Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Марка

Розділ 10

1 І, вийшовши звідти, Він приходить у землю Юдейську, на той бік Йорда́ну. І знову зібралися ю́рби до Нього, і знов Він навчав їх, звича́єм Своїм.

2 І підійшли фарисеї й спитали, Його випробо́вуючи: „Чи дозволено чолові́кові дружи́ну свою відпустити?“

3 А Він відповів і сказав їм: „Що Мойсей заповів вам?“

4 Вони ж відказали: „Мойсей заповів написати листа розводо́вого, та й відпустити“.

5 Ісус же промовив до них: „То за ваше жорстокосе́рдя він вам написав оцю заповідь.

6 Бог же з поча́тку творіння „створив чоловіком і жінкою їх.

7 Покине тому́ чоловік свого ба́тька та матір,

8 і стануть обо́є вони одним тілом“, — тим то немає вже двох, але́ одне тіло.

9 Тож, що Бог спарува́в, — люди́на нехай не розлу́чує!“

10 А вдома про це учні знов запитали Його.

11 І Він їм відказав: „Хто дружи́ну відпустить свою, та й одру́житься з іншою, той чинить пере́люб із нею.

12 І коли дружи́на покине свого чоловіка, і вийде заміж за іншого, то чинить пере́люб вона“.

13 Тоді поприно́сили ді́ток до Нього, щоб Він доторкнувся до них, учні ж їм докоря́ли.

14 А коли спостеріг це Ісус, то обу́рився, та й промовив до них: „Пустіть ді́ток до Ме́не прихо́дити, і не бороніть їм, — бо таких Царство Боже!

15 Попра́вді кажу вам: Хто Божого Царства не при́йме, немов те дитя, той у нього не вві́йде“.

16 І Він їх пригорну́в, і поблагословив, на них руки поклавши.

17 І коли вирушав Він у путь, то швидко набли́зивсь один, упав перед Ним на коліна, і спитався Його: „Учителю Добрий, — що робити мені, щоб вічне життя вспадкува́ти?“

18 Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого.

19 Знаєш заповіді: „Не вбивай, не чини пере́любу, не кради́, не свідкуй неправдиво“, не кривди́, „шануй свого ба́тька та матір“.

20 А він відказав Йому: „Учителю, — це все виконав я ще зма́лку“.

21 Ісус же поглянув на нього з любов'ю, і промовив йому: „Одно́го бракує тобі: іди, розпро́дай, що маєш, та вбогим роздай, — і матимеш скарб ти на небі! Потому приходь та й іди вслід за Мною, узявши хреста“.

22 А він засмутився тим словом, і пішов, зажурившись, — бо великі маєтки він мав!

23 І поглянув довко́ла Ісус, та й сказав Своїм учням: „Як тяжко отим, хто має бага́тство, увійти в Царство Боже!“

24 І учні жахнулись від слів Його. А Ісус знов у відповідь каже до них: „Мої діти, як тяжко отим, хто наді́ю кладе на багатство, увійти в Царство Боже!

25 Верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!“

26 А вони здивувалися дуже, і казали один до одно́го: „Хто ж тоді може спастися?“

27 Ісус же поглянув на них і промовив: „Неможливе це лю́дям, а не Богові. Бо „для Бога можливе все!“

28 А Петро став казати Йому: „От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідо́м“.

29 Ісус відказав: „Поправді кажу вам: Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сесте́р, або матір, чи ба́тька, або діти, чи поля́ ради Мене та ради Єва́нгелії,

30 і не одержав би в сто раз більше тепер, цього ча́су, серед переслідувань, — домів, і братів, і сесте́р, і матері́в, і дітей, і піль, а в віці насту́пному — вічне життя.

31 І багато-хто з перших стануть останніми, а останні — першими“.

32 Були ж у дорозі вони, простуючи в Єрусали́м. А Ісус ішов попе́реду них, — аж дуже вони дивувались, а ті, що йшли вслід за Ним, боялись. І, взявши знов Дванадцятьо́х, почав їм розповідати, що́ з Ним статися має:

33 „Оце в Єрусали́м ми йдемо́, і первосвященикам і книжникам ви́даний буде Син Лю́дський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть,

34 і насміхатися бу́дуть із Нього, і бу́дуть плювати на Нього, і будуть Його бичува́ти, і вб'ють, — але третього дня Він воскресне!“

35 І підхо́дять до Нього Яків та Іван, сини Зеведе́єві, та й кажуть Йому: „Учителю, — ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що бу́демо просити Тебе“.

36 А Він їх поспитав: „Чого ж хочете, щоб Я вам зробив?“

37 Вони ж відказали Йому: „Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи право́руч від Тебе один, і ліво́руч один“!

38 А Ісус відказав їм: „Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її п'ю, і христитися хрищенням, що Я ним хрищуся?“

39 Вони відказали Йому: „Можемо“. А Ісус їм сказав: „Чашу, що Я її п'ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся.

40 А сидіти право́руч Мене та ліво́руч — не Моє це давати, а кому угото́вано“.

41 Як почули ж це Де́сятеро, то обурились на Якова та на Івана.

42 А Ісус їх покликав, і промовив до них: „Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть.

43 Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, — нехай буде він вам за слугу.

44 А хто з вас бути першим бажає, — нехай буде всім за раба.

45 Бо Син Лю́дський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох“.

46 І приходять вони в Єрихо́н. А коли з Єрихо́ну вихо́див Він ра́зом із Своїми у́чнями й з бе́зліччю люду, сидів і просив при дорозі сліпий Вартиме́й, син Тиме́їв.

47 І, прочувши, що то Ісус Назаряни́н, почав кликати та говорити: „Сину Давидів, Ісусе, — змилуйся надо мною!“

48 І сварились на нього багато-хто, щоб мовча́в, а він іще більше кричав: „Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“

49 І спинився Ісус та й сказав: „Покличте його!“ І кличуть сліпого та й кажуть йому: „Будь бадьо́рий, устань, — Він кличе тебе“.

50 А той скинув плаща свого, і скочив із місця, — і прибіг до Ісуса.

51 А Ісус відповів і сказав йому: „Що́ ти хочеш, щоб зробив Я тобі?“ Сліпий же Йому відказав: „Учителю, — нехай я прозрю́!“

52 Ісус же до нього промовив: „Іди, — твоя віра спасла тебе!“ І той зараз прозрі́в, і пішов за Ісусом дорогою.

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Марка

Глава 10

1 Иса направился оттуда в Иудею и в земли за Иорданом. К Нему опять сходились толпы, и Он, как обычно, учил их.

2 К Нему подошли блюстители Закона и, чтобы поймать Его на слове, спросили: – Разрешено ли мужу разводиться с женой?

3 – А что вам повелел Муса? – спросил в ответ Иса.

4 Они ответили: – Муса разрешил давать жене разводное письмо и отпускать её.

5 – Это повеление дано вам из-за жестокости ваших сердец, – ответил Иса. –

6 А в начале творения Всевышний «сотворил их мужчиной и женщиной».

7 «Поэтому оставит человек отца и мать и соединится со своей женой,

8 и двое станут одной плотью». . Так что их уже не двое, они – одна плоть.

9 Итак, что Всевышний соединил, то человек не должен разделять.

10 Позже, в доме, ученики опять спросили Ису об этом.

11 Он ответил им так: – Каждый, кто разводится со своей женой и женится на другой, нарушает супружескую верность, изменяя первой жене.

12 И если жена разводится со своим мужем и выходит замуж за другого, то она также нарушает супружескую верность.

13 Некоторые люди приносили к Исе своих детей, чтобы Он прикоснулся к ним и благословил. Ученики же не подпускали их.

14 Но когда Иса это увидел, Он рассердился и сказал: – Пусть дети приходят ко Мне, не запрещайте им, потому что подобные им – подданные Царства Всевышнего!

15 Говорю вам истину: кто не примет Царство Всевышнего, как ребёнок, тот не войдёт в него.

16 И обняв детей, Он благословлял их, возлагая на них руки.

17 Когда Иса отправился дальше, к Нему подбежал один человек, пал перед Ним на колени и спросил: – Благой Учитель, что мне делать, чтобы наследовать вечную жизнь?

18 – Почему ты называешь Меня благим? – ответил Иса. – Никто не благ, кроме одного Всевышнего.

19 Ты знаешь повеления: «не убивай», «не нарушай супружескую верность», «не кради», «не лжесвидетельствуй», не обманывай, «почитай отца и мать» …

20 – Учитель, – сказал он, – всё это я соблюдаю ещё с дней моей юности.

21 Иса, посмотрев на него, полюбил его и сказал: – Одного тебе не хватает. Пойди, продай то, что у тебя есть, и раздай деньги бедным, и тогда у тебя будет сокровище на небесах. Потом приходи и следуй за Мной.

22 Услышав это, человек помрачнел и ушёл опечаленный, потому что он владел большим имуществом.

23 Оглядевшись вокруг, Иса сказал ученикам: – Как трудно богатым войти в Царство Всевышнего!

24 Ученики были поражены такими словами, но Иса снова повторил им: – Дети, как трудно войти в Царство Всевышнего!

25 Легче верблюду пройти сквозь игольное ушко, чем богатому войти в Царство Всевышнего.

26 Ученики в крайнем изумлении говорили друг другу: – Кто же тогда вообще может быть спасён? .

27 Иса посмотрел на них и сказал: – Человеку это невозможно, но только не Всевышнему, потому что всё возможно Всевышнему.

28 Тогда Петир сказал Ему: – Вот, мы всё оставили и пошли за Тобой.

29 Иса ответил: – Говорю вам истину: каждый, кто оставил дом, или братьев, или сестёр, или мать, или отца, или детей, или земли ради Меня и ради Радостной Вести,

30 получит в этой жизни, среди гонений, в сто раз больше и домов, и братьев, и сестёр, и матерей, и детей, и земель, а в будущем – жизнь вечную.

31 Однако многие из тех, кто в этом мире был возвышен, будут унижены, а многие униженные будут возвышены.

32 Они шли в Иерусалим. Иса шёл впереди встревоженных учеников, а за ними следовал испуганный народ. Снова отведя двенадцать в сторону, Иса стал рассказывать им о том, что с Ним будет.

33 – Вот, мы идём в Иерусалим, там главным священнослужителям и учителям Таурата выдадут Ниспосланного как Человек. Они приговорят Его к смерти и отдадут язычникам (римлянам).

34 Те будут над Ним глумиться, плевать в Него, бичевать и затем убьют. Но через три дня Он воскреснет.

35 К Исе подошли Якуб и Иохан, сыновья Завдая. – Учитель, – сказали они, – мы хотим, чтобы Ты сделал для нас то, о чём мы Тебя попросим.

36 – Что вы хотите, чтобы Я для вас сделал? – спросил Он их.

37 – Позволь нам сесть одному по правую, а другому по левую руку от Тебя, когда будешь прославлен как Царь, – сказали они.

38 – Вы не знаете, о чём просите, – сказал им Иса. – Можете ли вы выпить ту чашу страдания, которую Я пью, и пройти то «погружение», которое Я прохожу?

39 – Можем, – ответили они. Тогда Иса сказал им: – Пить чашу, которую Я пью, вы будете, и «погружение», которое Я прохожу, вы тоже пройдёте.

40 Но кому сидеть по правую или по левую руку от Меня решаю не Я, эти места принадлежат тем, кому они назначены.

41 Когда остальные десять учеников услышали это, они рассердились на Якуба и Иохана.

42 Иса подозвал их и сказал: – Вы знаете, что те, кого считают правителями этого мира, властвуют над своими народами, и владеет людьми их знать.

43 Но у вас пусть будет не так. Наоборот, кто хочет стать среди вас самым великим, должен быть вам слугой,

44 и кто хочет быть среди вас первым, должен быть рабом для всех.

45 Ведь и Ниспосланный как Человек пришёл не для того, чтобы Ему служили, но чтобы служить другим и отдать Свою жизнь как выкуп за многих.

46 Они пришли в Иерихон. Позже, когда Иса выходил из города вместе с учениками и большой толпой, у дороги сидел слепой нищий Бар-Тимай (то есть сын Тимая).

47 Услышав, что мимо проходит Иса из Назарета, он стал кричать: – Иса, Сын Давуда! . Сжалься надо мной!

48 Многие говорили ему, чтобы он замолчал, но Бар-Тимай кричал ещё громче: – Сын Давуда, сжалься надо мной!

49 Иса остановился и велел позвать его. – Смелей! – сказали тогда слепому. – Поднимайся, Он зовёт тебя!

50 Бар-Тимай сбросил с себя плащ, вскочил и подошёл к Исе.

51 – Что ты хочешь, чтобы Я сделал для тебя? – спросил Иса. – Учитель, я хочу видеть, – ответил он.

52 – Иди, – сказал ему Иса, – твоя вера исцелила тебя. Слепой сразу же обрёл зрение и пошёл по дороге за Исой.

Вiд Марка Розділ 10	Радостная Весть Исы Масиха в изложении Марка Глава 10
1 І, вийшовши звідти, Він приходить у землю Юдейську, на той бік Йорда́ну. І знову зібралися ю́рби до Нього, і знов Він навчав їх, звича́єм Своїм.	1 Иса направился оттуда в Иудею и в земли за Иорданом. К Нему опять сходились толпы, и Он, как обычно, учил их.
2 І підійшли фарисеї й спитали, Його випробо́вуючи: „Чи дозволено чолові́кові дружи́ну свою відпустити?“	2 К Нему подошли блюстители Закона и, чтобы поймать Его на слове, спросили: – Разрешено ли мужу разводиться с женой?
3 А Він відповів і сказав їм: „Що Мойсей заповів вам?“	3 – А что вам повелел Муса? – спросил в ответ Иса.
4 Вони ж відказали: „Мойсей заповів написати листа розводо́вого, та й відпустити“.	4 Они ответили: – Муса разрешил давать жене разводное письмо и отпускать её.
5 Ісус же промовив до них: „То за ваше жорстокосе́рдя він вам написав оцю заповідь.	5 – Это повеление дано вам из-за жестокости ваших сердец, – ответил Иса. –
6 Бог же з поча́тку творіння „створив чоловіком і жінкою їх.	6 А в начале творения Всевышний «сотворил их мужчиной и женщиной».
7 Покине тому́ чоловік свого ба́тька та матір,	7 «Поэтому оставит человек отца и мать и соединится со своей женой,
8 і стануть обо́є вони одним тілом“, — тим то немає вже двох, але́ одне тіло.	8 и двое станут одной плотью». . Так что их уже не двое, они – одна плоть.
9 Тож, що Бог спарува́в, — люди́на нехай не розлу́чує!“	9 Итак, что Всевышний соединил, то человек не должен разделять.
10 А вдома про це учні знов запитали Його.	10 Позже, в доме, ученики опять спросили Ису об этом.
11 І Він їм відказав: „Хто дружи́ну відпустить свою, та й одру́житься з іншою, той чинить пере́люб із нею.	11 Он ответил им так: – Каждый, кто разводится со своей женой и женится на другой, нарушает супружескую верность, изменяя первой жене.
12 І коли дружи́на покине свого чоловіка, і вийде заміж за іншого, то чинить пере́люб вона“.	12 И если жена разводится со своим мужем и выходит замуж за другого, то она также нарушает супружескую верность.
13 Тоді поприно́сили ді́ток до Нього, щоб Він доторкнувся до них, учні ж їм докоря́ли.	13 Некоторые люди приносили к Исе своих детей, чтобы Он прикоснулся к ним и благословил. Ученики же не подпускали их.
14 А коли спостеріг це Ісус, то обу́рився, та й промовив до них: „Пустіть ді́ток до Ме́не прихо́дити, і не бороніть їм, — бо таких Царство Боже!	14 Но когда Иса это увидел, Он рассердился и сказал: – Пусть дети приходят ко Мне, не запрещайте им, потому что подобные им – подданные Царства Всевышнего!
15 Попра́вді кажу вам: Хто Божого Царства не при́йме, немов те дитя, той у нього не вві́йде“.	15 Говорю вам истину: кто не примет Царство Всевышнего, как ребёнок, тот не войдёт в него.
16 І Він їх пригорну́в, і поблагословив, на них руки поклавши.	16 И обняв детей, Он благословлял их, возлагая на них руки.
17 І коли вирушав Він у путь, то швидко набли́зивсь один, упав перед Ним на коліна, і спитався Його: „Учителю Добрий, — що робити мені, щоб вічне життя вспадкува́ти?“	17 Когда Иса отправился дальше, к Нему подбежал один человек, пал перед Ним на колени и спросил: – Благой Учитель, что мне делать, чтобы наследовать вечную жизнь?
18 Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого.	18 – Почему ты называешь Меня благим? – ответил Иса. – Никто не благ, кроме одного Всевышнего.
19 Знаєш заповіді: „Не вбивай, не чини пере́любу, не кради́, не свідкуй неправдиво“, не кривди́, „шануй свого ба́тька та матір“.	19 Ты знаешь повеления: «не убивай», «не нарушай супружескую верность», «не кради», «не лжесвидетельствуй», не обманывай, «почитай отца и мать» …
20 А він відказав Йому: „Учителю, — це все виконав я ще зма́лку“.	20 – Учитель, – сказал он, – всё это я соблюдаю ещё с дней моей юности.
21 Ісус же поглянув на нього з любов'ю, і промовив йому: „Одно́го бракує тобі: іди, розпро́дай, що маєш, та вбогим роздай, — і матимеш скарб ти на небі! Потому приходь та й іди вслід за Мною, узявши хреста“.	21 Иса, посмотрев на него, полюбил его и сказал: – Одного тебе не хватает. Пойди, продай то, что у тебя есть, и раздай деньги бедным, и тогда у тебя будет сокровище на небесах. Потом приходи и следуй за Мной.
22 А він засмутився тим словом, і пішов, зажурившись, — бо великі маєтки він мав!	22 Услышав это, человек помрачнел и ушёл опечаленный, потому что он владел большим имуществом.
23 І поглянув довко́ла Ісус, та й сказав Своїм учням: „Як тяжко отим, хто має бага́тство, увійти в Царство Боже!“	23 Оглядевшись вокруг, Иса сказал ученикам: – Как трудно богатым войти в Царство Всевышнего!
24 І учні жахнулись від слів Його. А Ісус знов у відповідь каже до них: „Мої діти, як тяжко отим, хто наді́ю кладе на багатство, увійти в Царство Боже!	24 Ученики были поражены такими словами, но Иса снова повторил им: – Дети, как трудно войти в Царство Всевышнего!
25 Верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!“	25 Легче верблюду пройти сквозь игольное ушко, чем богатому войти в Царство Всевышнего.
26 А вони здивувалися дуже, і казали один до одно́го: „Хто ж тоді може спастися?“	26 Ученики в крайнем изумлении говорили друг другу: – Кто же тогда вообще может быть спасён? .
27 Ісус же поглянув на них і промовив: „Неможливе це лю́дям, а не Богові. Бо „для Бога можливе все!“	27 Иса посмотрел на них и сказал: – Человеку это невозможно, но только не Всевышнему, потому что всё возможно Всевышнему.
28 А Петро став казати Йому: „От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідо́м“.	28 Тогда Петир сказал Ему: – Вот, мы всё оставили и пошли за Тобой.
29 Ісус відказав: „Поправді кажу вам: Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сесте́р, або матір, чи ба́тька, або діти, чи поля́ ради Мене та ради Єва́нгелії,	29 Иса ответил: – Говорю вам истину: каждый, кто оставил дом, или братьев, или сестёр, или мать, или отца, или детей, или земли ради Меня и ради Радостной Вести,
30 і не одержав би в сто раз більше тепер, цього ча́су, серед переслідувань, — домів, і братів, і сесте́р, і матері́в, і дітей, і піль, а в віці насту́пному — вічне життя.	30 получит в этой жизни, среди гонений, в сто раз больше и домов, и братьев, и сестёр, и матерей, и детей, и земель, а в будущем – жизнь вечную.
31 І багато-хто з перших стануть останніми, а останні — першими“.	31 Однако многие из тех, кто в этом мире был возвышен, будут унижены, а многие униженные будут возвышены.
32 Були ж у дорозі вони, простуючи в Єрусали́м. А Ісус ішов попе́реду них, — аж дуже вони дивувались, а ті, що йшли вслід за Ним, боялись. І, взявши знов Дванадцятьо́х, почав їм розповідати, що́ з Ним статися має:	32 Они шли в Иерусалим. Иса шёл впереди встревоженных учеников, а за ними следовал испуганный народ. Снова отведя двенадцать в сторону, Иса стал рассказывать им о том, что с Ним будет.
33 „Оце в Єрусали́м ми йдемо́, і первосвященикам і книжникам ви́даний буде Син Лю́дський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть,	33 – Вот, мы идём в Иерусалим, там главным священнослужителям и учителям Таурата выдадут Ниспосланного как Человек. Они приговорят Его к смерти и отдадут язычникам (римлянам).
34 і насміхатися бу́дуть із Нього, і бу́дуть плювати на Нього, і будуть Його бичува́ти, і вб'ють, — але третього дня Він воскресне!“	34 Те будут над Ним глумиться, плевать в Него, бичевать и затем убьют. Но через три дня Он воскреснет.
35 І підхо́дять до Нього Яків та Іван, сини Зеведе́єві, та й кажуть Йому: „Учителю, — ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що бу́демо просити Тебе“.	35 К Исе подошли Якуб и Иохан, сыновья Завдая. – Учитель, – сказали они, – мы хотим, чтобы Ты сделал для нас то, о чём мы Тебя попросим.
36 А Він їх поспитав: „Чого ж хочете, щоб Я вам зробив?“	36 – Что вы хотите, чтобы Я для вас сделал? – спросил Он их.
37 Вони ж відказали Йому: „Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи право́руч від Тебе один, і ліво́руч один“!	37 – Позволь нам сесть одному по правую, а другому по левую руку от Тебя, когда будешь прославлен как Царь, – сказали они.
38 А Ісус відказав їм: „Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її п'ю, і христитися хрищенням, що Я ним хрищуся?“	38 – Вы не знаете, о чём просите, – сказал им Иса. – Можете ли вы выпить ту чашу страдания, которую Я пью, и пройти то «погружение», которое Я прохожу?
39 Вони відказали Йому: „Можемо“. А Ісус їм сказав: „Чашу, що Я її п'ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся.	39 – Можем, – ответили они. Тогда Иса сказал им: – Пить чашу, которую Я пью, вы будете, и «погружение», которое Я прохожу, вы тоже пройдёте.
40 А сидіти право́руч Мене та ліво́руч — не Моє це давати, а кому угото́вано“.	40 Но кому сидеть по правую или по левую руку от Меня решаю не Я, эти места принадлежат тем, кому они назначены.
41 Як почули ж це Де́сятеро, то обурились на Якова та на Івана.	41 Когда остальные десять учеников услышали это, они рассердились на Якуба и Иохана.
42 А Ісус їх покликав, і промовив до них: „Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть.	42 Иса подозвал их и сказал: – Вы знаете, что те, кого считают правителями этого мира, властвуют над своими народами, и владеет людьми их знать.
43 Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, — нехай буде він вам за слугу.	43 Но у вас пусть будет не так. Наоборот, кто хочет стать среди вас самым великим, должен быть вам слугой,
44 А хто з вас бути першим бажає, — нехай буде всім за раба.	44 и кто хочет быть среди вас первым, должен быть рабом для всех.
45 Бо Син Лю́дський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох“.	45 Ведь и Ниспосланный как Человек пришёл не для того, чтобы Ему служили, но чтобы служить другим и отдать Свою жизнь как выкуп за многих.
46 І приходять вони в Єрихо́н. А коли з Єрихо́ну вихо́див Він ра́зом із Своїми у́чнями й з бе́зліччю люду, сидів і просив при дорозі сліпий Вартиме́й, син Тиме́їв.	46 Они пришли в Иерихон. Позже, когда Иса выходил из города вместе с учениками и большой толпой, у дороги сидел слепой нищий Бар-Тимай (то есть сын Тимая).
47 І, прочувши, що то Ісус Назаряни́н, почав кликати та говорити: „Сину Давидів, Ісусе, — змилуйся надо мною!“	47 Услышав, что мимо проходит Иса из Назарета, он стал кричать: – Иса, Сын Давуда! . Сжалься надо мной!
48 І сварились на нього багато-хто, щоб мовча́в, а він іще більше кричав: „Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“	48 Многие говорили ему, чтобы он замолчал, но Бар-Тимай кричал ещё громче: – Сын Давуда, сжалься надо мной!
49 І спинився Ісус та й сказав: „Покличте його!“ І кличуть сліпого та й кажуть йому: „Будь бадьо́рий, устань, — Він кличе тебе“.	49 Иса остановился и велел позвать его. – Смелей! – сказали тогда слепому. – Поднимайся, Он зовёт тебя!
50 А той скинув плаща свого, і скочив із місця, — і прибіг до Ісуса.	50 Бар-Тимай сбросил с себя плащ, вскочил и подошёл к Исе.
51 А Ісус відповів і сказав йому: „Що́ ти хочеш, щоб зробив Я тобі?“ Сліпий же Йому відказав: „Учителю, — нехай я прозрю́!“	51 – Что ты хочешь, чтобы Я сделал для тебя? – спросил Иса. – Учитель, я хочу видеть, – ответил он.
52 Ісус же до нього промовив: „Іди, — твоя віра спасла тебе!“ І той зараз прозрі́в, і пішов за Ісусом дорогою.	52 – Иди, – сказал ему Иса, – твоя вера исцелила тебя. Слепой сразу же обрёл зрение и пошёл по дороге за Исой.

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Марка

Розділ 10

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Марка

Глава 10

Вiд Марка

Розділ 10

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Марка

Глава 10

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Марка

Розділ 10

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Марка

Глава 10

Вiд Марка

Розділ 10

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Марка

Глава 10

Старий
завіт

Новий
завіт