РуфьГлава 2 |
|
1 |
|
2 Однажды Руфь (моавитянка) сказала Ноемини: |
|
3 Ноеминь сказала: |
|
4 Когда на поле из Вифлеема пришёл Вооз, он поприветствовал своих жнецов словами: |
|
5 Затем Вооз спросил слугу, который отвечал за жнецов: |
|
6 Слуга ответил: |
|
7 Она пришла рано утром и попросила разрешения следовать за жнецами и подбирать колосья, оставленные на земле. Она работает с самого утра и до сих пор, и она очень мало отдыхала в укрытии». |
|
8 |
|
9 Следи за тем, на какое поле они идут, и следуй за ними. Я приказал слугам не беспокоить тебя. Когда ты захочешь пить, иди и пей из тех же кувшинов, из которых пьют мои слуги». |
|
10 |
|
11 Вооз ответил ей: |
|
12 Господь, Бог Израиля, воздаст тебе за всё хорошее, что ты сделала, и ты будешь вознаграждена сполна Господом, Богом Израиля. Ты пришла к Нему искать покой, и Он защитит тебя». |
|
13 Тогда Руфь сказала: |
|
14 |
|
15 Затем Руфь встала и вернулась к работе. Тогда Вооз приказал своим слугам: |
|
16 и бросайте на землю немного полных зерном колосьев, чтобы облегчить ей работу». |
|
17 |
|
18 Руфь принесла собранное зерно в город и показала его свекрови, а потом отдала ей еду, которая осталась у не после обеда. |
|
19 Свекровь спросила её: |
|
20 Вооз — один из наших родственников и один из наших покровителей». |
|
21 Затем Руфь сказала: |
|
22 Тогда Ноеминь сказала своей невестке: |
|
23 И Руфь продолжала работать рядом со служанками Вооза. Так она собирала зерно до самого конца жатвы ячменя и до самого конца жатвы пшеницы, живя у своей свекрови Ноемини. |
РутРозділ 2 |
|
1 |
|
2 І сказала моаві́тянка Рут до Ноомі́: „Піду́ но я на поле, і назбираю колосся за тим, у кого в оча́х знайду́ милість“. А та їй сказала: „Іди, моя до́чко!“ |
|
3 І пішла вона, і прийшла та й збирала за женця́ми. А припа́док навів її на діля́нку поля Бо́аза, що з Елімеле́хового ро́ду. |
|
4 Аж ось прийшов із Віфлеєму Бо́аз, та й сказав до женці́в: „Господь з вами!“ А вони відказали йому: „Нехай поблагосло́вить тебе Господь!“ |
|
5 І сказав Бо́аз до слуги свого, поставленого над женця́ми: „Чия це ді́вчина?“ |
|
6 І відповів той слуга, поставлений над женця́ми, і сказав: „Дівчина — моаві́тянка вона, що вернулася з Ноомі́ з моавських піль. |
|
7 А вона сказала: Нехай я збиратиму, та назбираю між снопа́ми за женця́ми! І прийшла вона, і стала від самого ра́нку й аж дотепе́р; а вдома вона була мало“. |
|
8 І сказав Бо́аз до Рут: „Ото чуєш, до́чко моя, — не ходи збирати на іншому полі, і не йди звідси, і так пристань до моїх дівча́т. |
|
9 Доглядай цього поля, де будуть жати, і ти пі́деш за ними. Ось я наказав слу́гам не займати тебе. А як спрагнеш, то пі́деш до на́чинь, та й нап'єшся з того, що поначе́рпують слу́ги!“ |
|
10 І впала вона на обличчя своє, та й вклонилася до землі, і сказала йому: „Чому знайшла я ми́лість в оча́х твоїх, що ти прихилився до мене, хоч я чужа́?“ |
|
11 І відповів Бо́аз і сказав їй: „Докладно розповіджено мені все, що зробила ти з своєю свекру́хою по смерті твого чоловіка, — і ти кинула батька свого й матір свою та край свого народження, і пішла до народу, якого не знала вчора-позавчора. |
|
12 Нехай Господь заплатить за чин твій, і нехай буде нагоро́да твоя повна від Господа, Бога Ізраїлевого, що ти прийшла сховатися під крильми́ Його!“ |
|
13 А вона сказала: „Нехай я знайду́ милість в оча́х твоїх, пане мій, бо ти потішив мене, і говорив до серця своєї невільниці. А я не є навіть як одна з твоїх невільниць!“ |
|
14 І сказав їй Бо́аз у час їди́: „Підійди сюди, та з'їж хліба й замочи у квасі шматок свій“. І сіла вона збоку женців, а він подав їй пра́женого зе́рна. І їла вона й наситилася, і ще й позоста́вила. |
|
15 І встала вона збирати. А Бо́аз наказав слу́гам своїм, говорячи: „І між снопа́ми нехай збирає, і не кри́вдьте її. |
|
16 І також конче киньте їй зо снопів, і позоставте, і буде вона збирати, а ви не лайте її“. |
|
17 І збирала вона на полі аж до вечора, і ви́молотила те, що назбирала, і було близько ефи́ ячме́ню. |
|
18 І понесла вона, і ввійшла до міста, і її свекру́ха побачила, що вона назбирала. А вона вийняла, і дала́ їй, що позоставила по своїй ї́жі. |
|
19 І сказала їй свекру́ха її: „Де́ ти збирала сьогодні, і де́ ти робила? Нехай буде благослове́нний, хто прийняв тебе!“ І вона розповіла́ своїй свекрусі, у кого працювала, та й сказала: „Ім'я́ того чоловіка, що я сьогодні робила в нього, Бо́аз“. |
|
20 І сказала Ноомі́ до невістки своєї: „Благословенний він у Господа, що не позбавив милости своєї ані живих, ані померлих“. І сказала їй Ноомі: „Близьки́й нам той чоловік, — він із наших ро́дичів“. |
|
21 І сказала моаві́тянка Рут: „Він також сказав мені: Пристань до моїх слуг, аж поки не скінча́ть моїх жнив“. |
|
22 І сказала Ноомі до своєї невістки Рут: „Добре, до́чко моя, що ти ви́йдеш з його служни́цями, щоб не чіпали тебе на іншому полі“. |
|
23 І вона пристала до Боазових служниць, щоб збирати аж до закі́нчення жнив ячме́ню та жнив пшениці. І вона жила з своєю свекрухою. |
РуфьГлава 2 |
РутРозділ 2 |
|
1 |
1 |
|
2 Однажды Руфь (моавитянка) сказала Ноемини: |
2 І сказала моаві́тянка Рут до Ноомі́: „Піду́ но я на поле, і назбираю колосся за тим, у кого в оча́х знайду́ милість“. А та їй сказала: „Іди, моя до́чко!“ |
|
3 Ноеминь сказала: |
3 І пішла вона, і прийшла та й збирала за женця́ми. А припа́док навів її на діля́нку поля Бо́аза, що з Елімеле́хового ро́ду. |
|
4 Когда на поле из Вифлеема пришёл Вооз, он поприветствовал своих жнецов словами: |
4 Аж ось прийшов із Віфлеєму Бо́аз, та й сказав до женці́в: „Господь з вами!“ А вони відказали йому: „Нехай поблагосло́вить тебе Господь!“ |
|
5 Затем Вооз спросил слугу, который отвечал за жнецов: |
5 І сказав Бо́аз до слуги свого, поставленого над женця́ми: „Чия це ді́вчина?“ |
|
6 Слуга ответил: |
6 І відповів той слуга, поставлений над женця́ми, і сказав: „Дівчина — моаві́тянка вона, що вернулася з Ноомі́ з моавських піль. |
|
7 Она пришла рано утром и попросила разрешения следовать за жнецами и подбирать колосья, оставленные на земле. Она работает с самого утра и до сих пор, и она очень мало отдыхала в укрытии». |
7 А вона сказала: Нехай я збиратиму, та назбираю між снопа́ми за женця́ми! І прийшла вона, і стала від самого ра́нку й аж дотепе́р; а вдома вона була мало“. |
|
8 |
8 І сказав Бо́аз до Рут: „Ото чуєш, до́чко моя, — не ходи збирати на іншому полі, і не йди звідси, і так пристань до моїх дівча́т. |
|
9 Следи за тем, на какое поле они идут, и следуй за ними. Я приказал слугам не беспокоить тебя. Когда ты захочешь пить, иди и пей из тех же кувшинов, из которых пьют мои слуги». |
9 Доглядай цього поля, де будуть жати, і ти пі́деш за ними. Ось я наказав слу́гам не займати тебе. А як спрагнеш, то пі́деш до на́чинь, та й нап'єшся з того, що поначе́рпують слу́ги!“ |
|
10 |
10 І впала вона на обличчя своє, та й вклонилася до землі, і сказала йому: „Чому знайшла я ми́лість в оча́х твоїх, що ти прихилився до мене, хоч я чужа́?“ |
|
11 Вооз ответил ей: |
11 І відповів Бо́аз і сказав їй: „Докладно розповіджено мені все, що зробила ти з своєю свекру́хою по смерті твого чоловіка, — і ти кинула батька свого й матір свою та край свого народження, і пішла до народу, якого не знала вчора-позавчора. |
|
12 Господь, Бог Израиля, воздаст тебе за всё хорошее, что ты сделала, и ты будешь вознаграждена сполна Господом, Богом Израиля. Ты пришла к Нему искать покой, и Он защитит тебя». |
12 Нехай Господь заплатить за чин твій, і нехай буде нагоро́да твоя повна від Господа, Бога Ізраїлевого, що ти прийшла сховатися під крильми́ Його!“ |
|
13 Тогда Руфь сказала: |
13 А вона сказала: „Нехай я знайду́ милість в оча́х твоїх, пане мій, бо ти потішив мене, і говорив до серця своєї невільниці. А я не є навіть як одна з твоїх невільниць!“ |
|
14 |
14 І сказав їй Бо́аз у час їди́: „Підійди сюди, та з'їж хліба й замочи у квасі шматок свій“. І сіла вона збоку женців, а він подав їй пра́женого зе́рна. І їла вона й наситилася, і ще й позоста́вила. |
|
15 Затем Руфь встала и вернулась к работе. Тогда Вооз приказал своим слугам: |
15 І встала вона збирати. А Бо́аз наказав слу́гам своїм, говорячи: „І між снопа́ми нехай збирає, і не кри́вдьте її. |
|
16 и бросайте на землю немного полных зерном колосьев, чтобы облегчить ей работу». |
16 І також конче киньте їй зо снопів, і позоставте, і буде вона збирати, а ви не лайте її“. |
|
17 |
17 І збирала вона на полі аж до вечора, і ви́молотила те, що назбирала, і було близько ефи́ ячме́ню. |
|
18 Руфь принесла собранное зерно в город и показала его свекрови, а потом отдала ей еду, которая осталась у не после обеда. |
18 І понесла вона, і ввійшла до міста, і її свекру́ха побачила, що вона назбирала. А вона вийняла, і дала́ їй, що позоставила по своїй ї́жі. |
|
19 Свекровь спросила её: |
19 І сказала їй свекру́ха її: „Де́ ти збирала сьогодні, і де́ ти робила? Нехай буде благослове́нний, хто прийняв тебе!“ І вона розповіла́ своїй свекрусі, у кого працювала, та й сказала: „Ім'я́ того чоловіка, що я сьогодні робила в нього, Бо́аз“. |
|
20 Вооз — один из наших родственников и один из наших покровителей». |
20 І сказала Ноомі́ до невістки своєї: „Благословенний він у Господа, що не позбавив милости своєї ані живих, ані померлих“. І сказала їй Ноомі: „Близьки́й нам той чоловік, — він із наших ро́дичів“. |
|
21 Затем Руфь сказала: |
21 І сказала моаві́тянка Рут: „Він також сказав мені: Пристань до моїх слуг, аж поки не скінча́ть моїх жнив“. |
|
22 Тогда Ноеминь сказала своей невестке: |
22 І сказала Ноомі до своєї невістки Рут: „Добре, до́чко моя, що ти ви́йдеш з його служни́цями, щоб не чіпали тебе на іншому полі“. |
|
23 И Руфь продолжала работать рядом со служанками Вооза. Так она собирала зерно до самого конца жатвы ячменя и до самого конца жатвы пшеницы, живя у своей свекрови Ноемини. |
23 І вона пристала до Боазових служниць, щоб збирати аж до закі́нчення жнив ячме́ню та жнив пшениці. І вона жила з своєю свекрухою. |