Плач ЄремiїРозділ 5 |
|
1 |
|
2 наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям! |
|
3 Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви! |
|
4 Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо. |
|
5 У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо! |
|
6 До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом! |
|
7 Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни! |
|
8 Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки. |
|
9 Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб. |
|
10 Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду, |
|
11 Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах. |
|
12 Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані. |
|
13 Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються. |
|
14 Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати, |
|
15 втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу. |
|
16 Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, — |
|
17 тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли, |
|
18 через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній. |
|
19 Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід: |
|
20 Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас? |
|
21 Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́! |
|
22 Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас? |
Плач ИеремииГлава 5 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
Плач ЄремiїРозділ 5 |
Плач ИеремииГлава 5 |
|
1 |
1 |
|
2 наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям! |
2 |
|
3 Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви! |
3 |
|
4 Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо. |
4 |
|
5 У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо! |
5 |
|
6 До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом! |
6 |
|
7 Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни! |
7 |
|
8 Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки. |
8 |
|
9 Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб. |
9 |
|
10 Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду, |
10 |
|
11 Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах. |
11 |
|
12 Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані. |
12 |
|
13 Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються. |
13 |
|
14 Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати, |
14 |
|
15 втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу. |
15 |
|
16 Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, — |
16 |
|
17 тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли, |
17 |
|
18 через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній. |
18 |
|
19 Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід: |
19 |
|
20 Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас? |
20 |
|
21 Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́! |
21 |
|
22 Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас? |
22 |