CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Мар. 6
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Вiд Марка

Розділ 6

1 І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї ба́тьківщини, а за Ним ішли учні Його.

2 Як настала ж субота, Він навчати почав у синаго́зі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: „Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що да́на Йому? І що за чуда, що стаються руками Його?

3 Хіба ж Він не те́сля, син Маріїн, брат же Якову, і Йо́сипу, і Юді та Си́монові? А се́стри Його хіба тут не між нами?“ І вони спокуша́лися Ним.

4 А Ісус їм сказав: „Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчи́зні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм“.

5 І Він тут учинити не міг чуда жодного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздорови́в.

6 І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по се́лах навкру́г та навчав.

7 І, закликавши Дванадцятьо́х, зачав їх по двох посилати, і вла́ду їм дав над нечистими ду́хами.

8 І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім па́лиці тільки самої: ні то́рби, ні хліба, ані мідякі́в у свій че́рес,

9 а ходити в санда́лях, „і двох убрань не носити“.

10 І промовив до них: „Коли ви де вві́йдете в дім, залиша́йтеся там, аж поки не вийдете звідти.

11 А як місто яке вас не при́йме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на сві́дчення супроти них. Поправді кажу́ вам, — легше бу́де Содо́му й Гомо́ррі дня судного, аніж місту тому́!“

12 І вийшли вони, і проповідували, щоб ка́ялися.

13 І багато виго́нили де́монів, і оливою хворих багато нама́щували — і вздоровляли.

14 І прочув про Ісуса цар І́род, — бо ім'я́ Його стало зага́льно відо́ме, — і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому тво́ряться чу́да від нього.

15 Інші впевня́ли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків.

16 А Ірод, прочувши, сказав: „Іван, якому я голову стяв був, — оце він воскрес!“

17 Той бо Ірод, пославши, схопи́в був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа, бо він одружи́вся був із нею.

18 Бо Іван казав Іродові: „Не годи́ться тобі мати за дружину жінку брата свого!“

19 А Іродія́да лю́тилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла.

20 Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бенте́жився, але слухав його залюбки́.

21 Та настав день догі́дний, коли дня наро́дження Ірод справляв був бенке́та вельмо́жам своїм, і тисячникам, і галілейській старши́ні,

22 і коли прийшла дочка́ тієї Іродіяди, і танцювала, і сподо́балася Іродові та присутнім із ним при столі, — тоді цар промовив до дівчини: „Проси в мене, чого хочеш, — і дам я тобі!“

23 І поклявся він їй: „Чого тільки від ме́не попросиш, то дам я тобі, — хоча б і півцарства мого́!“

24 Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: „Чого маю просити?“ А та відказала: „Голови Івана Христителя“.

25 І зараз квапли́во вернулась вона до царя, і просила, говорячи: „Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полу́миску голову Івана Христителя!“

26 І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були́ при столі́, не схотів їй відмовити.

27 І цар зараз послав вояка́, і звелів прине́сти Іванову голову.

28 І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його го́лову на полу́мискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало́ її своїй матері.

29 А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гро́бу поклали його.

30 І посхо́дилися до Ісуса апо́столи, і розповіли́ Йому все, — як багато зробили вони, і як багато навчили.

31 І сказав Він до них: „Ідіть осібно самі до безлю́дного місця, та трохи спочиньте“. Бо багато народу прихо́дило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.

32 І відпливли́ вони чо́вном окремо до місця безлю́дного.

33 І побачили їх, коли пли́нули, і багато-хто їх розпізнали. І пі́шки побігли туди з усіх міст, та й їх ви́передили.

34 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і зми́лувався над ними, бо були, „немов вівці, що не мають пастуха“. І зачав їх багато навчати.

35 І, як минуло вже ча́су доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: „Це місце безлю́дне, а година вже пізня.

36 Відпусти їх, — нехай пі́дуть в оса́ди та се́ла близькі́, і куплять собі чого їсти“.

37 А Він відповів і сказав їм: „Дайте їсти їм ви́“. Вони ж відказали Йому: „Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті дина́ріїв, і дати їм їсти?“

38 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте!“ І розізнавши, сказали: „П'ять хлібі́в та дві рибі“.

39 І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля о́дного.

40 І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдеся́т.

41 І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби́, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив.

42 І всі їли й наїлися!

43 А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів.

44 А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка!

45 І зараз звелів Своїм у́чням до чо́вна сідати, і на то́й бік попли́нути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить наро́д.

46 І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на го́ру.

47 А як вечір настав, чо́вен був серед моря, а Він Сам один на землі.

48 Коли ж Він побачив, як вони веслува́нням мордуються, — бо вітер їм був супроти́вний, — о четвертій сторо́жі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи́, і хотів їх минути.

49 А вони, як побачили, що йде Він по морю, поду́мали, що то мара́, та й стали кричати,

50 бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: „Будьте смілі, — це Я, не лякайтесь!“

51 І ввійшов Він у чо́вен до них, і вітер затих. А вони здивувалися ду́же в собі,

52 бо не зрозуміли чуда про хліби́, бо серце їхнє було затверділе.

53 Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську й прича́лили.

54 І, як вони повихо́дили з чо́вна, люди зараз пізнали Його,

55 і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих прино́сити, де тільки прочули були, що Він є.

56 І куди тільки Він прибував — до сіл, чи до міст, чи до осе́ль, — клали недужих на майда́нах, і благали Його, щоб могли доторкну́тись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього дото́ркувався, той був уздоро́влений!

Das Evangelium nach Markus

Kapitel 6

1 Und2532 er846 ging aus1831 von1564 dannen und2532 kam2064 in sein Vaterland3968; und2532 seine846 Jünger3101 folgten190 ihm nach1519.

2 Und2532 da der Sabbat4521 kam191, hub er846 an756 zu lehren1321 in1722 ihrer Schule4864: Und2532 viele4183, die es höreten, verwunderten sich1605 seiner Lehre und sprachen3004: Woher4159 kommt dem solches5023? und: Was5101 für Weisheit4678 ist‘s1096, die ihm5129 gegeben1325 ist, und solche5108 Taten1411, die durch1223 seine846 Hände5495 geschehen1096?

3 Ist2076 er3778 nicht3756 der Zimmermann5045, Marias Sohn, und2532 der Bruder80 des846 Jakobus2385 und2532 Joses2500 und2532 Judas2455 und2532 Simon4613? Sind1526 nicht3756 auch seine846 Schwestern79 allhie bei1722 uns2248? Und2532 sie ärgerten4624 sich an4314 ihm.

4 JEsus2424 aber1161 sprach3004 zu1722 ihnen: Ein Prophet4396 gilt2076 nirgend3756 weniger820 denn3754 im1722 Vaterland3968 und2532 daheim bei1722 den Seinen.

5 Und2532 er konnte1410 allda1563 nicht1508 eine einzige3762 Tat4160 tun; ohne wenig3641 Siechen732 legte2007 er die Hände5495 auf und heilete sie.

6 Und2532 er846 verwunderte2296 sich ihres Unglaubens570. Und er ging umher4013 in1223 die Flecken2968 im Kreis2945 und lehrete.

7 Und2532 er846 berief4341 die Zwölfe und2532 hub an756 und2532 sandte649 sie846 je zwei1417 und zwei1417 und gab1325 ihnen Macht1849 über die unsauberen169 Geister4151.

8 Und2532 gebot3853 ihnen, daß2443 sie846 nichts3367 bei1519 sich trügen auf142 dem Wege3598 denn1508 allein3440 einen Stab4464, keine3361 Tasche4082, kein3361 Brot740, kein3361 Geld5475 im1519 Gürtel2223,

9 sondern235 wären5265 geschuhet, und2532 daß sie nicht3361 zwei1417 Röcke5509 anzögen1746.

10 Und2532 sprach3004 zu ihnen: Wo1437 ihr846 in1519 ein1525 Haus3614 gehen werdet, da1563 bleibet3306 innen, bis ihr302 von1564 dannen ziehet.

11 Und2532 welche euch5209 nicht3361 aufnehmen1209 noch3366 hören191, da1564 gehet1607 von5270 dannen heraus und2228 schüttelt1621 den1565 Staub5522 ab von euren5216 Füßen4228 zu1519 einem Zeugnis3142 über sie846. Ich302 sage3004 euch5216: Wahrlich281, es wird1209 Sodom4670 und Gomorra1116 am1722 Jüngsten2250 Gerichte2920 erträglicher414 ergehen denn2228 solcher Stadt4172.

12 Und2532 sie gingen aus1831 und predigten2784, man sollte Buße tun3340.

13 Und2532 trieben viele4183 Teufel1140 aus1544 und2532 salbeten viele4183 Sieche732 mit Öl1637 und2532 machten sie gesund2323.

14 Und2532 es3754 kam191 vor1722 den König935 Herodes (denn1063 sein Name3686 war1096 nun bekannt5318); und2532 er846 sprach3004: Johannes2491 der Täufer907 ist2532 von1537 den Toten3498 auferstanden1453; darum5124 tut1754 er solche Taten1411.

15 Etliche243 aber3754 sprachen3004: Er ist2076 Elia2243; etliche243 aber1161: Er ist2076 ein Prophet4396 oder2228 einer1520 von den Propheten4396.

16 Da es846 aber1161 Herodes hörete, sprach2036 er3778: Es ist2076 Johannes2491, den ich1473 enthauptet607 habe191; der3739 ist von1537 den Toten3498 auferstanden1453.

17 Er846 aber1223, Herodes, hatte1060 ausgesandt649 und2532 Johannes2491 gegriffen2902 und3754 ins Gefängnis5438 gelegt1210 um1722 der Herodias2266 willen1223, seines Bruders80 Philippus5376 Weib1135; denn1063 er hatte sie gefreiet.

18 Johannes2491 aber1063 sprach3004 zu Herodes: Es ist1832 nicht3756 recht1832, daß du4671 deines4675 Bruders80 Weib1135 habest2192.

19 Herodias2266 aber1161 stellete ihm846 nach und2532 wollte2309 ihn846 töten615 und2532 konnte1410 nicht3756.

20 Herodes aber fürchtete Johannes2491; denn1063 er5399 wußte1492, daß er846 ein frommer1342 und2532 heiliger40 Mann435 war; und2532 verwahrete ihn846 und2532 gehorchte191 ihm846 in vielen4183 Sachen und2532 hörete ihn846 gerne.

21 Und2532 es kam1096 ein gelegener2121 Tag2250, daß3753 Herodes auf1077 seinen Jahrstag ein Abendmahl1173 gab4160 den Obersten und2532 Hauptleuten5506 und Vornehmsten4413 in Galiläa1056.

22 Da2532 trat hinein1525 die Tochter2364 der Herodias2266 und2532 tanzete, und2532 gefiel700 wohl dem846 Herodes und2532 denen, die am Tisch saßen4873. Da2532 sprach2036 der König935 zum Mägdlein2877: Bitte154 von mir3165, was1437 du willst; ich will2309 dir4671‘s geben1325.

23 Und2532 schwur3660 ihr846 einen Eid: Was1437 du wirst von mir3165 bitten154, will ich dir4671 geben1325, bis2193 an die Hälfte2255 meines3450 Königreichs.

24 Sie1161 ging hinaus1831 und1161 sprach2036 zu ihrer Mutter3384: Was5101 soll ich bitten154? Die sprach2036: Das Haupt2776 Johannes2491 des Täufers910.

25 Und2532 sie1325 ging bald2112 hinein1525 mit3326 Eile4710 zum Könige935, bat154 und sprach3004: Ich will2309, daß4314 du mir3427 gebest jetzt sobald auf1909 einer Schüssel4094 das2443 Haupt2776 Johannes2491 des Täufers910.

26 Der König935 ward1096 betrübt4036; doch um1223 des Eides3727 willen und2532 derer, die3588 am Tische saßen4873, wollte2309 er846 sie nicht2532 lassen eine Fehlbitte tun114.

27 Und2532 bald2112 schickte hin649 der König935 den Henker4688 und1161 hieß2004 sein846 Haupt2776 herbringen5342. Der ging565 hin und enthauptete607 ihn846 im1722 Gefängnis5438.

28 Und2532 trug her5342 sein846 Haupt2776 auf1909 einer Schüssel4094 und2532 gab‘s1325 dem846 Mägdlein2877, und2532 das846 Mägdlein2877 gab‘s1325 ihrer Mutter3384.

29 Und2532 da das seine846 Jünger3101 höreten, kamen2064 sie846 und2532 nahmen142 seinen846 Leib4430 und2532 legten5087 ihn in1722 ein Grab3419.

30 Und2532 die3745 Apostel652 kamen zu4314 JEsu2424 zusammen4863 und2532 verkündigten518 ihm das3956 alles, und2532 was3745 sie846 getan4160 und2532 gelehret hatten.

31 Und2532 er846 sprach2036 zu ihnen846: Lasset1205 uns5210 besonders2398 in1519 eine Wüste2048 gehen5217 und2532 ruhet ein wenig3641. Denn1063 ihrer war viel4183, die ab und2532 zu gingen2064, und2532 hatten2258 nicht3761 Zeit genug2119 zu essen5315.

32 Und2532 er fuhr565 da in1519 einem Schiff4143 zu einer Wüste2048 besonders2398.

33 Und2532 das1492 Volk3793 sah sie846 wegfahren, und2532 viele4183 kannten1921 ihn846 und2532 liefen4936 daselbst1563 hin5217 miteinander zu4314 Fuß3979 aus575 allen3956 Städten4172 und2532 kamen4281 ihnen846 zuvor und2532 kamen4905 zu ihm846.

34 Und2532 JEsus2424 ging heraus1831 und2532 sah das1492 große4183 Volk3793; und2532 es jammerte4697 ihn846 derselben, denn3754 sie846 waren2258 wie5613 die Schafe4263, die keinen3361 Hirten4166 haben2192; und fing756 an1909 eine lange4183 Predigt.

35 Da nun2235 der Tag5610 fast dahin4183 war1096, traten seine846 Jünger3101 zu4334 ihm846 und2532 sprachen: Es5117 ist2076 wüste2048 hier, und2532 der Tag5610 ist nun2235 dahin4183.

36 Laß630 sie846 von dir630, daß2443 sie hingehen565 umher2945 in1519 die Dörfer68 und2532 Märkte2968 und kaufen59 sich1438 Brot740; denn1063 sie haben2192 nicht3756 zu essen5315.

37 JEsus aber1161 antwortete611 und2532 sprach2036 zu ihnen846: Gebet1325 ihr846 ihnen zu essen5315! Und2532 sie846 sprachen3004 zu ihm846: Sollen wir denn hingehen565 und zweihundert1250 Pfennig wert Brot740 kaufen59 und ihnen zu essen5315 geben1325?

38 Er aber1161 sprach3004 zu ihnen: Wieviel4214 Brote740 habt2192 ihr846? Gehet hin5217 und2532 sehet1492! Und2532 da sie1097 es erkundet hatten, sprachen3004 sie: Fünf4002 und zwei1417 Fische2486.

39 Und2532 er846 gebot2004 ihnen, daß sie sich347 alle3956 lagerten bei Tischen voll auf1909 das grüne5515 Gras5528.

40 Und2532 sie setzten sich377 nach Schichten4237, je303 hundert1540 und hundert, fünfzig4004 und fünfzig.

41 Und2532 er846 nahm2983 die fünf4002 Brote740 und2532 zwei1417 Fische2486 und2532 sah auf308 gen Himmel3772 und2532 dankete und2532 brach2622 die Brote740 und gab1325 sie den Jüngern3101, daß2443 sie ihnen vorlegten3908; und die zwei1417 Fische2486 teilete er unter1519 sie alle3956.

42 Und2532 sie aßen5315 alle3956 und2532 wurden satt5526.

43 Und2532 sie huben auf142 die Brocken2801, zwölf1427 Körbe2894 voll4134, und2532 von575 den Fischen2486.

44 Und2532 die da740 gegessen hatten5315, der waren2258 fünftausend4000 Mann435.

45 Und2532 alsbald2112 trieb315 er seine846 Jünger3101, daß4314 sie in1519 das Schiff4143 träten1684 und2532 vor4254 ihm hinüberführen4254 gen1519 Bethsaida966, bis2193 daß er das Volk3793 von sich848 ließe630.

46 Und2532 da er846 sie von sich geschafft hatte657, ging565 er hin auf1519 einen Berg3735, zu beten4336.

47 Und2532 am1722 Abend3798 war1096 das Schiff4143 mitten3319 auf1909 dem846 Meer2281 und2532 er2258 auf dem Lande1093 alleine.

48 Und2532 er846 sah1492, daß4314 sie Not928 litten im1909 Rudern1643; denn1063 der Wind417 war2258 ihnen entgegen1727. Und2532 um4012 die vierte5067 Wache5438 der Nacht3571 kam2064 er zu1722 ihnen und2532 wandelte4043 auf dem Meer2281.

49 Und1161 er846 wollte vor ihnen übergehen. Und2532 da sie ihn sahen1492 auf1909 dem Meer2281 wandeln4043, meineten sie, es wäre1511 ein Gespenst5326, und schrieen349.

50 Denn1063 sie846 sahen1492 ihn alle3956 und2532 erschraken5015. Aber alsbald2112 redete2980 er846 mit3326 ihnen846 und2532 sprach3004 zu ihnen: Seid getrost2293; ich1473 bin‘s1510 fürchtet5399 euch5399 nicht2532!

51 Und2532 trat305 zu4314 ihnen ins1519 Schiff4143, und2532 der Wind417 legte sich2869. Und2532 sie846 entsetzten1839 sich1438 und2532 verwunderten2296 sich über1722 die Maßen1537.

52 Denn1063 sie4920 waren nichts3756 verständiger worden über1909 den Broten740, und1063 ihr846 Herz2588 war2258 erstarret.

53 Und2532 da sie hinübergefahren waren1276, kamen2064 sie in das Land1093 Genezareth1082 und2532 fuhren an1909.

54 Und2532 da sie846 aus1831 dem1537 Schiff4143 traten, alsbald2112 kannten1921 sie ihn

55 und liefen4063 alle3650 in die1565 umliegenden Länder4066 und huben an756, die191 Kranken2560 umherzuführen4064 auf1909 Betten2895, wo3699 sie höreten, daß er2076 war2192.

56 Und2532 wo er846 in1519 die Märkte oder2228 Städte4172 oder2228 Dörfer68 einging1531, da2532 legten5087 sie846 die Kranken770 auf den Markt2968 und302 baten3870 ihn846, daß2443 sie302 nur2579 den Saum2899 seines Kleides2440 an1722 rühren möchten. Und2532 alle3745, die ihn anrühreten, wurden gesund4982.

Вiд Марка

Розділ 6

Das Evangelium nach Markus

Kapitel 6

1 І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї ба́тьківщини, а за Ним ішли учні Його.

1 Und2532 er846 ging aus1831 von1564 dannen und2532 kam2064 in sein Vaterland3968; und2532 seine846 Jünger3101 folgten190 ihm nach1519.

2 Як настала ж субота, Він навчати почав у синаго́зі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: „Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що да́на Йому? І що за чуда, що стаються руками Його?

2 Und2532 da der Sabbat4521 kam191, hub er846 an756 zu lehren1321 in1722 ihrer Schule4864: Und2532 viele4183, die es höreten, verwunderten sich1605 seiner Lehre und sprachen3004: Woher4159 kommt dem solches5023? und: Was5101 für Weisheit4678 ist‘s1096, die ihm5129 gegeben1325 ist, und solche5108 Taten1411, die durch1223 seine846 Hände5495 geschehen1096?

3 Хіба ж Він не те́сля, син Маріїн, брат же Якову, і Йо́сипу, і Юді та Си́монові? А се́стри Його хіба тут не між нами?“ І вони спокуша́лися Ним.

3 Ist2076 er3778 nicht3756 der Zimmermann5045, Marias Sohn, und2532 der Bruder80 des846 Jakobus2385 und2532 Joses2500 und2532 Judas2455 und2532 Simon4613? Sind1526 nicht3756 auch seine846 Schwestern79 allhie bei1722 uns2248? Und2532 sie ärgerten4624 sich an4314 ihm.

4 А Ісус їм сказав: „Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчи́зні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм“.

4 JEsus2424 aber1161 sprach3004 zu1722 ihnen: Ein Prophet4396 gilt2076 nirgend3756 weniger820 denn3754 im1722 Vaterland3968 und2532 daheim bei1722 den Seinen.

5 І Він тут учинити не міг чуда жодного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздорови́в.

5 Und2532 er konnte1410 allda1563 nicht1508 eine einzige3762 Tat4160 tun; ohne wenig3641 Siechen732 legte2007 er die Hände5495 auf und heilete sie.

6 І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по се́лах навкру́г та навчав.

6 Und2532 er846 verwunderte2296 sich ihres Unglaubens570. Und er ging umher4013 in1223 die Flecken2968 im Kreis2945 und lehrete.

7 І, закликавши Дванадцятьо́х, зачав їх по двох посилати, і вла́ду їм дав над нечистими ду́хами.

7 Und2532 er846 berief4341 die Zwölfe und2532 hub an756 und2532 sandte649 sie846 je zwei1417 und zwei1417 und gab1325 ihnen Macht1849 über die unsauberen169 Geister4151.

8 І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім па́лиці тільки самої: ні то́рби, ні хліба, ані мідякі́в у свій че́рес,

8 Und2532 gebot3853 ihnen, daß2443 sie846 nichts3367 bei1519 sich trügen auf142 dem Wege3598 denn1508 allein3440 einen Stab4464, keine3361 Tasche4082, kein3361 Brot740, kein3361 Geld5475 im1519 Gürtel2223,

9 а ходити в санда́лях, „і двох убрань не носити“.

9 sondern235 wären5265 geschuhet, und2532 daß sie nicht3361 zwei1417 Röcke5509 anzögen1746.

10 І промовив до них: „Коли ви де вві́йдете в дім, залиша́йтеся там, аж поки не вийдете звідти.

10 Und2532 sprach3004 zu ihnen: Wo1437 ihr846 in1519 ein1525 Haus3614 gehen werdet, da1563 bleibet3306 innen, bis ihr302 von1564 dannen ziehet.

11 А як місто яке вас не при́йме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на сві́дчення супроти них. Поправді кажу́ вам, — легше бу́де Содо́му й Гомо́ррі дня судного, аніж місту тому́!“

11 Und2532 welche euch5209 nicht3361 aufnehmen1209 noch3366 hören191, da1564 gehet1607 von5270 dannen heraus und2228 schüttelt1621 den1565 Staub5522 ab von euren5216 Füßen4228 zu1519 einem Zeugnis3142 über sie846. Ich302 sage3004 euch5216: Wahrlich281, es wird1209 Sodom4670 und Gomorra1116 am1722 Jüngsten2250 Gerichte2920 erträglicher414 ergehen denn2228 solcher Stadt4172.

12 І вийшли вони, і проповідували, щоб ка́ялися.

12 Und2532 sie gingen aus1831 und predigten2784, man sollte Buße tun3340.

13 І багато виго́нили де́монів, і оливою хворих багато нама́щували — і вздоровляли.

13 Und2532 trieben viele4183 Teufel1140 aus1544 und2532 salbeten viele4183 Sieche732 mit Öl1637 und2532 machten sie gesund2323.

14 І прочув про Ісуса цар І́род, — бо ім'я́ Його стало зага́льно відо́ме, — і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому тво́ряться чу́да від нього.

14 Und2532 es3754 kam191 vor1722 den König935 Herodes (denn1063 sein Name3686 war1096 nun bekannt5318); und2532 er846 sprach3004: Johannes2491 der Täufer907 ist2532 von1537 den Toten3498 auferstanden1453; darum5124 tut1754 er solche Taten1411.

15 Інші впевня́ли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків.

15 Etliche243 aber3754 sprachen3004: Er ist2076 Elia2243; etliche243 aber1161: Er ist2076 ein Prophet4396 oder2228 einer1520 von den Propheten4396.

16 А Ірод, прочувши, сказав: „Іван, якому я голову стяв був, — оце він воскрес!“

16 Da es846 aber1161 Herodes hörete, sprach2036 er3778: Es ist2076 Johannes2491, den ich1473 enthauptet607 habe191; der3739 ist von1537 den Toten3498 auferstanden1453.

17 Той бо Ірод, пославши, схопи́в був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа, бо він одружи́вся був із нею.

17 Er846 aber1223, Herodes, hatte1060 ausgesandt649 und2532 Johannes2491 gegriffen2902 und3754 ins Gefängnis5438 gelegt1210 um1722 der Herodias2266 willen1223, seines Bruders80 Philippus5376 Weib1135; denn1063 er hatte sie gefreiet.

18 Бо Іван казав Іродові: „Не годи́ться тобі мати за дружину жінку брата свого!“

18 Johannes2491 aber1063 sprach3004 zu Herodes: Es ist1832 nicht3756 recht1832, daß du4671 deines4675 Bruders80 Weib1135 habest2192.

19 А Іродія́да лю́тилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла.

19 Herodias2266 aber1161 stellete ihm846 nach und2532 wollte2309 ihn846 töten615 und2532 konnte1410 nicht3756.

20 Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бенте́жився, але слухав його залюбки́.

20 Herodes aber fürchtete Johannes2491; denn1063 er5399 wußte1492, daß er846 ein frommer1342 und2532 heiliger40 Mann435 war; und2532 verwahrete ihn846 und2532 gehorchte191 ihm846 in vielen4183 Sachen und2532 hörete ihn846 gerne.

21 Та настав день догі́дний, коли дня наро́дження Ірод справляв був бенке́та вельмо́жам своїм, і тисячникам, і галілейській старши́ні,

21 Und2532 es kam1096 ein gelegener2121 Tag2250, daß3753 Herodes auf1077 seinen Jahrstag ein Abendmahl1173 gab4160 den Obersten und2532 Hauptleuten5506 und Vornehmsten4413 in Galiläa1056.

22 і коли прийшла дочка́ тієї Іродіяди, і танцювала, і сподо́балася Іродові та присутнім із ним при столі, — тоді цар промовив до дівчини: „Проси в мене, чого хочеш, — і дам я тобі!“

22 Da2532 trat hinein1525 die Tochter2364 der Herodias2266 und2532 tanzete, und2532 gefiel700 wohl dem846 Herodes und2532 denen, die am Tisch saßen4873. Da2532 sprach2036 der König935 zum Mägdlein2877: Bitte154 von mir3165, was1437 du willst; ich will2309 dir4671‘s geben1325.

23 І поклявся він їй: „Чого тільки від ме́не попросиш, то дам я тобі, — хоча б і півцарства мого́!“

23 Und2532 schwur3660 ihr846 einen Eid: Was1437 du wirst von mir3165 bitten154, will ich dir4671 geben1325, bis2193 an die Hälfte2255 meines3450 Königreichs.

24 Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: „Чого маю просити?“ А та відказала: „Голови Івана Христителя“.

24 Sie1161 ging hinaus1831 und1161 sprach2036 zu ihrer Mutter3384: Was5101 soll ich bitten154? Die sprach2036: Das Haupt2776 Johannes2491 des Täufers910.

25 І зараз квапли́во вернулась вона до царя, і просила, говорячи: „Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полу́миску голову Івана Христителя!“

25 Und2532 sie1325 ging bald2112 hinein1525 mit3326 Eile4710 zum Könige935, bat154 und sprach3004: Ich will2309, daß4314 du mir3427 gebest jetzt sobald auf1909 einer Schüssel4094 das2443 Haupt2776 Johannes2491 des Täufers910.

26 І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були́ при столі́, не схотів їй відмовити.

26 Der König935 ward1096 betrübt4036; doch um1223 des Eides3727 willen und2532 derer, die3588 am Tische saßen4873, wollte2309 er846 sie nicht2532 lassen eine Fehlbitte tun114.

27 І цар зараз послав вояка́, і звелів прине́сти Іванову голову.

27 Und2532 bald2112 schickte hin649 der König935 den Henker4688 und1161 hieß2004 sein846 Haupt2776 herbringen5342. Der ging565 hin und enthauptete607 ihn846 im1722 Gefängnis5438.

28 І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його го́лову на полу́мискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало́ її своїй матері.

28 Und2532 trug her5342 sein846 Haupt2776 auf1909 einer Schüssel4094 und2532 gab‘s1325 dem846 Mägdlein2877, und2532 das846 Mägdlein2877 gab‘s1325 ihrer Mutter3384.

29 А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гро́бу поклали його.

29 Und2532 da das seine846 Jünger3101 höreten, kamen2064 sie846 und2532 nahmen142 seinen846 Leib4430 und2532 legten5087 ihn in1722 ein Grab3419.

30 І посхо́дилися до Ісуса апо́столи, і розповіли́ Йому все, — як багато зробили вони, і як багато навчили.

30 Und2532 die3745 Apostel652 kamen zu4314 JEsu2424 zusammen4863 und2532 verkündigten518 ihm das3956 alles, und2532 was3745 sie846 getan4160 und2532 gelehret hatten.

31 І сказав Він до них: „Ідіть осібно самі до безлю́дного місця, та трохи спочиньте“. Бо багато народу прихо́дило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.

31 Und2532 er846 sprach2036 zu ihnen846: Lasset1205 uns5210 besonders2398 in1519 eine Wüste2048 gehen5217 und2532 ruhet ein wenig3641. Denn1063 ihrer war viel4183, die ab und2532 zu gingen2064, und2532 hatten2258 nicht3761 Zeit genug2119 zu essen5315.

32 І відпливли́ вони чо́вном окремо до місця безлю́дного.

32 Und2532 er fuhr565 da in1519 einem Schiff4143 zu einer Wüste2048 besonders2398.

33 І побачили їх, коли пли́нули, і багато-хто їх розпізнали. І пі́шки побігли туди з усіх міст, та й їх ви́передили.

33 Und2532 das1492 Volk3793 sah sie846 wegfahren, und2532 viele4183 kannten1921 ihn846 und2532 liefen4936 daselbst1563 hin5217 miteinander zu4314 Fuß3979 aus575 allen3956 Städten4172 und2532 kamen4281 ihnen846 zuvor und2532 kamen4905 zu ihm846.

34 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і зми́лувався над ними, бо були, „немов вівці, що не мають пастуха“. І зачав їх багато навчати.

34 Und2532 JEsus2424 ging heraus1831 und2532 sah das1492 große4183 Volk3793; und2532 es jammerte4697 ihn846 derselben, denn3754 sie846 waren2258 wie5613 die Schafe4263, die keinen3361 Hirten4166 haben2192; und fing756 an1909 eine lange4183 Predigt.

35 І, як минуло вже ча́су доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: „Це місце безлю́дне, а година вже пізня.

35 Da nun2235 der Tag5610 fast dahin4183 war1096, traten seine846 Jünger3101 zu4334 ihm846 und2532 sprachen: Es5117 ist2076 wüste2048 hier, und2532 der Tag5610 ist nun2235 dahin4183.

36 Відпусти їх, — нехай пі́дуть в оса́ди та се́ла близькі́, і куплять собі чого їсти“.

36 Laß630 sie846 von dir630, daß2443 sie hingehen565 umher2945 in1519 die Dörfer68 und2532 Märkte2968 und kaufen59 sich1438 Brot740; denn1063 sie haben2192 nicht3756 zu essen5315.

37 А Він відповів і сказав їм: „Дайте їсти їм ви́“. Вони ж відказали Йому: „Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті дина́ріїв, і дати їм їсти?“

37 JEsus aber1161 antwortete611 und2532 sprach2036 zu ihnen846: Gebet1325 ihr846 ihnen zu essen5315! Und2532 sie846 sprachen3004 zu ihm846: Sollen wir denn hingehen565 und zweihundert1250 Pfennig wert Brot740 kaufen59 und ihnen zu essen5315 geben1325?

38 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте!“ І розізнавши, сказали: „П'ять хлібі́в та дві рибі“.

38 Er aber1161 sprach3004 zu ihnen: Wieviel4214 Brote740 habt2192 ihr846? Gehet hin5217 und2532 sehet1492! Und2532 da sie1097 es erkundet hatten, sprachen3004 sie: Fünf4002 und zwei1417 Fische2486.

39 І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля о́дного.

39 Und2532 er846 gebot2004 ihnen, daß sie sich347 alle3956 lagerten bei Tischen voll auf1909 das grüne5515 Gras5528.

40 І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдеся́т.

40 Und2532 sie setzten sich377 nach Schichten4237, je303 hundert1540 und hundert, fünfzig4004 und fünfzig.

41 І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби́, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив.

41 Und2532 er846 nahm2983 die fünf4002 Brote740 und2532 zwei1417 Fische2486 und2532 sah auf308 gen Himmel3772 und2532 dankete und2532 brach2622 die Brote740 und gab1325 sie den Jüngern3101, daß2443 sie ihnen vorlegten3908; und die zwei1417 Fische2486 teilete er unter1519 sie alle3956.

42 І всі їли й наїлися!

42 Und2532 sie aßen5315 alle3956 und2532 wurden satt5526.

43 А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів.

43 Und2532 sie huben auf142 die Brocken2801, zwölf1427 Körbe2894 voll4134, und2532 von575 den Fischen2486.

44 А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка!

44 Und2532 die da740 gegessen hatten5315, der waren2258 fünftausend4000 Mann435.

45 І зараз звелів Своїм у́чням до чо́вна сідати, і на то́й бік попли́нути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить наро́д.

45 Und2532 alsbald2112 trieb315 er seine846 Jünger3101, daß4314 sie in1519 das Schiff4143 träten1684 und2532 vor4254 ihm hinüberführen4254 gen1519 Bethsaida966, bis2193 daß er das Volk3793 von sich848 ließe630.

46 І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на го́ру.

46 Und2532 da er846 sie von sich geschafft hatte657, ging565 er hin auf1519 einen Berg3735, zu beten4336.

47 А як вечір настав, чо́вен був серед моря, а Він Сам один на землі.

47 Und2532 am1722 Abend3798 war1096 das Schiff4143 mitten3319 auf1909 dem846 Meer2281 und2532 er2258 auf dem Lande1093 alleine.

48 Коли ж Він побачив, як вони веслува́нням мордуються, — бо вітер їм був супроти́вний, — о четвертій сторо́жі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи́, і хотів їх минути.

48 Und2532 er846 sah1492, daß4314 sie Not928 litten im1909 Rudern1643; denn1063 der Wind417 war2258 ihnen entgegen1727. Und2532 um4012 die vierte5067 Wache5438 der Nacht3571 kam2064 er zu1722 ihnen und2532 wandelte4043 auf dem Meer2281.

49 А вони, як побачили, що йде Він по морю, поду́мали, що то мара́, та й стали кричати,

49 Und1161 er846 wollte vor ihnen übergehen. Und2532 da sie ihn sahen1492 auf1909 dem Meer2281 wandeln4043, meineten sie, es wäre1511 ein Gespenst5326, und schrieen349.

50 бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: „Будьте смілі, — це Я, не лякайтесь!“

50 Denn1063 sie846 sahen1492 ihn alle3956 und2532 erschraken5015. Aber alsbald2112 redete2980 er846 mit3326 ihnen846 und2532 sprach3004 zu ihnen: Seid getrost2293; ich1473 bin‘s1510 fürchtet5399 euch5399 nicht2532!

51 І ввійшов Він у чо́вен до них, і вітер затих. А вони здивувалися ду́же в собі,

51 Und2532 trat305 zu4314 ihnen ins1519 Schiff4143, und2532 der Wind417 legte sich2869. Und2532 sie846 entsetzten1839 sich1438 und2532 verwunderten2296 sich über1722 die Maßen1537.

52 бо не зрозуміли чуда про хліби́, бо серце їхнє було затверділе.

52 Denn1063 sie4920 waren nichts3756 verständiger worden über1909 den Broten740, und1063 ihr846 Herz2588 war2258 erstarret.

53 Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську й прича́лили.

53 Und2532 da sie hinübergefahren waren1276, kamen2064 sie in das Land1093 Genezareth1082 und2532 fuhren an1909.

54 І, як вони повихо́дили з чо́вна, люди зараз пізнали Його,

54 Und2532 da sie846 aus1831 dem1537 Schiff4143 traten, alsbald2112 kannten1921 sie ihn

55 і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих прино́сити, де тільки прочули були, що Він є.

55 und liefen4063 alle3650 in die1565 umliegenden Länder4066 und huben an756, die191 Kranken2560 umherzuführen4064 auf1909 Betten2895, wo3699 sie höreten, daß er2076 war2192.

56 І куди тільки Він прибував — до сіл, чи до міст, чи до осе́ль, — клали недужих на майда́нах, і благали Його, щоб могли доторкну́тись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього дото́ркувався, той був уздоро́влений!

56 Und2532 wo er846 in1519 die Märkte oder2228 Städte4172 oder2228 Dörfer68 einging1531, da2532 legten5087 sie846 die Kranken770 auf den Markt2968 und302 baten3870 ihn846, daß2443 sie302 nur2579 den Saum2899 seines Kleides2440 an1722 rühren möchten. Und2532 alle3745, die ihn anrühreten, wurden gesund4982.