CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Мар. 6
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Вiд Марка

Розділ 6

1 І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї ба́тьківщини, а за Ним ішли учні Його.

2 Як настала ж субота, Він навчати почав у синаго́зі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: „Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що да́на Йому? І що за чуда, що стаються руками Його?

3 Хіба ж Він не те́сля, син Маріїн, брат же Якову, і Йо́сипу, і Юді та Си́монові? А се́стри Його хіба тут не між нами?“ І вони спокуша́лися Ним.

4 А Ісус їм сказав: „Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчи́зні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм“.

5 І Він тут учинити не міг чуда жодного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздорови́в.

6 І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по се́лах навкру́г та навчав.

7 І, закликавши Дванадцятьо́х, зачав їх по двох посилати, і вла́ду їм дав над нечистими ду́хами.

8 І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім па́лиці тільки самої: ні то́рби, ні хліба, ані мідякі́в у свій че́рес,

9 а ходити в санда́лях, „і двох убрань не носити“.

10 І промовив до них: „Коли ви де вві́йдете в дім, залиша́йтеся там, аж поки не вийдете звідти.

11 А як місто яке вас не при́йме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на сві́дчення супроти них. Поправді кажу́ вам, — легше бу́де Содо́му й Гомо́ррі дня судного, аніж місту тому́!“

12 І вийшли вони, і проповідували, щоб ка́ялися.

13 І багато виго́нили де́монів, і оливою хворих багато нама́щували — і вздоровляли.

14 І прочув про Ісуса цар І́род, — бо ім'я́ Його стало зага́льно відо́ме, — і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому тво́ряться чу́да від нього.

15 Інші впевня́ли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків.

16 А Ірод, прочувши, сказав: „Іван, якому я голову стяв був, — оце він воскрес!“

17 Той бо Ірод, пославши, схопи́в був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа, бо він одружи́вся був із нею.

18 Бо Іван казав Іродові: „Не годи́ться тобі мати за дружину жінку брата свого!“

19 А Іродія́да лю́тилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла.

20 Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бенте́жився, але слухав його залюбки́.

21 Та настав день догі́дний, коли дня наро́дження Ірод справляв був бенке́та вельмо́жам своїм, і тисячникам, і галілейській старши́ні,

22 і коли прийшла дочка́ тієї Іродіяди, і танцювала, і сподо́балася Іродові та присутнім із ним при столі, — тоді цар промовив до дівчини: „Проси в мене, чого хочеш, — і дам я тобі!“

23 І поклявся він їй: „Чого тільки від ме́не попросиш, то дам я тобі, — хоча б і півцарства мого́!“

24 Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: „Чого маю просити?“ А та відказала: „Голови Івана Христителя“.

25 І зараз квапли́во вернулась вона до царя, і просила, говорячи: „Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полу́миску голову Івана Христителя!“

26 І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були́ при столі́, не схотів їй відмовити.

27 І цар зараз послав вояка́, і звелів прине́сти Іванову голову.

28 І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його го́лову на полу́мискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало́ її своїй матері.

29 А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гро́бу поклали його.

30 І посхо́дилися до Ісуса апо́столи, і розповіли́ Йому все, — як багато зробили вони, і як багато навчили.

31 І сказав Він до них: „Ідіть осібно самі до безлю́дного місця, та трохи спочиньте“. Бо багато народу прихо́дило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.

32 І відпливли́ вони чо́вном окремо до місця безлю́дного.

33 І побачили їх, коли пли́нули, і багато-хто їх розпізнали. І пі́шки побігли туди з усіх міст, та й їх ви́передили.

34 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і зми́лувався над ними, бо були, „немов вівці, що не мають пастуха“. І зачав їх багато навчати.

35 І, як минуло вже ча́су доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: „Це місце безлю́дне, а година вже пізня.

36 Відпусти їх, — нехай пі́дуть в оса́ди та се́ла близькі́, і куплять собі чого їсти“.

37 А Він відповів і сказав їм: „Дайте їсти їм ви́“. Вони ж відказали Йому: „Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті дина́ріїв, і дати їм їсти?“

38 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте!“ І розізнавши, сказали: „П'ять хлібі́в та дві рибі“.

39 І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля о́дного.

40 І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдеся́т.

41 І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби́, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив.

42 І всі їли й наїлися!

43 А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів.

44 А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка!

45 І зараз звелів Своїм у́чням до чо́вна сідати, і на то́й бік попли́нути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить наро́д.

46 І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на го́ру.

47 А як вечір настав, чо́вен був серед моря, а Він Сам один на землі.

48 Коли ж Він побачив, як вони веслува́нням мордуються, — бо вітер їм був супроти́вний, — о четвертій сторо́жі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи́, і хотів їх минути.

49 А вони, як побачили, що йде Він по морю, поду́мали, що то мара́, та й стали кричати,

50 бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: „Будьте смілі, — це Я, не лякайтесь!“

51 І ввійшов Він у чо́вен до них, і вітер затих. А вони здивувалися ду́же в собі,

52 бо не зрозуміли чуда про хліби́, бо серце їхнє було затверділе.

53 Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську й прича́лили.

54 І, як вони повихо́дили з чо́вна, люди зараз пізнали Його,

55 і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих прино́сити, де тільки прочули були, що Він є.

56 І куди тільки Він прибував — до сіл, чи до міст, чи до осе́ль, — клали недужих на майда́нах, і благали Його, щоб могли доторкну́тись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього дото́ркувався, той був уздоро́влений!

Евангелие от Марка

Глава 6

1 Иисус вышел оттуда и отправился в Свой родной город, а Его ученики следовали за Ним.

2 Когда наступила суббота, Он начал учить в синагоге, и многие, слушая Его, изумлялись и говорили: «Откуда у Него это учение? И что за мудрость Ему дана, что такие чудеса совершаются Его руками?

3 Разве Он не плотник, сын Марии, брат Иакова, Иосии, Иуды и Симона? И не здесь ли среди нас Его сёстры?» И они не захотели признать Его.

4 Иисус сказал им: «Не бывает пророк без чести, разве только в своём родном городе, среди своих и в своём доме».

5 И не мог Он совершить там никакого чуда; только на нескольких больных возложил руки и исцелил их.

6 Иисус очень удивлялся их неверию. Затем Он пошёл по селениям учить людей.

7 Иисус, призвав к Себе двенадцать апостолов, начал рассылать их по двое и дал им власть над нечистыми духами.

8 Он наказал им: «Не берите с собой ничего, кроме дорожного посоха: ни хлеба, ни суму, ни денег в поясе.

9 Обуйтесь в сандалии и возьмите только ту одежду, что на вас.

10 В какой бы дом вы ни вошли, оставайтесь там, пока не покинете тот город.

11 И если в каком-то месте вас не примут или не станут слушать, то, выходя оттуда, отряхните пыль со своих ног. Это будет для них предупреждением».

12 Апостолы пошли и стали проповедовать, чтобы люди покаялись.

13 Они изгоняли множество бесов и многих больных натирали оливковым маслом и исцеляли их.

14 Царь Ирод услышал об Иисусе, потому что Его имя стало хорошо известно. Некоторые говорили: «Иоанн Креститель воскрес из мёртвых и поэтому может творить чудеса».

15 Другие говорили: «Он Илия». А третьи утверждали: «Он пророк, подобный одному из пророков древних времён».

16 Но, услышав это, Ирод сказал: «Иоанн, которого я обезглавил, воскрес».

17 Ирод сам отдал приказ схватить Иоанна и заточить его в темницу из-за Иродиады, жены своего брата Филиппа, на которой он потом сам женился.

18 Это произошло потому, что Иоанн всё время говорил Ироду: «Тебе не положено брать в жёны жену твоего брата».

19 И Иродиада, затаив злобу против Иоанна, хотела его убить, но не могла этого сделать,

20 так как Ирод боялся Иоанна, потому что знал, что он человек праведный и святой, и поэтому берёг его. Ирод с удовольствием слушал проповеди Иоанна, хотя они его всегда беспокоили.

21 Наконец у Иродиады появилась возможность убить Иоанна. По случаю своего дня рождения Ирод устроил пир для своих вельмож, военных трибунов и галилейских старейшин.

22 И когда дочь Иродиады вошла и стала танцевать, то так угодила Ироду и его гостям, что царь сказал девочке: «Проси у меня что хочешь, и я дам тебе это».

23 Царь поклялся ей: «Я дам тебе всё, что ты только захочешь, хоть половину моего царства».

24 Она вышла и спросила у матери: «Что мне попросить?» А та ответила: «Голову Иоанна Крестителя».

25 Девочка сразу же поспешила к царю и попросила: «Я хочу, чтобы ты сейчас же дал мне на блюде голову Иоанна Крестителя».

26 Царь сильно опечалился, но так как он поклялся при гостях, то не захотел отказать ей.

27 Поэтому царь тотчас же послал солдата и приказал ему принести голову Иоанна. Тот пошёл, отсёк Иоанну голову в темнице,

28 принёс её на блюде и отдал девочке, а та преподнесла её матери.

29 Когда ученики Иоанна услышали об этом, они пришли, взяли его тело и положили в гробницу.

30 Апостолы собрались вокруг Иисуса и рассказали Ему обо всём, что они сделали и чему научили.

31 Он сказал им: «Давайте удалимся в уединённое место, и вы там немного отдохнёте». Потому что там, где они находились, было людное место, и им даже было некогда поесть.

32 Поэтому они отплыли на лодке в уединённое место одни.

33 Но многие люди, видевшие, как они отплывали, знали, кто они такие; и поэтому побежали туда по берегу из всех городов, и опередили их.

34 Когда Иисус вышел из лодки, Он увидел ожидавшую их большую толпу, и Ему стало жаль этих людей, потому что они были подобны овцам без пастуха. И Он начал многому учить их.

35 День подходил к концу, так что ученики Иисуса подошли к Нему и сказали: «Место здесь пустынное, и уже очень поздно.

36 Отпусти людей, чтобы они могли пойти по окрестным селениям и деревням и купить себе что-нибудь поесть».

37 Но Иисус ответил им: «Вы дадите им поесть». Ученики возразили: «Что? Мы должны пойти купить хлеб на всех? Нам необходимо двести динариев для того, чтобы накормить этих людей!»

38 Но Иисус сказал им: «Сколько у вас хлебов? Идите и посмотрите!» Они сосчитали хлебы и сказали: «У нас пять хлебов и две рыбины».

39 Тогда Он велел им рассадить людей группами на зелёной траве.

40 И они расселись по сто и по пятьдесят человек.

41 А Иисус взял пять хлебов и две рыбины, поднял глаза к небу и, произнеся благодарственную молитву, разломил хлебы и дал Своим ученикам, а те раздали хлеб людям. Он также разделил на всех две рыбины.

42 И все поели и насытились,

43 и ещё набрали двенадцать полных корзин кусков хлеба и остатков рыбы.

44 А евших хлеб было пять тысяч человек.

45 Затем Иисус заставил Своих учеников сесть в лодку и отправиться впереди Него в Вифсаиду, на другую сторону, не дожидаясь, пока Он отпустит народ.

46 Отпустив их, Он пошёл на гору помолиться.

47 Когда наступил вечер, лодка была на середине озера, а Иисус был один на берегу.

48 Он увидел, что ученикам было трудно грести, потому что дул встречный ветер. Где-то между тремя и шестью часами утра Он подошёл к ним, идя по воде и, чуть было, не миновал их.

49 Увидев Его идущим по воде, ученики подумали, что это призрак, и закричали от страха,

50 так как все видели Его и пришли в ужас. Он сразу же заговорил с ними, сказав: «Не пугайтесь! Это — Я. Не бойтесь!»

51 Затем Он сел с ними в лодку, и ветер утих. Они были ошеломлены,

52 так как они не поняли чуда с хлебами, а сердца их зачерствели.

53 Переправившись через озеро, Иисус и Его ученики прибыли в Геннисаретскую область и пристали к берегу.

54 Когда они вышли из лодки, люди узнали Иисуса.

55 Они побежали и рассказали обо всём этом в округе. Люди стали приносить к Иисусу больных на постелях, где бы Он ни находился.

56 И куда бы Он ни приходил: в селения, города или деревни — люди приносили больных на площади и умоляли Его позволить им прикоснуться хотя бы к краю Его одежды. И все, кто прикасались к Нему, исцелялись.

Вiд Марка

Розділ 6

Евангелие от Марка

Глава 6

1 І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї ба́тьківщини, а за Ним ішли учні Його.

1 Иисус вышел оттуда и отправился в Свой родной город, а Его ученики следовали за Ним.

2 Як настала ж субота, Він навчати почав у синаго́зі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: „Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що да́на Йому? І що за чуда, що стаються руками Його?

2 Когда наступила суббота, Он начал учить в синагоге, и многие, слушая Его, изумлялись и говорили: «Откуда у Него это учение? И что за мудрость Ему дана, что такие чудеса совершаются Его руками?

3 Хіба ж Він не те́сля, син Маріїн, брат же Якову, і Йо́сипу, і Юді та Си́монові? А се́стри Його хіба тут не між нами?“ І вони спокуша́лися Ним.

3 Разве Он не плотник, сын Марии, брат Иакова, Иосии, Иуды и Симона? И не здесь ли среди нас Его сёстры?» И они не захотели признать Его.

4 А Ісус їм сказав: „Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчи́зні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм“.

4 Иисус сказал им: «Не бывает пророк без чести, разве только в своём родном городе, среди своих и в своём доме».

5 І Він тут учинити не міг чуда жодного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздорови́в.

5 И не мог Он совершить там никакого чуда; только на нескольких больных возложил руки и исцелил их.

6 І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по се́лах навкру́г та навчав.

6 Иисус очень удивлялся их неверию. Затем Он пошёл по селениям учить людей.

7 І, закликавши Дванадцятьо́х, зачав їх по двох посилати, і вла́ду їм дав над нечистими ду́хами.

7 Иисус, призвав к Себе двенадцать апостолов, начал рассылать их по двое и дал им власть над нечистыми духами.

8 І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім па́лиці тільки самої: ні то́рби, ні хліба, ані мідякі́в у свій че́рес,

8 Он наказал им: «Не берите с собой ничего, кроме дорожного посоха: ни хлеба, ни суму, ни денег в поясе.

9 а ходити в санда́лях, „і двох убрань не носити“.

9 Обуйтесь в сандалии и возьмите только ту одежду, что на вас.

10 І промовив до них: „Коли ви де вві́йдете в дім, залиша́йтеся там, аж поки не вийдете звідти.

10 В какой бы дом вы ни вошли, оставайтесь там, пока не покинете тот город.

11 А як місто яке вас не при́йме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на сві́дчення супроти них. Поправді кажу́ вам, — легше бу́де Содо́му й Гомо́ррі дня судного, аніж місту тому́!“

11 И если в каком-то месте вас не примут или не станут слушать, то, выходя оттуда, отряхните пыль со своих ног. Это будет для них предупреждением».

12 І вийшли вони, і проповідували, щоб ка́ялися.

12 Апостолы пошли и стали проповедовать, чтобы люди покаялись.

13 І багато виго́нили де́монів, і оливою хворих багато нама́щували — і вздоровляли.

13 Они изгоняли множество бесов и многих больных натирали оливковым маслом и исцеляли их.

14 І прочув про Ісуса цар І́род, — бо ім'я́ Його стало зага́льно відо́ме, — і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому тво́ряться чу́да від нього.

14 Царь Ирод услышал об Иисусе, потому что Его имя стало хорошо известно. Некоторые говорили: «Иоанн Креститель воскрес из мёртвых и поэтому может творить чудеса».

15 Інші впевня́ли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків.

15 Другие говорили: «Он Илия». А третьи утверждали: «Он пророк, подобный одному из пророков древних времён».

16 А Ірод, прочувши, сказав: „Іван, якому я голову стяв був, — оце він воскрес!“

16 Но, услышав это, Ирод сказал: «Иоанн, которого я обезглавил, воскрес».

17 Той бо Ірод, пославши, схопи́в був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа, бо він одружи́вся був із нею.

17 Ирод сам отдал приказ схватить Иоанна и заточить его в темницу из-за Иродиады, жены своего брата Филиппа, на которой он потом сам женился.

18 Бо Іван казав Іродові: „Не годи́ться тобі мати за дружину жінку брата свого!“

18 Это произошло потому, что Иоанн всё время говорил Ироду: «Тебе не положено брать в жёны жену твоего брата».

19 А Іродія́да лю́тилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла.

19 И Иродиада, затаив злобу против Иоанна, хотела его убить, но не могла этого сделать,

20 Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бенте́жився, але слухав його залюбки́.

20 так как Ирод боялся Иоанна, потому что знал, что он человек праведный и святой, и поэтому берёг его. Ирод с удовольствием слушал проповеди Иоанна, хотя они его всегда беспокоили.

21 Та настав день догі́дний, коли дня наро́дження Ірод справляв був бенке́та вельмо́жам своїм, і тисячникам, і галілейській старши́ні,

21 Наконец у Иродиады появилась возможность убить Иоанна. По случаю своего дня рождения Ирод устроил пир для своих вельмож, военных трибунов и галилейских старейшин.

22 і коли прийшла дочка́ тієї Іродіяди, і танцювала, і сподо́балася Іродові та присутнім із ним при столі, — тоді цар промовив до дівчини: „Проси в мене, чого хочеш, — і дам я тобі!“

22 И когда дочь Иродиады вошла и стала танцевать, то так угодила Ироду и его гостям, что царь сказал девочке: «Проси у меня что хочешь, и я дам тебе это».

23 І поклявся він їй: „Чого тільки від ме́не попросиш, то дам я тобі, — хоча б і півцарства мого́!“

23 Царь поклялся ей: «Я дам тебе всё, что ты только захочешь, хоть половину моего царства».

24 Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: „Чого маю просити?“ А та відказала: „Голови Івана Христителя“.

24 Она вышла и спросила у матери: «Что мне попросить?» А та ответила: «Голову Иоанна Крестителя».

25 І зараз квапли́во вернулась вона до царя, і просила, говорячи: „Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полу́миску голову Івана Христителя!“

25 Девочка сразу же поспешила к царю и попросила: «Я хочу, чтобы ты сейчас же дал мне на блюде голову Иоанна Крестителя».

26 І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були́ при столі́, не схотів їй відмовити.

26 Царь сильно опечалился, но так как он поклялся при гостях, то не захотел отказать ей.

27 І цар зараз послав вояка́, і звелів прине́сти Іванову голову.

27 Поэтому царь тотчас же послал солдата и приказал ему принести голову Иоанна. Тот пошёл, отсёк Иоанну голову в темнице,

28 І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його го́лову на полу́мискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало́ її своїй матері.

28 принёс её на блюде и отдал девочке, а та преподнесла её матери.

29 А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гро́бу поклали його.

29 Когда ученики Иоанна услышали об этом, они пришли, взяли его тело и положили в гробницу.

30 І посхо́дилися до Ісуса апо́столи, і розповіли́ Йому все, — як багато зробили вони, і як багато навчили.

30 Апостолы собрались вокруг Иисуса и рассказали Ему обо всём, что они сделали и чему научили.

31 І сказав Він до них: „Ідіть осібно самі до безлю́дного місця, та трохи спочиньте“. Бо багато народу прихо́дило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.

31 Он сказал им: «Давайте удалимся в уединённое место, и вы там немного отдохнёте». Потому что там, где они находились, было людное место, и им даже было некогда поесть.

32 І відпливли́ вони чо́вном окремо до місця безлю́дного.

32 Поэтому они отплыли на лодке в уединённое место одни.

33 І побачили їх, коли пли́нули, і багато-хто їх розпізнали. І пі́шки побігли туди з усіх міст, та й їх ви́передили.

33 Но многие люди, видевшие, как они отплывали, знали, кто они такие; и поэтому побежали туда по берегу из всех городов, и опередили их.

34 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і зми́лувався над ними, бо були, „немов вівці, що не мають пастуха“. І зачав їх багато навчати.

34 Когда Иисус вышел из лодки, Он увидел ожидавшую их большую толпу, и Ему стало жаль этих людей, потому что они были подобны овцам без пастуха. И Он начал многому учить их.

35 І, як минуло вже ча́су доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: „Це місце безлю́дне, а година вже пізня.

35 День подходил к концу, так что ученики Иисуса подошли к Нему и сказали: «Место здесь пустынное, и уже очень поздно.

36 Відпусти їх, — нехай пі́дуть в оса́ди та се́ла близькі́, і куплять собі чого їсти“.

36 Отпусти людей, чтобы они могли пойти по окрестным селениям и деревням и купить себе что-нибудь поесть».

37 А Він відповів і сказав їм: „Дайте їсти їм ви́“. Вони ж відказали Йому: „Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті дина́ріїв, і дати їм їсти?“

37 Но Иисус ответил им: «Вы дадите им поесть». Ученики возразили: «Что? Мы должны пойти купить хлеб на всех? Нам необходимо двести динариев для того, чтобы накормить этих людей!»

38 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте!“ І розізнавши, сказали: „П'ять хлібі́в та дві рибі“.

38 Но Иисус сказал им: «Сколько у вас хлебов? Идите и посмотрите!» Они сосчитали хлебы и сказали: «У нас пять хлебов и две рыбины».

39 І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля о́дного.

39 Тогда Он велел им рассадить людей группами на зелёной траве.

40 І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдеся́т.

40 И они расселись по сто и по пятьдесят человек.

41 І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби́, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив.

41 А Иисус взял пять хлебов и две рыбины, поднял глаза к небу и, произнеся благодарственную молитву, разломил хлебы и дал Своим ученикам, а те раздали хлеб людям. Он также разделил на всех две рыбины.

42 І всі їли й наїлися!

42 И все поели и насытились,

43 А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів.

43 и ещё набрали двенадцать полных корзин кусков хлеба и остатков рыбы.

44 А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка!

44 А евших хлеб было пять тысяч человек.

45 І зараз звелів Своїм у́чням до чо́вна сідати, і на то́й бік попли́нути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить наро́д.

45 Затем Иисус заставил Своих учеников сесть в лодку и отправиться впереди Него в Вифсаиду, на другую сторону, не дожидаясь, пока Он отпустит народ.

46 І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на го́ру.

46 Отпустив их, Он пошёл на гору помолиться.

47 А як вечір настав, чо́вен був серед моря, а Він Сам один на землі.

47 Когда наступил вечер, лодка была на середине озера, а Иисус был один на берегу.

48 Коли ж Він побачив, як вони веслува́нням мордуються, — бо вітер їм був супроти́вний, — о четвертій сторо́жі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи́, і хотів їх минути.

48 Он увидел, что ученикам было трудно грести, потому что дул встречный ветер. Где-то между тремя и шестью часами утра Он подошёл к ним, идя по воде и, чуть было, не миновал их.

49 А вони, як побачили, що йде Він по морю, поду́мали, що то мара́, та й стали кричати,

49 Увидев Его идущим по воде, ученики подумали, что это призрак, и закричали от страха,

50 бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: „Будьте смілі, — це Я, не лякайтесь!“

50 так как все видели Его и пришли в ужас. Он сразу же заговорил с ними, сказав: «Не пугайтесь! Это — Я. Не бойтесь!»

51 І ввійшов Він у чо́вен до них, і вітер затих. А вони здивувалися ду́же в собі,

51 Затем Он сел с ними в лодку, и ветер утих. Они были ошеломлены,

52 бо не зрозуміли чуда про хліби́, бо серце їхнє було затверділе.

52 так как они не поняли чуда с хлебами, а сердца их зачерствели.

53 Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську й прича́лили.

53 Переправившись через озеро, Иисус и Его ученики прибыли в Геннисаретскую область и пристали к берегу.

54 І, як вони повихо́дили з чо́вна, люди зараз пізнали Його,

54 Когда они вышли из лодки, люди узнали Иисуса.

55 і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих прино́сити, де тільки прочули були, що Він є.

55 Они побежали и рассказали обо всём этом в округе. Люди стали приносить к Иисусу больных на постелях, где бы Он ни находился.

56 І куди тільки Він прибував — до сіл, чи до міст, чи до осе́ль, — клали недужих на майда́нах, і благали Його, щоб могли доторкну́тись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього дото́ркувався, той був уздоро́влений!

56 И куда бы Он ни приходил: в селения, города или деревни — люди приносили больных на площади и умоляли Его позволить им прикоснуться хотя бы к краю Его одежды. И все, кто прикасались к Нему, исцелялись.