Плач Єремiї

Розділ 3

1 Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —

2 Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.

3 Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.

4 Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,

5 обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,

6 у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.

7 Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.

8 І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,

9 Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.

10 Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!

11 Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!

12 Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —

13 пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́

14 Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.

15 Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.

16 І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,

17 і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.

18 І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.

19 Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —

20 душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.

21 Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:

22 Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —

23 нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!

24 Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!

25 Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!

26 Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.

27 Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —

28 нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;

29 хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;

30 хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.

31 Бо Господь не наві́ки ж покине!

32 Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю,—

33 бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.

34 Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,

35 щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,

36 щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!

37 Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?

38 Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?

39 Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.

40 Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!

41 підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!

42 Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,

43 закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,

44 закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.

45 Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,

46 наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,

47 страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.

48 Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.

49 Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,

50 аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —

51 моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.

52 Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,

53 життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.

54 Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „Вже погу́блений я!“

55 Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,

56 Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!

57 Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“

58 За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.

59 Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!

60 Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,

61 Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,

62 мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.

63 Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!

64 Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!

65 Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!

66 Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!

Die Klagelieder Jeremias

Kapitel 3

1 Ich bin ein elender6040 Mann1397, der die Rute7626 seines Grimmes5678 sehen7200 muß.

2 Er hat5090 mich geführet und lassen gehen3212 in die Finsternis2822 und nicht ins Licht216.

3 Er hat seine Hand3027 gewendet7725 wider mich und3117 handelt gar anders2015 mit mir für und für.

4 Er hat mein Fleisch1320 und Haut5785 alt1086 gemacht und mein Gebein6106 zerschlagen7665.

5 Er1129 hat mich verbauet und mich mit Galle7219 und Mühe8513 umgeben5362.

6 Er hat mich in Finsternis4285 gelegt, wie die3427 Toten4191 in der Welt.

7 Er hat mich3513 vermauert1443, daß ich nicht heraus3318 kann, und5178 mich in harte Fesseln gelegt.

8 Und wenn ich gleich schreie2199 und rufe7768, so stopft er die Ohren zu5640 vor meinem Gebet8605.

9 Er hat meinen Weg1870 vermauert1443 mit Werkstücken1496 und meinen Steig5410 umgekehret.

10 Er hat auf mich gelauert693 wie ein Bär1677, wie ein Löwe738 im Verborgenen4565.

11 Er5493 läßt mich8074 des Weges1870 fehlen. Er hat7760 mich zerstücket und zunichte gemacht.

12 Er5324 hat seinen Bogen7198 gespannet und mich1869 dem Pfeil2671 zum Ziel4307 gesteckt.

13 Er hat aus dem Köcher1121 in meine Nieren3629 schießen lassen935.

14 Ich bin ein Spott7814 allem meinem Volk5971 und5058 täglich3117 ihr Liedlein.

15 Er hat mich mit Bitterkeit4844 gesättiget und mit Wermut3939 getränket.

16 Er hat meine Zähne8127 zu kleinen Stücken2687 zerschlagen1638. Er wälzet mich in der Asche665.

17 Meine See LE5315 ist aus dem Frieden7965 vertrieben2186; ich muß des Guten2896 vergessen5382.

18 Ich sprach559: Mein Vermögen ist dahin5331 und meine Hoffnung8431 am HErrn3068.

19 Gedenke2142 doch, wie ich so elend6040 und verlassen4788, mit Wermut3939 und Galle7219 getränket bin.

20 Du wirst ja2142 daran gedenken2142, denn meine See LE5315 sagt mir‘s.

21 Das nehme7725 ich zu Herzen3820, darum hoffe3176 ich noch.

22 Die Gute des HErrn3068 ist, daß wir nicht gar aus8552 sind; seine Barmherzigkeit2617 hat7356 noch kein Ende3615,

23 sondern sie ist alle Morgen1242 neu2319, und deine Treue530 ist groß7227.

24 Der HErr3068 ist mein Teil2506, spricht559 meine See LE5315, darum will ich auf ihn hoffen3176.

25 Denn der HErr3068 ist freundlich2896 dem, der auf ihn harret6960, und der See LE5315, die nach ihm fraget1875.

26 Es ist ein köstlich2896 Ding, geduldig sein3175 und auf die Hilfe1748 des HErrn3068 hoffen8668.

27 Es ist ein köstlich2896 Ding einem Manne1397, daß er das Joch5923 in seiner Jugend5271 trage5375,

28 daß ein3427 Verlassener910 geduldig sei1826, wenn ihn etwas überfällt5190,

29 und5414 seinen Mund6310 in den Staub6083 stecke und der3426 Hoffnung8615 erwarte

30 und5414 lasse sich7646 auf die Backen3895 schlagen5221 und ihm viel Schmach2781 anlegen.

31 Denn der HErr136 verstößt nicht2186 ewiglich5769,

32 sondern er betrübet wohl3013 und erbarmet sich7355 wieder nach seiner großen7230 Güte2617;

33 denn er376 nicht6031 von Herzen3820 die Menschen plaget und1121 betrübet,

34 als wollte er alle die Gefangenen615 auf Erden776 gar unter seine Füße7272 zertreten1792

35 und5945 eines Mannes1397 Recht4941 vor6440 dem Allerhöchsten beugen5186 lassen

36 und eines Menschen120 Sache7379 verkehren lassen5791, gleich als sähe7200 es der HErr136 nicht.

37 Wer darf denn sagen559, daß solches geschehe ohne des HErrn136 Befehl6680,

38 und5945 daß weder Böses7451 noch Gutes2896 komme aus3318 dem Munde6310 des Allerhöchsten?

39 Wie murren596 denn die Leute120 im Leben2416 also? Ein jeglicher1397 murre wider seine Sünde2399!

40 Und laßt uns forschen2664 und suchen unser Wesen1870 und uns zum HErrn3068 bekehren7725.

41 Laßt uns unser Herz3824 samt den Händen3709 aufheben5375 zu GOtt410 im Himmel8064.

42 Wir5168, wir haben gesündiget und sind ungehorsam4784 gewesen. Darum hast6586 du billig nicht verschonet,

43 sondern du hast uns7291 mit Zorn639 überschüttet5526 ward4672 kein Böses5766 in seinen Lippen8193 funden. Er wandelte1980 vor mir7725 friedsam7965 und aufrichtig4334 Gebet5 hindurch konnte5674.

44

45 Du hast uns zu Kot5501 und7760 Unflat3973 gemacht unter7130 den Völkern5971.

46 Alle unsere Feinde341 sperren6475 ihr Maul6310 auf wider uns.

47 Wir werden7667 gedrückt7612 und geplagt mit Schrecken6343 und Angst6354.

48 Meine Augen5869 rinnen3381 mit Wasserbächen6388 über dem Jammer7667 der Tochter1323 meines Volks5971.

49 Meine Augen5869 fließen5064 und können nicht ablassen1820; denn es ist kein Aufhören da2014,

50 bis der HErr3068 vom Himmel8064 herabschaue8259 und sehe7200 darein.

51 Mein Auge5869 frißt mir5953 das Leben5315 weg um die Tochter1323 meiner Stadt5892.

52 Meine Feinde341 haben mich gehetzet, wie einen Vogel6833, ohne Ursache2600.

53 Sie6789 haben mein Leben2416 in einer Grube953 umgebracht und Steine68 auf mich geworfen3034.

54 Sie1504 haben auch mein Haupt7218 mit Wasser4325 überschüttet6687. Da sprach559 ich: Nun bin ich gar dahin.

55 Ich rief7121 aber deinen Namen8034 an, HErr3068, unten8482 aus der Grube953;

56 und du8085 erhöretest meine Stimme6963. Verbirg deine Ohren241 nicht5956 vor meinem Seufzen7309 und Schreien7775!

57 Nahe7126 dich zu mir, wenn3117 ich7121 dich anrufe, und sprich559: Fürchte3372 dich nicht!

58 Führe7378 du, HErr136, die Sache7379 meiner See LE5315 und erlöse1350 mein Leben2416!

59 HErr3068, schaue7200, wie4941 mir so unrecht5792 geschieht, und hilf mir zu meinem Recht8199!

60 Du7200 siehest alle ihre Rache5360 und alle ihre Gedanken4284 wider mich.

61 HErr3068, du8085 hörest ihre Schmach2781 und alle ihre Gedanken4284 über mich,

62 die Lippen8193 meiner Widerwärtigen und ihr Dichten1902 wider mich täglich3117.

63 Schaue5027 doch; sie3427 gehen nieder oder stehen auf7012, so singen sie von mir Liedlein4485.

64 Vergilt1576 ihnen7725, HErr3068, wie4639 sie3027 verdienet haben!

65 Laß ihnen4044 das Herz3820 erschrecken und5414 deinen Fluch8381 fühlen!

66 Verfolge7291 sie mit Grimm639 und vertilge8045 sie unter dem Himmel8064 des HErrn3068!

Плач Єремiї

Розділ 3

Die Klagelieder Jeremias

Kapitel 3

1 Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —

1 Ich bin ein elender6040 Mann1397, der die Rute7626 seines Grimmes5678 sehen7200 muß.

2 Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.

2 Er hat5090 mich geführet und lassen gehen3212 in die Finsternis2822 und nicht ins Licht216.

3 Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.

3 Er hat seine Hand3027 gewendet7725 wider mich und3117 handelt gar anders2015 mit mir für und für.

4 Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,

4 Er hat mein Fleisch1320 und Haut5785 alt1086 gemacht und mein Gebein6106 zerschlagen7665.

5 обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,

5 Er1129 hat mich verbauet und mich mit Galle7219 und Mühe8513 umgeben5362.

6 у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.

6 Er hat mich in Finsternis4285 gelegt, wie die3427 Toten4191 in der Welt.

7 Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.

7 Er hat mich3513 vermauert1443, daß ich nicht heraus3318 kann, und5178 mich in harte Fesseln gelegt.

8 І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,

8 Und wenn ich gleich schreie2199 und rufe7768, so stopft er die Ohren zu5640 vor meinem Gebet8605.

9 Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.

9 Er hat meinen Weg1870 vermauert1443 mit Werkstücken1496 und meinen Steig5410 umgekehret.

10 Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!

10 Er hat auf mich gelauert693 wie ein Bär1677, wie ein Löwe738 im Verborgenen4565.

11 Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!

11 Er5493 läßt mich8074 des Weges1870 fehlen. Er hat7760 mich zerstücket und zunichte gemacht.

12 Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —

12 Er5324 hat seinen Bogen7198 gespannet und mich1869 dem Pfeil2671 zum Ziel4307 gesteckt.

13 пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́

13 Er hat aus dem Köcher1121 in meine Nieren3629 schießen lassen935.

14 Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.

14 Ich bin ein Spott7814 allem meinem Volk5971 und5058 täglich3117 ihr Liedlein.

15 Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.

15 Er hat mich mit Bitterkeit4844 gesättiget und mit Wermut3939 getränket.

16 І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,

16 Er hat meine Zähne8127 zu kleinen Stücken2687 zerschlagen1638. Er wälzet mich in der Asche665.

17 і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.

17 Meine See LE5315 ist aus dem Frieden7965 vertrieben2186; ich muß des Guten2896 vergessen5382.

18 І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.

18 Ich sprach559: Mein Vermögen ist dahin5331 und meine Hoffnung8431 am HErrn3068.

19 Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —

19 Gedenke2142 doch, wie ich so elend6040 und verlassen4788, mit Wermut3939 und Galle7219 getränket bin.

20 душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.

20 Du wirst ja2142 daran gedenken2142, denn meine See LE5315 sagt mir‘s.

21 Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:

21 Das nehme7725 ich zu Herzen3820, darum hoffe3176 ich noch.

22 Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —

22 Die Gute des HErrn3068 ist, daß wir nicht gar aus8552 sind; seine Barmherzigkeit2617 hat7356 noch kein Ende3615,

23 нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!

23 sondern sie ist alle Morgen1242 neu2319, und deine Treue530 ist groß7227.

24 Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!

24 Der HErr3068 ist mein Teil2506, spricht559 meine See LE5315, darum will ich auf ihn hoffen3176.

25 Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!

25 Denn der HErr3068 ist freundlich2896 dem, der auf ihn harret6960, und der See LE5315, die nach ihm fraget1875.

26 Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.

26 Es ist ein köstlich2896 Ding, geduldig sein3175 und auf die Hilfe1748 des HErrn3068 hoffen8668.

27 Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —

27 Es ist ein köstlich2896 Ding einem Manne1397, daß er das Joch5923 in seiner Jugend5271 trage5375,

28 нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;

28 daß ein3427 Verlassener910 geduldig sei1826, wenn ihn etwas überfällt5190,

29 хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;

29 und5414 seinen Mund6310 in den Staub6083 stecke und der3426 Hoffnung8615 erwarte

30 хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.

30 und5414 lasse sich7646 auf die Backen3895 schlagen5221 und ihm viel Schmach2781 anlegen.

31 Бо Господь не наві́ки ж покине!

31 Denn der HErr136 verstößt nicht2186 ewiglich5769,

32 Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю,—

32 sondern er betrübet wohl3013 und erbarmet sich7355 wieder nach seiner großen7230 Güte2617;

33 бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.

33 denn er376 nicht6031 von Herzen3820 die Menschen plaget und1121 betrübet,

34 Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,

34 als wollte er alle die Gefangenen615 auf Erden776 gar unter seine Füße7272 zertreten1792

35 щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,

35 und5945 eines Mannes1397 Recht4941 vor6440 dem Allerhöchsten beugen5186 lassen

36 щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!

36 und eines Menschen120 Sache7379 verkehren lassen5791, gleich als sähe7200 es der HErr136 nicht.

37 Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?

37 Wer darf denn sagen559, daß solches geschehe ohne des HErrn136 Befehl6680,

38 Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?

38 und5945 daß weder Böses7451 noch Gutes2896 komme aus3318 dem Munde6310 des Allerhöchsten?

39 Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.

39 Wie murren596 denn die Leute120 im Leben2416 also? Ein jeglicher1397 murre wider seine Sünde2399!

40 Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!

40 Und laßt uns forschen2664 und suchen unser Wesen1870 und uns zum HErrn3068 bekehren7725.

41 підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!

41 Laßt uns unser Herz3824 samt den Händen3709 aufheben5375 zu GOtt410 im Himmel8064.

42 Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,

42 Wir5168, wir haben gesündiget und sind ungehorsam4784 gewesen. Darum hast6586 du billig nicht verschonet,

43 закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,

43 sondern du hast uns7291 mit Zorn639 überschüttet5526 ward4672 kein Böses5766 in seinen Lippen8193 funden. Er wandelte1980 vor mir7725 friedsam7965 und aufrichtig4334 Gebet5 hindurch konnte5674.

44 закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.

44

45 Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,

45 Du hast uns zu Kot5501 und7760 Unflat3973 gemacht unter7130 den Völkern5971.

46 наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,

46 Alle unsere Feinde341 sperren6475 ihr Maul6310 auf wider uns.

47 страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.

47 Wir werden7667 gedrückt7612 und geplagt mit Schrecken6343 und Angst6354.

48 Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.

48 Meine Augen5869 rinnen3381 mit Wasserbächen6388 über dem Jammer7667 der Tochter1323 meines Volks5971.

49 Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,

49 Meine Augen5869 fließen5064 und können nicht ablassen1820; denn es ist kein Aufhören da2014,

50 аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —

50 bis der HErr3068 vom Himmel8064 herabschaue8259 und sehe7200 darein.

51 моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.

51 Mein Auge5869 frißt mir5953 das Leben5315 weg um die Tochter1323 meiner Stadt5892.

52 Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,

52 Meine Feinde341 haben mich gehetzet, wie einen Vogel6833, ohne Ursache2600.

53 життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.

53 Sie6789 haben mein Leben2416 in einer Grube953 umgebracht und Steine68 auf mich geworfen3034.

54 Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „Вже погу́блений я!“

54 Sie1504 haben auch mein Haupt7218 mit Wasser4325 überschüttet6687. Da sprach559 ich: Nun bin ich gar dahin.

55 Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,

55 Ich rief7121 aber deinen Namen8034 an, HErr3068, unten8482 aus der Grube953;

56 Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!

56 und du8085 erhöretest meine Stimme6963. Verbirg deine Ohren241 nicht5956 vor meinem Seufzen7309 und Schreien7775!

57 Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“

57 Nahe7126 dich zu mir, wenn3117 ich7121 dich anrufe, und sprich559: Fürchte3372 dich nicht!

58 За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.

58 Führe7378 du, HErr136, die Sache7379 meiner See LE5315 und erlöse1350 mein Leben2416!

59 Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!

59 HErr3068, schaue7200, wie4941 mir so unrecht5792 geschieht, und hilf mir zu meinem Recht8199!

60 Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,

60 Du7200 siehest alle ihre Rache5360 und alle ihre Gedanken4284 wider mich.

61 Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,

61 HErr3068, du8085 hörest ihre Schmach2781 und alle ihre Gedanken4284 über mich,

62 мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.

62 die Lippen8193 meiner Widerwärtigen und ihr Dichten1902 wider mich täglich3117.

63 Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!

63 Schaue5027 doch; sie3427 gehen nieder oder stehen auf7012, so singen sie von mir Liedlein4485.

64 Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!

64 Vergilt1576 ihnen7725, HErr3068, wie4639 sie3027 verdienet haben!

65 Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!

65 Laß ihnen4044 das Herz3820 erschrecken und5414 deinen Fluch8381 fühlen!

66 Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!

66 Verfolge7291 sie mit Grimm639 und vertilge8045 sie unter dem Himmel8064 des HErrn3068!