Библия - Обещанное Восстановление

Дiї

Розділ 16

1 І прибув він у Де́рвію й Лі́стру. І ото був там один учень, на ім'я́ Тимофій, син наве́рненої однієї юде́янки, а ба́тько був ге́ллен.

2 Добре свідо́цтво про нього давали брати, що були в Лі́стрі та в Іконі́ї.

3 Павло захотів його взяти з собою, — і, взявши, обрізав його через юдеїв, що були в тих місцях, бо всі знали про батька його, що був ге́ллен.

4 Як міста ж перехо́дили, то їм передавали, щоб вони берегли оті постано́ви, які видали в Єрусалимі апо́столи та старші.

5 А Церкви́ змі́цнювалися в вірі, і щоденно зростали кі́лькістю.

6 А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через країну гала́тську.

7 Дійшовши ж до Мі́зії, хотіли піти до Віті́нії, та їм не дозволив Дух Ісусів.

8 Обминувши ж Мі́зію, прибули́ до Троа́ди.

9 І Павлові з'явилось видіння вночі: якийсь македо́нянин став перед ним і благав його, кажучи: „Прийди в Македо́нію, і нам поможи!“

10 Як побачив він це видіння, то ми зараз хотіли піти в Македо́нію, зрозумівши, що Госпо́дь нас покликав звіщати їм Єва́нгелію.

11 Тож відпливши з Троа́ди, прибули́ ми навпрост у Самотра́кію, а другого дня до Неа́поля,

12 звідтіля ж у Фили́пи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І пробули́ ми в цім місті днів кілька.

13 Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звича́єм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посхо́дились.

14 Прислуха́лася й жінка одна, що звалася Лі́дія, купчиха кармази́ном з міста Тіяті́р, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив.

15 А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: „Якщо ви признали, що вірна я Господе́ві, то прийдіть до госпо́ди моєї й живіть“. І змусила нас.

16 І сталось, як ми йшли на молитву, то нас перестріла служни́ця одна, що мала віщу́нського духа, яка ворожби́тством давала великий прибу́ток панам своїм.

17 Вона йшла слідкома́ за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: „Оці люди — це раби Всеви́шнього Бога, що вам провіщають дорогу спасі́ння!“

18 І багато днів вона це робила. І обуривсь Павло, і, обернувшись, промовив до духа: „У Ім'я́ Ісуса Христа велю я тобі — вийди з неї!“ І того ча́су той вийшов.

19 А пани її, бачивши, що пропала надія на їхній прибу́ток, схопи́ли Павла й Силу, і потягли їх на ринок до старши́х.

20 Коли ж їх привели́ до начальників, то сказали: „Ці люди, юдеї, наше місто бунтують,

21 і навчають звича́їв, яких нам, римля́нам, не годиться приймати, ані вико́нувати“.

22 І на́товп піднявся на них. А начальники здерли одежу із них, та звеліли їх рі́зками сі́кти.

23 І, завдавши багато їм ран, посадили в в'язницю, наказавши в'язничному дозо́рцеві, щоб їх пильно стеріг.

24 Одержавши такого нака́за, той їх повкида́в до внутрішньої в'язниці, а їхні но́ги забив у коло́ди.

25 А півні́чної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'я́знені слухали їх.

26 І ось на́гло повстало велике трясі́ння землі, аж основи в'язни́чні були захита́лися! І повідчинялися зараз усі двері, а кайда́ни з усіх поспада́ли.

27 Як прокинувся ж сторож в'язничний, і побачив відчинені двері в'язниці, то витяг меча та й хотів себе вбити, мавши думку, що повтікали ув'я́знені.

28 А Павло́ скрикнув голосом гучни́м, говорячи: „Не чини собі жодного зла, бо всі ми ось тут!“

29 Зажадавши ж той світла, уско́чив, і тремтячий припав до Павла та до Сили.

30 І вивів їх звідти й спитав: „Добро́дії! Що треба робити мені, щоб спасти́ся?“

31 А вони відказали: „Віруй в Господа Ісуса, — і будеш спасе́ний ти сам та твій дім“.

32 І Слово Господнє звіщали йому та й усім, хто був у домі його.

33 І сторож забрав їх того ж ча́су вночі, їхні рани обмив, — і охристився негайно він сам та його всі домашні.

34 І він їх запровадив до дому свого, і поживу поставив, і радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога.

35 А коли настав день, то прислали начальники слугполіційних, наказуючи: „Відпусти тих людей!“

36 І сказав той в'язничний дозорець слова́ ці Павлові: що прислали начальники, щоб вас відпустити. „Отож, вийдіть тепер та й з ми́ром ідіть!“

37 А Павло відказав їм: „Нас, римля́н, незасуджених, рі́зками сікли прилю́дно, і до в'язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? Але ні! Хай вони самі при́йдуть, та й виведуть нас!“

38 Ці ж слова поліційні слуги доне́сли начальникам. А ті налякались, почувши, що римля́ни вони.

39 І прийшли, та їх перепросили, а вивівши, благали, щоб із міста пішли.

40 І, вийшовши з в'язниці, прибули́ вони до Лі́дії, а з братами побачившись, потішили їх та й пішли.

Деяния апостолов

Глава 16

1 Оттуда Павел пришёл в Дервию, а потом в Листру. Там был ученик по имени Тимофей. Он был сыном иудейки, верующей женщины, а его отцом был грек.

2 Братья в Листре и Иконии хорошо отзывались о нём.

3 Павел хотел, чтобы он отправился в путь вместе с ним. Потому он сделал ему обрезание, чтобы угодить местным иудеям, так как все они знали, что его отец грек.

4 И, проходя через города, они передали верующим законы, установленные апостолами и старейшинами в Иерусалиме, чтобы верующие следовали им.

5 Так церкви укреплялись в вере и их число возрастало с каждым днём.

6 Павел и те, кто были с ним, прошли через Фригию и Галатию, но Святой Дух не допустил их проповедовать Благую Весть в Азии.

7 Подойдя к границе Мисии, они пытались отправиться в Вифинию, но Дух Иисуса воспрепятствовал им.

8 Итак, миновав Мисию, они пришли в Троаду.

9 Той ночью Павлу было видение, в котором какой-то человек из Македонии молил его: «Приди в Македонию и помоги нам!»

10 И после видения мы тотчас же решили отправиться в Македонию, потому что пришли к выводу, что Бог призвал нас принести этим людям Благую Весть.

11 Мы отплыли из Троады и отправились прямым путём к острову Самофракия, а на следующий день в Неаполь.

12 Оттуда мы прибыли в Филиппы, главный город той части Македонии, которая была римской провинцией, и оставались там на протяжении нескольких дней.

13 В субботу мы вышли за городские ворота к реке, где, как мы полагали, было место молитвы, сели и стали говорить с собравшимися там женщинами.

14 Там была женщина из города Фиатира по имени Лидия, торговавшая пурпурными тканями. Она почитала истинного Бога, и, когда слушала Павла, Господь открыл её сердце, и она поверила словам Павла.

15 После того как Лидия и все её домашние приняли крещение, она попросила нас: «Если вы считаете меня истинно верующей в Господа, то остановитесь у меня в доме». И она убедила нас.

16 Случилось так, что, когда мы шли на место молитвы, нам встретилась служанка, одержимая духом прорицания, которая предсказаниями будущего приносила немалый доход своим хозяевам.

17 Следуя за Павлом и за нами, она кричала: «Эти люди — слуги Всевышнего Бога! Они возвещают вам путь к спасению!»

18 И она говорила это много дней. Однако Павел, досадуя, повернулся и сказал духу, владевшему ею: «Приказываю тебе именем Иисуса Христа, выйди из неё!» И он вышел из неё в тот же миг.

19 Когда же её хозяева увидели, что исчезла надежда на доход, они схватили Павла и Силу и повели силой на рыночную площадь к властям.

20 И, приведя их к предводителям, сказали: «Эти люди — иудеи, и они вызывают волнения в нашем городе,

21 проповедуя обычаи, которые мы, римляне, не должны принимать или исполнять».

22 Затем весь народ также выступил против Павла и Силы. А судьи, сорвав с них одежду, приказали их бить палками.

23 Нанеся им множество ударов, они бросили их в темницу и приказали стражу усердно стеречь их.

24 Получив такой приказ, он заключил их в самое дальнее помещение в темнице и забил им ноги в колодки.

25 Около полуночи Павел и Сила молились и воспевали Бога, а другие узники слушали их.

26 Внезапно началось сильное землетрясение, так что даже основание темницы содрогнулось. Тотчас же все двери открылись, и со всех узников упали оковы.

27 Страж, проснувшись и увидев, что двери темницы открыты, выхватил меч и чуть было не убил себя, думая, что узники бежали.

28 Но Павел громко закричал: «Не причиняй себе вреда! Мы все здесь!»

29 Послав за огнём, надзиратель вбежал туда, где были Павел и Сила и, дрожа от страха, упал перед ними ниц.

30 Затем он вывел их и сказал: «Милостивые господа, что мне необходимо сделать, чтобы быть спасённым?»

31 Они же ответили: «Уверуй в Господа Иисуса, тогда и ты, и дом твой будут спасены».

32 Павел и Сила рассказали о слове Господнем надзирателю и всем тем, кто был в его доме.

33 И хотя было очень поздно, он омыл раны апостолов и тут же был крещён, а также и все члены его семьи.

34 Приведя Павла и Силу в дом, надзиратель накормил их. Он сам и все домашние его радовались тому, что поверили в Бога.

35 Когда наступило утро, предводители послали своих служителей сказать надзирателю: «Освободите этих людей».

36 Тогда надзиратель передал эти слова Павлу: «Предводители прислали сказать, чтобы я отпустил вас. Так выходите же теперь и идите с миром».

37 Но Павел сказал им: «Нас без суда всенародно били, несмотря на то, что мы римские граждане, и бросили в темницу. А теперь тайно хотят отправить нас прочь? Нет же, пусть они придут и сами нас выведут».

38 Служители передали эти слова предводителям, и те испугались, услышав, что Павел и Сила — римские граждане.

39 Предводители пришли и извинились перед ними и, выведя их из темницы, просили уйти из города.

40 Они же, выйдя из темницы, пошли домой к Лидии. Увидев там некоторых из братьев, Павел и Сила ободрили их и отправились в путь.

Дiї Розділ 16	Деяния апостолов Глава 16
1 І прибув він у Де́рвію й Лі́стру. І ото був там один учень, на ім'я́ Тимофій, син наве́рненої однієї юде́янки, а ба́тько був ге́ллен.	1 Оттуда Павел пришёл в Дервию, а потом в Листру. Там был ученик по имени Тимофей. Он был сыном иудейки, верующей женщины, а его отцом был грек.
2 Добре свідо́цтво про нього давали брати, що були в Лі́стрі та в Іконі́ї.	2 Братья в Листре и Иконии хорошо отзывались о нём.
3 Павло захотів його взяти з собою, — і, взявши, обрізав його через юдеїв, що були в тих місцях, бо всі знали про батька його, що був ге́ллен.	3 Павел хотел, чтобы он отправился в путь вместе с ним. Потому он сделал ему обрезание, чтобы угодить местным иудеям, так как все они знали, что его отец грек.
4 Як міста ж перехо́дили, то їм передавали, щоб вони берегли оті постано́ви, які видали в Єрусалимі апо́столи та старші.	4 И, проходя через города, они передали верующим законы, установленные апостолами и старейшинами в Иерусалиме, чтобы верующие следовали им.
5 А Церкви́ змі́цнювалися в вірі, і щоденно зростали кі́лькістю.	5 Так церкви укреплялись в вере и их число возрастало с каждым днём.
6 А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через країну гала́тську.	6 Павел и те, кто были с ним, прошли через Фригию и Галатию, но Святой Дух не допустил их проповедовать Благую Весть в Азии.
7 Дійшовши ж до Мі́зії, хотіли піти до Віті́нії, та їм не дозволив Дух Ісусів.	7 Подойдя к границе Мисии, они пытались отправиться в Вифинию, но Дух Иисуса воспрепятствовал им.
8 Обминувши ж Мі́зію, прибули́ до Троа́ди.	8 Итак, миновав Мисию, они пришли в Троаду.
9 І Павлові з'явилось видіння вночі: якийсь македо́нянин став перед ним і благав його, кажучи: „Прийди в Македо́нію, і нам поможи!“	9 Той ночью Павлу было видение, в котором какой-то человек из Македонии молил его: «Приди в Македонию и помоги нам!»
10 Як побачив він це видіння, то ми зараз хотіли піти в Македо́нію, зрозумівши, що Госпо́дь нас покликав звіщати їм Єва́нгелію.	10 И после видения мы тотчас же решили отправиться в Македонию, потому что пришли к выводу, что Бог призвал нас принести этим людям Благую Весть.
11 Тож відпливши з Троа́ди, прибули́ ми навпрост у Самотра́кію, а другого дня до Неа́поля,	11 Мы отплыли из Троады и отправились прямым путём к острову Самофракия, а на следующий день в Неаполь.
12 звідтіля ж у Фили́пи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І пробули́ ми в цім місті днів кілька.	12 Оттуда мы прибыли в Филиппы, главный город той части Македонии, которая была римской провинцией, и оставались там на протяжении нескольких дней.
13 Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звича́єм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посхо́дились.	13 В субботу мы вышли за городские ворота к реке, где, как мы полагали, было место молитвы, сели и стали говорить с собравшимися там женщинами.
14 Прислуха́лася й жінка одна, що звалася Лі́дія, купчиха кармази́ном з міста Тіяті́р, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив.	14 Там была женщина из города Фиатира по имени Лидия, торговавшая пурпурными тканями. Она почитала истинного Бога, и, когда слушала Павла, Господь открыл её сердце, и она поверила словам Павла.
15 А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: „Якщо ви признали, що вірна я Господе́ві, то прийдіть до госпо́ди моєї й живіть“. І змусила нас.	15 После того как Лидия и все её домашние приняли крещение, она попросила нас: «Если вы считаете меня истинно верующей в Господа, то остановитесь у меня в доме». И она убедила нас.
16 І сталось, як ми йшли на молитву, то нас перестріла служни́ця одна, що мала віщу́нського духа, яка ворожби́тством давала великий прибу́ток панам своїм.	16 Случилось так, что, когда мы шли на место молитвы, нам встретилась служанка, одержимая духом прорицания, которая предсказаниями будущего приносила немалый доход своим хозяевам.
17 Вона йшла слідкома́ за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: „Оці люди — це раби Всеви́шнього Бога, що вам провіщають дорогу спасі́ння!“	17 Следуя за Павлом и за нами, она кричала: «Эти люди — слуги Всевышнего Бога! Они возвещают вам путь к спасению!»
18 І багато днів вона це робила. І обуривсь Павло, і, обернувшись, промовив до духа: „У Ім'я́ Ісуса Христа велю я тобі — вийди з неї!“ І того ча́су той вийшов.	18 И она говорила это много дней. Однако Павел, досадуя, повернулся и сказал духу, владевшему ею: «Приказываю тебе именем Иисуса Христа, выйди из неё!» И он вышел из неё в тот же миг.
19 А пани її, бачивши, що пропала надія на їхній прибу́ток, схопи́ли Павла й Силу, і потягли їх на ринок до старши́х.	19 Когда же её хозяева увидели, что исчезла надежда на доход, они схватили Павла и Силу и повели силой на рыночную площадь к властям.
20 Коли ж їх привели́ до начальників, то сказали: „Ці люди, юдеї, наше місто бунтують,	20 И, приведя их к предводителям, сказали: «Эти люди — иудеи, и они вызывают волнения в нашем городе,
21 і навчають звича́їв, яких нам, римля́нам, не годиться приймати, ані вико́нувати“.	21 проповедуя обычаи, которые мы, римляне, не должны принимать или исполнять».
22 І на́товп піднявся на них. А начальники здерли одежу із них, та звеліли їх рі́зками сі́кти.	22 Затем весь народ также выступил против Павла и Силы. А судьи, сорвав с них одежду, приказали их бить палками.
23 І, завдавши багато їм ран, посадили в в'язницю, наказавши в'язничному дозо́рцеві, щоб їх пильно стеріг.	23 Нанеся им множество ударов, они бросили их в темницу и приказали стражу усердно стеречь их.
24 Одержавши такого нака́за, той їх повкида́в до внутрішньої в'язниці, а їхні но́ги забив у коло́ди.	24 Получив такой приказ, он заключил их в самое дальнее помещение в темнице и забил им ноги в колодки.
25 А півні́чної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'я́знені слухали їх.	25 Около полуночи Павел и Сила молились и воспевали Бога, а другие узники слушали их.
26 І ось на́гло повстало велике трясі́ння землі, аж основи в'язни́чні були захита́лися! І повідчинялися зараз усі двері, а кайда́ни з усіх поспада́ли.	26 Внезапно началось сильное землетрясение, так что даже основание темницы содрогнулось. Тотчас же все двери открылись, и со всех узников упали оковы.
27 Як прокинувся ж сторож в'язничний, і побачив відчинені двері в'язниці, то витяг меча та й хотів себе вбити, мавши думку, що повтікали ув'я́знені.	27 Страж, проснувшись и увидев, что двери темницы открыты, выхватил меч и чуть было не убил себя, думая, что узники бежали.
28 А Павло́ скрикнув голосом гучни́м, говорячи: „Не чини собі жодного зла, бо всі ми ось тут!“	28 Но Павел громко закричал: «Не причиняй себе вреда! Мы все здесь!»
29 Зажадавши ж той світла, уско́чив, і тремтячий припав до Павла та до Сили.	29 Послав за огнём, надзиратель вбежал туда, где были Павел и Сила и, дрожа от страха, упал перед ними ниц.
30 І вивів їх звідти й спитав: „Добро́дії! Що треба робити мені, щоб спасти́ся?“	30 Затем он вывел их и сказал: «Милостивые господа, что мне необходимо сделать, чтобы быть спасённым?»
31 А вони відказали: „Віруй в Господа Ісуса, — і будеш спасе́ний ти сам та твій дім“.	31 Они же ответили: «Уверуй в Господа Иисуса, тогда и ты, и дом твой будут спасены».
32 І Слово Господнє звіщали йому та й усім, хто був у домі його.	32 Павел и Сила рассказали о слове Господнем надзирателю и всем тем, кто был в его доме.
33 І сторож забрав їх того ж ча́су вночі, їхні рани обмив, — і охристився негайно він сам та його всі домашні.	33 И хотя было очень поздно, он омыл раны апостолов и тут же был крещён, а также и все члены его семьи.
34 І він їх запровадив до дому свого, і поживу поставив, і радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога.	34 Приведя Павла и Силу в дом, надзиратель накормил их. Он сам и все домашние его радовались тому, что поверили в Бога.
35 А коли настав день, то прислали начальники слугполіційних, наказуючи: „Відпусти тих людей!“	35 Когда наступило утро, предводители послали своих служителей сказать надзирателю: «Освободите этих людей».
36 І сказав той в'язничний дозорець слова́ ці Павлові: що прислали начальники, щоб вас відпустити. „Отож, вийдіть тепер та й з ми́ром ідіть!“	36 Тогда надзиратель передал эти слова Павлу: «Предводители прислали сказать, чтобы я отпустил вас. Так выходите же теперь и идите с миром».
37 А Павло відказав їм: „Нас, римля́н, незасуджених, рі́зками сікли прилю́дно, і до в'язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? Але ні! Хай вони самі при́йдуть, та й виведуть нас!“	37 Но Павел сказал им: «Нас без суда всенародно били, несмотря на то, что мы римские граждане, и бросили в темницу. А теперь тайно хотят отправить нас прочь? Нет же, пусть они придут и сами нас выведут».
38 Ці ж слова поліційні слуги доне́сли начальникам. А ті налякались, почувши, що римля́ни вони.	38 Служители передали эти слова предводителям, и те испугались, услышав, что Павел и Сила — римские граждане.
39 І прийшли, та їх перепросили, а вивівши, благали, щоб із міста пішли.	39 Предводители пришли и извинились перед ними и, выведя их из темницы, просили уйти из города.
40 І, вийшовши з в'язниці, прибули́ вони до Лі́дії, а з братами побачившись, потішили їх та й пішли.	40 Они же, выйдя из темницы, пошли домой к Лидии. Увидев там некоторых из братьев, Павел и Сила ободрили их и отправились в путь.

Старий
завіт

Новий
завіт

Дiї

Розділ 16

Деяния апостолов

Глава 16

Дiї

Розділ 16

Деяния апостолов

Глава 16

Старий завіт

Новий завіт

Дiї

Розділ 16

Деяния апостолов

Глава 16

Дiї

Розділ 16

Деяния апостолов

Глава 16

Старий
завіт

Новий
завіт