Библия - Обещанное Восстановление

Дiї

Розділ 23

1 І вп'явся очима Павло на той синедріо́н і промовив: „Мужі-браття, я аж по сьогоднішній день жив для Бога всім добрим сумлі́нням!“

2 Але первосвященик Ана́ній звелів тим, що стояли при ньому, щоб били його по уста́х.

3 Тоді промовив до нього Павло: „Тебе битиме Бог, ти сті́но побілена... Ти ж сидиш, щоб судити мене за Зако́ном, а наказуєш бити мене проти Зако́ну?“

4 А присутні сказали: „То ти Божому первосвященикові лихосло́виш?“

5 І промовив Павло: „Не знав я, брати, що то первосвященик. Бо написано: На начальника люду твого не лихосло́в“.

6 І Павло, спостерігшії, що частина одна — саддуке́ї, а друга — фарисеї, покликнув у синедріоні: „Мужі-браття, — я фарисей, і син фарисея. За наді́ю на воскресіння мертвих мене судять!“

7 Якже він це промовив, колотне́ча постала поміж саддуке́ями та фарисеями, — і розділи́лась юрба́.

8 Саддуке́ї бо тве́рдять, що немає воскресіння, ані а́нгола, ані духа, фарисеї ж оце визнають.

9 І галас великий зчинився. А деякі книжники, із фарисейської групи, уставши, почали́ сперечатися, кажучи: „У чоловікові цьому ми жодного ли́ха не знаходимо! А коли промовляв Дух до нього, чи ангол, не противмося Богові“.

10 А коли колотне́ча велика зчинилась, то тисяцький, боячись, щоб Павла не роздерли, звелів вояка́м увійти та забрати його з-поміж них, і відве́сти в форте́цю.

11 А наступної ночі став Господь перед ним і промовив: „Будь бадьорий! Бо як в Єрусалимі про Мене ти свідчив, так треба тобі свідкува́ти й у Римі!“

12 А коли настав день, то дехто з юдеїв зібрались, та клятву скла́ли, говорячи, що ні їсти, ні пити не бу́дуть, аж доки Павла́ не заб'ють!

13 А тих, що закляття таке покла́ли, було більш сорока́.

14 І вони приступили до первосвящеників та старших і сказали: „Ми клятву скла́ли нічого не їсти, аж поки заб'ємо Павла!

15 Отож разом із синедріоном передайте тисяцькому, щоб до вас він привів його, ніби хочете ви докладніш розізнати про нього. А ми, перше ніж він набли́зиться, готові забити його“.

16 Як зачув же сестрі́нець Павлів про цю змову, то прибув, і ввійшов у форте́цю, і Павла́ завідо́мив.

17 Павло ж зараз покликав одно́го з сотників, та й сказав: „Цього юнака́ запровадь до тисяцького, бо він має йому щось сказати“.

18 Той же взяв його, та й запровадив до тисяцького та сказав: „Павло в'язень покликав мене, і просив запрова́дити до тебе цього юнака́, що має тобі щось сказати“.

19 І взяв тисяцький того за руку, і на́бік відвів і спитав: „Що́ ти маєш звістити мені?“

20 А той розповів: „Змову склали юдеї, — просити тебе, щоб ти взавтра до синедріо́ну Павла припрова́див, ніби хочуть вони докладніш розпізнати про нього.

21 Отож, не послухайся їх, бо чигає на нього їх більш сорока чоловіка, що клятву скла́ли ні їсти, ні пити, аж доки його не заб'ють. І тепер он готові вони, і чекають твого прире́чення“.

22 Тоді тисяцький відпустив юнака́, наказавши йому — „не розповіда́ти ані о́дному, що мені ти це ви́явив.“

23 І він закли́кав якихось двох із сотників, і наказав: „Пришикуйте на третю годину вночі дві сотні вояків, щоб іти до Кесарії, і кіннотників сімдеся́т, та дві сотні стрільців.

24 Приготуйте також в'ючаків і Павла посадіть, і здоровим його проведіть до намісника Фе́лікса.

25 І листа написав він такого ось змісту:

26 „Кла́вдій Лі́сій намісникові вседостойному Фе́ліксові — поздоро́влення!

27 Цього мужа, що його юдеї схопи́ли були́ та хотіли забити, урятував я, із вояка́ми прийшовши, довідавшися, що він ри́млянин.

28 І хотів я довідатися про причину, що за неї його оскаржа́ли, та й привів був його до їхнього синедріо́ну.

29 Я знайшов, що його винуватять у спірних речах їхнього Зако́ну, і що провини не має він жа́дної, ва́ртої смерти або ланцюгі́в.

30 Як доне́сли ж мені про ту змову, що юдеї вчинили на мужа цього, я зараз до тебе його відіслав, наказавши також позива́льникам, щоб перед тобою сказали, що́ мають на нього. Будь здоровий!“

31 Отож вояки, як наказано їм, забрали Павла́, і вночі попровадили в Антипатри́ду.

32 А другого дня, полишивши кінно́тчиків, щоб ішли з ним, у форте́цю вони повернулись.

33 А ті прибули́ в Кесарі́ю, і, листа передавши намісникові, поставили також Павла перед ним.

34 Намісник листа прочитав і спитав, із якого він кра́ю. А довідавшись, що з Кілікії, промовив:

35 „Я тебе переслухаю, як при́йдуть і твої позива́льники“. І звелів стерегти його в Іродовому Прето́рії.

Деяния апостолов

Глава 23

1 Павел посмотрел на членов Высшего Совета и сказал: — Братья, вплоть до сегодняшнего дня я жил с чистой совестью перед Богом.

2 Тут первосвященник Анания приказал стоявшим рядом с Павлом ударить его по губам.

3 Павел тогда сказал: — Бог ударит тебя, стена ты подбеленная! Ты сидишь здесь, чтобы судить меня по Закону, а сам нарушаешь Закон, приказывая бить меня!

4 Те, кто стоял рядом с Павлом, сказали ему: — Как ты смеешь оскорблять Божьего первосвященника?

5 Павел ответил: — Братья, я не знал, что он первосвященник, ведь Писание говорит: «Не говори плохо о вожде твоего народа».

6 Павел знал, что одни из них были саддукеями, а другие — фарисеями, поэтому он громко сказал членам Высшего Совета: — Братья, я фарисей, сын фарисея, и меня судят за надежду на воскресение мертвых.

7 Когда он это сказал, между фарисеями и саддукеями разгорелся спор, и собрание разделилось,

8 потому что саддукеи говорят, что нет ни воскресения, ни ангелов, ни духов. Фарисеи же во все это верят.

9 Поднялся громкий крик, некоторые учители Закона из фарисеев встали и решительно заявили: — Мы не находим в этом человеке ничего плохого. Что, если ему говорил дух или ангел?

10 Спор разгорелся настолько, что командир римского полка, опасаясь, как бы Павла не разорвали на части, приказал солдатам забрать его от них силой и увести в казарму.

11 Следующей ночью перед Павлом предстал Господь и сказал: — Не бойся! Как ты свидетельствовал обо Мне в Иерусалиме, так будешь свидетельствовать и в Риме.

12 Наутро некоторые иудеи собрались и поклялись ничего не есть и не пить до тех пор, пока не убьют Павла.

13 В заговоре участвовало более сорока человек.

14 Они пошли к первосвященникам и старейшинам и сказали: — Мы поклялись ничего не есть, пока не убьем Павла.

15 Итак, вы и Высший Совет попросите командира римского полка привести его к вам якобы для того, чтобы поближе познакомиться с его делом. А мы будем наготове и убьем его еще до того, как он дойдет до этого места.

16 Об этом заговоре узнал племянник Павла, сын его сестры. Он пошел в казарму и рассказал об этом Павлу.

17 Тогда Павел подозвал одного из сотников и сказал ему: — Отведите этого юношу к командиру, у него есть что-то важное сказать ему.

18 Сотник отвел юношу к командиру и доложил: — Заключенный Павел позвал меня и попросил привести этого юношу к тебе. У него есть что-то важное сказать тебе.

19 Командир взял юношу за руку, отвел его в сторону и спросил: — Что ты хочешь мне сообщить?

20 Юноша сказал: — Иудеи решили просить тебя привести завтра Павла в Высший Совет якобы для того, чтобы подробнее узнать о нем.

21 Но ты этому не верь, потому что в засаде его поджидают более сорока человек. Они поклялись не есть и не пить, пока не убьют его. Они стоят наготове и только ждут твоего согласия исполнить их просьбу.

22 Командир полка отпустил юношу, дав ему наказ: — Никому не говори о том, что ты только что мне рассказал.

23 Затем командир вызвал двух сотников и приказал им: — Подготовьте двести солдат, семьдесят всадников и двести копьеносцев для выхода в Кесарию через три часа после того, как стемнеет.

24 Приготовьте Павлу коня и смотрите, чтобы Павел был в безопасности доставлен к наместнику Феликсу.

25 И он написал такое письмо:

26 «От Клавдия Лисия достопочтенному Феликсу, наместнику Рима. Приветствую тебя.

27 Этот человек был схвачен иудеями, и они собирались уже убить его, но я подоспел с воинами и спас его, так как узнал, что он римский гражданин.

28 Желая узнать, в чем они его обвиняют, я привел его в их Высший Совет.

29 Я понял, что обвинение связано со спорными вопросами их Закона и что он не виновен ни в чем, заслуживающем смерти или заключения в темницу.

30 Мне также стало известно, что против него составлен заговор, и я сразу же отослал его к тебе, велев обвинителям представить тебе обвинения против него».

31 Солдаты, выполняя приказ, взяли Павла и повели его ночью в Антипатриду.

32 На следующий день они отправили его с всадниками дальше, а сами возвратились в казарму.

33 Когда всадники прибыли в Кесарию, они отдали наместнику письмо и передали ему Павла.

34 Наместник прочитал письмо и спросил Павла, из какой он провинции. Узнав, что Павел из Киликии,

35 он сказал: — Я выслушаю тебя, когда сюда придут твои обвинители, — и приказал содержать Павла под стражей во дворце Ирода.

Дiї Розділ 23	Деяния апостолов Глава 23
1 І вп'явся очима Павло на той синедріо́н і промовив: „Мужі-браття, я аж по сьогоднішній день жив для Бога всім добрим сумлі́нням!“	1 Павел посмотрел на членов Высшего Совета и сказал: — Братья, вплоть до сегодняшнего дня я жил с чистой совестью перед Богом.
2 Але первосвященик Ана́ній звелів тим, що стояли при ньому, щоб били його по уста́х.	2 Тут первосвященник Анания приказал стоявшим рядом с Павлом ударить его по губам.
3 Тоді промовив до нього Павло: „Тебе битиме Бог, ти сті́но побілена... Ти ж сидиш, щоб судити мене за Зако́ном, а наказуєш бити мене проти Зако́ну?“	3 Павел тогда сказал: — Бог ударит тебя, стена ты подбеленная! Ты сидишь здесь, чтобы судить меня по Закону, а сам нарушаешь Закон, приказывая бить меня!
4 А присутні сказали: „То ти Божому первосвященикові лихосло́виш?“	4 Те, кто стоял рядом с Павлом, сказали ему: — Как ты смеешь оскорблять Божьего первосвященника?
5 І промовив Павло: „Не знав я, брати, що то первосвященик. Бо написано: На начальника люду твого не лихосло́в“.	5 Павел ответил: — Братья, я не знал, что он первосвященник, ведь Писание говорит: «Не говори плохо о вожде твоего народа».
6 І Павло, спостерігшії, що частина одна — саддуке́ї, а друга — фарисеї, покликнув у синедріоні: „Мужі-браття, — я фарисей, і син фарисея. За наді́ю на воскресіння мертвих мене судять!“	6 Павел знал, что одни из них были саддукеями, а другие — фарисеями, поэтому он громко сказал членам Высшего Совета: — Братья, я фарисей, сын фарисея, и меня судят за надежду на воскресение мертвых.
7 Якже він це промовив, колотне́ча постала поміж саддуке́ями та фарисеями, — і розділи́лась юрба́.	7 Когда он это сказал, между фарисеями и саддукеями разгорелся спор, и собрание разделилось,
8 Саддуке́ї бо тве́рдять, що немає воскресіння, ані а́нгола, ані духа, фарисеї ж оце визнають.	8 потому что саддукеи говорят, что нет ни воскресения, ни ангелов, ни духов. Фарисеи же во все это верят.
9 І галас великий зчинився. А деякі книжники, із фарисейської групи, уставши, почали́ сперечатися, кажучи: „У чоловікові цьому ми жодного ли́ха не знаходимо! А коли промовляв Дух до нього, чи ангол, не противмося Богові“.	9 Поднялся громкий крик, некоторые учители Закона из фарисеев встали и решительно заявили: — Мы не находим в этом человеке ничего плохого. Что, если ему говорил дух или ангел?
10 А коли колотне́ча велика зчинилась, то тисяцький, боячись, щоб Павла не роздерли, звелів вояка́м увійти та забрати його з-поміж них, і відве́сти в форте́цю.	10 Спор разгорелся настолько, что командир римского полка, опасаясь, как бы Павла не разорвали на части, приказал солдатам забрать его от них силой и увести в казарму.
11 А наступної ночі став Господь перед ним і промовив: „Будь бадьорий! Бо як в Єрусалимі про Мене ти свідчив, так треба тобі свідкува́ти й у Римі!“	11 Следующей ночью перед Павлом предстал Господь и сказал: — Не бойся! Как ты свидетельствовал обо Мне в Иерусалиме, так будешь свидетельствовать и в Риме.
12 А коли настав день, то дехто з юдеїв зібрались, та клятву скла́ли, говорячи, що ні їсти, ні пити не бу́дуть, аж доки Павла́ не заб'ють!	12 Наутро некоторые иудеи собрались и поклялись ничего не есть и не пить до тех пор, пока не убьют Павла.
13 А тих, що закляття таке покла́ли, було більш сорока́.	13 В заговоре участвовало более сорока человек.
14 І вони приступили до первосвящеників та старших і сказали: „Ми клятву скла́ли нічого не їсти, аж поки заб'ємо Павла!	14 Они пошли к первосвященникам и старейшинам и сказали: — Мы поклялись ничего не есть, пока не убьем Павла.
15 Отож разом із синедріоном передайте тисяцькому, щоб до вас він привів його, ніби хочете ви докладніш розізнати про нього. А ми, перше ніж він набли́зиться, готові забити його“.	15 Итак, вы и Высший Совет попросите командира римского полка привести его к вам якобы для того, чтобы поближе познакомиться с его делом. А мы будем наготове и убьем его еще до того, как он дойдет до этого места.
16 Як зачув же сестрі́нець Павлів про цю змову, то прибув, і ввійшов у форте́цю, і Павла́ завідо́мив.	16 Об этом заговоре узнал племянник Павла, сын его сестры. Он пошел в казарму и рассказал об этом Павлу.
17 Павло ж зараз покликав одно́го з сотників, та й сказав: „Цього юнака́ запровадь до тисяцького, бо він має йому щось сказати“.	17 Тогда Павел подозвал одного из сотников и сказал ему: — Отведите этого юношу к командиру, у него есть что-то важное сказать ему.
18 Той же взяв його, та й запровадив до тисяцького та сказав: „Павло в'язень покликав мене, і просив запрова́дити до тебе цього юнака́, що має тобі щось сказати“.	18 Сотник отвел юношу к командиру и доложил: — Заключенный Павел позвал меня и попросил привести этого юношу к тебе. У него есть что-то важное сказать тебе.
19 І взяв тисяцький того за руку, і на́бік відвів і спитав: „Що́ ти маєш звістити мені?“	19 Командир взял юношу за руку, отвел его в сторону и спросил: — Что ты хочешь мне сообщить?
20 А той розповів: „Змову склали юдеї, — просити тебе, щоб ти взавтра до синедріо́ну Павла припрова́див, ніби хочуть вони докладніш розпізнати про нього.	20 Юноша сказал: — Иудеи решили просить тебя привести завтра Павла в Высший Совет якобы для того, чтобы подробнее узнать о нем.
21 Отож, не послухайся їх, бо чигає на нього їх більш сорока чоловіка, що клятву скла́ли ні їсти, ні пити, аж доки його не заб'ють. І тепер он готові вони, і чекають твого прире́чення“.	21 Но ты этому не верь, потому что в засаде его поджидают более сорока человек. Они поклялись не есть и не пить, пока не убьют его. Они стоят наготове и только ждут твоего согласия исполнить их просьбу.
22 Тоді тисяцький відпустив юнака́, наказавши йому — „не розповіда́ти ані о́дному, що мені ти це ви́явив.“	22 Командир полка отпустил юношу, дав ему наказ: — Никому не говори о том, что ты только что мне рассказал.
23 І він закли́кав якихось двох із сотників, і наказав: „Пришикуйте на третю годину вночі дві сотні вояків, щоб іти до Кесарії, і кіннотників сімдеся́т, та дві сотні стрільців.	23 Затем командир вызвал двух сотников и приказал им: — Подготовьте двести солдат, семьдесят всадников и двести копьеносцев для выхода в Кесарию через три часа после того, как стемнеет.
24 Приготуйте також в'ючаків і Павла посадіть, і здоровим його проведіть до намісника Фе́лікса.	24 Приготовьте Павлу коня и смотрите, чтобы Павел был в безопасности доставлен к наместнику Феликсу.
25 І листа написав він такого ось змісту:	25 И он написал такое письмо:
26 „Кла́вдій Лі́сій намісникові вседостойному Фе́ліксові — поздоро́влення!	26 «От Клавдия Лисия достопочтенному Феликсу, наместнику Рима. Приветствую тебя.
27 Цього мужа, що його юдеї схопи́ли були́ та хотіли забити, урятував я, із вояка́ми прийшовши, довідавшися, що він ри́млянин.	27 Этот человек был схвачен иудеями, и они собирались уже убить его, но я подоспел с воинами и спас его, так как узнал, что он римский гражданин.
28 І хотів я довідатися про причину, що за неї його оскаржа́ли, та й привів був його до їхнього синедріо́ну.	28 Желая узнать, в чем они его обвиняют, я привел его в их Высший Совет.
29 Я знайшов, що його винуватять у спірних речах їхнього Зако́ну, і що провини не має він жа́дної, ва́ртої смерти або ланцюгі́в.	29 Я понял, что обвинение связано со спорными вопросами их Закона и что он не виновен ни в чем, заслуживающем смерти или заключения в темницу.
30 Як доне́сли ж мені про ту змову, що юдеї вчинили на мужа цього, я зараз до тебе його відіслав, наказавши також позива́льникам, щоб перед тобою сказали, що́ мають на нього. Будь здоровий!“	30 Мне также стало известно, что против него составлен заговор, и я сразу же отослал его к тебе, велев обвинителям представить тебе обвинения против него».
31 Отож вояки, як наказано їм, забрали Павла́, і вночі попровадили в Антипатри́ду.	31 Солдаты, выполняя приказ, взяли Павла и повели его ночью в Антипатриду.
32 А другого дня, полишивши кінно́тчиків, щоб ішли з ним, у форте́цю вони повернулись.	32 На следующий день они отправили его с всадниками дальше, а сами возвратились в казарму.
33 А ті прибули́ в Кесарі́ю, і, листа передавши намісникові, поставили також Павла перед ним.	33 Когда всадники прибыли в Кесарию, они отдали наместнику письмо и передали ему Павла.
34 Намісник листа прочитав і спитав, із якого він кра́ю. А довідавшись, що з Кілікії, промовив:	34 Наместник прочитал письмо и спросил Павла, из какой он провинции. Узнав, что Павел из Киликии,
35 „Я тебе переслухаю, як при́йдуть і твої позива́льники“. І звелів стерегти його в Іродовому Прето́рії.	35 он сказал: — Я выслушаю тебя, когда сюда придут твои обвинители, — и приказал содержать Павла под стражей во дворце Ирода.

Старий
завіт

Новий
завіт

Дiї

Розділ 23

Деяния апостолов

Глава 23

Дiї

Розділ 23

Деяния апостолов

Глава 23

Старий завіт

Новий завіт

Дiї

Розділ 23

Деяния апостолов

Глава 23

Дiї

Розділ 23

Деяния апостолов

Глава 23

Старий
завіт

Новий
завіт