Библия - Обещанное Восстановление

Йов

Розділ 30

1 А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бриди́вся б покласти із псами отари моєї.

2 Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась!

3 Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!

4 рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом.

5 Вони були ви́гнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злоді́їв,

6 так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах підземних та скелях,

7 ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, —

8 сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю!

9 А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром.

10 Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни,

11 бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм.

12 По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого.

13 Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, —

14 немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем.

15 Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє.

16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!

17 Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються.

18 З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н.

19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу.

20 Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся.

21 Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки.

22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення!

23 Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.

24 Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить?

25 Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала?

26 Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла.

27 Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя,

28 ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́.

29 Я став братом шака́лам, а струся́там — това́ришем,

30 моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої.

31 І стала жало́бою а́рфа моя, а сопі́лка моя — зойком плачли́вим.

Аюб

Глава 30

1 А теперь они надо мной смеются – те, кто младше меня,чьих отцов я бы погнушался поместить с собаками при моих стадах.

2 И к чему мне сила их рук, если в них истощилась мощь?

3 Нищетой и голодом изнурены, бродят они в опалённой земле, в разорённом краю, во мраке.

4 У кустов собирают горькие травы, и корни дрока – их еда. .

5 Гонят их из среды людей и, как ворам, кричат им вслед.

6 Им велят селиться в оврагах долин, среди скал и в расщелинах земли.

7 Воют они среди зарослей и жмутся друг к другу под тёрном.

8 Отверженный, безымянный сброд, изгнанный из страны.

9 А теперь они песней меня язвят, посмешищем для них я стал.

10 Гнушаются меня, избегают меня и в лицо мне плевать не стыдятся.

11 Всевышний сделал меня слабым и беспомощным, и они распоясались предо мной.

12 Эти отродья нападают на меня с правого боку, гоняют меня с места на место и на погибель мне готовят осаду.

13 Заграждают мне путь; всё творят на беду мне – и никто их не сдерживает. .

14 Как сквозь брешь на меня идут, всё круша, на меня бросаются.

15 Ужасы ринулись на меня; моя слава развеяна, точно ветром, и уплыло, как облако, благоденствие.

16 И теперь угасает во мне моя жизнь; обступили меня дни скорби.

17 Ночью ноют кости мои; боль меня гложет, не зная покоя.

18 Всевышний хватает одежду мою неистово; Он давит меня, как воротник рубахи.

19 В грязь поверг Он меня, я стал как прах и пепел.

20 Я зову Тебя, о Всевышний, но нет ответа; встаю, но Ты лишь смотришь на меня.

21 Ты безжалостным стал ко мне; мощью руки Своей гонишь меня.

22 Ты подхватил, помчал меня в вихре; Ты швыряешь меня прямо в рокочущую бурю.

23 Я знаю: Ты к смерти меня ведёшь, в дом, уготованный всем живущим.

24 О, никто не поднимет руку на бедняка, когда тот зовёт на помощь в своём несчастье!

25 Не плакал ли я о тех, кто в беде? Разве о бедных душа моя не скорбела?

26 Но когда я ждал добра, пришло зло; уповал я на свет, но настала тьма.

27 Сердце тревогой объято, покоя не ведает; для меня настали дни скорби.

28 Хожу почерневший, но не от солнца; встаю перед людьми и взываю о помощи.

29 Я теперь брат шакалам и друг совам.

30 Кожа моя чернеет и шелушится; в лихорадке горит тело.

31 На плач настроена моя арфа, и свирель моя – на напев печальный.

Йов Розділ 30	Аюб Глава 30
1 А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бриди́вся б покласти із псами отари моєї.	1 А теперь они надо мной смеются – те, кто младше меня,чьих отцов я бы погнушался поместить с собаками при моих стадах.
2 Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась!	2 И к чему мне сила их рук, если в них истощилась мощь?
3 Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!	3 Нищетой и голодом изнурены, бродят они в опалённой земле, в разорённом краю, во мраке.
4 рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом.	4 У кустов собирают горькие травы, и корни дрока – их еда. .
5 Вони були ви́гнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злоді́їв,	5 Гонят их из среды людей и, как ворам, кричат им вслед.
6 так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах підземних та скелях,	6 Им велят селиться в оврагах долин, среди скал и в расщелинах земли.
7 ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, —	7 Воют они среди зарослей и жмутся друг к другу под тёрном.
8 сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю!	8 Отверженный, безымянный сброд, изгнанный из страны.
9 А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром.	9 А теперь они песней меня язвят, посмешищем для них я стал.
10 Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни,	10 Гнушаются меня, избегают меня и в лицо мне плевать не стыдятся.
11 бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм.	11 Всевышний сделал меня слабым и беспомощным, и они распоясались предо мной.
12 По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого.	12 Эти отродья нападают на меня с правого боку, гоняют меня с места на место и на погибель мне готовят осаду.
13 Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, —	13 Заграждают мне путь; всё творят на беду мне – и никто их не сдерживает. .
14 немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем.	14 Как сквозь брешь на меня идут, всё круша, на меня бросаются.
15 Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє.	15 Ужасы ринулись на меня; моя слава развеяна, точно ветром, и уплыло, как облако, благоденствие.
16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!	16 И теперь угасает во мне моя жизнь; обступили меня дни скорби.
17 Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються.	17 Ночью ноют кости мои; боль меня гложет, не зная покоя.
18 З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н.	18 Всевышний хватает одежду мою неистово; Он давит меня, как воротник рубахи.
19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу.	19 В грязь поверг Он меня, я стал как прах и пепел.
20 Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся.	20 Я зову Тебя, о Всевышний, но нет ответа; встаю, но Ты лишь смотришь на меня.
21 Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки.	21 Ты безжалостным стал ко мне; мощью руки Своей гонишь меня.
22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення!	22 Ты подхватил, помчал меня в вихре; Ты швыряешь меня прямо в рокочущую бурю.
23 Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.	23 Я знаю: Ты к смерти меня ведёшь, в дом, уготованный всем живущим.
24 Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить?	24 О, никто не поднимет руку на бедняка, когда тот зовёт на помощь в своём несчастье!
25 Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала?	25 Не плакал ли я о тех, кто в беде? Разве о бедных душа моя не скорбела?
26 Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла.	26 Но когда я ждал добра, пришло зло; уповал я на свет, но настала тьма.
27 Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя,	27 Сердце тревогой объято, покоя не ведает; для меня настали дни скорби.
28 ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́.	28 Хожу почерневший, но не от солнца; встаю перед людьми и взываю о помощи.
29 Я став братом шака́лам, а струся́там — това́ришем,	29 Я теперь брат шакалам и друг совам.
30 моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої.	30 Кожа моя чернеет и шелушится; в лихорадке горит тело.
31 І стала жало́бою а́рфа моя, а сопі́лка моя — зойком плачли́вим.	31 На плач настроена моя арфа, и свирель моя – на напев печальный.

Старий
завіт

Новий
завіт

Йов

Розділ 30

Аюб

Глава 30

Йов

Розділ 30

Аюб

Глава 30

Старий завіт

Новий завіт

Йов

Розділ 30

Аюб

Глава 30

Йов

Розділ 30

Аюб

Глава 30

Старий
завіт

Новий
завіт