Плач ЄремiїРозділ 3 |
1 |
2 Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла. |
3 Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день. |
4 Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив, |
5 обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою, |
6 у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́. |
7 Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої. |
8 І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою, |
9 Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої. |
10 Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі! |
11 Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним! |
12 Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, — |
13 пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́ |
14 Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день. |
15 Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м. |
16 І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене, |
17 і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́. |
18 І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа. |
19 Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, — |
20 душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені. |
21 Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію: |
22 Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, — |
23 нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя! |
24 Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю! |
25 Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́! |
26 Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє. |
27 Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, — |
28 нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́; |
29 хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія; |
30 хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується. |
31 Бо Господь не наві́ки ж покине! |
32 Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю,— |
33 бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів. |
34 Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі, |
35 щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути, |
36 щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь! |
37 Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав? |
38 Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре? |
39 Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій. |
40 Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа! |
41 підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі! |
42 Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам, |
43 закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував, |
44 закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла. |
45 Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами, |
46 наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота, |
47 страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль. |
48 Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду. |
49 Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви, |
50 аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, — |
51 моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста. |
52 Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно, |
53 життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене. |
54 Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „Вже погу́блений я!“ |
55 Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями, |
56 Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого! |
57 Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“ |
58 За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти. |
59 Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд! |
60 Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене, |
61 Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не, |
62 мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день. |
63 Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня! |
64 Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук! |
65 Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них! |
66 Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с! |
耶利米哀歌第3章 |
1 |
2 他引導我,使我行在黑暗中,不行在光明裏。 |
3 他真是終日再三反手攻擊我。 |
4 |
5 他築壘攻擊我,用苦膽 |
6 他使我住在幽暗之處,像死了許久的人一樣。 |
7 |
8 我哀號求救;他使我的禱告不得上達。 |
9 他用鑿過的石頭擋住我的道;他使我的路彎曲。 |
10 |
11 他使我轉離正路,將我撕碎,使我淒涼。 |
12 他張弓將我當作箭靶子。 |
13 |
14 我成了眾民的笑話;他們終日以我為歌曲。 |
15 他用苦楚充滿我,使我喝茵蔯而醉 |
16 |
17 你使我遠離平安,我忘記興盛 |
18 我就說:我的力量盼望都從耶和華那裏滅絕了 |
19 |
20 我心想念這些,就在裏面憂悶。 |
21 我想起這事,心裏就有盼望 |
22 |
23 每早晨,這都是新的;你的信實 |
24 我心裏說:耶和華是我的分,因此,我要仰望他。 |
25 |
26 人仰望耶和華,靜默等候他的救恩,這原是好的。 |
27 人在幼年負軛,這原是好的。 |
28 他當獨坐無言,因為這是耶和華加在他身上的。 |
29 他當口貼塵埃;或者有盼望 |
30 他當由人打他的腮頰,要滿受凌辱。 |
31 |
32 主雖使人憂愁,還要照他諸般的慈愛發憐憫。 |
33 因他並不甘心使人受苦,使人憂愁。 |
34 |
35 或在至高者面前屈枉人, |
36 或在人的訟事上顛倒是非,這都是主看不上的。 |
37 |
38 禍福不都出於至高者的口嗎? |
39 活人因自己的罪受罰,為何發怨言呢? |
40 |
41 我們當誠心向在諸天 |
42 我們犯罪背逆;你並不赦免。 |
43 |
44 你以密雲 |
45 你使我們在眾民中成為污穢和渣滓。 |
46 |
47 恐懼和網羅 |
48 因我民女子 |
49 |
50 直等耶和華垂顧,從天觀看。 |
51 因我本城的眾女 |
52 |
53 他們使我的命在深牢 |
54 眾水流過我頭,那時 |
55 |
56 你已經聽見 |
57 我求告你的日子,你臨近我,說:不要懼怕。 |
58 |
59 耶和華啊,你見了我受的委屈;求你為我斷案 |
60 他們仇恨我,謀害我,你都看見了。 |
61 |
62 並那些起來攻擊我的人嘴唇 |
63 求你觀看,他們坐下,起來,都以我為歌曲。 |
64 |
65 你要使他們心裏愁苦 |
66 你要在怒中,從耶和華諸天之下逼迫除滅他們 |
Плач ЄремiїРозділ 3 |
耶利米哀歌第3章 |
1 |
1 |
2 Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла. |
2 他引導我,使我行在黑暗中,不行在光明裏。 |
3 Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день. |
3 他真是終日再三反手攻擊我。 |
4 Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив, |
4 |
5 обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою, |
5 他築壘攻擊我,用苦膽 |
6 у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́. |
6 他使我住在幽暗之處,像死了許久的人一樣。 |
7 Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої. |
7 |
8 І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою, |
8 我哀號求救;他使我的禱告不得上達。 |
9 Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої. |
9 他用鑿過的石頭擋住我的道;他使我的路彎曲。 |
10 Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі! |
10 |
11 Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним! |
11 他使我轉離正路,將我撕碎,使我淒涼。 |
12 Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, — |
12 他張弓將我當作箭靶子。 |
13 пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́ |
13 |
14 Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день. |
14 我成了眾民的笑話;他們終日以我為歌曲。 |
15 Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м. |
15 他用苦楚充滿我,使我喝茵蔯而醉 |
16 І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене, |
16 |
17 і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́. |
17 你使我遠離平安,我忘記興盛 |
18 І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа. |
18 我就說:我的力量盼望都從耶和華那裏滅絕了 |
19 Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, — |
19 |
20 душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені. |
20 我心想念這些,就在裏面憂悶。 |
21 Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію: |
21 我想起這事,心裏就有盼望 |
22 Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, — |
22 |
23 нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя! |
23 每早晨,這都是新的;你的信實 |
24 Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю! |
24 我心裏說:耶和華是我的分,因此,我要仰望他。 |
25 Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́! |
25 |
26 Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє. |
26 人仰望耶和華,靜默等候他的救恩,這原是好的。 |
27 Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, — |
27 人在幼年負軛,這原是好的。 |
28 нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́; |
28 他當獨坐無言,因為這是耶和華加在他身上的。 |
29 хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія; |
29 他當口貼塵埃;或者有盼望 |
30 хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується. |
30 他當由人打他的腮頰,要滿受凌辱。 |
31 Бо Господь не наві́ки ж покине! |
31 |
32 Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю,— |
32 主雖使人憂愁,還要照他諸般的慈愛發憐憫。 |
33 бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів. |
33 因他並不甘心使人受苦,使人憂愁。 |
34 Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі, |
34 |
35 щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути, |
35 或在至高者面前屈枉人, |
36 щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь! |
36 或在人的訟事上顛倒是非,這都是主看不上的。 |
37 Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав? |
37 |
38 Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре? |
38 禍福不都出於至高者的口嗎? |
39 Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій. |
39 活人因自己的罪受罰,為何發怨言呢? |
40 Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа! |
40 |
41 підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі! |
41 我們當誠心向在諸天 |
42 Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам, |
42 我們犯罪背逆;你並不赦免。 |
43 закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував, |
43 |
44 закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла. |
44 你以密雲 |
45 Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами, |
45 你使我們在眾民中成為污穢和渣滓。 |
46 наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота, |
46 |
47 страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль. |
47 恐懼和網羅 |
48 Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду. |
48 因我民女子 |
49 Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви, |
49 |
50 аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, — |
50 直等耶和華垂顧,從天觀看。 |
51 моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста. |
51 因我本城的眾女 |
52 Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно, |
52 |
53 життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене. |
53 他們使我的命在深牢 |
54 Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „Вже погу́блений я!“ |
54 眾水流過我頭,那時 |
55 Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями, |
55 |
56 Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого! |
56 你已經聽見 |
57 Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“ |
57 我求告你的日子,你臨近我,說:不要懼怕。 |
58 За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти. |
58 |
59 Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд! |
59 耶和華啊,你見了我受的委屈;求你為我斷案 |
60 Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене, |
60 他們仇恨我,謀害我,你都看見了。 |
61 Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не, |
61 |
62 мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день. |
62 並那些起來攻擊我的人嘴唇 |
63 Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня! |
63 求你觀看,他們坐下,起來,都以我為歌曲。 |
64 Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук! |
64 |
65 Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них! |
65 你要使他們心裏愁苦 |
66 Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с! |
66 你要在怒中,從耶和華諸天之下逼迫除滅他們 |