил ужас, и они стали взывать — каждый к своему богу. Они сбросили груз за борт, чтобы облегчить корабль. Иона же спустился в трюм под палубой, лёг и заснул глубоким сном. |
6 Капитан корабля пришёл к нему и сказал: |
7 Тогда моряки сказали друг другу: |
8 Тогда моряки сказали Ионе: |
9 Он ответил: |
10 Иона рассказал им, что он бежит от Господа. Это привело их в ужас, и они спросили его: |
11 А море бушевало всё сильнее и сильнее. Тогда они спросили его: |
12 |
13 Вместо этого люди стали изо всех сил грести к берегу. Однако это было им не под силу, так как ветер и волны бушевали всё сильнее и сильнее. |
14 Тогда моряки взмолились: |
15 Затем они бросили Иону за борт, и тогда бурное море успокоилось. |
16 При виде этого люди испытали великий страх перед Господом, принесли Ему жертву и дали обеты. |
ЙонаРозділ 1 |
1 |
2 „Устань, іди до Ніневі́ї, великого міста, і проповідуй проти нього, бо їхнє зло прийшло перед лице Моє“. |
3 І встав Йо́на, щоб утекти до Тарші́шу з-перед Господнього лиця. І зійшов він до Яфи, і знайшов корабля́, що йшов до Тарші́шу, і дав заплату його, і ввійшов у нього, щоб відпли́сти з ними до Таршішу з-перед Господнього лиця. |
4 А Госпо́дь кинув сильного вітра на море, — і зняла́ся на морі велика буря, і вже ду́мали, що корабель буде розбитий. |
5 І налякалися моряки́, і кликали кожен до своїх богі́в, і викидали ті речі, що були́ на кораблі, до моря, щоб полегши́ти себе. А Йо́на зійшов до спо́ду корабля́, і ліг, і заснув. |
6 І приступив до нього керівни́к корабля, та й сказав йому: „Чого ти спиш? Уставай, заклич до свого Бога, — може згадає цей Бог про нас, і ми не зги́немо“. |
7 І сказали вони один до о́дного: „Ідіть, і киньмо жеребки́, та й пізна́ємо, через ко́го нам оце лихо“. І кинули вони жеребки́, — і впав жеребо́к на Йо́ну. |
8 І сказали до нього: „Об'яви ж нам, через що́ нам це лихо? Яке твоє зайня́ття, і звідки ти йдеш? Який твій край, і з якого ти наро́ду?“ |
9 І сказав він до них: „Я євре́й, і боюся я Го́спода, Небесного Бога, що вчинив море та суході́л“. |
10 І налякалися ті люди великим стра́хом, і сказали до нього: „Що́ це ти наробив?“ Бо ці люди дові́далися, що він утікає з-перед Господнього лиця, бо він це їм об'яви́в. |
11 І вони сказали до нього: „Що́ ми зробимо тобі, щоб утихоми́рилось море, щоб не залива́ло нас?“ Бо море бушува́ло все більше. |
12 І сказав він до них: „Візьміть мене, і киньте мене до моря, і втихоми́риться море перед вами; бо я знаю, що через мене оця велика буря на вас“. |
13 І міцно гребли́ ці люди, щоб дістатися до суходо́лу, та не могли, бо море бушувало все більш проти них. |
14 І вони кли́кнули до Господа та й сказали: „О Господи, нехай же не згинемо ми за душу цього чоловіка, і не давай на нас непови́нної крови, бо Ти, Господи, чиниш, як бажаєш!“ |
15 І підняли́ вони Йону, і кинули його до моря, — і спини́лося море від своєї лю́тости. |
16 І налякалися ці люди Господа великим стра́хом, і прино́сили Господе́ві жертви, і складали обі́тнищі. |
Книга пророка ИоныГлава 1 |
ЙонаРозділ 1 |
1 |
1 |
2 |
2 „Устань, іди до Ніневі́ї, великого міста, і проповідуй проти нього, бо їхнє зло прийшло перед лице Моє“. |
3 Но Иона убежал от Господа и отправился в далёкий город Фарсис. Он добрался до Иоппии, где отыскал корабль, отплывающий в этот порт. Заплатив за проезд, он поднялся на корабль и отправился в Фарсис, чтобы спастись бегством от Господа. |
3 І встав Йо́на, щоб утекти до Тарші́шу з-перед Господнього лиця. І зійшов він до Яфи, і знайшов корабля́, що йшов до Тарші́шу, і дав заплату його, і ввійшов у нього, щоб відпли́сти з ними до Таршішу з-перед Господнього лиця. |
4 Тогда Господь послал сильный ветер на море, и поднялась такая свирепая буря, что кораблю грозило крушение. |
4 А Госпо́дь кинув сильного вітра на море, — і зняла́ся на морі велика буря, і вже ду́мали, що корабель буде розбитий. |
5 Всех моряков охватил ужас, и они стали взывать — каждый к своему богу. Они сбросили груз за борт, чтобы облегчить корабль. Иона же спустился в трюм под палубой, лёг и заснул глубоким сном. |
5 І налякалися моряки́, і кликали кожен до своїх богі́в, і викидали ті речі, що були́ на кораблі, до моря, щоб полегши́ти себе. А Йо́на зійшов до спо́ду корабля́, і ліг, і заснув. |
6 Капитан корабля пришёл к нему и сказал: |
6 І приступив до нього керівни́к корабля, та й сказав йому: „Чого ти спиш? Уставай, заклич до свого Бога, — може згадає цей Бог про нас, і ми не зги́немо“. |
7 Тогда моряки сказали друг другу: |
7 І сказали вони один до о́дного: „Ідіть, і киньмо жеребки́, та й пізна́ємо, через ко́го нам оце лихо“. І кинули вони жеребки́, — і впав жеребо́к на Йо́ну. |
8 Тогда моряки сказали Ионе: |
8 І сказали до нього: „Об'яви ж нам, через що́ нам це лихо? Яке твоє зайня́ття, і звідки ти йдеш? Який твій край, і з якого ти наро́ду?“ |
9 Он ответил: |
9 І сказав він до них: „Я євре́й, і боюся я Го́спода, Небесного Бога, що вчинив море та суході́л“. |
10 Иона рассказал им, что он бежит от Господа. Это привело их в ужас, и они спросили его: |
10 І налякалися ті люди великим стра́хом, і сказали до нього: „Що́ це ти наробив?“ Бо ці люди дові́далися, що він утікає з-перед Господнього лиця, бо він це їм об'яви́в. |
11 А море бушевало всё сильнее и сильнее. Тогда они спросили его: |
11 І вони сказали до нього: „Що́ ми зробимо тобі, щоб утихоми́рилось море, щоб не залива́ло нас?“ Бо море бушува́ло все більше. |
12 |
12 І сказав він до них: „Візьміть мене, і киньте мене до моря, і втихоми́риться море перед вами; бо я знаю, що через мене оця велика буря на вас“. |
13 Вместо этого люди стали изо всех сил грести к берегу. Однако это было им не под силу, так как ветер и волны бушевали всё сильнее и сильнее. |
13 І міцно гребли́ ці люди, щоб дістатися до суходо́лу, та не могли, бо море бушувало все більш проти них. |
14 Тогда моряки взмолились: |
14 І вони кли́кнули до Господа та й сказали: „О Господи, нехай же не згинемо ми за душу цього чоловіка, і не давай на нас непови́нної крови, бо Ти, Господи, чиниш, як бажаєш!“ |
15 Затем они бросили Иону за борт, и тогда бурное море успокоилось. |
15 І підняли́ вони Йону, і кинули його до моря, — і спини́лося море від своєї лю́тости. |
16 При виде этого люди испытали великий страх перед Господом, принесли Ему жертву и дали обеты. |
16 І налякалися ці люди Господа великим стра́хом, і прино́сили Господе́ві жертви, і складали обі́тнищі. |