CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Плач 5
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Плач Єремiї

Розділ 5

1 Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —

2 наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!

3 Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!

4 Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.

5 У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!

6 До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!

7 Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!

8 Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.

9 Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.

10 Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,

11 Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.

12 Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.

13 Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.

14 Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,

15 втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.

16 Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —

17 тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,

18 через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.

19 Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:

20 Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?

21 Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!

22 Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?

Die Klagelieder Jeremias

Kapitel 5

1 Gedenke2142, HErr3068, wie es uns gehet; schau und siehe5027 an7200 unsere Schmach2781!

2 Unser Erbe5159 ist den Fremden2114 zuteil worden und unsere Häuser1004 den Ausländern5237.

3 Wir sind Waisen3490 und haben keinen Vater1; unsere Mütter517 sind wie Witwen490.

4 Unser eigen Wasser4325 müssen wir um Geld3701 trinken8354; unser Holz6086 muß man bezahlt4242 bringen935 lassen.

5 Man treibt uns7291 über Hals6677, und wenn wir schon müde3021 sind, läßt man uns doch keine Ruhe5117.

6 Wir haben uns3027 müssen Ägypten4714 und5414 Assur804 ergeben, auf daß wir doch Brot3899 satt7646 zu essen haben.

7 Unsere Väter1 haben2398 gesündiget und sind nicht369 mehr vorhanden; und wir müssen5445 ihre Missetat5771 entgelten.

8 Knechte5650 herrschen4910 über uns, und ist niemand, der uns von ihrer Hand3027 errette6561.

9 Wir müssen unser Brot3899 mit Fahr unsers Lebens5315 holen935 vor6440 dem Schwert2719 in der Wüste4057.

10 Unsere Haut5785 ist verbrannt3648 wie in einem Ofen8574 vor6440 dem greulichen2152 Hunger7458.

11 Sie haben die Weiber802 zu Zion6726 geschwächt6031 und die Jungfrauen1330 in den Städten5892 Judas.

12 Die Fürsten8269 sind von3027 ihnen6440 gehenket, und die Person der Alten2205 hat man nicht geehret.

13 Die Jünglinge970 haben Mühlsteine2911 müssen tragen5375 und6086 die Knaben5288 über dem Holztragen straucheln3782.

14 Es sitzen7673 die Alten2205 nicht mehr unter dem Tor8179, und die Jünglinge970 treiben kein Saitenspiel5058 mehr.

15 Unsers Herzens3820 Freude4885 hat ein Ende7673, unser Reigen4234 ist in Wehklagen60 verkehret.

16 Die Krone5850 unsers Haupts ist5307 abgefallen. O wehe188, daß wir so gesündiget haben2398!

17 Darum ist auch unser Herz3820 betrübt1739, und unsere Augen5869 sind finster2821 worden

18 um des Berges2022 Zions6726 willen, daß er so wüst8074 liegt, daß die Füchse7776 darüberlaufen.

19 Aber du3427, HErr3068, der du ewiglich5769 bleibest und dein Thron3678 für1755 und für1755,

20 warum willst du unser so gar5331 vergessen7911 und3117 uns die Länge753 so gar verlassen5800?

21 Bringe uns, HErr3068, wieder7725 zu dir, daß wir wieder7725 heimkommen; verneue unsere Tage3117 wie vor6924 alters!

22 Denn du hast3988 uns verworfen3988 und bist allzusehr3966 über uns erzürnet.

Плач Єремiї

Розділ 5

Die Klagelieder Jeremias

Kapitel 5

1 Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —

1 Gedenke2142, HErr3068, wie es uns gehet; schau und siehe5027 an7200 unsere Schmach2781!

2 наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!

2 Unser Erbe5159 ist den Fremden2114 zuteil worden und unsere Häuser1004 den Ausländern5237.

3 Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!

3 Wir sind Waisen3490 und haben keinen Vater1; unsere Mütter517 sind wie Witwen490.

4 Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.

4 Unser eigen Wasser4325 müssen wir um Geld3701 trinken8354; unser Holz6086 muß man bezahlt4242 bringen935 lassen.

5 У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!

5 Man treibt uns7291 über Hals6677, und wenn wir schon müde3021 sind, läßt man uns doch keine Ruhe5117.

6 До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!

6 Wir haben uns3027 müssen Ägypten4714 und5414 Assur804 ergeben, auf daß wir doch Brot3899 satt7646 zu essen haben.

7 Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!

7 Unsere Väter1 haben2398 gesündiget und sind nicht369 mehr vorhanden; und wir müssen5445 ihre Missetat5771 entgelten.

8 Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.

8 Knechte5650 herrschen4910 über uns, und ist niemand, der uns von ihrer Hand3027 errette6561.

9 Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.

9 Wir müssen unser Brot3899 mit Fahr unsers Lebens5315 holen935 vor6440 dem Schwert2719 in der Wüste4057.

10 Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,

10 Unsere Haut5785 ist verbrannt3648 wie in einem Ofen8574 vor6440 dem greulichen2152 Hunger7458.

11 Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.

11 Sie haben die Weiber802 zu Zion6726 geschwächt6031 und die Jungfrauen1330 in den Städten5892 Judas.

12 Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.

12 Die Fürsten8269 sind von3027 ihnen6440 gehenket, und die Person der Alten2205 hat man nicht geehret.

13 Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.

13 Die Jünglinge970 haben Mühlsteine2911 müssen tragen5375 und6086 die Knaben5288 über dem Holztragen straucheln3782.

14 Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,

14 Es sitzen7673 die Alten2205 nicht mehr unter dem Tor8179, und die Jünglinge970 treiben kein Saitenspiel5058 mehr.

15 втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.

15 Unsers Herzens3820 Freude4885 hat ein Ende7673, unser Reigen4234 ist in Wehklagen60 verkehret.

16 Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —

16 Die Krone5850 unsers Haupts ist5307 abgefallen. O wehe188, daß wir so gesündiget haben2398!

17 тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,

17 Darum ist auch unser Herz3820 betrübt1739, und unsere Augen5869 sind finster2821 worden

18 через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.

18 um des Berges2022 Zions6726 willen, daß er so wüst8074 liegt, daß die Füchse7776 darüberlaufen.

19 Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:

19 Aber du3427, HErr3068, der du ewiglich5769 bleibest und dein Thron3678 für1755 und für1755,

20 Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?

20 warum willst du unser so gar5331 vergessen7911 und3117 uns die Länge753 so gar verlassen5800?

21 Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!

21 Bringe uns, HErr3068, wieder7725 zu dir, daß wir wieder7725 heimkommen; verneue unsere Tage3117 wie vor6924 alters!

22 Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?

22 Denn du hast3988 uns verworfen3988 und bist allzusehr3966 über uns erzürnet.