ДiїРозділ 25 |
|
1 |
|
2 І поскаржилися йому на Павла первосвященики та головніші з юдеїв, і благали його, |
|
3 і ніби милости просили для нього, щоб до Єрусалиму його припровадив, — вони змову вчинили, щоб смерть заподі́яти йому по дорозі. |
|
4 А Фест відповів, що Павла стережуть у Кесарії, і він сам незаба́ром туди подає́ться. |
|
5 „Отже, — сказав він, — хто спроможен із вас, нехай ті вируша́ють ра́зом зо мною, і коли є неправда яка в чоловікові цьому, нехай оскаржа́ють його“. |
|
6 І, пробувши в них днів не більше як вісім чи десять, він поверну́вся до Кесарії. А другого дня він засів на суддевім сидінні, і звелів, щоб приве́сти Павла. |
|
7 Як його ж привели́, то стали навколо юдеї, що поприхо́дили з Єрусалиму, і Павлу закидали багато тяжки́х винувачень, що їх не могли дове́сти, |
|
8 бо Павло боронився: „Я не провинився ні в чім ані проти Зако́ну юдейського, ані проти храму, ані супроти ке́саря“. |
|
9 Тоді Фест, що бажав догодити юдеям, промовив Павло́ві на відповідь: „Чи ти хочеш до Єрусалиму піти, і там суд прийняти від мене про це?“ |
|
10 Та Павло відказав: „Я стою перед судом ке́саревим, де належить мені суд прийняти. Юдеїв нічим я не скри́вдив, як і ти дуже добре те знаєш. |
|
11 Бо коли допустився я кривди, або гідне смерти вчинив що, то не відмовляюся вмерти. Як нема ж нічого того, у чім вони винуватять мене, то не може ніхто мене видати їм. Відкликаюсь до ке́саря!“ |
|
12 Тоді Фест, побалакавши з радою, відповідь дав: „Ти відкли́кавсь до ке́саря, — до ке́саря пі́деш!“ |
|
13 |
|
14 А що там багато днів вони пробули́, то Фест ви́клав справу Павлову цареві й промовив: „Є один чоловік — від Фелікса лишений в'язень, |
|
15 на якого, як в Єрусалимі я був, первосвященики й старші юдейські прине́сли скаргу, домагаючись його о́суду. |
|
16 Я їм відповів, що римля́ни не мають звича́ю люди́ну якусь видавати на згубу, поки пізваний перед собою не матиме обвинувачі́в, і не буде йому дано можности для оборони від закидів. |
|
17 І як зійшлись вони тут, то я, зволіка́ння не роблячи жодного, сів наступного дня на сидіння судде́ве, і звелів привести́ цього мужа. |
|
18 І винувальники стали круг нього, проте́ не вказали вини ані жодної з тих, яких я сподівався. |
|
19 Та мали вони проти нього якісь суперечки про власне своє марновірство, і про якогось Ісуса померлого, про Якого Павло твердив, що живий Він. |
|
20 І я був непевний у цьо́му змага́нні й спитав, чи не хоче піти він до Єрусалиму, і там суд прийняти про це? |
|
21 Через те ж, що Павло заявив, щоб зали́шений був він на ке́сарів ро́зсуд, я звелів сторожити його, аж поки його не відправлю до ке́саря“. |
|
22 А Агріппа промовив до Феста: „Хотів би і я цього му́жа послухати!“ „Узавтра — сказав той — почуєш його“. |
|
23 |
|
24 І сказав до них Фест: „О ца́рю Агріппо, та з нами присутні всі му́жі! Ви бачите того, що за нього ввесь люд юдейський мені докучав в Єрусалимі та тут, кричачи́, що йому не повинно більш жити. |
|
25 Я ж дізнавсь, що нічого, ва́ртого смерти, він не вчинив; а що сам він відкликавсь до Августа, розсудив я послати його. |
|
26 Нічого не маю я певного, що міг би про нього писати до пана. Тому я припровадив його перед вас, а найбільш перед тебе, ца́рю Агріппо, щоб після переслу́хання мав що писати. |
|
27 Бо здається мені нерозва́жливим ув'я́зненого посилати, і не озна́чити обвинува́чень на нього“. |
Деяния апостоловГлава 25 |
|
1 |
|
2 и заявили ему первосвященники и первые люди Иудейские жалобу на Павла и ходатайствовали перед ним, |
|
3 испрашивая себе как милость против него, чтобы вызвал его в Иерусалим, готовя западню с целью убить его в пути. |
|
4 Фест ответил, что Павел содержится под стражей в Кесарии, и что ему самому скоро предстоит отбыть туда. |
|
5 Итак, те между вами, сказал он, которые могут, пусть отправятся вместе со мной, и если есть что в этом человеке предосудительного, пусть обвиняют его. |
|
6 |
|
7 И когда он прибыл, стали вокруг него пришедшие из Иерусалима Иудеи, выставляя многие и тяжкие обвинения, которых они не в силах были доказать, |
|
8 тогда как Павел говорил в свою защиту: я ни в чем не погрешил ни против Закона Иудейского, ни против храма, ни против Кесаря. |
|
9 Фест, желая сделать угодное Иудеям, сказал в ответ Павлу: хочешь пойти в Иерусалим, чтобы там был тебе вынесен приговор по этим обвинениям в моем присутствии? |
|
10 Но Павел сказал: я стою пред судом Кесаря, где мне надлежит быть судимым. Иудеям я не сделал никакого зла, как и ты превосходно знаешь. |
|
11 Итак, если я неправ и сделал что-либо достойное смерти, я не отказываюсь умереть; если же ничего того нет, в чем они обвиняют меня, никто меня не может выдать им в угоду. Требую суда Кесаря. |
|
12 Тогда Фест, обсудив с советом, ответил: ты потребовал суда Кесаря, к Кесарю отправишься. |
|
13 |
|
14 А так как они оставались там несколько дней, Фест доложил царю дело Павла, говоря: человек некий оставлен Феликсом в узах, |
|
15 на которого, по прибытии моем в Иерусалим, заявили жалобу первосвященники и старейшины Иудейские, требуя его осуждения. |
|
16 Я им ответил, что нет обычая у Римлян выдавать какого-либо человека, прежде чем обвиняемый не будет поставлен лицом к лицу с обвинителями и не получит возможность защищаться в том, в чем его обвиняют. |
|
17 Итак, когда они вместе со мной пришли сюда, я без всякого отлагательства, на другой же день, сев на судейское место, велел привести этого человека. |
|
18 Обступив его, обвинители не выставили никакого обвинения в тех злых делах, которые я предполагал; |
|
19 но они имели с ним какие-то споры о их собственном богопочитании и о каком-то Иисусе умершем, о Котором Павел утверждал, что Он жив. |
|
20 Недоумевая, как об этом вести расследование, я сказал, не хочет ли он идти в Иерусалим и там быть судимым в этом. |
|
21 Но так как Павел потребовал, чтобы его оставили на решение Августа, я велел держать его под стражей, пока не препровожу его к Кесарю. |
|
22 Агриппа же сказал Фесту: я хотел бы и сам послушать этого человека. И тот сказал: завтра же услышишь его. |
|
23 |
|
24 И говорит Фест: царь Агриппа и все присутствующие с нами мужи, вы видите того, из-за которого всё множество Иудеев приступало ко мне и в Иерусалиме и здесь с криком, что не должен он больше жить. |
|
25 Но я понял, что он ничего достойного смерти не сделал, а так как он сам потребовал суда Августа, я решил послать его. |
|
26 Ничего верного написать о нем государю я не имею; поэтому я поставил его перед вами, и особенно перед тобой, царь Агриппа, чтобы, по расследовании, было мне что написать. |
|
27 Ибо мне кажется неразумным, посылая узника, не указать и предъявленных ему обвинений. |
ДiїРозділ 25 |
Деяния апостоловГлава 25 |
|
1 |
1 |
|
2 І поскаржилися йому на Павла первосвященики та головніші з юдеїв, і благали його, |
2 и заявили ему первосвященники и первые люди Иудейские жалобу на Павла и ходатайствовали перед ним, |
|
3 і ніби милости просили для нього, щоб до Єрусалиму його припровадив, — вони змову вчинили, щоб смерть заподі́яти йому по дорозі. |
3 испрашивая себе как милость против него, чтобы вызвал его в Иерусалим, готовя западню с целью убить его в пути. |
|
4 А Фест відповів, що Павла стережуть у Кесарії, і він сам незаба́ром туди подає́ться. |
4 Фест ответил, что Павел содержится под стражей в Кесарии, и что ему самому скоро предстоит отбыть туда. |
|
5 „Отже, — сказав він, — хто спроможен із вас, нехай ті вируша́ють ра́зом зо мною, і коли є неправда яка в чоловікові цьому, нехай оскаржа́ють його“. |
5 Итак, те между вами, сказал он, которые могут, пусть отправятся вместе со мной, и если есть что в этом человеке предосудительного, пусть обвиняют его. |
|
6 І, пробувши в них днів не більше як вісім чи десять, він поверну́вся до Кесарії. А другого дня він засів на суддевім сидінні, і звелів, щоб приве́сти Павла. |
6 |
|
7 Як його ж привели́, то стали навколо юдеї, що поприхо́дили з Єрусалиму, і Павлу закидали багато тяжки́х винувачень, що їх не могли дове́сти, |
7 И когда он прибыл, стали вокруг него пришедшие из Иерусалима Иудеи, выставляя многие и тяжкие обвинения, которых они не в силах были доказать, |
|
8 бо Павло боронився: „Я не провинився ні в чім ані проти Зако́ну юдейського, ані проти храму, ані супроти ке́саря“. |
8 тогда как Павел говорил в свою защиту: я ни в чем не погрешил ни против Закона Иудейского, ни против храма, ни против Кесаря. |
|
9 Тоді Фест, що бажав догодити юдеям, промовив Павло́ві на відповідь: „Чи ти хочеш до Єрусалиму піти, і там суд прийняти від мене про це?“ |
9 Фест, желая сделать угодное Иудеям, сказал в ответ Павлу: хочешь пойти в Иерусалим, чтобы там был тебе вынесен приговор по этим обвинениям в моем присутствии? |
|
10 Та Павло відказав: „Я стою перед судом ке́саревим, де належить мені суд прийняти. Юдеїв нічим я не скри́вдив, як і ти дуже добре те знаєш. |
10 Но Павел сказал: я стою пред судом Кесаря, где мне надлежит быть судимым. Иудеям я не сделал никакого зла, как и ты превосходно знаешь. |
|
11 Бо коли допустився я кривди, або гідне смерти вчинив що, то не відмовляюся вмерти. Як нема ж нічого того, у чім вони винуватять мене, то не може ніхто мене видати їм. Відкликаюсь до ке́саря!“ |
11 Итак, если я неправ и сделал что-либо достойное смерти, я не отказываюсь умереть; если же ничего того нет, в чем они обвиняют меня, никто меня не может выдать им в угоду. Требую суда Кесаря. |
|
12 Тоді Фест, побалакавши з радою, відповідь дав: „Ти відкли́кавсь до ке́саря, — до ке́саря пі́деш!“ |
12 Тогда Фест, обсудив с советом, ответил: ты потребовал суда Кесаря, к Кесарю отправишься. |
|
13 |
13 |
|
14 А що там багато днів вони пробули́, то Фест ви́клав справу Павлову цареві й промовив: „Є один чоловік — від Фелікса лишений в'язень, |
14 А так как они оставались там несколько дней, Фест доложил царю дело Павла, говоря: человек некий оставлен Феликсом в узах, |
|
15 на якого, як в Єрусалимі я був, первосвященики й старші юдейські прине́сли скаргу, домагаючись його о́суду. |
15 на которого, по прибытии моем в Иерусалим, заявили жалобу первосвященники и старейшины Иудейские, требуя его осуждения. |
|
16 Я їм відповів, що римля́ни не мають звича́ю люди́ну якусь видавати на згубу, поки пізваний перед собою не матиме обвинувачі́в, і не буде йому дано можности для оборони від закидів. |
16 Я им ответил, что нет обычая у Римлян выдавать какого-либо человека, прежде чем обвиняемый не будет поставлен лицом к лицу с обвинителями и не получит возможность защищаться в том, в чем его обвиняют. |
|
17 І як зійшлись вони тут, то я, зволіка́ння не роблячи жодного, сів наступного дня на сидіння судде́ве, і звелів привести́ цього мужа. |
17 Итак, когда они вместе со мной пришли сюда, я без всякого отлагательства, на другой же день, сев на судейское место, велел привести этого человека. |
|
18 І винувальники стали круг нього, проте́ не вказали вини ані жодної з тих, яких я сподівався. |
18 Обступив его, обвинители не выставили никакого обвинения в тех злых делах, которые я предполагал; |
|
19 Та мали вони проти нього якісь суперечки про власне своє марновірство, і про якогось Ісуса померлого, про Якого Павло твердив, що живий Він. |
19 но они имели с ним какие-то споры о их собственном богопочитании и о каком-то Иисусе умершем, о Котором Павел утверждал, что Он жив. |
|
20 І я був непевний у цьо́му змага́нні й спитав, чи не хоче піти він до Єрусалиму, і там суд прийняти про це? |
20 Недоумевая, как об этом вести расследование, я сказал, не хочет ли он идти в Иерусалим и там быть судимым в этом. |
|
21 Через те ж, що Павло заявив, щоб зали́шений був він на ке́сарів ро́зсуд, я звелів сторожити його, аж поки його не відправлю до ке́саря“. |
21 Но так как Павел потребовал, чтобы его оставили на решение Августа, я велел держать его под стражей, пока не препровожу его к Кесарю. |
|
22 А Агріппа промовив до Феста: „Хотів би і я цього му́жа послухати!“ „Узавтра — сказав той — почуєш його“. |
22 Агриппа же сказал Фесту: я хотел бы и сам послушать этого человека. И тот сказал: завтра же услышишь его. |
|
23 |
23 |
|
24 І сказав до них Фест: „О ца́рю Агріппо, та з нами присутні всі му́жі! Ви бачите того, що за нього ввесь люд юдейський мені докучав в Єрусалимі та тут, кричачи́, що йому не повинно більш жити. |
24 И говорит Фест: царь Агриппа и все присутствующие с нами мужи, вы видите того, из-за которого всё множество Иудеев приступало ко мне и в Иерусалиме и здесь с криком, что не должен он больше жить. |
|
25 Я ж дізнавсь, що нічого, ва́ртого смерти, він не вчинив; а що сам він відкликавсь до Августа, розсудив я послати його. |
25 Но я понял, что он ничего достойного смерти не сделал, а так как он сам потребовал суда Августа, я решил послать его. |
|
26 Нічого не маю я певного, що міг би про нього писати до пана. Тому я припровадив його перед вас, а найбільш перед тебе, ца́рю Агріппо, щоб після переслу́хання мав що писати. |
26 Ничего верного написать о нем государю я не имею; поэтому я поставил его перед вами, и особенно перед тобой, царь Агриппа, чтобы, по расследовании, было мне что написать. |
|
27 Бо здається мені нерозва́жливим ув'я́зненого посилати, і не озна́чити обвинува́чень на нього“. |
27 Ибо мне кажется неразумным, посылая узника, не указать и предъявленных ему обвинений. |