ДiїРозділ 17 |
1 |
2 І Павло, за звича́єм своїм, до них увійшов, і з ними змагавсь три суботі з Писа́ння, |
3 виказуючи та доводячи, що мусів Христос постраждати й воскре́снути з мертвих, і що Христос Той — Ісус, про Якого „я вам проповідую“. |
4 І ввірували дехто з них і до Павла та до Сили пристали, — безліч побожних із ге́лленів та немало з шляхе́тних жінок. |
5 А невірні юдеї були запалилися за́здрістю, і якихсь негідних людей назбирали на вулицях, учинили збіго́висько та й бунтували те місто, а набі́гши на хату Ясо́нову, шукали апо́столів, щоб до на́товпу вивести їх. |
6 А як їх не знайшли, потягли до начальників міста Ясо́на та декого з братті, кричачи́: „Ті, що світ сколотили, — і сюди ось вони поприхо́дили! |
7 А Ясон їх до себе прийняв. Вони всі проти наказів кесаря чинять, гово́рячи, ніби інший є цар — Ісус“. |
8 І вони зворохо́били наро́д та начальників міста, що слухали це. |
9 Але, узявши поруку з Ясо́на та з інших, вони їх відпустили. |
10 А брати відіслали негайно вночі Павла й Силу до Ве́рії. І, прибувши вони, пішли в синагогу юдейську. |
11 Ці були шляхетні́ші за солу́нян, — і слова́ прийняли з повним за́палом, і Писа́ння досліджували день-у-день, чи та́к воно є. |
12 Тож багато із них тоді ввірували, і з почесних ге́лленсьих жінок та немало із му́жів. |
13 Як солунські ж юдеї довідалися, що Павло проповідує Боже Слово й у Ве́рії, прибули́ вони, і там баламутили та бунтували наро́д. |
14 Тоді браття негайно Павла відпустили, щоб до моря йшов; а Сила та Тимофій позоста́лися там. |
15 А ті, що Павла́ відпроваджували, провели́ його аж до Ате́н, а прийнявши нака́за про Силу та Тимофія, щоб до нього вернулися якнайшвидше, відбули́. |
16 |
17 Тож він розмовляв у синагозі з юдеями та з богобійними, і на ринку щоденно зо стрі́чними. |
18 А дехто з філо́софів епікуре́їв та сто́їків сперечалися з ним. Одні говорили: „Що́ то хоче сказати оцей пустомо́в?“ А інші: „Здається, він проповідник чужих богів“, бо він їм звіща́в Єва́нгелію про Ісуса й воскре́сення. |
19 І, взявши його, повели в ареопа́г та й казали: „Чи можемо знати, що́ то є ця наука нова́, яку проповідуєш ти? |
20 Бо чудне́ щось вкладаєш до наших вух. Отже хочемо знати, що́ то значити має?“ |
21 А всі ате́няни та захожі чужи́нці нічим іншим радніш не займалися, як аби щось нове́ говорити чи слухати. |
22 Тоді Павло став посе́редині ареопа́гу й промовив: „Му́жі ате́нські! Із усьо́го я бачу, що ви дуже побожні. |
23 Бо, проходячи та оглядаючи свя́тощі ваші, я знайшов також же́ртівника, що на ньому написано: „Незнаному Богові“. Ось Того, Кого навмання́ ви шануєте, Того я проповідую вам. |
24 Бог, що створив світ і все, що в ньому, бувши Господом неба й землі, проживає не в хра́мах, рукою збудова́них, |
25 і Він не вимагає служі́ння рук лю́дських, ніби в чо́мусь Він мав би потребу, бо Сам дає всім і життя, і дихання, і все. |
26 І ввесь лю́дський рід Він з одно́го створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призна́чив окреслені до́би й границі заме́шкання їх, |
27 щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не зна́йдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас. |
28 Бо ми в Нім живемо́, і рухаємось, і існуємо, як і деякі з ваших поетів казали: „Навіть рід ми Його!“ |
29 Отож, бувши Божим тим родом, не повинні ми ду́мати, що Божество́ подібне до золота, або срі́бла, чи до каменю, твору мистецтва чи лю́дської ви́гадки. |
30 Не зважаючи ж Бог на часи невідо́мости, ось тепер усім лю́дям наказує, щоб скрізь ка́ялися, |
31 бо Він ви́значив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав до́каза всім, із мертвих Його воскресивши“. |
32 Як почули ж вони про воскре́сення мертвих, то одні насміхатися стали, а інші казали: „Про це бу́демо слухати тебе іншим ра́зом“. |
33 Так вийшов Павло з-поміж них. |
34 А деякі мужі пристали до нього й увірували, серед них і Діонисій Ареопагі́т, і жінка, Дама́ра ім'я́м, та інші із ними. |
Деяния апостоловГлава 17 |
1 |
2 Павел, по своему обыкновению, вошел к ним и три субботы поучал их от Писаний, |
3 объясняя и доказывая, что Христу надлежало пострадать и воскреснуть из мертвых, и что это — Христос, Тот Иисус, Которого я возвещаю вам. |
4 И некоторые из них убедились и присоединились к Павлу и Силе, как из благоговейных Еллинов великое множество, так и из знатных женщин немало. |
5 Но Иудеи, возревновав и подобрав из уличной черни кое-каких негодных людей, собрались толпой и начали возмущать город. И подступив к дому Иасона, домогались вывести их к народу. |
6 Но не найдя их, повлекли Иасона и некоторых братьев к политархам, крича: эти люди, возмутившие вселенную, вот они и здесь! |
7 И принял их Иасон! И все они поступают против повелений Кесаря, называя царем другого, Иисуса. |
8 И толпа и политархи были смущены, слыша это, |
9 и взяв залог от Иасона и прочих, они отпустили их. |
10 |
11 Эти были благороднее Фессалоникийских: они приняли слово со всяческим усердием, ежедневно исследуя Писания, так ли это. |
12 И многие из них уверовали: и из почтенных Еллинских женщин и из мужчин немало. |
13 Но когда Фессалоникийские Иудеи узнали, что и в Верии возвещено Павлом слово Божие, они пришли и туда, волнуя и возмущая народ. |
14 Тогда братья тотчас отправили Павла к морю; Сила же и Тимофей остались там. |
15 А провожавшие Павла довели его до Афин и, получив приказание к Силе и Тимофею как можно скорее придти к нему, отправились в путь. |
16 |
17 Итак, он рассуждал в синагоге с Иудеями и чтущими Бога, и на площади каждый день со случайными встречными. |
18 А кое-кто и из эпикурейских и стоических философов встречался с ним, и некоторые говорили: что хочет сказать этот пустослов? А другие: кажется, это проповедник чужих богов (потому что он благовествовал Иисуса и воскресение). |
19 И взяв его, привели в Ареопаг и говорили: можем ли мы узнать, что это за новое учение, проповедуемое тобой? |
20 Ибо странное что-то вкладываешь ты в наши уши. Вот мы и хотим узнать, что это может быть? |
21 Афиняне же все и живущие у них чужестранцы ничем другим не заполняли свои досуги, как тем, чтобы говорить или слушать что-нибудь новое. |
22 |
23 Ибо, проходя и осматривая ваши святыни, я нашел и жертвенник, на котором было написано: «неведомому богу». Итак, что вы, не зная, чтите, я возвещаю это вам. |
24 Бог, сотворивший мир и всё, что в нём, Он, Господь неба и земли, не в рукотворенных храмах обитает, |
25 и не руками человеческими воздается Ему служение, как имеющему в чем-либо нужду: Он Сам дарует всем жизнь и дыхание и всё. |
26 И произвёл Он от одного весь род человеческий: обитать по всему лицу земли, предуставив сроки и пределы их обитанию: |
27 искать Бога, не коснутся ли они Его и не найдут ли, хотя и не далеко Он от каждого из нас. |
28 |
29 |
30 Поэтому, оставив без внимания времена неведения, Бог теперь возвещает людям, всем и всюду, чтобы они каялись, |
31 ибо Он определил день, когда будет судить вселенную по праведности, чрез Мужа, Которого Он поставил, дав удостоверение всем, воскресив Его из мертвых. |
32 |
33 Так Павел вышел из среды их. |
34 Но некоторые люди, примкнув к нему, уверовали: между ними и Дионисий Ареопагит и женщина, по имени Дамарь, и другие с ними. |
ДiїРозділ 17 |
Деяния апостоловГлава 17 |
1 |
1 |
2 І Павло, за звича́єм своїм, до них увійшов, і з ними змагавсь три суботі з Писа́ння, |
2 Павел, по своему обыкновению, вошел к ним и три субботы поучал их от Писаний, |
3 виказуючи та доводячи, що мусів Христос постраждати й воскре́снути з мертвих, і що Христос Той — Ісус, про Якого „я вам проповідую“. |
3 объясняя и доказывая, что Христу надлежало пострадать и воскреснуть из мертвых, и что это — Христос, Тот Иисус, Которого я возвещаю вам. |
4 І ввірували дехто з них і до Павла та до Сили пристали, — безліч побожних із ге́лленів та немало з шляхе́тних жінок. |
4 И некоторые из них убедились и присоединились к Павлу и Силе, как из благоговейных Еллинов великое множество, так и из знатных женщин немало. |
5 А невірні юдеї були запалилися за́здрістю, і якихсь негідних людей назбирали на вулицях, учинили збіго́висько та й бунтували те місто, а набі́гши на хату Ясо́нову, шукали апо́столів, щоб до на́товпу вивести їх. |
5 Но Иудеи, возревновав и подобрав из уличной черни кое-каких негодных людей, собрались толпой и начали возмущать город. И подступив к дому Иасона, домогались вывести их к народу. |
6 А як їх не знайшли, потягли до начальників міста Ясо́на та декого з братті, кричачи́: „Ті, що світ сколотили, — і сюди ось вони поприхо́дили! |
6 Но не найдя их, повлекли Иасона и некоторых братьев к политархам, крича: эти люди, возмутившие вселенную, вот они и здесь! |
7 А Ясон їх до себе прийняв. Вони всі проти наказів кесаря чинять, гово́рячи, ніби інший є цар — Ісус“. |
7 И принял их Иасон! И все они поступают против повелений Кесаря, называя царем другого, Иисуса. |
8 І вони зворохо́били наро́д та начальників міста, що слухали це. |
8 И толпа и политархи были смущены, слыша это, |
9 Але, узявши поруку з Ясо́на та з інших, вони їх відпустили. |
9 и взяв залог от Иасона и прочих, они отпустили их. |
10 А брати відіслали негайно вночі Павла й Силу до Ве́рії. І, прибувши вони, пішли в синагогу юдейську. |
10 |
11 Ці були шляхетні́ші за солу́нян, — і слова́ прийняли з повним за́палом, і Писа́ння досліджували день-у-день, чи та́к воно є. |
11 Эти были благороднее Фессалоникийских: они приняли слово со всяческим усердием, ежедневно исследуя Писания, так ли это. |
12 Тож багато із них тоді ввірували, і з почесних ге́лленсьих жінок та немало із му́жів. |
12 И многие из них уверовали: и из почтенных Еллинских женщин и из мужчин немало. |
13 Як солунські ж юдеї довідалися, що Павло проповідує Боже Слово й у Ве́рії, прибули́ вони, і там баламутили та бунтували наро́д. |
13 Но когда Фессалоникийские Иудеи узнали, что и в Верии возвещено Павлом слово Божие, они пришли и туда, волнуя и возмущая народ. |
14 Тоді браття негайно Павла відпустили, щоб до моря йшов; а Сила та Тимофій позоста́лися там. |
14 Тогда братья тотчас отправили Павла к морю; Сила же и Тимофей остались там. |
15 А ті, що Павла́ відпроваджували, провели́ його аж до Ате́н, а прийнявши нака́за про Силу та Тимофія, щоб до нього вернулися якнайшвидше, відбули́. |
15 А провожавшие Павла довели его до Афин и, получив приказание к Силе и Тимофею как можно скорее придти к нему, отправились в путь. |
16 |
16 |
17 Тож він розмовляв у синагозі з юдеями та з богобійними, і на ринку щоденно зо стрі́чними. |
17 Итак, он рассуждал в синагоге с Иудеями и чтущими Бога, и на площади каждый день со случайными встречными. |
18 А дехто з філо́софів епікуре́їв та сто́їків сперечалися з ним. Одні говорили: „Що́ то хоче сказати оцей пустомо́в?“ А інші: „Здається, він проповідник чужих богів“, бо він їм звіща́в Єва́нгелію про Ісуса й воскре́сення. |
18 А кое-кто и из эпикурейских и стоических философов встречался с ним, и некоторые говорили: что хочет сказать этот пустослов? А другие: кажется, это проповедник чужих богов (потому что он благовествовал Иисуса и воскресение). |
19 І, взявши його, повели в ареопа́г та й казали: „Чи можемо знати, що́ то є ця наука нова́, яку проповідуєш ти? |
19 И взяв его, привели в Ареопаг и говорили: можем ли мы узнать, что это за новое учение, проповедуемое тобой? |
20 Бо чудне́ щось вкладаєш до наших вух. Отже хочемо знати, що́ то значити має?“ |
20 Ибо странное что-то вкладываешь ты в наши уши. Вот мы и хотим узнать, что это может быть? |
21 А всі ате́няни та захожі чужи́нці нічим іншим радніш не займалися, як аби щось нове́ говорити чи слухати. |
21 Афиняне же все и живущие у них чужестранцы ничем другим не заполняли свои досуги, как тем, чтобы говорить или слушать что-нибудь новое. |
22 Тоді Павло став посе́редині ареопа́гу й промовив: „Му́жі ате́нські! Із усьо́го я бачу, що ви дуже побожні. |
22 |
23 Бо, проходячи та оглядаючи свя́тощі ваші, я знайшов також же́ртівника, що на ньому написано: „Незнаному Богові“. Ось Того, Кого навмання́ ви шануєте, Того я проповідую вам. |
23 Ибо, проходя и осматривая ваши святыни, я нашел и жертвенник, на котором было написано: «неведомому богу». Итак, что вы, не зная, чтите, я возвещаю это вам. |
24 Бог, що створив світ і все, що в ньому, бувши Господом неба й землі, проживає не в хра́мах, рукою збудова́них, |
24 Бог, сотворивший мир и всё, что в нём, Он, Господь неба и земли, не в рукотворенных храмах обитает, |
25 і Він не вимагає служі́ння рук лю́дських, ніби в чо́мусь Він мав би потребу, бо Сам дає всім і життя, і дихання, і все. |
25 и не руками человеческими воздается Ему служение, как имеющему в чем-либо нужду: Он Сам дарует всем жизнь и дыхание и всё. |
26 І ввесь лю́дський рід Він з одно́го створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призна́чив окреслені до́би й границі заме́шкання їх, |
26 И произвёл Он от одного весь род человеческий: обитать по всему лицу земли, предуставив сроки и пределы их обитанию: |
27 щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не зна́йдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас. |
27 искать Бога, не коснутся ли они Его и не найдут ли, хотя и не далеко Он от каждого из нас. |
28 Бо ми в Нім живемо́, і рухаємось, і існуємо, як і деякі з ваших поетів казали: „Навіть рід ми Його!“ |
28 |
29 Отож, бувши Божим тим родом, не повинні ми ду́мати, що Божество́ подібне до золота, або срі́бла, чи до каменю, твору мистецтва чи лю́дської ви́гадки. |
29 |
30 Не зважаючи ж Бог на часи невідо́мости, ось тепер усім лю́дям наказує, щоб скрізь ка́ялися, |
30 Поэтому, оставив без внимания времена неведения, Бог теперь возвещает людям, всем и всюду, чтобы они каялись, |
31 бо Він ви́значив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав до́каза всім, із мертвих Його воскресивши“. |
31 ибо Он определил день, когда будет судить вселенную по праведности, чрез Мужа, Которого Он поставил, дав удостоверение всем, воскресив Его из мертвых. |
32 Як почули ж вони про воскре́сення мертвих, то одні насміхатися стали, а інші казали: „Про це бу́демо слухати тебе іншим ра́зом“. |
32 |
33 Так вийшов Павло з-поміж них. |
33 Так Павел вышел из среды их. |
34 А деякі мужі пристали до нього й увірували, серед них і Діонисій Ареопагі́т, і жінка, Дама́ра ім'я́м, та інші із ними. |
34 Но некоторые люди, примкнув к нему, уверовали: между ними и Дионисий Ареопагит и женщина, по имени Дамарь, и другие с ними. |