ДiїРозділ 23 |
|
1 |
|
2 Але первосвященик Ана́ній звелів тим, що стояли при ньому, щоб били його по уста́х. |
|
3 Тоді промовив до нього Павло: „Тебе битиме Бог, ти сті́но побілена... Ти ж сидиш, щоб судити мене за Зако́ном, а наказуєш бити мене проти Зако́ну?“ |
|
4 А присутні сказали: „То ти Божому первосвященикові лихосло́виш?“ |
|
5 І промовив Павло: „Не знав я, брати, що то первосвященик. Бо написано: На начальника люду твого не лихосло́в“. |
|
6 І Павло, спостерігшії, що частина одна — саддуке́ї, а друга — фарисеї, покликнув у синедріоні: „Мужі-браття, — я фарисей, і син фарисея. За наді́ю на воскресіння мертвих мене судять!“ |
|
7 Якже він це промовив, колотне́ча постала поміж саддуке́ями та фарисеями, — і розділи́лась юрба́. |
|
8 Саддуке́ї бо тве́рдять, що немає воскресіння, ані а́нгола, ані духа, фарисеї ж оце визнають. |
|
9 І галас великий зчинився. А деякі книжники, із фарисейської групи, уставши, почали́ сперечатися, кажучи: „У чоловікові цьому ми жодного ли́ха не знаходимо! А коли промовляв Дух до нього, чи ангол, не противмося Богові“. |
|
10 А коли колотне́ча велика зчинилась, то тисяцький, боячись, щоб Павла не роздерли, звелів вояка́м увійти та забрати його з-поміж них, і відве́сти в форте́цю. |
|
11 |
|
12 А коли настав день, то дехто з юдеїв зібрались, та клятву скла́ли, говорячи, що ні їсти, ні пити не бу́дуть, аж доки Павла́ не заб'ють! |
|
13 А тих, що закляття таке покла́ли, було більш сорока́. |
|
14 І вони приступили до первосвящеників та старших і сказали: „Ми клятву скла́ли нічого не їсти, аж поки заб'ємо Павла! |
|
15 Отож разом із синедріоном передайте тисяцькому, щоб до вас він привів його, ніби хочете ви докладніш розізнати про нього. А ми, перше ніж він набли́зиться, готові забити його“. |
|
16 Як зачув же сестрі́нець Павлів про цю змову, то прибув, і ввійшов у форте́цю, і Павла́ завідо́мив. |
|
17 Павло ж зараз покликав одно́го з сотників, та й сказав: „Цього юнака́ запровадь до тисяцького, бо він має йому щось сказати“. |
|
18 Той же взяв його, та й запровадив до тисяцького та сказав: „Павло в'язень покликав мене, і просив запрова́дити до тебе цього юнака́, що має тобі щось сказати“. |
|
19 І взяв тисяцький того за руку, і на́бік відвів і спитав: „Що́ ти маєш звістити мені?“ |
|
20 А той розповів: „Змову склали юдеї, — просити тебе, щоб ти взавтра до синедріо́ну Павла припрова́див, ніби хочуть вони докладніш розпізнати про нього. |
|
21 Отож, не послухайся їх, бо чигає на нього їх більш сорока чоловіка, що клятву скла́ли ні їсти, ні пити, аж доки його не заб'ють. І тепер он готові вони, і чекають твого прире́чення“. |
|
22 Тоді тисяцький відпустив юнака́, наказавши йому — „не розповіда́ти ані о́дному, що мені ти це ви́явив.“ |
|
23 І він закли́кав якихось двох із сотників, і наказав: „Пришикуйте на третю годину вночі дві сотні вояків, щоб іти до Кесарії, і кіннотників сімдеся́т, та дві сотні стрільців. |
|
24 Приготуйте також в'ючаків і Павла посадіть, і здоровим його проведіть до намісника Фе́лікса. |
|
25 І листа написав він такого ось змісту: |
|
26 „Кла́вдій Лі́сій намісникові вседостойному Фе́ліксові — поздоро́влення! |
|
27 Цього мужа, що його юдеї схопи́ли були́ та хотіли забити, урятував я, із вояка́ми прийшовши, довідавшися, що він ри́млянин. |
|
28 І хотів я довідатися про причину, що за неї його оскаржа́ли, та й привів був його до їхнього синедріо́ну. |
|
29 Я знайшов, що його винуватять у спірних речах їхнього Зако́ну, і що провини не має він жа́дної, ва́ртої смерти або ланцюгі́в. |
|
30 Як доне́сли ж мені про ту змову, що юдеї вчинили на мужа цього, я зараз до тебе його відіслав, наказавши також позива́льникам, щоб перед тобою сказали, що́ мають на нього. Будь здоровий!“ |
|
31 Отож вояки, як наказано їм, забрали Павла́, і вночі попровадили в Антипатри́ду. |
|
32 А другого дня, полишивши кінно́тчиків, щоб ішли з ним, у форте́цю вони повернулись. |
|
33 А ті прибули́ в Кесарі́ю, і, листа передавши намісникові, поставили також Павла перед ним. |
|
34 Намісник листа прочитав і спитав, із якого він кра́ю. А довідавшись, що з Кілікії, промовив: |
|
35 „Я тебе переслухаю, як при́йдуть і твої позива́льники“. І звелів стерегти його в Іродовому Прето́рії. |
ActsChapter 23 |
|
1 AND as Paul beheld their assembly, he said, Men, my brethren, I have lived i n all good conscience before God until this day. |
|
2 And the high priest An-a-ni'as commanded those who stood by his side to strike Paul on the mouth. |
|
3 Then Paul said to him, God shall smite you, O you hypocrite: for you sit to judge me according to the law, yet you yourself transgress the law, when you command that I be smitten. |
|
4 And those who stood by said to him, Do you even revile the high priest of God? |
|
5 Then Paul said to them, Brothers, I did not know that he was a high priest: for it is written, You shall not revile the ruler of your people. |
|
6 Now when Paul perceived that part of the people were Sad'du-cees, and the others were Phar'i-sees, he cried out in the assembly, Men, my brethren, I am a Phar'i-see, the son of a Phar'i-see: and it is because of the hope of the resurrection of the dead that I am here to be judged. |
|
7 And when he had said this, there arose a dissension between the Phar'i-sees and the Sad'du-cees: and the people were divided. |
|
8 For the Sad'du-cees say there is no resurrection, neither angels nor soul: but the Phar'i-sees believe in them. |
|
9 Then there arose a great cry: and the scribes that were of the party of the Phar'i-sees rose up, and argued, saying, We find no fault with this man: and if a spirit or an angel has spoken to him, there is nothing wrong in that. |
|
10 And because there was a great disturbance among them, the chief captain, fearing that they might tear Paul to pieces, sent Roman soldiers to go and seize him from among them and bring him into the castle. |
|
11 During the night, our LORD appeared to Paul and said, Be strong, for as you have testified concerning me at Jerusalem, so also you are to testify at Rome. |
|
12 And when it was morning, certain of the Jews banded together and bound themselves under oath, that they would neither eat nor drink till they had killed Paul. |
|
13 And those who had sworn to this conspiracy were more than forty persons. |
|
14 And they went to the priests and elders, and said, We have bound ourselves under an oath, not to taste anything till we have killed Paul. |
|
15 Now you and the leaders of the council ask the captain to bring him to you, as though you were desirous to have a thorough investigation of his acts, and we are ready to kill him before he shall arrive here. |
|
16 When Paul's nephew heard this plot, he went into the castle and told Paul. |
|
17 Then Paul sent for and called one of the centurions, and said, Take this young man to the captain, for he has something to tell him. |
|
18 So the centurion took the young man, and brought him to the chief captain and said, Paul, the prisoner, called me and begged me to bring this young man to you, for he has something to tell you. |
|
19 Then the captain took the young man by his hand, and drew him aside, and asked him, What have you to tell me? |
|
20 And the young man said to him, The Jews have decided to ask you to bring Paul down tomorrow to their council, as though they were desirous to learn something more from him. |
|
21 You must not listen to them: for behold more than forty of them, who have bound themselves with an oath neither to eat nor to drink till they have killed him, are lying in wait for him: and behold they are ready and awaiting your reply. |
|
22 Then the captain dismissed the young man and charged him, Let no man know that you have en_lbp_informed me of these things. |
|
23 And he called to him two centurions, and said, Go and make ready two hundred Roman soldiers to go to Cµs-a-re'a and seventy horsemen and two hundred spearmen, to leave at nine o'clock tonight. |
|
24 And provide also an animal that they may set Paul on, and carry him safe to Felix the governor. |
|
25 And he wrote a letter after this manner and gave it to them: |
|
26 Clau'di-us Lys'ias to the most excellent governor Fe'lix, greetings. |
|
27 This man was seized by the Jews who intended to kill him: but I intervened with Roman soldiers and rescued him, when I understood he was a Roman citizen. |
|
28 And because I wanted to know the cause for which they accused him, I took him down to their council. |
|
29 And I found that only concerning questions of their law was he accused, and that he had done nothing worthy of bonds or of death. |
|
30 And when I was en_lbp_informed that the Jews had plotted secretly against him, I immediately sent him to you, and I have ordered his accusers to go and contend with him before you. Farewell. |
|
31 Then the Roman soldiers as it was commanded them, took Paul and brought him by night to the city of An-tip'a-tris. |
|
32 And the next day the horsemen dismissed the footmen so that they might return to the castle: |
|
33 And they brought him to Cµs-a-re'a, and delivered the letter to the governor, and also presented Paul before him. |
|
34 And when the governor had read the letter, he asked Paul of what province he was. And when he learned that he was of Ci-li'cia; |
|
35 He said to him, I will give you an audience when your accusers arrive. And he commanded him to be kept in the Prµ-to'ri-um of Herod. |
ДiїРозділ 23 |
ActsChapter 23 |
|
1 |
1 AND as Paul beheld their assembly, he said, Men, my brethren, I have lived i n all good conscience before God until this day. |
|
2 Але первосвященик Ана́ній звелів тим, що стояли при ньому, щоб били його по уста́х. |
2 And the high priest An-a-ni'as commanded those who stood by his side to strike Paul on the mouth. |
|
3 Тоді промовив до нього Павло: „Тебе битиме Бог, ти сті́но побілена... Ти ж сидиш, щоб судити мене за Зако́ном, а наказуєш бити мене проти Зако́ну?“ |
3 Then Paul said to him, God shall smite you, O you hypocrite: for you sit to judge me according to the law, yet you yourself transgress the law, when you command that I be smitten. |
|
4 А присутні сказали: „То ти Божому первосвященикові лихосло́виш?“ |
4 And those who stood by said to him, Do you even revile the high priest of God? |
|
5 І промовив Павло: „Не знав я, брати, що то первосвященик. Бо написано: На начальника люду твого не лихосло́в“. |
5 Then Paul said to them, Brothers, I did not know that he was a high priest: for it is written, You shall not revile the ruler of your people. |
|
6 І Павло, спостерігшії, що частина одна — саддуке́ї, а друга — фарисеї, покликнув у синедріоні: „Мужі-браття, — я фарисей, і син фарисея. За наді́ю на воскресіння мертвих мене судять!“ |
6 Now when Paul perceived that part of the people were Sad'du-cees, and the others were Phar'i-sees, he cried out in the assembly, Men, my brethren, I am a Phar'i-see, the son of a Phar'i-see: and it is because of the hope of the resurrection of the dead that I am here to be judged. |
|
7 Якже він це промовив, колотне́ча постала поміж саддуке́ями та фарисеями, — і розділи́лась юрба́. |
7 And when he had said this, there arose a dissension between the Phar'i-sees and the Sad'du-cees: and the people were divided. |
|
8 Саддуке́ї бо тве́рдять, що немає воскресіння, ані а́нгола, ані духа, фарисеї ж оце визнають. |
8 For the Sad'du-cees say there is no resurrection, neither angels nor soul: but the Phar'i-sees believe in them. |
|
9 І галас великий зчинився. А деякі книжники, із фарисейської групи, уставши, почали́ сперечатися, кажучи: „У чоловікові цьому ми жодного ли́ха не знаходимо! А коли промовляв Дух до нього, чи ангол, не противмося Богові“. |
9 Then there arose a great cry: and the scribes that were of the party of the Phar'i-sees rose up, and argued, saying, We find no fault with this man: and if a spirit or an angel has spoken to him, there is nothing wrong in that. |
|
10 А коли колотне́ча велика зчинилась, то тисяцький, боячись, щоб Павла не роздерли, звелів вояка́м увійти та забрати його з-поміж них, і відве́сти в форте́цю. |
10 And because there was a great disturbance among them, the chief captain, fearing that they might tear Paul to pieces, sent Roman soldiers to go and seize him from among them and bring him into the castle. |
|
11 |
11 During the night, our LORD appeared to Paul and said, Be strong, for as you have testified concerning me at Jerusalem, so also you are to testify at Rome. |
|
12 А коли настав день, то дехто з юдеїв зібрались, та клятву скла́ли, говорячи, що ні їсти, ні пити не бу́дуть, аж доки Павла́ не заб'ють! |
12 And when it was morning, certain of the Jews banded together and bound themselves under oath, that they would neither eat nor drink till they had killed Paul. |
|
13 А тих, що закляття таке покла́ли, було більш сорока́. |
13 And those who had sworn to this conspiracy were more than forty persons. |
|
14 І вони приступили до первосвящеників та старших і сказали: „Ми клятву скла́ли нічого не їсти, аж поки заб'ємо Павла! |
14 And they went to the priests and elders, and said, We have bound ourselves under an oath, not to taste anything till we have killed Paul. |
|
15 Отож разом із синедріоном передайте тисяцькому, щоб до вас він привів його, ніби хочете ви докладніш розізнати про нього. А ми, перше ніж він набли́зиться, готові забити його“. |
15 Now you and the leaders of the council ask the captain to bring him to you, as though you were desirous to have a thorough investigation of his acts, and we are ready to kill him before he shall arrive here. |
|
16 Як зачув же сестрі́нець Павлів про цю змову, то прибув, і ввійшов у форте́цю, і Павла́ завідо́мив. |
16 When Paul's nephew heard this plot, he went into the castle and told Paul. |
|
17 Павло ж зараз покликав одно́го з сотників, та й сказав: „Цього юнака́ запровадь до тисяцького, бо він має йому щось сказати“. |
17 Then Paul sent for and called one of the centurions, and said, Take this young man to the captain, for he has something to tell him. |
|
18 Той же взяв його, та й запровадив до тисяцького та сказав: „Павло в'язень покликав мене, і просив запрова́дити до тебе цього юнака́, що має тобі щось сказати“. |
18 So the centurion took the young man, and brought him to the chief captain and said, Paul, the prisoner, called me and begged me to bring this young man to you, for he has something to tell you. |
|
19 І взяв тисяцький того за руку, і на́бік відвів і спитав: „Що́ ти маєш звістити мені?“ |
19 Then the captain took the young man by his hand, and drew him aside, and asked him, What have you to tell me? |
|
20 А той розповів: „Змову склали юдеї, — просити тебе, щоб ти взавтра до синедріо́ну Павла припрова́див, ніби хочуть вони докладніш розпізнати про нього. |
20 And the young man said to him, The Jews have decided to ask you to bring Paul down tomorrow to their council, as though they were desirous to learn something more from him. |
|
21 Отож, не послухайся їх, бо чигає на нього їх більш сорока чоловіка, що клятву скла́ли ні їсти, ні пити, аж доки його не заб'ють. І тепер он готові вони, і чекають твого прире́чення“. |
21 You must not listen to them: for behold more than forty of them, who have bound themselves with an oath neither to eat nor to drink till they have killed him, are lying in wait for him: and behold they are ready and awaiting your reply. |
|
22 Тоді тисяцький відпустив юнака́, наказавши йому — „не розповіда́ти ані о́дному, що мені ти це ви́явив.“ |
22 Then the captain dismissed the young man and charged him, Let no man know that you have en_lbp_informed me of these things. |
|
23 І він закли́кав якихось двох із сотників, і наказав: „Пришикуйте на третю годину вночі дві сотні вояків, щоб іти до Кесарії, і кіннотників сімдеся́т, та дві сотні стрільців. |
23 And he called to him two centurions, and said, Go and make ready two hundred Roman soldiers to go to Cµs-a-re'a and seventy horsemen and two hundred spearmen, to leave at nine o'clock tonight. |
|
24 Приготуйте також в'ючаків і Павла посадіть, і здоровим його проведіть до намісника Фе́лікса. |
24 And provide also an animal that they may set Paul on, and carry him safe to Felix the governor. |
|
25 І листа написав він такого ось змісту: |
25 And he wrote a letter after this manner and gave it to them: |
|
26 „Кла́вдій Лі́сій намісникові вседостойному Фе́ліксові — поздоро́влення! |
26 Clau'di-us Lys'ias to the most excellent governor Fe'lix, greetings. |
|
27 Цього мужа, що його юдеї схопи́ли були́ та хотіли забити, урятував я, із вояка́ми прийшовши, довідавшися, що він ри́млянин. |
27 This man was seized by the Jews who intended to kill him: but I intervened with Roman soldiers and rescued him, when I understood he was a Roman citizen. |
|
28 І хотів я довідатися про причину, що за неї його оскаржа́ли, та й привів був його до їхнього синедріо́ну. |
28 And because I wanted to know the cause for which they accused him, I took him down to their council. |
|
29 Я знайшов, що його винуватять у спірних речах їхнього Зако́ну, і що провини не має він жа́дної, ва́ртої смерти або ланцюгі́в. |
29 And I found that only concerning questions of their law was he accused, and that he had done nothing worthy of bonds or of death. |
|
30 Як доне́сли ж мені про ту змову, що юдеї вчинили на мужа цього, я зараз до тебе його відіслав, наказавши також позива́льникам, щоб перед тобою сказали, що́ мають на нього. Будь здоровий!“ |
30 And when I was en_lbp_informed that the Jews had plotted secretly against him, I immediately sent him to you, and I have ordered his accusers to go and contend with him before you. Farewell. |
|
31 Отож вояки, як наказано їм, забрали Павла́, і вночі попровадили в Антипатри́ду. |
31 Then the Roman soldiers as it was commanded them, took Paul and brought him by night to the city of An-tip'a-tris. |
|
32 А другого дня, полишивши кінно́тчиків, щоб ішли з ним, у форте́цю вони повернулись. |
32 And the next day the horsemen dismissed the footmen so that they might return to the castle: |
|
33 А ті прибули́ в Кесарі́ю, і, листа передавши намісникові, поставили також Павла перед ним. |
33 And they brought him to Cµs-a-re'a, and delivered the letter to the governor, and also presented Paul before him. |
|
34 Намісник листа прочитав і спитав, із якого він кра́ю. А довідавшись, що з Кілікії, промовив: |
34 And when the governor had read the letter, he asked Paul of what province he was. And when he learned that he was of Ci-li'cia; |
|
35 „Я тебе переслухаю, як при́йдуть і твої позива́льники“. І звелів стерегти його в Іродовому Прето́рії. |
35 He said to him, I will give you an audience when your accusers arrive. And he commanded him to be kept in the Prµ-to'ri-um of Herod. |